Функціонування і розвиток загальної транспортної мережі міста та його приміської зони як інтегрованого цілого для забезпечення надійної мобільності населення Київської агломерації ще не стали пріоритетним напрямом для системи управління транспортним комплексом. На всіх рівнях управління недостатньо ведеться пошук оптимальних інтермодальних форм організації та співвідношення окремих видів громадського транспорту як інтегрованої системи. Не проводиться всебічний аналіз окремих елементів цієї системи (як вони діють сьогодні і як повинні діяти завтра) з наступним синтезом усієї системи, обґрунтовані висновки якого мають стати основою для прийняття відповідних рішень з боку виконавчих органів міської влади.
Збільшення обсягів та якості транспортного обслуговування, впровадження науково обґрунтованих норм забезпечення населення транспортними послугами всіх видів передбачає доведення кількості та структури транспортних засобів загального користування до вимог, передбачених стандартами ЄС, зокрема:
обмеження максимального наповнення транспортних засобів у години пікового навантаження: на період до 2006 р. у кількості 5-6 осіб на 1 кв. м, до 2010 р. - 3-4 особи на 1 кв. м площі транспортного засобу;
використання сучасних, зокрема низькопідлогових, транспортних засобів для задоволення потреб споживачів транспортних послуг з обмеженими фізичними можливостями;
упровадження гнучких систем взаємодоповнюючого використання громадського та індивідуального транспорту, створення мережі стоянок і паркінгів у зовнішній та серединній частині міста (при цьому в серединній частині міста рух приватних, а подекуди й службових, автомобілів обмежується, у центральній - суворо регламентується);
запровадження єдиної автоматизованої диспетчерської системи управління міським пасажирським транспортом на базі прийняття узгодженої концепції АСУТ;
розробка програми створення зональних транспортних стиковочних вузлів та відповідної транспортної інфраструктури;
прийняття комплексного плану оновлення та модернізації рухомого складу міського пасажирського транспорту на середньо- та довгострокову перспективу, з обов'язковим визначенням обсягів і джерел фінансування, урахуванням вимог міжнародних стандартів екологічності та якості транспортного обслуговування населення;
постійний моніторинг транспортних та пасажирських потоків;
подальша оптимізація маршрутної мережі міського та приміського пасажирського транспорту;
організація на європейському рівні пішохідного руху і велосипедних трас у місті;
поетапне переобладнання міського комунального автотранспорту для використання природного газу як моторного палива;
розробка гармонізованих із вимогами ЄС стандартів та нормативів якості обслуговування в міському пасажирському транспорті та наступне внесення зазначеного переліку до державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів.
Стратегічним завданням є повномасштабна інтеграція транспортно-дорожнього комплексу столиці України в європейську та світову транспортні системи, вступ до міжнародних транспортних організацій, приєднання до міжнародних конвенцій та угод у галузі транспорту.
3.ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ПОСЛУГ МАРШРУТНИХ ТАКСІ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про автомобільний транспорт
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 22, ст.105)
{В редакції Закону N 3492-IV ( 3492-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 32, ст.273}
{Із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI (586-17) від 24.09.2008}
Цей Закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Стаття 1. Визначення основних термінів
зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів;
перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;
оборотний рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки;
параметри комфортності автобуса - конструктивні параметри автобуса, які визначають для пасажира комфортність поїздки;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;
паспорт стоянки таксі - документ, який містить інформацію про засоби облаштування стоянки, інформаційне забезпечення пасажирів, власника стоянки, схеми руху та правила надання послуг;
автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Стаття 5. Завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:
забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;
розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту;
визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;
визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;
захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;
захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;
створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;
раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;
охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
4. Технологія надання послуг
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 565 від 28.08.2001
Про затвердження Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів
У зв'язку з внесенням змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.01.98 N 21 ( z0257-98 ) "Про затвердження Порядку і умов організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом", визваних приведенням нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Типовий технологічний процес надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів, що додається.
2. Державному департаменту автомобільного транспорту (Докіль Л.П.) довести наказ до відома обласних автотранспортних управлінь та обласних підприємств автобусних станцій.
