Предмет і методи соціальної статистики

1. Методологічні засади статистики

1.1 Предмет статистики як самостійної суспільної науки

Термін «статистика» слід розглядати у сукупності латинських та італійських слів. У перекладі з латинського «status» означає стан, становище, з італійського «statista» - державний чоловік, знавець держави.

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ, які виникали в процесі його життєдіяльності, накопичувало та зберігало цю інформацію для подальшого використання даних характеристик. Тому не можна не відзначити роль статистики, яка сьогодні наповнюється новим змістом та завданнями.

Всі досягнення статистики - це результат історичного розвитку, який можна зрозуміти та оцінити в повній мірі, лише зазирнувши в минуле.

Виникнення статистики відноситься до глибокої давнини і пов'язано з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність чоловічого та жіночого населення країни, поголів'я худоби, розмір земель, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н.е. Середньовіччя залишило унікальну пам'ятку - «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який заклав основи бухгалтерського обліку.

Поступово збирання даних про масові суспільні явища стало регулярним. Таким чином, господарський облік став первинною формою статистики. Однак як наука статистика почала розвиватися з середини XV?? ст., на той час виділилось два напрями: в Англії виникла школа політичної арифметики, в Німеччині - державознавства.

Засновниками школи політичної арифметики були англійські вчені Джон Граунт (1620-1674) і Вільям Петті (1623-1687). Сам термін «політична арифметика» свідчить про відношення математики (арифметики) до політики. Слово «політика» було аналогічним поняттю «наука про суспільство». Вчені даної школи домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів за допомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірності розвитку суспільних явищ. Вимірювальні методи вважалися обов'язковою умовою дослідження масових облікових даних.

Суттєво іншим був підхід школи державознавства. Державознавство часто називали описовою школою статистики. Одним з основоположників описової школи був Г. Конринг (1606-1681) - видатний лікар та державний діяч свого часу. Представники даної школи основними завданнями статистики вважали систематизоване описування тих факторів, які визначають велич та могутність держави. Статистика розглядалась як суспільна наука про соціальні, правові і господарські аспекти держави. Однак через обмеженість цифрових даних вони переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооцінювали.

Таким чином, школа політичної арифметики і школа державознавства - два напрями поступового розвитку господарського обліку. У них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи дослідження: вимірювання і описування.

До сучасного розуміння статистики значно ближче стояла англійська школа політичної арифметики, однак слід відзначити також велике значення описової школи для подальшого розвитку статистики, так її представники розробили сукупність показників та створили спеціальну системи збору первинних даних про масові явища.

В X?X ст. виник математичний напрям статистичної науки. Представники даного напряму використовували в своїх статистичних дослідженнях методи теорії ймовірності: так бельгійський статистик А. Кетле (1796-1874) зробив значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників; англійський вчений К. Пірсон (1857-1936) розробив теорію кількісної оцінки зв'язку між показниками та ін. У кінці X?X ст. розвиток статистичної методології стимулював вихід статистики за межі соціально-економічних явищ.

Неможливо не відзначити й роль російських та українських вчених в становленні та розвитку статистики як науки. Помітне місце в розвитку української статистико-економічної науки займає В.М. Навроцький (1847-1882). Характерною ознакою його статистичних праць було міцне теоретичне підґрунтя. Він з повагою ставився до економічної теорії, був добре обізнаний з науковими школами в політекономії, до оцінки яких підходив з позицій селянських інтересів. Він глибоко розумів взаємозалежність між різними галузями виробництва, співвідношення між виробництвом та споживанням. Однією з найважливіших заслуг В.М. Навроцького як економіста-статиста є те, що він першим в історії української економічної думки дає глибокий аналіз галицької економіки після скасування панщини, розкривши причинний зв'язок її відсталості із залишками середньовіччя.

