Опираючись на власні дослідження, К. Янг дійшла висновку, що найбільших втрат у кар'єрному рості, сімейних та дружніх відносинах наносить збільшення кількості часу, який користувач проводить в мережі і, як наслідок, відтісняння реального життя на задній план [56]. Дещо розширили цю трактовку українські психологи Н. Верховод та Л. Коргун. Вони пропонують такі ознаки комп'ютерної залежності, зокрема, для підлітків: збільшення часу, який проводиться за комп'ютером; втрата реального відчуття часу; відхід реального спілкування, навчання, виконання доручень на задній план; втеча від проблем у віртуальний світ [16].
Узагальнюючи сказане вище, повторимо, що у психотерапії існує термін "Інтернет-залежність", який відображає патологічну пристрасть до використання електронних ресурсів.
В психології питання залежності залишається невирішеним; більшість дослідників цієї проблеми акцентують увагу на особливостях особистісного розвитку користувачів, соціальної взаємодії їх з оточенням, специфіки інтелектуального розвитку.
1.2 Розвиваючий потенеціал мережі
Виділені нижче чинники є невід'ємною особливістю функціонування Інтернет як інформаційного поля, що охоплює практично всю планету. Вони невід'ємні від самої ідеї, покладеної в основу створення мережі і можуть застосовуватися користувачем у відповідності з його цілями, проблемами та здібностями.
Інтернет як система доступу до інформації.
Інформаційні ресурси, доступні користувачам Інтернет, справді безмежні. Кожен користувач може знайти для себе в мережі необхідну йому інформацію, представлену в будь-якій з технічно існуючих форм, – текстовому, аудіо, відео та ін. форматах. Інформація може носити суто приватний, науковий, суспільний характер.
Існує дві тенденції наповнення мережі матеріалами. Перша полягає в задоволенні утилітарних, комерційних запитів. Це популярні сервери, доступні кожному, які служать для розваги і спілкування, а також різні електронні магазини і реклама. В даному випадку пропозиція формує попит.
Друга тенденція пов'язана з вдосконаленням мережі для професійних користувачів – як наукового, так і освітнього інформаційного простору. Переваги Інтернет полягають в тому, що фактор державних кордонів істотно стирається – у одній і тій же віртуальній програмі можуть брати участь і спілкуватися діти й дорослі з різних країн [53].
Існує реальна небезпека розповсюдження по всьому світу неправдивих тверджень, шахрайства або інших негативних явищ. Оскільки мережа розширює можливості людини втілювати свої права або зловживати ними, очевидно, що люди повинні нести відповідальність за свої дії і за світ, який вони створюють [21].
Однією з основних проблем отримання інформації в Інтернет (як і в інших інформаційних системах) є її достовірність і можливість оцінки користувачем достовірності отримуваної інформації. Це особливо важливо, оскільки у більшості джерел інформації в мережі немає поки тієї репутації, яка склалася у offline джерел (газет, телебачення, видавництв, радіоканалів) за довгий період їх існування.
Частково це компенсується активною експансією вже існуючих систем доступу до інформації в мережу, створенням ними своїх online версій, частково – роботою адміністраторів пошукових систем, але більшою мірою лягає на плечі самого користувача.
За даними О. Якушиної [54] підлітків приваблює в мережі можливість здобувати саме ту інформацію, яку вони хочуть отримати, а не ту, яку їм нав'язують ЗМІ. Ступінь довіри до відомостей, почерпнутих в мережі, серед підлітків вищий, оскільки вони набагато різноманітніші і ширші. Правильне сприйняття цієї інформації залежатиме від того, наскільки підлітки навчені аналітичній роботі з нею, чи володіють критичним мисленням і т. п.
