Формування творчого потенціалу у студентів 1–4 курсу
Міністерство освіти та науки України
Краматорський економіко-гуманітарний інститут
Кафедра психології
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ
Формування творчого потенціалу у студентів 1–4 курсу
Студентки групи Пс – 07 -1д
Ткаченко А.С.
Краматорськ, 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретична основа формування творчого потенціалу у студентів
1.1 Визначення поняття творчості. Основні показники творчих здібностей, загальні проблеми дослідження механізмів творчості. Структура творчої діяльності
1.2 Взаємозв'язок мислення та креативних здібностей, взаємодія інтелекту та творчих спроможностей, концепція редукції творчих здібностей до інтелекту
1.3 Психологічна характеристика вікових особливостей студентів (18-23 років);
1.4 Особливості формування творчого потенціалу у студентів
Висновок
Розділ 2. Методики дослідження творчого потенціалу студентів
2.1 Загальна характеристика методів та методик дослідження творчого потенціалу студентів;
2.2 Методики для діагностики творчого потенціалу студентів
2.3 Формуючі методики
Висновок
Розділ 3. Експериментальне дослідження творчого потенціалу студентів гуманітарного факультету
3.1 Організація експериментального дослідження
3.2 Експериментальне дослідження
3.1.1 Констатуючий експерімент
3.1.2 Формуючий експерімент
3.1.3 Контрольний зріз
3.3 Аналіз експериментальної роботи за допомогою математичної статистики
Висновок
Література
Додатки
Вступ
Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість студента з метою розвитку творчого потенціалу.
В молодості людина найбільш здібна до творчої діяльності, формулювання евристичних гіпотез, максимально працездатна, тому прогрес в різних областях наукового знання багато в чому пов'язаний з діяльністю молоді.
Проблема творчості стала в наші дні настільки актуальною, що по праву вважається «проблемою століття». Творчість далеко не новий предмет дослідження. Вона завжди цікавила мислителів всіх епох і викликала прагнення створити «теорію творчості».
З. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімаціі (зміщення) статевого потягу на іншу сферу діяльності. А. Адлер вважав творчість способом компенсації комплексу неповноцінності. Найбільшу увагу феномену творчості приділив К. Юнг, бачила в ньому прояв архетипів колективного неосознанного. Р. Ассаджіолі вважав творчість процесом сходження особистості до «ідеального Я», у спосіб її самораскриття [15].
Творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" (Г.С. Батіщев).
Головну роль у детермінації творчої поведінки відіграють мотивації, цінності, особистісні риси (А. Танненбаум, А. Олох, Д.Б. Богоявленская, А. Маслоу та інші)
Психологи гуманістичного спрямування (Г. Олпорт та А. Маслоу) вважали, що початкове джерело творчості - мотивація особистісного росту, не підкоряється гомеостатичному принципу задоволення; по Маслоу - це потреба в самоактуалізації, повної та вільної реалізації своїх здібностей і життєвих можливостей.
Уоллес (1926) описав чотири послідовних етапи творчого процесу:
1. Підготовка: Формулювання завдання та початкові спроби її вирішення.
2. Інкубація: Відволікання від завдання і переключення на інший предмет.
3. Просвітлення: Інтуїтивне проникнення у суть завдання.
4. Перевірка: Випробування, або реалізація рішення.
На рубежі XIX - XX століть, як спеціальна галузь досліджень, почала складатися «наука про творчість», «теорія творчості» або «психологія творчості».
Ситуація науково-технічної революції другої половини ХХ – початку ХХІ століття створила умови, що відкривають новий етап розвитку досліджень творчості (Петровський, Ярошевський).
Актуальність вивчення психології творчості і наукової творчості, зокрема, виникли у зв'язку з потребою оптимізації та інтенсифікації принципів організації наукової діяльності та управління нею.
Творчість визначається як діяльність людини, що створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною та громадською значимістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього ще не існуюче.
Творчі здібності або креативність (від лат. "Creatio" - творення) - це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду (по Е. Фромму).
Існує безліч наукових підходів до проблеми дослідження творчих здібностей.
Творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" [16].
У тому числі відмінною ознакою інтелектуальної творчості є удосконалення способів вирішення вже відомих проблем. У дослідженні А.Г. Виноградова було показано, що здатність відкривати способи власної діяльності в різних типах проблемних ситуацій є наслідком організації індивідуального понятійного знання, яке може виступати в якості одного з джерел індивідуальних розходжень у здатності до творчості (Виноградів, 1990 ).
