На думку психоаналітиків батьки несвідомо звинувачують дитину фактично в тому, що при її народженні довелося перерізувати пуповину, що дозволило дитині стати самостійною. Причому батькам не варто тут ображатися, навіть якщо вони вважають, що це не так (батьки самі можуть не усвідомлювати подібних своїх переконань) [ 13 ].
Часом ще родичі долучаються до самозвинувачень, мабуть думаючи, що це спонукає людини на нові подвиги в спокутування своєї «провини» [17].
Не слід забувати, що діти належать до іншого покоління і вже через це не можуть зрозуміти і прийняти погляди і принципи своїх батьків. Діти вважають за краще йти своїм шляхом, - так було і буде завжди. Вони просто не можуть повторювати шлях своїх батьків, бо саме в цьому і полягає прогресивний розвиток людства.
Крім того, необхідно пам'ятати про те, що більшість дітей вважає за краще повторювати помилки своїх батьків замість того, щоб скористатися їх досвідом; їм здається, що саме це робить їх дорослими.
Установка на відчуженість часто стає джерелом нерозуміння, недовір'я, конфліктів, почуття провини в подальші роки. Ще одна негативна сторона нашої сучасної традиції виховання – переважання осуду над похвалою. Багато батьків думають, що виховувати – значить, робити зауваження, забороняти, карати, і саме в цьому бачать свою батьківську функцію: «Вставай швидше, знову спізнишся в школу! Одягаєшся поволі, рухаєшся ледве-ледве! Треба зарядку вранці робити! Черевики знову не чищені, адже я тобі говорив! Ось, пролив чай, поклав лікті на стіл, чавкаєш, поспішаєш!» і т.д. Навіть коли дитина, йдучи, помахала вам рукою, ви нахмурите брови і не знаходите нічого кращого, ніж відповісти: «Розпрями плечі, зовсім зігнувся!».
Можливо, кожен батько і мати в думках бачать в своїх дітях дорослі створіння і тому так багато від них вимагають. Потім можна відчувати щодо цього провину, коли дитина хворіє чи щось інше з нею трапляється. Варто дружити з своєю дитиною, співпереживати і розуміти її відчуття, бачити в ній цікавого співбесідника, особу, гідну пошана і визнання.
І задача психологів – допомогти батькам позбулося почуття провини, а також допомогти їм знайти вихід з проблеми Але при цьому вихід повинен здійснюватися обов'язково соціально прийнятними методами.
Батьки з почуттям провини можуть вгамувати свій біль частково вдень, як тимчасове полегшення, та переживання найгірші в ночi. Рани «вибухають», коли людина є насамотi. Людина старається просто забути про все. Час, на жаль, теж не лікує, він кладе біль у підсвiдомiсть, але найменша згадка може винести його на поверхню. Навіть знання, що iншi теж пройшли через це, не гоїть рани.
Буває так, що людина дає собі звичайні поради, намагаючись притупити почуття провини:
моя ситуація не є винятковою;
хтось через таке вже проходив;
швидше за все я робила те, що мусила, йшла за своїм серцем, діяла в міру свого усвідомлення;
потрібно виплакатись – все пройде;
заспокоєння - життя триває;
сповідь близьким людям та інше.
Варто усвідомлювати, що почуття провини передбачає порушення чиїхось норм, і передусім необхідно визначити чи притаманні ці норми вам, чи хотіли б ви жити за цими нормами, чи може вони здаються вам застарілими чи сторонніми, непричетними до вас. Визначитись які норми було порушено у певній конкретній ситуації.
Жодна людина не здатна жити у згоді з усіма своїми життєвими принципами. Бувають моменти, коли два життєвих принципи знаходяться у конфлікті між собою, і вам необхідно обрати лише один з них. У деяких ситуаціях краще відкинути щось, що не є для вас важливим, або не є сильно важливим, і зробити щось, щоб змінити становище.
Розділ 4. Практичне дослідження почуття провини батьків до своїх дітей
4.1 Опис методик та процедури дослідження
У нашому досліджені взяло участь 56 осіб різного віку і статі.
30-жінок, 26-чоловіків.