Безперечною гідністю мережі є потенційна можливість кожного користувача розміщувати в мережі і робити доступною для необмеженого числа інших користувачів власну інформацію. Найважливішим чинником, що визначає експоненціальне зростання інформаційних ресурсів мережі, є відсутність необхідності привертати для вирішення завдань представлення інформації значні матеріальні ресурси. Мережа є найдемократичнішим засобом масової інформації, що не вимагає ніяких капіталовкладень і є доступним кожному [57].
При знайомстві з прийомами виготовлення web-сторінок повинно враховуватися те, що web-дизайн – не мета, а засіб, який можна успішно застосовувати в розвиваючих цілях. Сторінки повинні представляти інтерес для всіх користувачів мережі й бути зробленими на високому рівні. Величезну роль тут також грає здатність шукати інформацію. Тобто, процеси пошуку й надання інформації взаємопов'язані.
Ще одним плюсом інформаційних ресурсів мережі є можливість зворотного зв'язку між користувачем і суб'єктом, що надав інформацію. Таким чином, користувачеві надається можливість заявити про себе, повідомити відвідувачів свого ресурсу про необхідні, з його точки зору, відомості приватного, рекламно-комерційного, суспільного характеру.
Освітній потенціал мережі.
Не можна не відзначити великий освітній потенціал мережі. Інтернет можна використовувати як для самоосвіти, так і в академічному навчанні. Частина поміщеної в Інтернет для цих потреб інформації створюється цілеспрямовано різними науковими і освітніми співтовариствами [37].
На сьогодні всесвітня павутина Word Wide Web є найбільш динамічно розвиваючою службою Інтернет. Гіпертекстовий формат представлення інформації (HTML) дозволяє існувати в одному документі текстовій і мультимедійній інформації з будь-якої точки земної кулі. Проблема ж полягає в тому, що образність, як специфічність форми подачі інформації в Інтернет, може бути вирвана із загального освітнього контексту, що часто на дає розуміння. Після спостереження за образами з’являються розрізнені факти й емоційні відгуки, які не мають чіткої структури. На відміну від книги, яка примушує думати, при мультимедійній подачі інформації виникає складність формулювання представленого [21].
Освітній потенціал Інтернет розкривається в тому, що він є не тільки джерелом учбової інформації, але й виступає як засіб, інструмент для її пошуку, переробки, представлення.
Інтернет, як і будь-яка технологія, повинен допомагати людині в задоволенні його конкретних потреб і вирішенні певних задач. Робота з інформацією і засобами її пошуку стає необхідним компонентом сучасної культури.
Інтерактивна взаємодія в мережі
Для правильної побудови будь-якого виду діяльності, у тому числі й роботи в мережі, потрібно встановити її пріоритети; визначити конкретну мету і розбити на етапи шляхи її досягнення; забезпечити усвідомленість і змістовність роботи; активізувати розумову діяльність. В такому випадку можна говорити про інтерактивність взаємодії користувача з електронними ресурсами. Під інтерактивністю розуміють "можливість користувача активно взаємодіяти з носієм інформації на свій розсуд, здійснювати її відбір, міняти темп подачі та ін." [53].
Користувачі повинні вміти цілеспрямовано шукати інформацію, грамотно її інтерпретувати, а також мати уявлення про інструментарій підготовки передачі й отримання інформації і початкове вміння працювати з цим інструментарієм.
Це такі вміння:
· користуватися комп'ютером, інформаційними ресурсами мережі, програмними засобами;
· користуватися пошуковими системами і каталогами;
· цілеспрямовано знаходити потрібну інформацію;
· розуміти адресну спрямованість інформації, критично осмислювати, інтерпретувати її, формувати і обґрунтовувати альтернативні погляди;
· зберігати і використовувати інформацію в повсякденному житті;
· переробляти і представляти інформацію [54].
Колосальний об'єм інформаційних ресурсів обертається, як бачимо, проблемою вибору користувачем достатньо інформативних і достовірних ресурсів.
