Взаємозв'язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

Взаємозв'язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів














Взаємозв’язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів


Зміст


Вступ

Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці

1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення

1.2 Структура та рівні готовності

1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії

1.4 Самооцінка як фактор, який зумовлює готовність до самозабезпечення

Розділ 2. Емпіричне дослідження взаємозв’язку самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів

2.1 Ціль та завдання дослідження

2.2 Соціально-демографічні характеристики вибірки

2.3 Методи та процедура дослідження

2.4 Аналіз та інтерпретація результатів

2.4.1 Аналіз результатів за методом "Графічне шкалування"

2.4.2 Аналіз результатів, отриманих за допомогою методу  анкетування

2.4.3 Аналіз результатів за методикою "Ціннісні орієнтації" Рокіча

2.4.4 Аналіз результатів за проективною методикою "Казка про студента, який сам себе утримував"

2.4.5 Аналіз результатів за методикою "Особистісний диференціал"

2.5 Кореляційний аналіз даних, отриманих у досліджуваних групах студентів

2.6 Порівняння даних, отриманих у досліджуваних групах студентів

Висновки

Список літератури

Вступ


Студенти старших курсів через деякий час поповнять ряди працездатного населення і почнуть свою трудову діяльність у державних і недержавних установах. Студенти в той же час сама незабезпечена частина нашого суспільства. Тому, ще будучи студентами, молоді люди починають замислюватися, де їм працювати далі, після закінчення університету, а деякі, де знайти таку роботу, яка буде одночасно і приносити дохід, і сприяти накопиченню професійного досвіду та розвитку їх особистості як професіонала.

У практичному плані ця тема актуальна тому, що всі студенти розуміють, що подальше працевлаштування залежить від наявності досвіду роботи. Якщо відсутній досвід роботи, молодий спеціаліст нікому не потрібен. І навпаки, якщо у студента, який закінчив університет, є досвід роботи, працевлаштування гарантовано, оскільки всі роботодавці турбуються про те, наскільки ефективно буде виконуватися робота і наскільки добре люди будуть розбиратися в тому, чим вони займаються. У соціальному плані дана тема також актуальна, тому що якщо молоді люди не будуть поповнювати ряди працездатного населення, через деякий час в країні залишиться тільки непрацездатне населення і люди, які не бажають працювати. Тому молоді люди повинні працювати, щоб рівень життя в нашій країні не знижувався.

У наш час суспільство висуває жорсткі вимоги до молоді. Молоді люди відразу ж після університету повинні проявляти наявність професійного досвіду. Звідси виникає питання: чи готова молодь до самостійного фінансового забезпечення та які фактори впливають на рівень готовності.

Кітова Д.А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як "мобілізованість ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів". Але на наш погляд недостатньо розроблено питання про взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення. Тому наша тема актуальна і в теоретичному плані.

Об'єкт дослідження: готовність до фінансового самозабезпечення.

Предмет дослідження: взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів.

Мета дослідження: виявлення зв'язку між самооцінкою особистості і готовністю до фінансового самозабезпечення у студентів.

Завдання:

1 - проаналізувати теоретичні підходи до проблеми взаємозв'язку самооцінки і готовності до матеріального самозабезпечення;

2 - визначити ступінь готовності та відношення до фінансового самозабезпечення студентів;

3 - виявити взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення.

Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані методи:

1) Метод анкетування для визначення наявності досвіду роботи у студентів, а також для того, щоб визначити, як студенти розподіляють наявні у них гроші.

2) Метод графічного шкалування для визначення суб'єктивної оцінки готовності студентів до матеріального самозабезпечення.

Крім цього ми використовували такі методики:

1) Методика "Особистісний диференціал" для визначення самооцінки студентів.

2) Методика "Ціннісні орієнтації" Рокіча для визначення ієрархії ціннісних орієнтацій і визначення місця праці в ній (активне діяльне життя, продуктивне життя, матеріально забезпечене життя).

3) Проективна методика "Казка про студента, який сам себе утримував" для визначення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення.

У дослідженні брали участь 60 чоловік. З них 33 юнаки та 27 дівчат. Випробувані є студентами 4 і 5 курсу факультету психології, економічного та соціологічного факультетів у віці від 20 до 22 років.



Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці

1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення


На думку Купрейченко А.Б., "готовність як якість включає знання, вміння, навички, налаштованість на конкретні дії, які можна назвати функціональним станом особистості, результатом психічних процесів, що передують конкретній діяльності". Готовність до діяльності можна представити як освітню компетенцію, яку А. В. Хуторський характеризує як "сукупність взаємопов'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідну для здійснення особистісно і соціально значущої продуктивної діяльності по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності "[6].

У психологічному словнику пропонується наступне визначення готовності людини до професійної діяльності: "Готовність до професійної діяльності - психічний стан, передстартова активізація людини, що включає освідомлення людиною своїх цілей, оцінку наявних умов, визначення способів дії; прогнозування мотиваційних, вольових, інтелектуальних зусиль, ймовірності досягнення результату, мобілізацію сил, самонавіювання в досягненні цілей "[4]. Таким чином, можно сказати, що готовність студента-випускника до професійної діяльності пов'язана з правильністю використання ним набутих знань, навичок, умінь, здатність до швидкої адаптації до умов праці, спрямованістю на постійне підвищення кваліфікації. Китова Д.А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як "мобілізованность ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів" [8]. О. Аллін і Н. Сальникова визначають готовність "як наявність особистісних якостей, теоретичних знань, практичних навичок і вмінь, що дозволяють у будь-який час успішно вирішувати завдання, що стоять перед людиною, і виконувати функціональні обов'язки. Наділі багато що залежить від мотивації, внутрішньої зібраності, вольової налаштованості, здібності в даний момент виконати необхідну роботу і домогтися потрібних результатів. У зміст готовності включені здібності і загальні психологічні умови, необхідні для успішного здійснення діяльності: інтереси, схильності, психічні стани, знання, навички та вміння "[1].

Стан готовності розуміється О. Алліном і Н. Сальниковою як "внутрішня налаштованість, пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. Тобто готовність до діяльності проявляється безпосередньо перед її початком, коли необхідно прийняти остаточне рішення про свою готовність до виконання конкретного завдання. Такий стан виникає на основі передбачення ситуації дії і характеризується настроєм та мобілізацією психіки на подолання труднощів і перешкод, на досягнення результату"[1]. Існує чимало різних підходів до поняття "готовність" і його трактувань, що визначаються як теоретичними пристрастями авторів, так і специфікою завдань, які вони вирішували у своїх дослідженнях. У всьому цьому розмаїтті можна виділити три підходи, рівня вивчення готовності фахівців до професійної діяльності: психофізіологічний, функціонально-психологічний і особистісний [5].

У психофізіологічному підході під готовністю розуміється оптимальний стан психічних і фізіологічних функцій організму, що дозволяє виконувати будь-яку професійну діяльність. Готовність як своєрідне стан особистості не може виникнути поза загального підвищення активності роботи мозку, різних систем і органів, для неї необхідні біохімічні та фізіологічні зрушення в організмі. Це забезпечує налаштування організму на майбутню діяльність [5].

У функціонально-психологічному підході вивчається відповідність психологічних якостей особистості функціональним особливостям майбутньої діяльності [5].

В особистісному підході підкреслюється роль дослідження пізнавальних процесів, емоційних і вольових компонентів, а також мотивів поведінки [5].


1.2 Структура та рівні готовності


Психологи визначають декілька компонентів готовності:

-Інтелектуальний - розуміння завдань, обов'язків, знання засобів досягнення мети, прогноз діяльності;

- Емоційний - впевненість в успіху, наснага, почуття відповідальності;

- Мотиваційний - інтерес, прагнення домогтися успіху, потреба успішно виконати поставлене завдання. Чим важливіший для людини мотив і чим краще він їм усвідомлюється, тим швидше створюються більш сприятливі умови для формування готовності до професійної діяльності;

- Вольовий - мобілізація сил, зосередженість на завданні, відволікання від перешкод, подолання сумнівів [11].

Особливість особистісного підходу - увага до морального аспекту проблеми. У ньому розглядається морально-психологічна готовність до діяльності, що має складну структуру та включає в себе:

-Усвідомленість суспільної та особистої значущості трудової діяльності;

- Любов до своєї роботи, радість і насолоду працею;

- Здатність працювати в колективі та в його інтересах [5].