Ми попросили відповісти їх на запитання наших методик:
- анкети, створеної самостійно;
- методики Басса-Дарки;
- методики FPI.
Коротко опишемо їхнє призначення.
Опитувальник Басса-Дарки.
Досліджуваним було запропоновано 75 тверджень, на які вони мали відповідати «так» і поставити біля відповідного номера запитання знак плюс, або «ні» і поставити знак мінус.
Дана методика дає можливість виявити такі види реакцій агресії:
Фізична агресія-ФА – використання фізичної сили проти іншої людини.
Непряма агресія-НА – агресія, яка обхідним шляхом направлена на когось іншого або ні на кого не направлена.
Роздратованість-Р – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні.
Негативізм-Н – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених правил і законів.
Образа-О – заздрість і ненависть до оточуючих за реальні і надумані дії.
Підозрілість-П – в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до впевненості в тому, що інші люди планують і завдають шкоди.
Вербальна агресія-ВА – вираження негативних почуттів як через форму (крик, писк), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).
Почуття провини-ПП – виражає можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить недобре, а також докори сумління, що він відчуває.
Застосовувався Фрайбургський особистісний опитувальник FPI.
Опитувальник FPI містить 12 шкал, загальна кількість питань – 114. Досліджувані мали дати відповідь на поставлені запитання, вказуючи «так» чи «ні».
Шкала 1 – невротичність .
Шкала 2 – спонтанна агресивність
Шкала 3 – депресивність.
Шкала 4 – роздратованість .
Шкала 5 – комунікабельність .
Шкала 6 – врівноваженість .
Шкала 7 – реактивна агресивність .
Шкала 8 – сором’язливість
Шкала 9 – відкритість .
Шкала 10 – екстраверсія-інтроверсія .
Шкала 11 – емоційна лабільність .
Шкала 12 – маскулінність-фемінність.
Сам опитувальник і його структура відповідає традиційним особистісним опитувальникам: містить запитання, висловлювання, які стосуються способів поведінки, станів, орієнтацій, навиків і фізичних труднощів.
Нами була розроблена анкета, в якій ми намагалися визначити як часто досліджувані почували почуття провини до своїх дітей, що вони розуміють під провиною, що супроводжувало їхнє почуття провини –страх, сором і т.д.
4.2 Аналіз та інтерпретація результатів тестування
В результаті проведеного дослідження були отримані наступні результати.
За анкетою виявилося:
А) 79% досліджуваних визначають почуття провини як переживання, 11% респондентів думають, що це певна людська реакція на події, 6% - вважають це певним станом у який потрапляє людина, а 4% - не можуть визначитись що це таке є.
Діаграма 1. Результати відповіді на запитання №1 анкети.
Мабуть, батьки мають право визначити почуття провини як переживання за дітей за близьких. Напевне, вони прагнуть побороти ці переживання, або щоб вони були легшими для їхнього здоров’я. Переживання викликають стрес, призводять до руйнування здоров’я.
Отже, батьки підкреслили більше емоційний бік почуття провини у своєму визначені, розуміючи це почуття як переживання.
Б) Спитавши досліджуваних, чи переживали вони хоч раз почуття провини до свої дітей виявили, що більшість сказала – «так».
Діаграма 2. Результати відповіді на запитання №2 анкети.
Почуття провини до своїх дітей почувають більше половини респондентів. Досліджувані (5%)можуть, виявляється, і не переживати такі почуття, а можливо вони у них були мало тривалими, чи незначними за амплітудою прояву. Мабуть, коли сьогодні ця часточка досліджуваних відповідає «ні» на за це запитання анкети, то слід розуміти, що у них все в порядку, немає тривог за здоров’я дітей, мир та щастя панує у їхніх сімейних стосунках. Можна лише порадіти за них.
Отже, почуття провини схильні переживати більше досліджуваних.
В) На третє запитання анкети досліджувані відповіли, що найчастіше почуття провини у них викликало переживання за здоров’я дітей.
За частотою прояву почуття провини розподілились у такому спадаючому порядку:
49% - переживання за здоров’я дітей;
19% - переживання за добробут дітей;
15% - переживання за щастя дітей;
7% - успішність дітей;
5% - захист дітей;
5% - інші запропоновані варіанти.