3. Визнати таким, що втратило чинність, "Положение о пассажирских автомобильных станциях", затверджене рішенням колегії Міністерства автомобільного транспорту УРСР від 29.04.88 N 72.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Цибенка В.Г.
Типовий технологічний процес надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів
1. Загальні положення
1.1. Надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів (далі-автостанції) організовується згідно з вимогами технологічного процесу, який розробляється власниками автостанцій з урахуванням рекомендацій цього Типового технологічного процесу.
1.2. Перелік обов'язкових та додаткових послуг, що надаються населенню, пасажирам та пасажирським перевізникам автобусного маршруту (далі-перевізник), визначається статутом (положенням) автостанції.
1.2.1 До обов'язкових послуг, що надаються населенню та пасажирам, відноситься користування послугами:
- залу чекання поїздки;
- залу продажу квитків;
- інших приміщень автостанції;
- служби інформації (крім послуг довідкового бюро);
- громадських вбиралень.
1.2.2. До обов'язкових послуг, що надаються перевізникам, відносяться послуги:
- кас автостанції;
- з організації посадки пасажирів в автобус;
- з диспетчеризації руху автобусів;
- з надання платформ для посадки та висадки пасажирів і місць
на майданчику відстою автобусів;
- кімнат короткотермінового відпочинку водіїв;
- з інформування водіїв щодо дорожніх умов і безпеки
дорожнього руху;
- проведення технічного огляду та прибирання автобусів.
1.2.3. До додаткових послуг відносяться послуги з:
- попереднього продажу квитків;
- бронювання місць;
- замовлення квитка за телефоном;
- замовлення таксі;
- замовлення автобуса;
- переоформлення квитка;
- відпочинку в готелі автостанції;
- кімнат матері та дитини;
- довідкового бюро;
- доставка квитка додому;
- замовлення квитка для поїздки з іншого міста.
Населенню, пасажирам та перевізникам можуть надаватися також інші види обов'язкових та додаткових послуг згідно з чинним законодавством.
1.4. За договором з власником автостанцій перевізникам можуть надаватися приміщення для облаштовування офісів та відокремлені посадочні платформи.
2. Організація продажу квитків
2.1. Продаж квитків на проїзд автомобільним транспортом і перевезення багажу можуть здійснювати каси автостанції та перевізники.
2.2. Квиткові каси автостанцій продають квитки на проїзд по території України без пред'явлення документів, що посвідчують особу. Оформлення пільгових квитків здійснюється за документом, який засвідчує право на отримання пільг.
2.3. У квиткових касах автостанцій повинно бути створено умови, які забезпечують збереження бланків суворої звітності, довідкових матеріалів та виторгу від продажу квитків.
2.4. Робоче місце касира повинно бути організовано так, щоб забезпечити можливість вільного доступу до інформаційних та облікових матеріалів і не створювати умов, які можуть спричинити підвищену стомлюваність касирів.
2.5. Продаж квитків касами автостанції здійснюється за технологією, прийнятою для реєстраторів розрахункових операцій (далі-РРО) або комп'ютерних систем управління продажем квитків (далі-КС).
2.6. У разі відсутності електроенергії, виходу з ладу або з інших причин, що виключають можливість застосування РРО чи КС, каси автостанції реалізують пасажирам квитки, форми яких затверджені наказом Мінтрансу України від 31.05.2000 р. N 278 ( z0368-00 ) "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах".
2.7. Каси можуть продавати квитки за окремими або за всіма напрямками поїздки пасажирів. У разі організації роботи кас автостанції за окремими напрямками поїздки пасажирів для продажу квитків застосовуються РРО. Якщо продаж квитків здійснюється за всіма напрямками поїздки пасажирів, то в касах автостанції застосовують КС.
2.8. При здійсненні продажу квитка касир інформує пасажира про день і час відправлення, номер рейсу та місце в автобусі.
2.9. На автобуси, які відправляються з початкового пункту маршруту, каси автостанцій організовують поточний та попередній продаж квитків.
2.10. Поточний продаж квитків касами припиняється після видачі касової відомості працівнику автостанції, що здійснює посадку пасажирів, або кондуктору в разі домовленості з перевізником щодо продажу квитків у салоні автобуса на території автостанції.
