Не маючи змоги розвивати власну культуру, Україна з великим задоволенням пропонує населенню для сприйняття іноземну культуру – близьку за менталітетом російську та всесвітньо відому американську, яка має в своєму арсеналі і таку сильну зброю як вдала реклама.
Навряд чи сьогодні ви зможете назвати хоча б кілька відомих сучасних українських письменників. З одного боку, держава вимагає від творчої еліти країни творів рідною, українською мовою. З іншого боку, українське населення з ряду викладених у попередньому розділі причин не охоче сприймає твори рідню мовою. Проте ми спостерігаємо, що літературний ринок заповнений творами російських та іноземних, в тому числі й американських авторів, тематика яких далека від національних особливостей українців та актуальних проблем нашої держави. В той же час, ці твори дуже популярні серед українського населення (23, 47, 48).
Власне те саме спостерігаємо і з кінематографом. Недостатнє фінансування такої важливої культурної сфери призвело до її повного запустіння і краху. Український ринок заповнений російськими і американськими фільмами, які, як вже зазначалося, дуже схожі між собою і легкі для сприйняття українцями.
Жіноче начало і емоційність української нації лягли в основу створення цілої спадщини ліричних українських народних пісень. На жаль, сьогодні українські пісні не займають належного місця у музичній культурі України. Чому? Взяти за приклад хоча б американців.
У американську культуру, особливо в музичну культуру, значний внесок внесли афроамериканці. Ось як описує в 1934 році афроамеріканську народну музику американський музичний критик Р. Пальмер: "Несколько десятков черных танцоров шаркали по полу маленькой сельской церкви, тяжело ступая на половые доски в равномерном качающемся такте и отбивая ладонями сложные ритмы. Предводитель издавал громкие звуки, напоминающие монотонное пение, и танцоры мгновенно отвечали ему. Когда запевала, уставший от вздрагивающих ритмов, жары и бешеной скорости пения, падал на скамейку, другой запевала на незнакомом языке продолжал напоминающее кудахтанье пение». Саме тоді американські дослідники фольклору Дж. і А. Лоумакс почали збирати архів афроамеріканської народної музики; складовою частиною цієї музики були, наприклад, старі, сільські ринг шаути, які тоді ще співали в негритянських церквах, а також джаз і рок.
У Сполучених Штатах Америки джаз розвинувся як симбіоз музичної культури чорних і білих. Із зіткнення музики чорних (ритм-енд-блюз) і музики білих (кантрі-мюзік) виник також рок-н-рол. "У всіх різновидах американської народної музики був завжди присутній "рок": або в ритмах блюзової танцювальної музики кольорових або в релігійних піснях, що виконуються в негритянських церквах за старою традицією, що йде з глибини століть, коли під час служби пастир викрикував заклики, а паства вторила йому у відповідь.
Разом з масовою культурою в Америці є і елітарна, "висока" культура для вузького кола - в ній сконцентровані дійсно кращі зразки світової культури (достатньо як приклад привести музику Чайковського, Рахманінова, літературні твори Достоєвського, Товстого і ін.). Саме ця "висока" культура сформувалася в результаті взаємних контактів Америки з Європою і Азією як на основі культурного обміну, так і завдяки внесеними емігрантами елементам їх культури (43, 51).
Сьогодні описані вище корінні американські жанри музики успішно співіснують з популярною музикою Америки. Українська молодь сьогодні чудово спримає американський ритм-енд-блюз. Чому ж українці не можуть поєднати красу і ліричність українських народних пісень для створення власної самобутньої музичної культури в країні? Причина все та сама – ригідність соціального інтелекту. В той же час, запозичуючи американські тенденції, в тому числі і ритм-енд-блюз, українські музиканти намагаються популяризувати таким чином американську національну культуру, яка за своєю ментальністю дуже далека від української.