У той же самий час жив та працював О. Русов (1847-1915), якого вважають «батьком земської статистики». О. Русов народився в Києві. Початкову статистичну практику він пройшов під час перепису населення м. Києва в березні 1874 р. Найповніше розкрив вчений свої статистичні здібності на Чернігівщині, де ним ініційовані статистичні дослідження, які залишили глибокий слід в історії української статистичної думки. Під керівництвом О. Русова в 1879-1880 рр. проведено опис Ніжинського повіту, інші статистичні описи, що заклали основу чернігівської школи земської статистики. Чернігівська школа земських статистиків має на своєму рахунку й інші статистичні новаторства, що в цілому збагатили національну і світову статистичну науку.

Видатним економістом і статистиком, засновником української бюджетної статистики був Ф.А. Щербина (1849-1936). Особливі заслуги має Ф.А. Щербина в галузі дослідження селянських бюджетів. Також він першим у Російської імперії зробив спробу медичних подвірних дослідів села. Велика його заслуга полягає й у земській статистиці. За час роботи у Воронежі під редакцією Ф.А. Щербини видано 66 томів статистичних досліджень. Однак однією з найвагоміших і до певної міри підсумкових праць Ф.А. Щербини є монографія «Статистика. Історія статистики і статистичних установ», де докладно розглядається статистика як наука, її прикладне значення. В ній автор зазначає, що історія статистики є майже фотографічним відображенням функціонування культури і економіки в еволюційному поступі людства.

Помітне місце в розвитку української статистичної думки займає М.В. Птуха (1884-1961). У його науковій діяльності можна умовно виділити декілька головних напрямків: історія статистики; загальна статистика; теоретична та прикладна демографія та різні демостатистичні дослідження. Теоретичні засади, методологічні принципи і методичні підходи, на які спирався М.В. Птуха, що й досі не втратили наукової та практичної вартості. Серед них виділяється праця «Таблиці смертності для України 1896-1897 рр.», за яку він був премійований урядом. Значну наукову цінність має праця М.В. Птухи «Вища математика в демографії», де він доводить значення використання математичної статистики в демографічних дослідженнях. Окрему групу праць М.В. Птухи становлять його дослідження з історії статистики. Двотомна праця М.В. Птухи з історії статистики є цінним «подарунком» для вивчення джерел виникнення та розвитку статистики як науки, у тому числі української статистичної науки.

Таким чином, історія виникнення та розвитку статистики вказує на те, що статистична наука сформувалася внаслідок теоретичних узагальнень накопиченого людством досвіду обліково-статистичних робіт, зумовлених потребами управління виробництвом і життям суспільства.

Статистика - це суспільна наука, яка вивчає розміри та кількісні співвідношення масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісної визначеністю у конкретних умовах місця та часу, також закономірності їх формування, розвитку, взаємозв`язку.

У даному визначенні статистики можна виділити основні особливості науки статистики від інших суспільних наук:

статистика, як усі суспільні науки, вивчає соціально-економічні явища та процеси, однак статистика вивчає явища та процеси за допомогою кількісних характеристик, тобто «мовою» статистики є цифри, а саме: статистичні показники;

статистика розглядає явища та процеси у конкретних умовах місця та часу;

статистика вивчає не поодинокі, а масові соціально-економічні явища та процеси, тобто такі, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи факторів.

Статистика, як будь-яка наука, має свій об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші масові явища і процеси суспільного життя. Статистика постійно збирає, накопичує та дає кількісні оцінки стану та розвитку явищ та процесів у різних галузях виробництва та споживання, у сфері політики, культури, науки, спорту та ін.

Предметом статистики є розміри та кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Теоретичну основу будь-якої науки складають основні поняття і категорії. Статистика оперує наступними поняттями та категоріями: статистична закономірність, статистична сукупність, ознаки та ін.

Статистична закономірність - це повторюваність, послідовність та порядок у масових явищах та процесах. В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явищ або процесів. Статистичні закономірності масових соціально-економічних явищ та процесів відображають характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах місця та часу. Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.

Статистична сукупність - це певна множина елементів (одиниць), які мають єдину якісну основу, але відрізняються між собою різними ознаками.