Готовність до матеріального самозабезпечення визначається О. Алліном і Н. Сальниковою як "розуміння фахівцем майбутньої операції, усвідомлення особистої відповідальності за її рішення, впевнене бажання досягти успіху і вироблення чіткого плану дії" [1].

Купрейченко А.Б. розглядає готовність до матеріального самозабезпечення як "складне, цілісне психічне утворення, що включає мотиваційно-потребністний, когнітивний і діяльнісно-практичний компоненти" [6].

Мотиваційно-потребністний аспект готовності включає в себе формування емоційно-ціннісного ставлення до будь-якої ситуації; когнітивний аспект - оволодіння систематизованими знаннями, усвідомлення соціальної і особистої значущості діяльності, прагнення і вміння вирішувати проблемні ситуації; діяльнісно-практичний аспект - вироблення умінь розпізнавати, обстежувати і вирішати проблемні ситуації [6].

Всі розглянуті аспекти однаково важливі, проте провідним, на думку А. Б. Купрейченко, а точніше системоутворюючим, є діяльнісно-практичний. Тому процес формування готовності до матеріального самозабезпечення можна представити у вигляді послідовності взаємопов'язаних проблемних ситуацій, які молоді люди намагаються вирішити [6].

На думку Богословської М.В. основними критеріями готовності студентів до матеріального самозабезпечення є: 1) наявність мотивації матеріального самозабезпечення; 2) адекватна оцінка необхідних професійних та особистісних якостей; 3) наявність початкового досвіду діяльності [15].

Богословська М.В. вважає, що для формування оптимального рівня готовності до матеріального самозабезпечення студентів необхідно:

1) розвивати мотивацію діяльності студентів, засновану на цінностях професійної самореалізації і професійного зростання, а не цінності матеріального благополуччя [15];

2) створювати для них можливості цілеспрямованої реалізації активності в освоєнні обраного виду діяльності [15];

3) запровадити профорієнтаційне тестування та професійний відбір перед надходженням абітурієнтів до ВУЗу, проводити заходи щодо "занурення" в специфіку галузі та спеціальності з метою зменшення кількості тих студентів, які відмовляються від роботи [15].

М.І. Дьяченко та Л.А. Кандибовіч виділяють наступні структурні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення:

-Мотиваційний (позитивне ставлення до діяльності, інтерес до неї і інші стійкі мотиви);

- Орієнтаційний (знання, уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості);

- Операціональний (володіння способами та прийомами даного виду діяльності, необхідними знаннями, навичками й уміннями, процесами аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, та ін);

- Вольовий (самоконтроль, уміння керувати діями);

- Оціночний (самооцінка своєї підготовленості та відповідності процесу вирішення професійних завдань оптимальним трудовим зразкам) [12].

О. Аллін та М. Сальникова виділяють наступні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення: морально-мотиваційний компонент, інтелектуально-операціональний компонент і психофізичний компонент [1]. Морально-мотиваційний компонент готовності відображає загальну спрямованість особистості і включає в себе розвинені морально-етичні якості, позитивне ставлення до діяльності, усвідомлення цінності та престижності своєї праці, бажання і прагнення займатися саме цим видом діяльності [1].

Незважаючи на всю важливість морально-мотиваційного компонента готовності, без певних знань, навичок та умінь, а також сформованості професійно важливих якостей не можна об'єктивно говорити про високий рівень готовності до самозабезпечення [1].

Інтелектуально-операціональний компонент готовності виражається в інтелектуальних якостях особистості (інтелектуальний компонент), володінні засобами та прийомами діяльності, синтезі професійно важливих якостей, знань, навичок та вмінь (операціональний компонент), що грають істотну роль в ефективності діяльності [1].

Інтелектуальні якості - це якості особистості, що визначають особливості функціонування інтелекту, тобто здатності особистості з переробки різноякісної інформації та усвідомленої оцінки її [1].

Психофізичний компонент готовності включає в себе функціонування психіки в цілому і фізіологічних систем (перш за все, нервово-м'язової та ін.), що забезпечує ефективність життєдіяльності фахівця. Будь-яка діяльність висуває свої вимоги до сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, властивостям вищої нервової діяльності, психодинамічних властивостей (темпераменту) людини, а нерідко і його фізичним якостям. Крім цього, психофізичний компонент забезпечує функціонування раніше розглянутих компонентів готовності [1].