Отже, наша третя гіпотеза не підтвердилась – почуття провини у батьків найчастіше виникає із-за здоров’я своїх дітей. Але відповідь «так» (5% з всіх досліджуваних) про почуття провини через захист своїх дітей, дали лише чоловіки, а не жінки. Саме їм характерно піклуватися більше про захист сім’ї.
Г) Під час переживання почуття провини наші досліджувані найбільше переживали почуття гніву на себе, тобто незадоволеністю своїми діями, міркуваннями і т.д. (35%).
Чоловіки схильні більше переживати страх за дітей і сором, а жінки більше сердитись на себе, тобто займатись самокартанням. Мабуть, тут велике значення має спрямованість жінок орієнтуватись лиш на свої сили і не надіятись на допомогу оточуючих.
Діаграма 3. Гама почувань у досліджуваних батьків, які супроводжували їхнє переживання почуття провини.
Д) Почуття провини переживалося досліджуваними по різному сильно. Спостерігалися середні, високі і низькі значення переживання цього явища.
Діаграма 4. Рівень глибини переживань досліджуваними почуття провини до своїх дітей.
Переживання почуття провини до своїх дітей у батьків є дуже високими, тобто, якщо є такі переживання, то вони тривають переважно як глибокі і сильні. Тому вони можуть впливати як на здоров’я батьків так і на здоров’я їхніх дітей.
Рівень почуття провини у досліджуваних батьків переважно високий. 60% опитаних батьків за методикою Басса-Дарки виявили високий рівень почуття провини.
Діаграма 5. Рівень почуття провини до своїх дітей у батьків за методикою Баса-Дарки.
Кореляційний аналіз результатів дослідження.
Для кореляційного аналізу ми звернули свою увагу на дві шкали «рівень депресивності» і «рівень почуття провини». Ми виокремили дві групи - чоловіків і жінок. Для жінок виявився тісний значимий кореляційний зв'язок, r=0,68 між досліджуваними факторами. Для чоловіків такий зв'язок виявився незначимим, слабким r=0,39 і статистично не значимим.
Можна припустити, що переживання почуття провини спричиняє глибокий самоаналіз жінки, інколи призводить до депресії, коли іде самозвинувачення. Можливо ще є причина в емоційності жінок, притаманній їм властивості переживати за все. Отже, наша гіпотеза підтвердилась частково. Вона справджується лише для жінок, матерів.
|
|
Correlations Marked correlations are significant at p < ,01000 N=30 (Casewise deletion of missing data) |
||||||||||||
|
Variable |
РР |
N |
D |
SA |
RO |
K |
VR |
RA |
SR |
VD |
E |
EL |
MF |
|
РР |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
N |
0,24 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
0,68 |
0,57 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
SA |
0,32 |
0,78 |
0,18 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
RO |
-0,17 |
0,51 |
0,61 |
0,56 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
K |
-0,78 |
0,21 |
0,40 |
0,21 |
-0,18 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
VR |
0,10 |
-0,29 |
0,28 |
0,20 |
0,11 |
-0,24 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
RA |
0,03 |
-0,48 |
-0,78 |
0,04 |
0,13 |
-0,19 |
0,18 |
1 |
|
|
|
|
|
|
SR |
0,85 |
0,46 |
0,36 |
0,06 |
0,25 |
0,47 |
0,26 |
0,16 |
1 |
|
|
|
|
|
VD |
0,49 |
0,34 |
0,37 |
0,24 |
0,19 |
0,31 |
0,35 |
0,38 |
0,17 |
1 |
|
|
|
|
E |
-0,47 |
0,82 |
0,12 |
0,02 |
-0,17 |
0,02 |
0,19 |
0,59 |
0,77 |
0,17 |
1 |
|
|
|
EL |
-0,55 |
0,33 |
0,53 |
0,43 |
-0,05 |
0,13 |
0,50 |
0,46 |
0,83 |
0,31 |
0,61 |
1 |
|
|
MF |
0,29 |
0,34 |
0,04 |
-0,03 |
0,21 |
0,45 |
0,14 |
0,29 |
0,22 |
-0,11 |
0,39 |
0,08 |