Сьогодні для митців створені такі умови, що більшість з них покидають простір України і їдуть у сусідню Росію, де створені кращі умови для реалізації творчого потенціалу музикантів і акторів. Неможливо не помітити, що велика доля представників акторської та музичної еліти Росії – вихідці із України.
І у даному аспекті українці сприймають Росію і США як країни з більш розвиненою культурою, розвитку якої так не вистачає сьогодні у власній державі і тенденції якої можуть послужити прикладом для запозичення.
1.2 Якості етнічної психіки українців, росіян та американців
Шкали екстраверсії/інтроверсії та інтенціональності/екзекутивності як фактор міжнаціональних шлюбів
конецформыначалоформыНаціонально-змішані шлюби є важливим каналом зміни етно-демографічної структури суспільства. Самі по собі такі шлюби не змінюють чисельного співвідношення контактуючих національностей, проте діти з таких сімей, вибираючи собі національну приналежність одного з батьків, тим самим обривають етнічну лінію іншого. В плані генетичного здоров'я людства такі шлюби, як правило, сприятливі, а діти, народжені в них, відрізняються здоров'ям, здібностями (5, 11). Як же співвідносяться екстраверсія/інтроверсія з міжнаціональними шлюбами?
По-перше, українська інтровертивність виражає рівень невротизованості соціуму, його перевтому через отримання великої кількості надлишкової інформації. У даному випадку інтровертивність ніяк не пов‘язана з психічною врівноваженістю та усталеністю. Вона є реакцією закритості на зовнішні подразники, що тривалий час справляли травмуючий вплив на психокультуру. Саме тому поведінка індивіда вирізняється особливим, вибірковим характером: у стандартизованих, стереотипних ситуаціях домінує установка на адаптацію, у проблемних – на ізоляцію (15).
По-друге, інтровертивність зі знаком мінус переходить у пасивізм. Знаменитий східний пасивізм (індійський) означає стовідсоткове недіяння, розчинення у світі, але основний принцип українського пасивізму – «прожити непомітно». Це означає не торкатися зовнішньої проблемності. Однак, що стосується сім‘ї ці якості грають скоріше на руку українцю. Українець – послідовна «людина сім‘ї», замкненої мікросистеми, який залишається вірним до кінця. Ці якості часто вступають у конфлікт з російстким пасивізмом, якщо ми говоримо про міжнаціональний шлюб. Росіянин не цінує сім‘ю надто високо: для нього будь-який куток всесвіту – рідний дім, а тому ніякі родинні зв‘язки не втримають його на місці (15).
Продовжуючи тему міжнаціональних шлюбів, не можна обминути тему шлюбів українців і американців. Чому американці так нерідко шукають дружину саме на Україні? конецформыначалоформыАмерика - країна інтернаціональна. І, зрозуміло, тут дуже популярні міжнаціональні шлюби. Їх тут налічується 30 відсотків. Це дуже великий відсоток! І такими шлюбами не "гребують" не тільки американські чоловіки, але і жінки. Основний же контингент наречених - іноземок - з Мексики, Колумбії, Перу, Китаю, Таїланду, В'єтнаму... На них одружуються і корінні американці, і імігранти з цих країн (а їх тут дуже багато). Жінки з пострадянського простору, а також з країн колишнього соціалістичного табору йдуть слідом (12, 22). Чому екстравертовані американці так прагнуть знайти сімейне щастя з інтровертованими українками? Американцям буває надзвичайно важко створити сім‘ю із амбітною американкою, яка робить ставку перш за все на кар‘єру. Американців саме і приваблює інтровертована українська душа, для якої характерний потяг до облаштованості найближчого довкілля, до домашньої естетики та сімейної затишності.
