2) у райони, розташовані за межами "великого Парижа";
3) у підприємства з числом робочих місць не менш 30 у перші три роки
функціонування.
Розмір субсидій складає 35 тисяч франків за кожне знову створене
робоче місце (50 тисяч франків у
сільськогосподарському районі), але не може перевищувати більш ніж у два
рази обсяг акціонерного капіталу компанії.
Субсидії розглядаються в частині оподатковуваного доходу компанії. Але
на практиці податком обкладається лише 50% їхньої величини, інша половина
включається в суму амортизаційних відрахувань компанії. При цьому на
субсидії, що направляються на розвиток науково-технічного прогресу й у фонд
амортизаційних відрахувань, поширюється пільговий режим оподатковування.
Широко використовуються пільгові позики з низькими процентними
ставками і дворічним пільговим періодом, надані трастами-фондами провідних
французьких компаній на фінансування нових інвестицій у районах,
охоплених безробіттям. У ряді випадків (коли мова йде про наймання робочої
сили) дана позика може бути перетворена у субсидію. Місцеві органи влади
(муніципалітети, торговельні палати і т.д.), що продають або здають в
оренду земельні ділянки, можуть надавати субсидії інвесторам на перебудову
існуючих або будівництво нового підприємств (у межах до 25% вартості
об'єкта).
Уряд, місцеві влади в ряді районів країни надають компаніям значні
засоби зі спеціальних фондів фінансування програм професійного навчання і
підготовки кадрів.
Важливою метою структурної політики стало сприяння впровадженню на
малих і середніх підприємствах новітніх наукових і технологічних розробок.
Основна роль у здійсненні цього курсу належить Національному агентству по
впровадженню винаходів "АНВАР". Воно було організовано в 1970 р. з метою
популяризації і поширення технологічних розробок в області промислового
виробництва і спочатку виконувало лише функції звичайної консалтингової і
посередницької фірми при уряді і Міністерстві досліджень і технологій.
З 1978 р. у діяльності АНВАР починають домінувати дослідницькі і
внедренческие орієнтації і під його егідою починає здійснюватися дві
дослідницькі програми - "Допомога по проектах нових розробок" (АПИ) і
"Допомога по здійсненню нових розробок" (АСІ). З 1982 р. діяльність АНВАР
регламентується законом "Про основи орієнтації і програмування
внедренческих робіт".
По лінії АПИ агентством на частковій або субпідрядній основі
виявляється фінансова допомога в підготовці
фахівців і проведенні досліджень по наступних напрямках :
- професійне утворення ;
- покупка сировини і комплектуючих;
- одержання ліцензій;
- виготовлення моделей і макетів;
- технічний іспит і запуск розробок у серійне виробництво ;
- установлення нового обладнання.
За рахунок засобів АПИ може покриватися до 50% витрат фірми-реципієнта
по ув'язненому в рамках програми контракту. Уповноважені АПИ проводять
самостійно або сприяють в організації і проведенні комбінованих техніко-
економічних і фінансових експертиз, пропонованих для покупки винаходів і
нових технологій. На кінець 80-х років у Франції нараховувалося 1794
представництв АПИ; 80% засобів агентства призначалося для підприємств із
числом зайнятих менш 100 чол.
Програма АСІ передбачає надання підприємствам можливості одержання
субсидій на проведення всіх стадій виробничих НИОКР. Максимальний розмір
субсидії обмежений 50% вартості розробки або її етапу.
Тільки з 1979 р. по 1989 р. допомогою АНВАР скористалося близько 13 тисяч
різних підприємств.
Крім дрібних і середніх підприємств реципієнтами засобів АНВАР можуть стать
і великі підприємства, однак, тільки в рамках їхньої кооперації з дрібними
і середніми підприємствами.
Друга сфера діяльності АНВАР зв'язана з підтримкою і розвитком
технологічної кооперації в рамках європейського співтовариства на рівні
підприємств і дослідницьких лабораторій. АНВАР проводить експертизу
проектів, що представляються в рамках окремих загальноєвропейських програм
французькими підприємствами, і у випадку їхньої позитивної оцінки
забезпечує 40-процентне фінансування проектів з боку державних організацій.