За Г.С Батіщєвим важливу роль в інтелектуальній творчості відіграє можливість трансформувати інтуїтивні, виражені в незвичайному, часто досить смутному вигляді, суб'єктивні представлення у придатній для людського спілкування форми (словесно-мовній, категоріальні, комунікативні)
Поняття природи творчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість може бути розглянута в різних аспектах: продукт творчості - це те, що створено! Процес творчості - як створено! Процес підготовки до творчості - як розвивати творчість [9].
Продукти творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини і т. д., але й нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знайти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість-це створення нового в різних планах і масштабах.
При характеристиці сутності творчості важливо враховувати різноманітні фактори, які притаманні процесу створення.
Творчість має такі ознаки:
ü Технічні;
ü Економічні (підвищення рентабельності);
ü Соціальні (забезпечення умов праці);
ü Психолого-педагогічні (розвиток в творчому процесі психічні та моральні якості, естетичні почуття, інтелектуальні здібності людини, придбання знань).
Творчість є цілеспрямованою, завзятою, напруженою працею. Вона вимагає розумову активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.
Творчість характеризується як вища форма діяльності особистості, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ [45].
Інтелектуальна обдарованість є лише однією з умов для творчої активності особистості, де основну роль в активації творчої діяльності відіграють мотивація, цінності та особистісні риси (так званий "креативний тип особистості).
Творчий потенціал є незалежним від інтелекту фактором. Зокрема, Е. Торренс в теорії "інтелектуального порогу" співвідносить ці фактори в такий спосіб: якщо IQ нижче 115-120, інтелект і креативність утворюють єдиний фактор, якщо IQ вище 120, творча здатність стає незалежною величиною, тобто немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю [5].
Об'єкт дослідження – творчий потенціал студентів з 1 по 4 курс (18- 23р.).
Предмет дослідження – методи формування творчого потенціалу студентів з1 по 4 курс.
Задачі дослідження:
1. Теоретичний огляд актуальної проблемі розвитку творчого потенціалу студентів;
2. Підбір методів та методик діагностики та корекції творчого потенціалу студентів;
3. Організація та проведення експериментального дослідження серед студентів;
4. Аналіз експериментальної роботи;
5. Формування висновків та рекомендацій.
Мета дослідження – вивчити проблеми формування творчого потенціалу студентів 1-4 курсу та поліпшити показники.
Методи дослідження - у дослідженні проведені констатуючий, формуючий та контрольний експерименти. Для діагностики творчих здібностей студентів гуманітарних факультетів застосовувалися такі методики: «Діагностика рівня креативності» (П. Торренса), «Діагностика креативності особистості» (Е.Е. Туніка), «Діагностика соціальної креативності» (В.Н. Дружинін), «Самооцінка творчого потенціалу» (Н.П. Фетискин), «Оцінка рівня творчого потенціалу особистості» (Є.І. Рогов), «Діагностика вербальної креативності» (С. Медніка), «Методика діагностики обдарованості» (А.А. Лосев).
Для корекційно-формуючої програми був проведений тренінг на розвиток творчого потенціалу студентів який складався з вправ та ігор Рогова Є.І. Також застосовувався такий метод як бесіда для налаштування стосунків з респондентами.
Експериментальна база – дослідження проведені у Краматорському Економіко-Гуманітарному Інституті та у Слав’янському Педагогічному Інституті серед студентів 1-4 курсу (18–23 роки) у кількості 40 чоловік. Студенти були поділенні на 2 групи: контрольна (20 чоловік) та експериментальна (20 чоловік).
Практична значимість – визначається тим, що на основі дослідження розроблені рекомендації для практичних викладачів та батьків.
Методологічною основою дослідження є ведучі принципи вітчизняної та зарубіжної психології: єдність свідомості і діяльності, принцип розвитку через навчання і діяльність.
РОЗДІЛ 1. Теоретична основа діагностики творчих здібностей студентів
1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТВОРЧІСТЬ. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ. ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ТВОРЧОСТІ. СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Творчість - це процес створення суб'єктивно нового, що базується на здатності породжувати оригінальні ідеї та використовувати нестандартні способи діяльності.