2.12. Поточний і попередній продаж квитків на автостанціях, що розташовані на проміжних зупинках маршруту, включає:
- бронювання місць автостанцією відправлення автобуса для автостанцій, на яких квитки будуть продаватися у попередньому продажу;
- отримання інформації від суміжних автостанцій та із квитковооблікової документації про кількість вільних місць в автобусі для здійснення поточного продажу квитків.
2.13. Попередній продаж квитків включає такі форми:
- придбання квитка за певний термін до відправлення автобуса;
- замовлення квитка за телефоном чи іншим способом;
- бронювання місць в автобусах;
- доставку квитка додому;
- інші форми.
2.14. Попередній продаж квитків за встановлений термін до відправлення автобуса можуть здійснювати:
- каси автостанції;
- касові пункти, створені автостанціями;
- перевізники.
2.16. Замовлення на квиток, отримане за телефоном, після його реєстрації передається в касу попереднього продажу квитків.
2.17. Бронювання місць в автобусах, які відправляються з автостанцій інших міст, здійснюється у разі домовленості з автостанціями цих міст. Замовлення передається на автостанцію відправлення автобуса. Виконання замовлення здійснюється через каси попереднього продажу квитків.
2.18. Після завершення робочої зміни касири складають звіт про роботу згідно з порядком, установленим Інструкцією про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Мінтрансу України від 31.05.2000 р. N 279 ( z0369-00 ).
3. Організація диспетчерського управління
3.1. Диспетчерська служба автостанції організує посадку пасажирів, здійснює прийом і відправлення автобусів у рейс.
3.2. Основними завданнями диспетчерської служби є:
- контроль за своєчасним прибуттям автобусів;
- своєчасне відправлення автобусів у рейс;
- інформування перевізника у разі, коли автобус не вернувся із рейсу;
- організація посадки пасажирів в автобус;
- інформування пасажирів про відправлення та прибуття автобусів на автостанцію, початок та організацію посадки пасажирів;
- інформування пасажирів про наявність вільних місць у автобусах;
- здійснення заходів щодо безпечного переміщення пасажирів і руху автобусів на території автостанції;
- інформування водіїв щодо перешкод на шляху прямування автобуса за маршрутом та запобігання дорожньо-транспортним пригод;
- здійснення обліку руху автобусів;
- контроль за екіпіруванням автобусів.
3.3. Приміщення диспетчерської служби повинно бути розташовано у місці, з якого диспетчер може вільно спостерігати за прибуттям і відправленням автобусів.
3.4. Диспетчерська служба повинна мати засоби оперативного зв'язку з іншими підрозділами автостанції, перевізниками та автостанціями на шляху прямування автобусів, для інформування пасажирів, контролю та управління рухом автобусів.
3.5. Прийом і відправлення автобусів, висадка і посадка пасажирів здійснюється з платформ перонів.
3.6. Платформи розподіляються за функціональним призначенням:
для прийому та для відправлення автобусів.
3.7. На платформах можуть встановлюватися засоби управління та контролю за рухом автобусів.
3.8. У разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Якщо перевізник не може забезпечити виконання рейсу або автобус запізнюється з відправленням на час, обумовлений з перевізником, автостанція відправляє за маршрутом резервний автобус.
3.9. Після прибуття автобуса на автостанцію водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів.
3.10. Під час перебування на автостанції водій автобуса виконує розпорядження диспетчерської служби та персоналу автостанції з питань організації перевезень, безпеки руху та охорони праці.
3.11. Після оголошення про початок посадки пасажирів водій подає автобус на платформу. Оголошення повторюється за 3-5 хвилин до відправлення автобуса.
3.12. Відправлення автобуса в рейс здійснюється згідно з прийнятою для автостанції технологією. Диспетчер інформує наступну за маршрутом автостанцію про час відправлення автобуса та кількість вільних місць.
3.13. Автобус, який прибув на автостанцію кінцевого пункту маршруту, зупиняється на платформі для висадки пасажирів. Водій доповідає про завершення рейсу диспетчеру, який проставляє у дорожньому листі час прибуття автобуса на автостанцію.