Інтернет-комерція
Особливість Інтернет як поля для комерційної діяльності обумовлена його відвертістю як системи доступу до інформації. Комерційна діяльність в Інтернет розвивається по ряду напрямків, що безпосередньо або побічно відносяться до роботи самої мережі.
Непряме відношення до мережі реалізується в створенні online-ресурсів, що імітують звичайні види комерційної діяльності: рекламних сторінок, Інтернет-магазинів, Інтернет-аукціонів, електронних оголошень, Інтернет-бірж і т.д.
Безпосереднє відношення до роботи мережі реалізується в створенні Інтернет-ресурсів, що приносять прибуток шляхом реклами інших сайтів, провайдерської діяльності, послугах із створення web-сторінок, програмних продуктів.
Легкість доступу до Інтернет-ресурсів є визначальним чинником зростання Інтернет-комерції, і, як наслідку, доступності її для широких верств користувачів. Додатковим чинником є електронна система розрахунків і неповний контроль з боку держави за комерційною діяльністю в мережі.
Це робить Інтернет-комерцію особливо привабливою для молодих користувачів, включаючи користувачів підліткового віку, забезпечуючи, у вузькому сенсі цього слова, їх соціалізацію, а нерідко – професійне, кар'єрне і матеріальне зростання. З іншого боку, обмеженість сфери діяльності мережею несе негативне десоціалізуюче навантаження [56].
Професійна діяльність в Інтернет
Зараз все більш широко розвивається професійна діяльність в мережі. Вона інспірується, в першу чергу, високими можливостями Інтернет як засобу комунікації. У цьому контексті представляється необхідним зупинитися на здійсненні професійної діяльності в мережі і на користуванні послугами online.
Як приклад розглянемо здійснення медичної, і, зокрема, психолого-психіатричної допомоги в online-режимі. Характер цієї діяльності певною мірою обмежений відсутністю безпосереднього контакту з пацієнтом, що наближає її фактично до режиму консультування по телефону. Додатковим позитивним чинником є в даному випадку можливість підключення автоматизованих систем тестування [47].
Практично необмежені можливості дає online-консультування при виконанні скринінгових досліджень, наприклад, при психологічному обстеженні великих колективів, що знаходяться на значному віддаленні. Сучасні діагностичні методики можуть бути легко реалізовані в online-режимі, що дозволяє провести відбір осіб, що вимагають очного консультування.
Важливим чинником для користувача є можливість отримати пораду від фахівця, що знаходиться поза його місцем перебування. З іншого боку, зберігається анонімність і конфіденційність наданої інформації, хоча, на жаль, остання, як правило, виявляється недостатньо повною.
Таким чином, вирішальним чинником, що визначає найближче майбутнє online-консультування, залишається попередня діагностика і рішення запитань про необхідність очної консультації, вибір фахівця, визначення пріоритетних напрямів подальших діагностичних і лікувальних заходів.
Накопичений рядом клінічних підрозділів позитивний досвід у використанні Інтернет-консультування осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією, як і іншими психічними розладами й соматичною патологією, свідчить про сприятливі перспективи розвитку online-консультування [47].
Інтернет як засіб комунікації
Інтернет є універсальним засобом комунікації, що поєднує можливість пересилки тексту (графіки, звуку, відео) у формі електронної пошти, фактично відповідної можливостям звичайних поштових пересилок, форумів, дощок оголошень, зокрема забезпечених пошуковими системами, і спілкування в режимі реального часу (чати, ICQ). Особливістю спілкування в режимі реального часу є можливість одночасно підтримувати зв'язок відразу з декількома співрозмовниками, загальнодоступність цього контакту, можливість вибору аудиторії і тем для дискусії [27].
Важливим елементом спілкування online є анонімність і можливість виступати в ролі, неможливій при звичайному спілкуванні в реальному середовищі. Досвід показує, що більшість чатів і форумів мають досить постійну аудиторію, будучи свого роду online-клубами по інтересах. При цьому абсолютно втрачається чинник відстані, спілкування не вимагає особистого знайомства, і, як правило, не припускає його виникнення поза мережею, що знімає цілий ряд психологічних бар'єрів, дозволяє висловлюватися відповідно до своїх поглядів, дає необмежену можливість самовираження в діалозі [49].
Online-комунікація володіє відомим деперсоніфікуючим потенціалом, дає можливість бути присутнім при діалозі інших, не втручаючись в нього і залишатись непоміченим, надаючи можливість втручання користувачу. Комунікація в режимі реального часу дає можливість індивіду міняти ролі, входячи в аудиторію під різними іменами і створюючи різні віртуальні образи, що дозволяє відпрацьовувати комунікаційні навички і комунікаційні стратегії.
Зворотною стороною цього процесу є саме чинник деперсоніфікації, вірніше – підміни власних аутоідентифікуючих чинників сконструйованими віртуальними. Цей процес позначений як метаперсоніфікація [3].
Інтернет як метаперсоніфікуюче середовище
Інтернет, як ніякий інший інформаційний простір, надає можливість користувачеві залишатися (до певної міри) анонімним. Проте, як і в будь-якій системі, проблема ідентифікації користувача повинна бути вирішена. Тому користувачеві надано повне право вибирати собі ім'я (імена) за власним розсудом і створювати, в ході роботи, свій неповторний віртуальний образ, відповідний імені. Цей образ сприйматиметься іншими користувачами як початкова даність, тоді як вони чудово обізнані про можливу невідповідність сконструйованого віртуального образу реальній особі, що створила його. Так, наприклад, ніхто не може перешкодити представитися незримому співбесідникові, що знаходиться на іншому кінці планети, іншим ім'ям, віком, статтю, представити інші професійні і соціальні деталі, сукупність яких сформує абсолютно далекий від дійсності віртуальний образ. Образ, як це властиво образам літературних героїв починає жити і розвиватися, заломлюючись через свідомість сприймаючих його осіб. Істотна відмінність даного образу від літературного або театрального, створюваного актором на сцені – його принципово необмежена протяжність у часі, динамічність, незавершеність [49].
Привабливістю даного процесу є нічим не обмежена можливість творчого самовираження, самоконструювання, що не вимагає притому істотних витрат яких-небудь ресурсів [18]. Легкість повного перевтілення чаруюче мила. Можливість ототожнювати себе (тимчасово або постійно, у контакті зі всією Інтернет-аудиторією або з її певною частиною) з певним образом дає можливість безмежного самовираження і реалізації своїх найпотаємніших фантазій.
З іншого боку, можливе паралельне існування декількох віртуальних образів, інколи абсолютно несхожих, відповідних одному реальному користувачеві, які по-різному розкривають грані його "Я". Фактично їх число обмежене тільки осями аутоідентифікації суб'єкта, по кожній з яких він має право вибирати будь-яку з точок континууму ідентифікуючих параметрів [48].
Інтернет як соціальне середовище і субкультура
Як і будь-яка сфера діяльності, що включає професійні і приватні інтереси, Інтернет є своєрідним середовищем функціонування індивіда, що володіє своїми законами формування внутрішніх відносин і власним унікальним набором чинників, що впливають на особистість.
На сучасному етапі розвитку представляється можливим говорити про формування Інтернет-субкультури, що володіє практично повним набором необхідних ознак: власним сленгом, внутрішньою ієрархією, набором сталих ідей, що складають світоглядну позицію членів субкультури, певними етичними нормами, достатньою кількістю формальних і неформальних лідерів, що формують навколо себе стійкі співтовариства користувачів, які здійснюють в них ідейне керівництво [18].
Як всяка субкультура, Інтернет об'єднує великі групи населення, формує круг інтересів і спілкування, стимулює розвиток міжособистісних відносин і має свої позитивні і негативні чинники впливу на індивідуальну сферу психічної діяльності своїх членів.