У сферу діяльності АНВАР також входить розвиток системи підготовки
дослідницьких кадрів, орієнтованих насамперед на дрібні і середні
підприємства, включаючи фінансування спеціального стипендіального фонду.
Регулювання іноземних інвестицій і валютний контроль
Фінансові відносини Франції з закордоном здійснюються вільно, з
дотриманням усіх міжнародних зобов'язань, підписаних країною. Разом з тим,
Французька держава залишає за собою право видавати попередні дозволи ,
вимагати пред'явлення декларацій і контролювати:
1.а) рух капіталів, будь-які розрахунки з закордоном, обмінні
операції;
1.в) капіталовкладення за кордон і їхню ліквідацію;
1.с) іноземні інвестиції у Францію і їхню ліквідацію.
2. Контролювати кредити, надані іноземним державам.
3. Бути посередником при проведенні операцій, перерахованих у пункті
1.а.
Загальний контроль за іноземними інвестиціями покладений на
Міністерство економіки, фінансів і бюджету, але основним і безпосереднім
органом, що займається координацією фінансових відносин країни з іноземними
державами і регулюванням потоку прямих іноземних інвестицій, є Директорат
казначейства цього міністерства.
В французькому законодавстві існує чітке розмежування між прямими й
іншими іноземними капіталовкладеннями. Поняття прямих інвестицій містить у
собі покупку, створення або розширення фондів підприємства або його філії;
всі інші операції, зв'язані з встановленням або збільшенням контролю над
компанією, що працює в області промисловості, сільського господарства,
торгівлі, фінансів або нерухомого майна, незалежно від її юридичної форми,
або з розширенням діяльності компанії, що вже знаходиться під іноземним
контролем.
Під іншими інвестиціями розуміються головним чином інвестиції
фінансового характеру: позики і гарантії,
надані нерезидентами французьким резидентам, що не відносяться до прямих
інвестицій; портфельні інвестиції; покупка матеріальних цінностей високої
вартості (судів, літаків і д. р.), а також інвестиції в нерухомість для
особистого користування або перепродажу. ДО "інших інвестицій"
застосовується більш пільговий режим регулювання, чим до "прямих".
Поняття прямих інвестицій тісно зв'язано з поняттям контролю. Основним
критерієм підконтрольного підприємства є більш ніж 20%-ное участь у його
капіталах. Тому французька фірма вважається находящейся під іноземним
контролем, якщо понад 20% її капіталу належить закордонній фірмі або
французькій фірмі під іноземним контролем. Отже, будь-яка операція,
націлена на збільшення розміру іноземної участі понад зазначену межу,
розглядається як прямі інвестиції.
Для здійснення прямих інвестицій у французьку фірму фізичною особою,
що постійно проживає за кордоном, або юридичною особою, що знаходиться не
на території Франції, або французькою компанією, що знаходиться під
іноземним контролем, або французьким відділенням іноземної компанії варто
направити декларацію про наміри в міністерство економіки, фінансів і
бюджету.
Відповідно до декрету від 21 травня 1987 року найбільш пільговий режим
поширюється на інвесторів із країн ЄС. (У даному випадку підконтрольної
вважається компанія, у якої понад 50% капіталу і вирішальне право голосу
належить резидентам із країн ЄС).
Для більшості операцій, зв'язаних зі здійсненням прямих інвестицій на
території Франції, як і раніше потрібне попереднє повідомлення про наміри
або попередній дозвіл . "Попередній дозвіл " необхідно при здійсненні
інвестицій, що перевищують 10 мільйонів французьких франків у діючу
французьку компанію, непідконтрольну іноземному капіталові. Якщо компанія
вже знаходиться під іноземним контролем, то обмеження в 10 мільйонів
французьких франків знімається . Адміністрації надається місячний термін
для винесення рішення, і, якщо немає серйозних порушень діючого
законодавства, то відповідь у більшості випадків позитивний. Крім того,
особливого дозволу влади (стаття 4 декрету номер 67-68) вимагають іноземні
капіталовкладення (у тому числі з країн ЄС), у виробництво і торгівлю
зброєю, військовим спорядженням і вибуховими речовинами, у банківську
справу і страхування, у видавничу справу і підприємства зв'язку, радіо і
телебачення, у транспорт, енергетику і видобуток корисних копалин, у сферу
охорони здоров'я і соціального забезпечення і ряд інших областей . Термін
відповіді адміністрації на запити за даними інвестиціям коливається в межах
від одного до двох місяців у залежності від сфери додатка іноземного
капіталу.