Приклад: Чисельність робітників підприємства «СОМ» на початок звітного року складала 856 чол. - це сукупність. Якісна основа даної сукупності - це те, що об'єднує даних робітників, а саме: вони є робітниками підприємства «СОМ». Дана сукупність включає 856 елементів (одиниць сукупності) - це обсяг сукупності. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками. Так у нашому прикладі робітників підприємства можливо розподілити на групи за різними ознаками: за статтю, за віком, за стажем роботи, кваліфікацією та іншими ознаками.

Ознакою в статистиці називають характерну рису, властивість, притаманну одиницям сукупності. Ознаки можна класифікувати за різними видами. Велике значення має класифікація ознак за способом вираження та взаємозалежності.

За способом вираження ознаки умовно поділяють на атрибутивні (словесні, якісні) та кількісні ознаки. Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують риси словами. До атрибутивних відносяться наступні ознаки: стать людини, професія, факультет та ін. Кількісні ознаки мають числове вираження. До кількісних ознак слід віднести: стаж роботи, тарифний розряд, вік та ін.

За способом взаємозалежності розрізняють факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки - це ознаки, які впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результативними ознаками називають ознаки, які змінюються під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація робітників є факторною ознакою, яка впливає на результативну ознаку - продуктивність праці.

Статистика - багатогалузева наука. Вона складається з 4 розділів, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою. Виділяють наступні розділи науки статистики: загальна теорія статистики; соціальна статистика; економічна статистика; галузеві види статистики.

Загальна теорія статистики - це розділ науки, де розглядаються категорії статистичної науки, основні методи та прийоми статистичних досліджень. Загальна теорія статистики є основою всіх інших розділів.

Соціальна статистика розглядає демографічні показники населення, соціальні умови та характер праці, доходи, рівень життя та інші соціальні характеристики життєдіяльності населення.

Економічна статистика вивчає та аналізує явища та процеси, що мають місце в економіці на рівні народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого.

Галузеві види статистики - це вивчення статистики окремих галузей: промисловості, будівництва, транспорту та ін. Статистика проводить аналіз спеціальних показників, які характеризують відповідні галузі, за допомогою загальних прийомів та методів дослідження.

Даний навчально-методичний посібник розглядає тільки питання, які охоплюють перший розділ науки, а саме: загальну теорію статистики.

1.2 Статистична методологія

Для вивчення масових соціально-економічних явищ і процесів статистика використовує сукупність різних методів та прийомів.

Статистична методологія - це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці, методів та прийомів дослідження.

Методологічною основою статистики є теорія пізнання, яка ґрунтується на положеннях матеріалістичної діалектики про перехід кількісних змін в якісні та загальнонаукових принципах, а саме: на принципах порівняння, аналізу, синтезу. Це означає, що:

статистика розглядає соціально-економічні явища та процеси не ізольовано, а у взаємозв'язку з іншими, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв'язків;

статистика вивчає соціально-економічні явища та процеси у розвитку, тобто аналізує інтенсивність динаміки, оцінюючи тенденції їх змін та структурних зрушень.

Виявити та охарактеризувати розміри, зміни та кількісні співвідношення певних масових соціально-економічних явищ і процесів можна, здійснюючи послідовно три етапи. Етапи проведення статистичних досліджень подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи проведення статистичних досліджень

Статистичне спостереження - перший етап статистичного дослідження, на даному етапі проводиться збір первинного статистичного матеріалу.

На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню за певними ознаками.

На третьому етапі проводиться аналіз статистичної інформації на основі обчислення узагальнюючих показників: абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, характеристик інтенсивності динаміки, індексів, параметрів тісноти зв'язку, факторів причинно-наслідкових зв'язків та ін.

Перелічені етапи статистичного дослідження часто відокремлені між собою в часі і реалізуються різним колом виконавців. Водночас усі ці етапи пов'язані між собою, вони об'єднуються метою дослідження, відсутність одного з них означає порушення статистичного дослідження. На кожному етапі застосовуються певні методи та прийоми статистичного дослідження, які можуть дати глибоку й всебічну характеристику явищ та процесів, що вивчаються.