Основні показники творчих здібностей:
Біглість думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу.
Гнучкість думки - здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу, бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використовувати в іншому.
Гнучкість - це добре розвинена навичка перенесення (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу досліджуваних явищ до іншого, долати фіксованість методів рішення, вчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику та до парадоксів.
Оригінальність - здатність до створення ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням всіх зв'язків і залежностей, непомітних при послідовному логічному аналізі.
Допитливість - здатність дивуватися, цікавість і відкритість до всього нового.
Точність - здатність удосконалювати й надавати закінчений вигляд свого творчого продукту.
Сміливість - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією
Уважність – уміння побачити і розпізнати творчу проблему.
Різносторонність мислення – уміння побачити в проблемі якомога більше сторін і зв'язків.
Конкретність мислення – здатність до аналізу творчої проблеми як системи.
Абстрактність мислення – здатність до синтезу творчої проблеми як системи.
Почуття гармонії – почуття організаційної стрункості та ідейної цілісності.
Незалежність мислення – неконформність оцінок і суджень навіть під тиском.
Толерантність мислення – конструктивна активність в невизначених ситуаціях.
Відкритість сприйняття – сприйнятливість до всього нового і незвичайного [16].
Уоллес (1926) описав чотири послідовних етапи творчого процесу:
1. Підготовка: формулювання завдання та початкові спроби її вирішення.
2. Інкубація: відволікання від завдання і переключення на інший предмет.
3. Просвітлення: інтуїтивне проникнення у суть завдання.
4. Перевірка: випробування, або реалізація рішення.
Потреба в творчості виникає в тому випадку, коли вона небажана або неможлива через зовнішні обставини, тобто свідомість в цій ситуації провокує активність підсвідомості. Таким чином, свідомість у творчості пасивна і лише сприймає творчий продукт, а підсвідомість активно породжує творчий продукт. Звідси творчий акт є злиттям логічного (аналіз-синтез в процесі уяви) та інтуїтивного (інсайт) рівнів мислення.
Психічне життя особистості - це процес зміни двох форм внутрішньої і зовнішньої активності: творчості і діяльності. При цьому діяльність є доцільною, раціональною, свідомо відрегульованою, спонукає певною мотивацією і функціонує по типу негативного зворотного зв'язку: досягнення результату завершує етап діяльності.
Творчість спонтанна, ірраціональна, не піддається регуляції з боку свідомості, вона мотивується відчуженням людини від світу [20].
Загальні проблеми дослідження механізмів творчості можна сформулювати наступним чином:
1. Аналіз творчості, як конкретного явища з метою виявлення в ньому специфічних сторін і вказівки на загальний характер відповідних їм закономірностей.
2. Синтез підсумків спеціальних досліджень кожної з виділених сторін з метою створення можливостей раціонального управління ходом конкретної творчої діяльності, розрахунком творчого потенціалу.
У загальній структурі творчої діяльності, розглянутій, як системі, можна виділити кілька основних підсистем:
1. Процес творчої діяльності,
2. Продукт творчої діяльності,
3. Особистість творця,
4.Середа і умови, в яких протікає творчість.
У свою чергу, в кожному з названих підсистем можна виділити їх складові. Процес діяльності може мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація. Особистість творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером і т.д.
Середовище і умови являють собою фізичне оточення, колектив, стимулятори і бар'єри у творчій діяльності та інше [3]. Творчість поділяють на наукову та художню. Побудова загальної теорії творчості, то є перехід від емпіричних до більш фундаментальних досліджень цього складного феномену, призвів до того, що всі наполегливі стали шукати спільні риси, властиві як науковій, так і художній творчості. Складання багатьох схем дозволяють зробити висновок, що творчий акт і звичайне рішення проблем мають однакову психологічну структуру, яка виражається у вигляді етапів, що включають в себе ланцюг розумових завдань. Процес творчої діяльності можна розбити на етап знаходження принципу рішення та етап застосування цього рішення. Причому вважається, що найбільш вираженим предметом психологічного дослідження є події першого етапу, так як наукова творчість не можна звести до логічних операцій «застосування рішення».
Більш докладно можна виділити наступні етапи творчої діяльності:
1. Накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого викладення та формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).
2. Зосередження зусиль і пошуки додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.
3. Відхід від проблеми, переключення на інші заняття (період інкубації).