Система "попереднього повідомлення влади про наміри з правом
продовження терміну апробації" поширюється головним чином на інвесторів із
країн-членів ЄС у випадку придбання ними участі у французькій компанії, що
не знаходиться під іноземним контролем (за умови, що обсяг інвестицій не
перевищує 10 мільйонів французьких франків).
Директорат казначейства, куди направляється дане повідомлення
(утримуюче всі необхідні зведення про інвестора і характер інвестицій),
повинний протягом одного місяця або видати дозвіл на проведення операції,
або, що буває у виняткових випадках, відмовити і зажадати продовження
терміну апробації (як правило, коли потрібна додаткова інформація про
інвестора), або одержання "попереднього дозволу " на інвестування.
При цьому адміністрації надається термін від одного до двох місяців
для вивчення і відповіді на заявку про участь інвестора з країн ЄС у
створенні нової компанії або про участь у капіталі вже діючої фірми
французьких франків.
Крім того, існує ряд операцій із прямими іноземними інвестиціями, для
здійснення яких не потрібно ні попереднього дозволу , ні повідомлення про
наміри. Насамперед це різні операції, проведені іноземною фірмою у
відношенні французької компанії, що вже знаходиться під повним іноземним
контролем (тобто частка участі іноземного капіталу складає не менш 75%).
У випадку одержання від Директорату казначейства дозволу на
капіталовкладення іноземний інвестор робить необхідні валютні операції
тільки через посередник, наділений відповідними повноваженнями і
контрольований Банком Франції. Ліквідація капіталовкладень іноземних
інвесторів і переклад прибутків із Франції виробляється без будь-
якихобмежень
2.5. ФІНАНСОВО-КРЕДИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Регулювання банківської системи
Питання контролю над фінансовими установами регламентуються законом
"Про банки" від 25 січня 1984 р. Всі кредитні установи країни (більш 35
тисяч) включені в єдину структуру, за винятком Державного Казначейства,
Банку Франції, Депозитно-зберігальної каси і Спеціалізованого фінансового
інституту поштової служби Франції.
Регламентування і контроль над кредитними організаціями здійснюється
трьома організаціями:
1. Комітет банківського регламентування: нормативний орган.
Комітет установлює "правила загального характеру, що відносяться до
кредитних організацій", такі як вимоги по величині статутного капіталу,
участі в акціонерному капіталі, умовам розширення мережі банківських
відділень, умовам банківських операцій, нормам керування і звітності,
інструментам кредитної політики і т.д. Головою Комітету є Міністр економіки
і фінансів, заступником - Керуючий Банком Франції.
2. Комітет кредитних установ: орган, що реєструє.
Комітет являє собою орган, що займається реєстрацією кредитних
установ, що приймає індивідуальні рішення (видача дозволів або виключень).
Складається з десяти членів під головуванням Керуючим Банком Франції.
3. Банківська комісія: контролюючий орган.
Комісія контролює дотримання банківської регламентації. За допомогою
агентів Банку Франції вона проводить перевірки кредитних установ.
Банківська комісія має дисциплінарні повноваження. Має право виносити
дисциплінарні і/або матеріальні санкції. Складається з шести чоловік,
включаючи директора Казначейства, під головуванням Керуючого банку Франції.
Статус Банка Франції як автономної організації гарантований Законом
від 3 січня 1973 р.
Основні види банків у Франції
1. Комерційні банки - основна діяльність полягає в прийомі
безтермінових вкладів для надання короткострокових кредитів. Однак вони
можуть розширювати сферу своєї діяльності в такий спосіб:а) здобуваючи
капітал у вигляді внесків або позик (вкладні сертифікати, облігації);
б) надаючи позики на більш тривалий термін;
в) приймаючи участь у капіталі інших підприємств;
г) організувати емісію і розміщення цінних паперів;
д) здійснюючи керування майном за рахунок клієнтури.