У подальшому більш детально буде розглянутий кожний з етапів статистичного дослідження. Послідовно будуть вивчатися статистичні методи та прийоми вимірювання, співвідношення, узагальнення та аналізу показників, які характеризують стан, закономірності та тенденції формування, розвитку та взаємозв'язку соціально-економічних явищ та процесів.

1.3 Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення науки «статистика».

2) Вкажіть основні особливості науки статистики від інших суспільних наук.

3) Що є об'єктом статистики?

4) Чим відрізняється предмет статистики від предмета інших суспільних наук?

5) Які основні категорії використовує статистика?

6) Поясніть суть статистичної закономірності.

7) Що таке статистична сукупність? Наведіть приклади статистичних сукупностей.

8) Що називають ознакою? Вкажіть види ознак за способом вираження.

9) Які з названих ознак слід віднести до кількісних:

а) групування робітників підприємства за стажем роботи;

б) групування робітників підприємства за статтю;

в) групування студентів університету за віком;

г) групування робітників підприємства за професією;

д) групування студентів університету за курсами;

ж) групування підприємств за формою власності?

10) Наведіть приклади атрибутивних ознак.

12) Які розділи науки статистики Ви знаєте? Дайте їх характеристику.

13) Який розділ статистики є основою всіх інших розділів?

14) Дайте визначення статистичної методології.

15) Вкажіть етапи статистичного дослідження. Дайте їх характеристику.

2. Статистичне спостереження

2.1 Поняття про статистичне спостереження та його організацію

Першим етапом будь-якого дослідження є статистичне спостереження. Статистичне спостереження - це планомірне, науково організоване збирання масових первинних даних про явища та процеси суспільного життя.

Під час статистичного спостереження отримують необхідну статистичну інформацію, тобто первинний матеріал, який є фундаментом статистичного дослідження. Статистичне спостереження забезпечує реєстрацію встановлених фактів у спеціальних облікових документах встановленого зразка для подальшої їх обробки.

Значення даного етапу полягає у тому, що від якості, об'єктивності та повноти одержаної інформації залежать результати подальшого дослідження. Тому існують певні вимоги щодо збору первинних даних. Статистичні дані мають бути: повними за обсягом та по суті; вірогідними, тобто відповідати їх реальному стану; своєчасними; доступними; порівняльними за часом або у просторі.

Якщо ж унаслідок неякісно проведеного спостереження буде одержано викривлений матеріал, то результати дослідження в цьому випадку втрачають сенс. Тому особливу увагу слід звернути на програмно-методологічне та організаційне забезпечення статистичного спостереження.

До головних програмно-методологічних питань належать такі:

встановлення мети та завдань статистичного спостереження;

визначення об'єкта спостереження, одиниць сукупності та одиниць спостереження;

розробка програми статистичного спостереження;

підготовка інструментарію спостереження.

Кожне статистичне спостереження необхідно починати з визначення його мети та конкретних завдань. Мета статистичного спостереження - здобути статистичні дані, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явищу або процесу з визначенням відповідної закономірності. Вона формується чітко з урахуванням завдань спостереження. Її чітке формування дає змогу уникнути збирання неповних або зайвих даних.

Відповідно до поставленої мети визначають об'єкт, одиницю статистичного спостереження та одиницю статистичної сукупності.

Об'єкт статистичного спостереження - сукупність одиниць досліджуваного явища, про яке потрібно зібрати статистичні дані. Об'єкт статистичного спостереження складається з окремих одиниць сукупності, від яких одержують початкову інформацію.

Одиниця статистичної сукупності - це первинний елемент об'єкта статистичного спостереження, який є носієм ознак, що підлягають спостереженню.

Одиниця статистичного спостереження - це та первинна ланка, з якої мають бути одержані необхідні статистичні дані (це джерело здобуття даних).

Наприклад, у разі перепису промислового устаткування одиницею статистичного спостереження є окреме промислове підприємство; об'єктом спостереження є сукупність верстатів, машин, механізмів та інших одиниць устаткування промислових підприємств; одиницею сукупності є окрема одиниця устаткування, оскільки ознаки, що реєструються, характеризують не підприємство, а окрему одиницю устаткування.

Страницы: 1, 2, 3