У структурі професійної готовності можна виділити об'єктивний і суб'єктивний пласти. Об'єктивний пласт готовності складається з взаємодіючих морально-мотиваційного, інтелектуально-операціонального і психофізичного компонентів, які реально можуть бути оцінені відповідно до вимог діяльності. Суб'єктивний пласт готовності - це система самооцінки власної готовності [11].


1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії


Вивченням студентства як соціальної групи займався В.Т. Лісовський. Студентство об'єднує молодих людей, що займаються одним видом діяльності - навчанням, спрямованим на професійну освіту, мають єдині цілі і мотиви, приблизно одного віку (18-25 років) з єдиним освітнім рівнем, період існування яких обмежено часом (у середньому 5 років). Його відмінними рисами є: характер їхньої праці, що полягає в систематичному засвоєнні та оволодінні новими знаннями, новими діями і новими способами навчальної діяльності, а також у самостійному "добуванні" знань; його основні соціальні ролі та приналежність до великої соціальної групи - молоді у якості її передовий і численної частини [10].

Психологом Ю. А. Самаріна були відзначені наступні протиріччя, притаманні студентському віку:

 1. Соціально-психологічне. Це протиріччя між розквітом інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстоким лімітом часу, економічних можливостей для задоволення зростаючих потреб [2].

 2. Між прагненням до самостійності у відборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю. Це протиріччя дидактичного характеру, воно може вести до незадоволеності студентів і викладачів результатами навчального процесу [2].

 3. Величезна кількість інформації, що надходить через різні канали, розширює знання студентів і разом з тим, велика кількість цієї інформації, за відсутності достатнього часу, а часом і бажання на її уявну переробку, може вести до відомої поверхні у знаннях і мисленні [2].

Недооцінка життя як блага призводить до того, що в юності у людини можуть виникнути песимістичні настрої. Божович Л.І. пише, що, "підбивши підсумки відчуттям щастя і горя ... юнацтво зменшує цінність перших і перебільшує важкі відчуття наступних". Юності властива деяка природна дисгармонія. Так, бажання і прагнення розвиваються раніше, ніж воля і сила характеру, і в таких умовах юнак не завжди здатний придушити деякі надмірні і зайві устремління і бажання. Тому деякі молоді люди відчувають себе нещасними від безсилля задовольнити свої бажання. Звідси нерідко виникає скептицизм [3].

Роки студентства - цілком самостійний етап життя людини, протягом якого він має і формує власну середу розвитку, бере участь у таких видах діяльності, які сьогодні виступають в якості особистісно-утворюючих факторів, і визначає модель соціальної поведінки цієї громадської групи [7].

Особливістю сучасного студентства є те, що процес його включення в суспільне життя йде не тільки через навчальну діяльність і професійну підготовку, а й шляхом формування незалежних матеріально-побутових умов, нових форм прояву власної активності і шляхом вибору форм соціальної взаємодії. Процес формування молоддю незалежного від батьків фінансового, майнового та житлового статусу має дві "вузлові точки": 16-17 років, коли починається більш-менш масове включення в доросле економічне життя, і 21-22 р., коли накопичується перший досвід реалізації матеріально- побутових намірів студентства [12].

Основним джерелом доходів для студентів, як і раніше є допомога з боку батьків і близьких. Другий за значущістю джерело - стипендія. Істотним джерелом є заробітна плата, яку сьогодні мають 13% студентів. [12].

Розглядаючи студентство як "особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, об'єднаних інститутом вищої освіти",

 І.А. Зимова виділяє основні характеристики студентського віку, які відрізняють його від інших груп населення високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією, найвищою соціальною активністю і досить гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості. У плані общепсіхіческого розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи і особистості в цілому. Якщо розглядати студентство, враховуючи лише біологічний вік, то його слід віднести до періоду юності як перехідний етап розвитку людини між дитинством і дорослістю [17].

Якщо підійти до студента як до людини певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної та різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. Порівняно з іншими віками в юнацькому віці відзначається найвища швидкість оперативної пам'яті і переключення уваги, вирішення вербально-логічних завдань. Отже, студентський вік характеризується досягненням найвищих, "пікових" результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку [17].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8



Реклама
В соцсетях
бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты