Здійснений аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми емпатії показав, що у вітчизняній психології зроблено досить ґрунтовний історичний огляд зарубіжних досліджень емпатії Т.П.Гавриловою [2]. У продовж останніх років він був доповнений оглядом досліджень емпатії в рамках особистісно центрованого підходу, в контексті дослідження соціально-психологічної емпатії та визначення основних положень у вивченні цього явища. Після класичної роботи Т.П.Гаврилової з’явилася низка нових досліджень емпатійних явищ не тільки в зарубіжній, але й у вітчизняній психології. Журавльова Л.П. спробувала доповнити згадані погляди, систематизувала різні підходи до розв’язання проблеми емпатії і намітила деякі перспективи їх подальшого дослідження «Перед дослідниками стоїть завдання, - наголошує Т.П.Гаврилова, - створення теорії емпатії, проникнення у її природу, аналізу функції емпатії в житті людини, вивчення генезису емпатії і умов її формування» [23, с. 56]. Емпатія вважається важливим чинником морального розвитку особистості. Вона розглядається як ефективний засіб розкриття і засвоєння внутрішнього єства моральних відносин, естетичних норм, що культивуються. Емпатія сприяє розвитку гуманних відносин, альтруїстичного стилю поведінки. Емпатійне співчуття, співпереживання виступає мотивом-посередником у діяльності допомоги. Емпатійність розглядається як один із засобів обмеження людиною своєї агресивності. І, нарешті, емпатія – необхідна умова розвитку особистості, її емоційної зрілості, міжособистісного взаєморозуміння [5].
Емпатія позитивна якість особистості, яка починає формуватись від народження і продовжується в процесі соціалізації. Отож першими вихователями стають батьки, саме вони закладають фундамент моральності, емпатійності і т.п. Після вступу дитини до школи, до цього процесу приєднуються вчителі. Але для того, щоб створити правильні, сприятливі умови формування емпатії вихованців, слід знати той рівень, який вже існує, і на основі отриманих знань шукати нові форми та методи позитивного впливу на кожного виховання з метою виховання в нього людяності, здатності до співчуття, допомоги і т.п.
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Дослідження рівня емпатійності особистості учнів молодшого шкільного віку
Дослідження проводилося на базі Житомирської загальноосвітньої школи № 19. В дослідженні брало участь 50 досліджуваних віком 8-9 років. Дослідження проводилося у два етапи. Досліджуваних, які навчаються у 4-А та 4-Б класах було поділено на дві групи: 4-А – експериментальна, 4-Б – контрольна. На першому етапі досліджуваним обох груп була запропонована методика «Мій портрет у променях сонця». Метою даної методики було: дослідити самооцінку дітей молодшого шкільного віку. Досліджуваним обох груп (експериментальної та контрольної) було роздано по одному аркушу паперу, на якому в центрі було зображено сонце з десятьма променями. В середині сонця досліджуваним було запропоновано написати своє ім’я та прізвище, а на кожному промені – якості, що притаманні досліджуваному (хороші і нехороші). Також було наголошено на тому що слід відповідати щиро і що, якщо, на погляд досліджуваного, у сонечка не вистачає променів – їх можна домалювати і підписати.
У виконаному завданні слід було проаналізувати:
· Кількість якостей, які написав досліджуваний.
Передбачалося зображення десяти якостей, оскільки у сонечка було 10 промінчиків, якщо досліджувані писали менше якостей ніж на промінчиках – це було свідченням недостатнього знання про себе, якщо ж більше (досліджуваний домальовував промінці, щоб написати більше якостей) – свідченням того, що досліджуваний зміг повніше оцінити себе.
· Кількість з них позитивних і негативних якостей.
Чим більше добро чинностей дитина згадала про себе, тим вища її самооцінка, чим менше – тим нижча.
Результати проведеної методики в експериментальній групі:
· 40 % досліджуваних написали лиши по дві позитивні доброчинності;
· 40 % досліджуваних написали по чотири позитивні доброчинності;
· 8 % досліджуваних – по 6 позитивних якостей;
· 12 % досліджуваних – по 8 позитивних якості.