4. Інсайт (геніальна ідея або проста догадка скромних масштабів - то є логічний розрив, стрибок у мисленні, отримання результату)
5. Перевірка і доробка задуму, його втілення.
Можна виділити також і основні ланки творчого процесу:
- Ланка зіткнення з новим;
- Ланка творчої невизначеності;
- Ланка прихованої роботи;
- Ланка еврика;
- Ланка розвитку рішення;
- Ланка критики;
- Ланка підтвердження і втілення.
Представлені етапи можна назвати й по-іншому, та й саме число етапів можна збільшити або зменшити, але в принципі творчий процес характеризується саме такою структурою.
Творчості повинні бути притаманні адекватність (рішення повинне бути дійсно рішенням), новизна, оригінальність та доработаність. Рішенням вважається не просто гарна ідея, а неодмінно здійснена ідея [14].
Творчість – безперервний рух. У ньому чергуються підйоми та спади. Вищої точкою творчості, його кульмінацією є натхнення, для якого характерний особливий емоційний підйом, ясність думки, відсутність суб'єктивного переживання, напруги. П.І.Чайковський писав про свій творчій стан: «... в інший раз є абсолютно нова самостійна музична думка. Звідки це є – таємниця. Сьогодні, наприклад, з ранку я був охоплений тим незрозумілим вогнем натхнення, завдяки якому я знаю наперед, що все написане мною сьогодні буде мати властивість западати в серця і залишати в них враження» [15].
У різних людей стан натхнення має різну тривалість, частоту настання. З'ясовано, що продуктивність творчої уяви залежить головним чином від вольових зусиль і є результатом постійної напруженої роботи. За словами І. Є. заборгованості з виплати заробітної плати, натхнення - це нагорода за каторжний труд. Творчі рішення змінюють істотні методи, рідше традиції, ще рідше основні принципи і зовсім рідко - погляд людей на світ.
1.2 ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МИСЛЕННЯ ТА ТВОРЧІХ ЗДІБНОСТЕЙ. ВЗАЄМОДІЯ ІНТИЛЕКТА ТА ТВОРЧІХ СПРОМОЖНОСТЕЙ, КОНЦЕПЦІЯ РЕДУКЦІЇ ТВОРЧІХ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ІНТЕЛЕКТУ
Потенційні можливості людського мозку - область майже не вивчена. Лише по окремим злетам та сполохам творчого генія ми можемо здогадуватися, на що здатний чоловік. До цього часу більшість людей використовують свій мозок варварські, з низьким коефіцієнтом корисної дії. І перед наукою постає проблема: які повинні бути умови зовнішнього середовища, щоб кожен зміг розвинути свої творчі задатки і перетворити їх на творчі здобутки? Бути може, так звані великі творці - просто люди, які нормально використовують резерви свого мозку.
Творча діяльність розглядається як взаємодія двох розумових процесів: дивергентного (вироблення більшого числа можливих рішень) і конвергентного (вибір оптимального рішення з ряду можливих). Перевага віддається першому. Мислення можна поділити на три види:
а) Мислення, що опирається на результати понять, які виступають як логічний процес який закінчується виробленням злакових моделей - це логічне мислення;
б) Мислення інтуїтивне, вплетене у практичну діяльність, на основі неосознаних побічних сприйняття, уявлень навичок;
в) дискурсивне мислення, яке виступає, як єдність інтуїтивного та логічного мислення [23].
Творчість має дві істотні ознаки:
1. Інтуїтивний момент;
2. Формалізація інтуїтивного отриманого ефекту.
Творчість - це інтуїтивний момент, але ефект його усвідомлюється і формується засобами дискурсивного мислення [20].
У тому випадку, коли для вирішення будь-якої конкретної задачі в досвіді людини є готові логічні програми, рішення протікає переважно на логічному рівні і не супроводжується зрушенням в емоційних показниках. На початкових стадіях вирішення творчих завдань чоловік теж прагнув застосувати до них вже відомі логічні схеми, але невирішимість таких завдань відомим шляхом перетворює їх на творчі рішення, тепер це можливо лише за допомогою інтуїції. В ході діяльності, спрямованої на вирішення задачі формується інтуїтивна модель ситуації, що призводить до вдалих випадків, які тісно пов'язані з виникненням побічних продуктів дій та їх емоційних оцінок, до інтуїтивного рішення.