Інший фактор, що впливає на специфіку відносин у міжнаціональному шлюбі – інтенціональність та екзекутивність, тобто чоловіче та жіноче начало. Українцям характерне, якраз, яскраво виражене жіноче начало у соціумі. На нашу думку, екзекутивність не є абсолютним синонімом жіночості і жіночого начала, тобто це не прояв психології тільки жіночої статі. Не рідше спостерігаємо екзекутивність чоловічої частини населення, зокрема, це дуже типове явище в українській психокультурі. І навпаки: в інтенціональних (чоловічих) соціумах інтенціональність унаслідок емансипації може стати психологічною прикметою жінок, що і спостерігаємо у американській психокультурі (15). Цей факт, на мою думку, і пояснює явище масових американо-українських шлюбів. Прагнення поєднати жіноче начало українок і чоловіче начало американців реалізовується у міжнаціональних шлюбах між цими двома народами.
Не можна не врахувати і той факт, що особливість екзекутивності у тому, що вона виявляє себе через цілевиконання, виконавську, обслуговувальну активність (15). Саме це і потрібно американцям, які прагнуть створити міцну сім‘ю, що буває неможливо зробити з американськими жінками, в яких проявляється інтенціональність.
Що стосується росіян, (а російсько-українські шлюби, це явище більш часте), то для них теж характерна екзекутивність. У такому шлюбі буде перевага жіночого начала і нестача інтенціональності, яка забезпечує стабільність, охорону, цілеспрямованість. Але, безумовно, не слід забувати, що українці і росіяни – слов‘янські народи, близькі за менталітетом на та світоглядом. Цей фактор у шлюбі може зіграти позитивну роль, тоді як світогляд американців досить різниться із українським, що може викликати труднощі адаптації та взаєморозуміння українських людей з американцями.
Українці в данному випадку йдуть на шлюб з іноземцями, слідуючи знову ж таки міфам, які ми розглянули у розділі, присвяченому проблемам еміграції. Міф про високий рівень життя американців, можливість жити в США краще, про чудове ставлення американців до українських жінок штовхає українців до укладення подібних шлюбів. Що стосується україно-російських шлюбів, то, як вже зазначалося, українці сприймають росіян як дуже близьку націю, а отже, схильні вважати, що розбіжностей між росіянами і українцями майже не існує, а отже і шлюб такий буде вдалим.
Шкала екстраверсії/інтроверсії як фактор політичної взаємодії
Шкала екстраверсії і інтроверсії яскраво простежується і в політиці. Нагадаємо, що метою даної роботи є прослідкувати сприйняття українцями США і Росії, а також взаємодії цих країн з Україною, в тому числі і в політиці.
На думку О.Донченко, російському і американському суспільствам властива екстравертивність, тоді як українському - інтровертивність. Країни з вираженою екстраверсією (у даному випадку Росія і США) здатні освоювати великі території і прагнуть цього. «Такие общества, - пише Донченко, - имеют тяготение к анализу проблем других государств, лучше ориентируются в культуре других народов, чем владеют своей собственной. Но, как правило, владеют ситуацией вокруг своей территории, умеют защитить ее и стратегически обезопасить» (15). Це пояснює, наприклад, агресивну зовнішню політику цих країн (інтервенція США до Іраку, війна Росії в Чечні), а також їх могутній арсенал озброєнь. Це пояснює також причини впливу даних суспільств на Україну. Чому саме на Україну? Відповідь проста. Ось що пише дослідник, експерт «Центру Східних Досліджень» А.Сарна: «Украина – страна особенная, единственная и неповторимая. Украина – это, скажем так, наиважнейшая славянская страна. Потому, что с геополитической точки зрения – это самая большая славянская страна. Украина имеет большое геополитическое значение не только для славянских, но и для европейских стран, как самое крупное славянское государство. Это также единственная и неповторимая страна с точки зрения того, что она расположена между тремя цивилизационными центрами, откуда в разные исторические моменты получала импульсы к развитию, или точки притяжения. Это, прежде всего, греческая и византийская культура, откуда пришло в Украину христианство, это западная цивилизация, которая пришла в Украину через Польшу и Австро-Венгрию, это также и Российское влияние. В этом треугольнике развивалась Украина, и центры притяжения были смещены в различные исторические моменты в трех направлениях. Безусловно, и сейчас Украина продолжает оставаться “между”, поскольку не определилась, где она должна быть, какая она вообще страна» (47).