Рис. 1.Рівень самооцінки у досліджуваних експериментальної групи
Аналіз проведеного анкетування показало, що у більшості досліджуваних експериментальної групи дуже низький і низький рівень самооцінки, невеликий відсоток 8 % - середній рівень самооцінки, і лише 12 % високий (Рис.1).
Результати проведеної методики в контрольній групі:
· 40 % досліджуваних написали лиши по дві позитивні доброчинності;
· 40 % досліджуваних написали по чотири позитивні доброчинності;
· 4 % досліджуваних – по 6 позитивних якостей;
· 16 % досліджуваних – по 8 позитивних якості.
Рис. 2. Рівень самооцінки у досліджуваних контрольної групи
Аналіз проведеного анкетування показало, що у більшості досліджуваних експериментальної групи дуже низький і низький рівень самооцінки, невеликий відсоток 4 % - середній рівень самооцінки, і лише 16 % високий (Рис. 2).
Ми порівняли тримані дані обох групах (ЕГ і КГ), і виявили що результати приблизно однакові (Рис. 3).
Рис. 3. Порівняння рівня самооцінки КГ і ЕГ
Наступним кроком було проведення тесту «Незакінчені речення» з метою визначення рівня емпатії учнів молодшого шкільного віку, а також з метою визначення рівня розуміння та усвідомлення таких важливих понять, як «справедливість», «співчуття», «чесність». Досліджуваним обох груп (експериментальній і контрольній) було запропоновано доповнити незакінчені речення на бланку так, щоб вони, по можливості, точно виражали їхні справжні почуття. Це було запропоновано зробити з кожним реченням, і якомога швидше, правдивіше. Якщо у досліджуваних виникали проблеми з відповіддю, вони могли пропустити це речення, і повернутись до нього пізніше. Також досліджуваним було наголошено на тому, що неправильних відповідей не буває.
Результати проведеної методики в експериментальній групі:
· 20 % досліджуваних набрали від 46 до 48 балів;
· 32 % - від 26 до 38 балів;
· 48 % - від 5 до 18 балів.
Рис. 4. Рівень емпатійності в досліджуваних експериментальної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в ЕГ показав, що у більшості досліджуваних (а це 48 %) дуже низький рівень емпатії, що свідчить про те, що емпатійні тенденції особистості слабо розвинені, або не розвинені взагалі. Значна частина досліджуваних (32 %) мають середній рівень сформованості емпатії. Є також досліджувані, що мають високий рівень емпатійності – 20 % (Рис. 4).
Результати проведеної методики в контрольній групі:
· 20 % досліджуваних набрали від 46 до 48 балів;
· 28 % - від 26 до 38 балів;
· 52 % - від 5 до 18 балів.
Рис. 5. Рівень емпатійності в досліджуваних контрольної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в КГ показав, що у більшості досліджуваних (а це 52 %) дуже низький рівень емпатії, що свідчить про те, що емпатійні тенденції особистості слабо розвинені, або не розвинені взагалі. Значна частина досліджуваних (28 %) мають середній рівень сформованості емпатії. Є також досліджувані, що мають високий рівень емпатійності – 20 % (Рис. 5).
Після проведення методики «Незакінчених речень» серед досліджуваних ЕГ і КГ можна говорити про загалом середній і низький рівень розвитку емпатії. Звичайно, ми не забуваємо про невеликий, але все ж існуючий відсоток осіб, з високим рівнем емпатії. Порівняли результати рівня сформованості емпатії в обох групах (ЕГ і КГ), було встановлено, що результати приблизно однакові (Рис. 6).
Рис. 6. Порівняння рівня емпатійності у досліджуваних експериментальної та контрольної груп
Далі серед досліджуваних ЕГ і КГ було проведено дослідження емоційного відгукування за допомогою методики емоційного відгукування молодших школярів. Метою цього дослідження було визначення рівня емпатичних тенденцій. Запропонований тест – опитувальник був нами дещо модифікований і орієнтований саме на дітей молодшого шкільного віку. Кожному досліджуваному обох груп було видано тест-опитувальник, що містив 33 твердження, які відображали ті чи інші ситуації, що могли б викликати співчуття, співпереживання під час спілкування та взаємодії з людьми, з продуктами їх діяльності, з живою і неживою природою. Крім цього, кожен отримав бланк відповідей з нумерацією відповідних опитувальних тверджень і два варіанти можливих відповідей: «Так» і «Ні». Бланки не підписувались, ставився тільки шифр.