1 |
|
РР |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
N |
0,27 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
0,39 |
0,84 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
SA |
0,02 |
0,38 |
0,48 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
RO |
0,47 |
0,36 |
0,27 |
0,49 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
K |
0,66 |
-0,01 |
0,31 |
0,37 |
0,49 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
VR |
0,20 |
0,38 |
0,48 |
0,05 |
0,21 |
0,64 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
RA |
-0,13 |
0,23 |
0,17 |
0,34 |
0,37 |
0,06 |
-0,28 |
1 |
|
|
|
|
|
|
SR |
0,05 |
0,39 |
0,05 |
0,26 |
0,11 |
0,24 |
0,66 |
0,26 |
1 |
|
|
|
|
|
VD |
0,15 |
0,49 |
0,01 |
0,44 |
0,10 |
0,28 |
0,05 |
0,31 |
0,38 |
1 |
|
|
|
|
E |
-0,18 |
0,09 |
0,20 |
0,42 |
0,27 |
0,09 |
0,10 |
0,41 |
0,45 |
0,19 |
1 |
|
|
|
EL |
0,76 |
0,03 |
0,44 |
0,13 |
-0,49 |
0,23 |
0,30 |
-0,41 |
0,37 |
0,11 |
0,01 |
1 |
|
|
MF |
-0,31 |
0,19 |
0,10 |
0,33 |
0,36 |
0,32 |
0,34 |
0,40 |
0,29 |
0,24 |
0,41 |
0,18 |
1 |
Висновки
Висунуті нами на початку нашого дослідження гіпотези про те, що:
Батьківське почуття провини має тісний кореляційний зв'язок з рівнем депресивності - підтвердилось частково. Ця гіпотеза підтвердилась лише для жінок-матерів.
Під час переживання почуття провини батьки паралельно найчастіше переживали гнів на себе, самокартання - підтвердилась.
Найбільше почуття провини у батьків є переживання неможливості захистити своїх дітей - не підтвердилась. Почуття провини у батьків найчастіше виникає із-за негараздів у здоров’ї їхніх дітей.
Також виявилося, що:
Батьки, роблячи визначення почуття провини, виділяють більше емоційний бік цього явища, розуміючи це почуття як переживання.
почуття провини до своїх дітей схильні переживати переважна більшість досліджуваних нами батьків.
Література
1. Айви А.Е, Айви М.Б. Психологическое консультирование и психотерапия. М., 2000.
2. Асаджоли Р.Психосинтез.М.1994.
3. Гусин Л.А.Психология вины. М., 1999.
4. Гладышева М.Д. Психология отношений «отцы и дети». М, 1997.
5. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М. Изд МГУ, 1980
6. Изард К.Э. Психология эмоций. –СПб.:Питер.2000
7. Ильин Э.И. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер.2002
8. Ветров И.И. Психология личности. – М., 2002.
9. Майерс Д. Социальная психология – СПб.: Питер, 2004.
10. Носов К.М. Социальная психология. М., 2000.
11. Нулиев С.Т. Психология чувств человека. М, 2001.
12. Немов Р.С. Психология.-М.:Просвещение, 1995.
13. Общая психодиагностика.//Под ред А.А.Бодалева, В.В.Столина., М.,1987.
14. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1987.
15. Пирин Н.Г. Чувство вины у родителей. - К., 1989.
16. Психодиагностика: теория и практика. М.,1986.
17. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.
18. Рогов Е.И. Настольная книга школьного практического психолога в образовании. - М.: Владос, 1996.
19. Рувин С.С. Эмоции и чувства человека. - М., 1998.
20. Теории личности в западно-европейской и американской психологии. Хрестоматия по психологии личности. Редактор-составитель Райгородский Д.Я. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1996.
21. Фрейд З. «Я» и «Оно». Тбилиси, «Мерани», 1991
22. Шингаров Г.К. Эмоции и чувства как форма отражения действительности.М.,1971
23. Щукин Г.В. Как читать людей по их внешнему облику.-М.,1993.
24. Якобсон П.М. Психология чувств. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