Росія і Україна мають спільну історію, в якій вони були тісно пов'язані у всіх аспектах життєдіяльності. Тому логічно, що після розпаду СРСР Росія як і раніше прагне поєднатися із стратегічно вигідним партнером, багатим на ресурси, близьким по культурі країною (9, 36). Що стосується США, то Україна, як одна з найбільших країн Європи, привертає увагу Америки також як вигідний партнер, взаємодіючи з яким, можна успішно протистояти інтересам Росії (24).
Україна, як країна з яскраво вираженою етнічною інтроверсією, схильна орієнтуватися на свої проблеми, внутрішні тенденції і традиції. Вона не зацікавлена впливати на інші країни, і в той же час мимоволі приймає вплив з боку екстраветованих Росії і США. Цим пояснюється сьогоднішня росколотість українського суспільства в орієнтації на політичне майбутнє країни: або спільний економічний простір з Росією, або вступ до НАТО. Перший шлях здається таким, що менше лякає українців все з тієї ж причини - загальна історична доля з Росією робить цю країну близькою, зрозумілою і безпечною для нас. Росіяни сприймаються українцями як «старші брати», згідно ще тому світобченню, яке вкорінилося в свідомості українців з часів СРСР. Тоді як агресивна зовнішня політика США все більше віддаляє Україну від такого відповідального кроку як вступ до НАТО. Слід зробити акцент на тому, що сприйняття українців США сповнене протиріч. З одного боку – захоплення досягненнями уієї країни, з іншого – несанкціонований вплив на інші держави та агресивная політика (45).
Можливість політичної взаємодії України з США викликає реакцію обурення з боку російського суспільства. Підтвердженням цього може служити, наприклад, цитата із статті, опублікованої на українському интернет-сайті www.dialogs.org.ua (автор В.Пащенко): «В условиях глобализации славянские языки и культуры неизбежно подвергаются давлению со стороны англоязычной цивилизации, что особенно болезненно воспринимается в России. Если для других народов культурологические потери, связанные с процессом глобализации, компенсируются ожиданиями политической и финансовой поддержки со стороны более сильных стран, то для россиян подобные коллизии являются источником надежды на появление у соседей стремления возвратиться к своим славянским корням. В первую очередь, протестный возврат к славяноцентризму, по мнению российских исследователей, возможен как реакция на ассимиляцию и разочарования от нереализованных ожиданий, связанных с европейской интеграцией. При такой перспективе Россия надеется предложить славянским государствам что-то дополнительно к тем выигрышам, которые они могут получить от сотрудничества с ЕС и НАТО, или, напротив, компенсировать, то, что не смогли получить» (47).
Слід зазначити, що тонкощі політичної взаємодії України з Росією і США настільки багатогранні, що неможливо прослідкувати їх в рамках даної роботи. Розглянутий політичний аспект і сприйняття українцями Росії і США як «наддержав», які мають занчний вплив у світі, є лише прикладом доказовості концепції О.Донченко щодо таких якостей етнічної психіки як екстраверсія/інтроверсія.
1.3 Етнічні стереотипи у сприйнятті українцями американців і росіян
Узагальнюючи роглянуті вище проблеми, не можна обійти увагою проблему етнічних стереотипів. Враховуючи взаємодію України з Росією і США у багатьох аспектах, необхідно зробити акцент на тому, як українці сприймають росіян і американців. У цьому випадку важливу роль відіграватимуть етнічні стереотипи.