Результати проведеної методики в експериментальній групі:
· 20 % досліджуваних набрали від 24 до 33 балів;
· 36 % - від 18 до 21 балів;
· 44 % - від 8 до 10 балів.
Рис. 7. Рівень емпатичних тенденцій досліджуваних експериментальної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в ЕГ показав, що у більшості досліджуваних (а це 44 %) низький рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про те, що емпатичні тенденції особистості слабо розвинені, або відсутні. Значна частина досліджуваних (36 %) мають середній рівень сформованості емфатичних тенденцій. Є також досліджувані, що мають високий рівень емпатичності – 20 % (Рис. 7).
Результати проведеної методики в контрольній групі:
· 20 % досліджуваних набрали від 24 до 33 балів;
· 32 % - від 18 до 21 балів;
· 48 % - від 8 до 10 балів.
Рис. 8. Рівень емпатичних тенденцій контрольної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в КГ показав, що у більшості досліджуваних (а це 48 %) низький рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про те, що емпатичні тенденції особистості слабо розвинені, або відсутні. Значна частина досліджуваних (32 %) мають середній рівень сформованості емпатичності. Є також досліджувані, що мають високий рівень емпатичності – 20 % (Рис. 8).
Порівняння отриманих результатів проведеної методики в ЕГ і КГ показав, що у більшості досліджуваних дуже низький рівень сформованості емпатичних тенденцій. Слід зазначити, що все ж є досліджувані з середнім та високим рівнем сформованості емпатичних тенденцій. Порівнявши результати було встановлено, що вони приблизно однакові (Рис. 9).
Рис. 9. Порівняння результатів емпатичних тенденцій досліджуваних експериментальної та контрольної груп
Наступним кроком було проведення методики «Дослідження рівня емпатійних тенденцій (за власною модифікацією методики І.Юсупова)». Досліджуваним було запропоновано 36 тверджень, яким необхідно було дати відповідям такі числа: якщо вони відповіли «не знаю» - 0, «ні, ніколи» - 1, «іноді» - 2, «часто» - 3, «майже завжди» - 4 і відповіді «так, завжди» - 5. давати відповіді необхідно було до всіх пунктів.
Результати проведеної методики в експериментальній групі:
· 24 % досліджуваних набрали від 17 до 32 балів;
· 20 % - від 5 до 8 балів;
· 40 % - від 39 до 48 балів;
· 12 % - від 65 до 69 балів;
· 4 % - від 85 до 89 балів.
Рис. 10. Рівень емпатійних тенденцій в досліджуваних експериментальної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в ЕГ показав, що у значної частини досліджуваних (24 %) низький рівень емпатичних тенденцій, та (20 %) дуже низький, що свідчить низький рівень розвитку емпатійних тенденцій, є також значний відсоток (40 %) досліджуваних, що мають середній рівень розвитку емпатійних тенденцій, що в принципі є нормальним, є також частина досліджуваних (12 %), у яких емпатійні тенденції високо розинені, а незначний (4 %) мають дуже високий рівень сформованості емпатійних тенденцій (Рис. 10).
Результати проведеної методики в контрольній групі:
· 20 % досліджуваних набрали від 17 до 32 балів;
· 24 % - від 5 до 8 балів;
· 44 % - від 39 до 48 балів;
· 8 % - від 65 до 69 балів;
· 4 % - від 85 до 89 балів.
Рис. 11. Рівень емпатійних тенденцій в досліджуваних контрольної групи
Аналіз отриманих результатів проведеної методики в КГ показав, що у значної частини досліджуваних (20 %) низький рівень емпатичних тенденцій, та (24 %) дуже низький, що свідчить низький рівень розвитку емпатійних тенденцій, є також значний відсоток (44 %) досліджуваних, що мають середній рівень розвитку емпатійних тенденцій, що в принципі є нормальним, є також частина досліджуваних (8 %), у яких емпатійні тенденції високо розвинені і частина досліджуваних (4 %) мають дуже високий рівень сформованості емпатійних тенденцій (Рис. 11).