Серед негативних чинників впливу Інтернет-культури на особистість необхідно назвати в першу чергу деперсоніфікуючу й метаперсоніфікуючу дію, перенесення полюса комунікативної активності з реальних умов соціуму в мережу, аутизацію [19].
Інтернет-ігри (геймерство)
Інтернет являє собою скарбницю комп'ютерних ігор, що знаходяться у вільному доступі користувача. Окрім версій, що реалізуються в автономному режимі, є велика кількість ігор по мережі – від шахів й ігор у карти, реалізовуваних в online-режимі, до специфічних, виключно комп'ютерних ігор – стратегій, квестів, симуляторів і т.д [25].
Переважання ігрової форми обумовлене відсутністю необхідності в яких-небудь навичках роботи з ПК, захопливістю багатьох ігор і надаваною іграми можливістю аутоідентифікації з різними героями. ПК-ігри значно виграють по популярності навіть у пригодницької і фантастичної літератури, що пов'язане з їх динамічністю, і головне – складним, змінюваним по ходу дії сюжетним алгоритмом, інтерактивністю сюжету.
Багато ігор поєднують у своєму сюжеті декілька ліній, що дозволяє проявити творчі, деструктивні і пошукові якості користувача. У більшості ігор існує і система заохочень, стимулююча геймерів до вдосконалення своєї "майстерності". Ще більшу можливість в реалізації конкурентних відносин дають ігри по мережі, зростання рейтингу користувача в яких компенсує його нереалізовані амбіції в тому, що оточує його реальному світі [20].
Отже, особливість діяльності в Інтернет полягає в тому, що вона будується в залежності від потенціалу особистості: її мотивів, потреб, інтересів, інтелектуального розвитку. У випадку гармонійності співвідношення ресурсів особистості і відсутності у неї невирішених життєвих проблем, від яких вона може втікати в мережу, комп'ютер може стати інструментом для особистісного й навчально-професійного розвитку.
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ-КОРИСТУВАЧІВ
2.1 Формування особистості в перехідний період
Вперше амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка описав Ст. Хол, виділивши ряд основних суперечностей, властивих цьому віку. Зміст підліткового періоду Ст. Хол описує як кризу самосвідомості, подолавши яку людина набуває "відчуття індивідуальності". На думку Ст. Хола, цей період відтворює епоху хаосу, коли тваринні, антропоїдні, напівварварські тенденції стикаються з вимогами соціального життя. Його уявлення про "бунтуюче" отроцтво, насичене стресами і конфліктами, в якому домінують нестабільність, ентузіазм, сум'яття і царює закон контрастів, глибоко увійшло до психології [35].
Німецький філософ і психолог Е. Шпрангер розробив культурно-психологічну концепцію підліткового віку. Підлітковий вік, по Е. Шпрангеру, – це вік вростання в культуру. Він писав, що психічний розвиток є вростання індивідуальної психіки в об’єктивний і нормативний дух даної епохи. Обговорюючи питання про те, чи завжди підлітковий вік є періодом "бурі і натиску", Е. Шпрангер описав три типи розвитку отроцтва: різке, бурхливе отроцтво, яке переживається, як друге народження, у результаті якого виникає нове "Я"; плавне, повільне, поступове зростання, коли підліток залучається до дорослого життя без глибоких і серйозних зрушень у власній особі; самостійне активне і свідоме формування і виховання себе, коли підліток зусиллям волі долає внутрішні тривоги і кризи [31].
Головні новоутворення цього віку, по Е. Шпрангеру: відкриття "Я", виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Е. Шпрангер також спробував зрозуміти одне з найглибших переживань в житті людини – любов і її прояви в підлітковому і юнацькому віці. Він дав психологічний опис двох сторін любові – еротики і сексуальності, які як переживання глибоко відрізняються один від одного і належать до різних шарів психіки.