Комерційні банки об'єднані в Асоціацію французьких банків (АФБ)
2. Інвестиційні банки - спеціалізовані організації, призначені для
допомоги підприємствам у ї інвестиційній діяльності і здатні здійснювати
довгострокові і середньострокові операції. До цієї категорії банків
відносяться:
а) приватні банки, що спеціалізуються на фінансових
консультаціях, керуванні майном, а також міжнародному переміщенні
капіталів французьких підприємств;
б) промислові банки, що підрозділяються на ділові банки,
призначені для участі в діяльності підприємств, і банки
довгострокового і середньострокового кредиту, що видають позики й
акумулюють засоби для подальшого вкладення їх у реальний сектор
економіки.
3. Фінансові компанії - організації, що збирають відносно стабільні
капітали (облігації, бони, банківські позики) для їхнього розміщення з
малим ступенем ризику в короткострокові позики під заставу цінних паперів і
в довгострокову оренду.
4. Іпотечні банки - організації, основним об'єктом активних операцій
яких є надання іпотечних позик підприємствам і приватним особам.
5. Банки розвитку - покликані поєднувати суспільні і приватні фонди
для фінансування операцій, що не можуть бути рентабельними в короткий
термін.
В Франції існує 28 спеціалізованих кредитних інститутів, згрупованих у
1984 році в Об'єднання спеціалізованих фінансових установ. До них
відносяться такі організації, як Le Credіt foncіer de France, що
спеціалізується на кредитуванні будівництва, Les Socіetes de developpement
regіonal (SDR) - організації регіонального розвитку, що поєднують фінансові
інститути, що обслуговує переважно дрібні і середні підприємства; Socіete
francaіse pour l'assurance du capіtal rіsque des PME-SOFARІ - для
фінансування дрібних і середніх підприємств.
Особливе місце тут займає La Banque francaіse du commerce exterіeur -
"Французький банк для зовнішньої торгівлі", що здійснює фінансування
зовнішньоекономічних операцій.
Регулювання фондового ринку
Функції регулювання фондового ринку у Франції покладені на
Міністерство економіки і фінансів. Основну практичну роботу здійснюють
спеціальні організації: Комісія з біржових операцій, Рада фондових бірж,
"Суспільство французьких бірж - Паризька фондова біржа" і Французька
асоціація біржових суспільств .
Комісія з біржових операцій контролює дотримання стандартів розкриття
інформації емітентами і використання інсайдерскої інформації. У випадку
порушення встановлених нею правил комісія має право направляти матеріали в
прокуратуру або застосовувати власні санкції, зокрема, накладати штрафи.
Комісія видає ліцензії на створення інвестиційних компаній, на
керування портфелями цінних паперів, розслідує скарги, що надходять від
інвесторів. Виключне право проведення операцій на біржовому ринку належить
професійним учасникам фондового ринку - "біржовим суспільствам", що входять
у суспільство французьких бірж.
Діяльність Ради фондових бірж визначається Законом про фондові біржі
1988р. Рада здійснює загальний нагляд за діяльністю фірм по цінних паперах
і виконує функцію основної саморегульованої організації Франції. У його
склад входять 12 чоловік, 10 з яких обираються від імені фірм по цінних
паперах, 1 представляє лістингові компанії, 1 - представник фірм, що
служать - членом Ради фондових бірж.
Рада ліцензує компанії по цінних паперах і розробляє загальні правила,
що стосуються операцій з цінними паперами. Звіт цих правил (Генеральний
регламент Ради фондових бірж), схвалений Комісією з біржових операцій і
банком Франції затверджує Міністерство фінансів Генеральний регламент
установлює нормативи для створення нових компаній по цінних паперах,
правила лістинга і виключення з нього, правила поглинання компаній і
містить професійний кодекс поводження посадових осіб і компаній, що
служить, по цінних паперах. Рада вправі вживати дисциплінарних заходів
впливу стосовно учасників ринку цінних паперів.
Суспільство французьких бірж - Паризька фондова біржа має статус
спеціалізованої фінансової установи .
Суспільство контролює повсякденні операції на ринку, поширення
інформації інвесторам, перевіряє заявки на лістинг, що направляються в Раду