Етнічний стереотип - це різновид соціального стереотипу, тому необхідно спершу розшифрувати значення терміну «соціальний стереотип». Як відзначає Т. Стефаненко, соціальні стереотипи - це спрощені, схематизовані образи соціальних об'єктів, що характеризуються високим ступенем узгодженості індивідуальних уявлень. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що етнічні стереотипи - спрощені, схематизовані образи, що виникають відносно різноманітних народів або етносів (6, 33).
Етнічний стереотип підрозділяється на два види: автостереотипи і гетеростереотипи.
Автостереотипи - це думки, судження, оцінки, що відносяться до даної етнічної спільності її представниками. Зазвичай автостереотипи містять комплекс позитивних оцінок.
Гетеростереотипи - сукупність оцінювальних думок, що виносяться до інших народів, представниками даної етнічної спільності. На відміну від автостереотипів, гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від історичного досвіду взаємодії даних народів. Наприклад, холодна війна між США і Росією в 70-х роках призвела до того, що упередження цих двох народів по відношенню один до одного зберігають перманентну стійкість і до цього дня. Або інший приклад: фашистська Німеччина, ідеологія Гітлера, що реалізувалась в Другу світову війну, на довгі роки посіяла в уявленні багатьох європейських народів стереотип німецької жорстокості і націоналізму (6, 31).
Етнічний стереотип - це віддзеркалення минулого і сьогодення, негативного і позитивного досвіду взаємовідносин народів, особливо в таких сферах діяльності, як торгівля, сільське господарство, тобто там, де найяскравіше проявляються психічні особливості міжособових відносин.
У основі національного, або етнічного, стереотипу зазвичай лежить яка-небудь помітна риса зовнішності (колір шкіри, розріз очей, форма губ, тип волосся або виразні скули, форма голови, зріст і т.п.). У основі стереотипу може бути і яка-небудь типова риса характеру і поведінки (мовчазність, жестикуляція, стриманість, скупість і т.п.) (6, 10).
Перше серйозне емпіричне дослідження було проведене в 1933 р. У США Д. Кацом і Д. Брейлі. Вони запропонували студентам Прінстонського університету список 84 особових рис, з яких ті повинні були вибрати п'ять найбільш характерних для десяти груп:
ü Білих американців
ü Афроамериканців
ü Англійців
ü Ірландців
ü Німців
ü Італійців
ü Євреїв
ü Китайців
ü Японців
ü Турків.
Кац і Брейлі виявили високий рівень згоди в приписуванні деяких рис тим або іншим етнічним групам. Наприклад, 84% досліджуваних вважали, що афроамериканці марновірні, 78% - що німці здібні до наук і т.п. Методика «Приписування якостей» отримала надзвичайно широке розповсюдження як в США і Європі, так і в країнах «третього світу» - Лівані, Пакистані, Філіппінах і т.д. В рамках описового напряму вивчення стереотипів її до цих пір вважають неперевершеною (6).
Властивості етнічних стереотипів
Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють наступні:
1. Емоційно-оцінювальний характер.
У соціальній психології довгий час акцент робився саме на емоційних аспектах стереотипів. Але з середини 50-х років все більше уваги починають приділяти когнітивному компоненту стереотипізації, а негативні стереотипи навіть розглядають як когнітивний компонент упередження (негативної соціальної установки). Навіть опис рис заряджений емоційною оцінкою: явно або приховано вона присутня в стереотипах (2, 42).
2. Стійкість/ригідність до нової інформації.
Стереотипи достатньо стабільні, як відзначає Т.Г. Стефаненко, і це не раз підтверджувалося в емпіричних дослідженнях. Яскравий приклад - зміст етнічних стереотипів у трьох поколінь студентів Прінстонського університету США (1933, 1950 і 1960 рр.), який в цілому не змінився. Але стійкість стереотипів все-таки відносна: при зміні відносин між групами або за появи нової інформації їх зміст і спрямованість можуть змінюватися. Наприклад, у прінстонських студентів після другої світової війни в негативну сторону змінилося уявлення про німців і японців, які, як відомо, входили у фашистський блок.