Порівняння отриманих результатів проведеної методики в ЕГ і КГ показав, що у більшості досліджуваних низький та дуже низький рівень сформованості емпатійних тенденцій. Слід зазначити, що все ж є значна частина досліджуваних, які мають середній, високий та дуже високий рівень емпатійних тенденцій, та все ж наявність дуже низького і низького рівня в обох групах свідчить про недостатню роботу у напрямку формування співчуття, співпереживання і т.п. (Рис. 12).
Рис. 12. Порівняння результатів емпатійних тенденцій ЕГ і КГ
Така ситуація стала приводом до створення нами програми розвитку почуття емпатії у дітей молодшого шкільного віку.
2.2 Програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку
Емоції відіграють у житті людини надзвичайно важливу роль. Емоції це особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами, мотивами, які відображають у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху та ін.) значимість предметів, явищ, ситуацій, що впливають на індивіда в процесі його життєдіяльності.
Почуття – стійкі емоційні ставлення людини до явищ навколишньої дійсності, які відображають значення цих явищ у зв’язку з потребами і мотивами; вищий продукт розвитку емоційних процесів у суспільних умовах.[72].
Зі вступом дитини у школу продовжується формуватись її особистість, це тісно пов’язане з продовженням розвитку її емоційно-вольової сфери, із продовженням формування інтересів та мотивів поведінки, що відповідно детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими взаєминами з батьками, однолітками і вчителями. Саме з емоційним благополуччям дитини пов’язана її оцінка самої себе, своїх здібностей, моральних та інших якостей. Тому, з метою продовження розвитку емоційної сфери та набуття дитиною соціального досвіду необхідно передбачити гармонійне виховання різних почуттів та емоцій, а також формування в дитини необхідних навичок та звичок у керуванні своїми почуттями і емоціями, розумінні чужих почуттів і емоцій; навчити дитину розуміти свої емоційні стани, причини, що їх породжують, а також вміти розуміти чужі емоційні стани, причини, вміти правильно оцінювати ситуації, в яких потрібна допомога, та шукати правильних шляхів вирішення таких ситуацій. Здатність дитини співпереживати, перейматися чужим горем – це високе почуття, яке ми називаємо «емпатія». Якщо дитина схильна до емпатійних переживань, допомагає комусь, поживає за когось, то у разі досягнення тією особою, котрій дитина допомагала – вона відчуватиме велику радість, почуватиметься щасливою. Емпатія — надзвичайно складне, багатогранне поняття, яке означає: осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти чужі переживання (емпатія як механізм пізнання); дію індивіда, що допомагає йому особливим чином побудувати спілкування (емпатія як особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість індивіда, його здатність проникати в психічний стан іншої людини, з якою вступає в контакт (емпатія як характеристика особи, тобто емпатійність).
Встановлено, що здатність до прояву емпатії зростає за умови разючої подібності людей між собою, а також у набутті життєвого досвіду. Проведене нами дослідження рівня емпатії у дітей молодшого шкільного віку показало, що рівень сформованості емпатійних тенденцій у дітей, які навчаються у 4-х класах скоріше низький ніж високий. Це негативне явище спостерігається не тільки у школі, яку ми обрали для дослідження, а й в інших навчальних закладах, в яких проводились подібні дослідження. Отож нами була розроблена програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку.
Основний зміст програми. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку будувалась з урахуванням досвіду, нагромадженого в загальнометодичних (В.С.Мухіної, Ч.А.Ізмайлова, Р.М.Рахматуліної, О.В.Хухлаєвої, М.І.Чістякової та ін.) і психологічних (А.І.Копитіна, Г.А.Бреслава, Г.Л.Лендера, Н.М.Погосової та ін.).
Загальна характеристика. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку будується на засадах розуміння, емпатії зі сторони експериментатора. Вона допомагає зняти емоційну напругу, виразити своє «Я».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
