Реферат: Руїна
КИЇВСЬКИЙ ГУМАНIТАРНИЙ IНСТИТУТ
Контрольна робота
з дисциплiни “Iсторiя України”
на тему Руїна. Внутрiшньо- i зовнiшньополiтичнiя
боротьба за об’єднання Право- i Лiвобережної України.
Виконавець: студент 1 курсу
заочного вiддiлу навчання
економiчного факультету (Фiнанси)
Корда Олександр Васильович
Руїна. Внутрiшньо- i зовнiшньополiтична боротьба за об’єднання Право
i
Лiвобережної України
Вступ
3
1. Україна другої половини 17-го століття . Причини та характер
виникнення розколу суспільства .
4 2.
Початок Руїни . Перше гетьманування Ю. Хмельницького .
Іван Виговський .
5
3. Друге гетьманування Ю. Хмельницького . Війна з Польщею
та розкол України . Апогей Руїни .
8 4.
Правобережжя . Павло Тетеря та його пропольська політика .
Петро Дорошенко та турецька альтернатива . Третє
гетьманування Юрія Хмельницького .
10 5. Лівобережжя .
Іван Брюховецький та Дем’ян Многогрішний . Проросійська
орієнтація Івана Самойловича . 14
6.
Заключення .
18
7. Література .
20
Вступ
Руїна. Перiод нацiонального “ самогубства “ України. Перiод
братовбивчих вiйн i нескiнчених зрад, суспiльного розбрату та
марнотрацтва усього, що
було досягнуто за довгої та тяжкої боротьби пiд час
повстання 1648 р та Визвольної вiйни українського народу пiд проводом
Б Хмельницького. Деякi iсторики вважають, що саме в цей перiод
своєї iсторiї Україна як держава втратила свою останню можливiсть
об’єднати Право- та Лiвобережжя в одну сильну полiтично, культурно та
економiчно незалежну країну Європи.
Докладне вивчення цієї історичної доби допомагає виявити механізми
та засоби встановлення прямого імперського правління на теріторіях ,
що були приєднані не за допомогою прямих військових дій , а завдяки
досягненням московітської дипломатії.
Ситуація за якої розпочалась доба руїни була додатково ускладнена
суперництвом за гетьманство , що розпочалось після смерті
Б.Хмельницького. Нестійкість становища гетьманів доби Руїни примушувала
їх йти на політичні компроміси із вимушеними союзниками.
Ціллю даної роботи було висвітлення взаємозвязків між внутрішньою та
зовнішньою політикою України у цей період. Впливом прийнятих рішень на
соціальну та державну ситуації в країні .
В роботі використовувалася як сучасні так і вже визнані академічні
джерела. До висвітлення проблем Руїни у різні часи вдавались такі
історики-науковці як : Н. Полонська – Василенко , О. Субтельний , О.
Рігельман , Д. Дорошенко , М. Грушевський, І. Холмський . У роботі надано
різностороннього погляду , що включає у себе компільовані погляди різних
науковців.
1 . Україна другої половини 17-го сторічя.
Причини та характер виникнення внутрішнього
розколу суспільства .
Пiсля своєї смертi Б.Хмельницький залишив чималу спадщину. На
пiдглеглих козакам територiях площею близько 250 тис. кв. км.
проживало
1.2 – 1.5 млн людей. Це були колишнi Чернiгiвське , Київське та
Брацлавське воеводства. Волинь та Галичинна належали ПольськIй коронi
. Пiсля повстання 1648 року майже половина землi , вiдiбранної у
полякiв i яка стала власнiстю Вiйська Запорозького було передано
самоврядованим селянським поселенням. Податки з частини цих , так
званних рангових земель йшли на виплату платнi перебувавшим на
козацькIй службi. На той час близько 33% належало українськiй знатi
та козакам , 17% - православнiй церквi .
Була встановлена відмінна від існувавшої раніше форма військово-
адміністративної системи. Підопрядковану козакам землю було поділено
на 16 військових округів, що відповідали полкам війська козацького.
Командири цих полків - полковники - у мирний час виконували функції
головних судового та адміністративного урядника. В свою чергу ,
територія кожного військового округу , або полку , поділялась на
сотні , де адміністративну , судову та військову функції виконували
сотники . На нижньому щаблі цієї адміністративної системи знаходилось
село або навелике місто , влада в якому належала козацькому
отаманові . Центри управління сотнями та полками знаходились в великих
містах , відповідно яких ці полки і називались . Столицею формально
вважався Київ , але козацький уряд знаходився в місті Чигирин –
столиці Б.Хмельницького ( сучасна Черкаська область ). Головою
усієї військово-адміністративної системи був гетьман . Вибирався
гетьман на генеральній нараді . Але за 1648 – 1656 роки регулярне
козацьке військо досягло чисельності в 40 - 60 тисяч чоловік , то
скликання таких зборів стало недоцільним та майже неможливим . Дуже
великий вплив мала козацька старшина , яка спочатку вибиралась на
зборах , та з посиленням елітарних тенденцій в середовищі старшини ці
посади стали спадковими . Старшина являла собою поєднанням ради
міністрів та генерального штабу . Гетьман , спираючись на владу
старшини був фактичним правитилем України , командуючи козацьким
військом , проводячи власну внутрішню та зовнішню політику ,
контролюючи системи судочинства , адміністративного управління ,
земельним фондом , козацькою скарбницею та інш .
Події 1648 – 1656 років принесли в життя українців багато змін . До
лав Війська Запорозького вливалося багато людей . Козаком міг стати
кожен . Більше 40 % дорослого чоловічого населення України знаходились
на військовій службі . Стаючи козаком , селянин отримував право
обирати старшину , бути обраним в старшину , право володіти землею ,
звільнявся від податей . Стати козаком могла люба людина , незалежно
від соціального статусу і яка могла власним коштом забезпечити себе
військовим спорядженням та амуніцією . Як правило на військову службу
йшли міщани та досить заможні селяни , для яких це був єдиний шанс
набути більш вищого соціального статусу . Ті , хто не мав такої
можливості займали землі , конфісковані у польської шляхти . Вони
платили податки з цих земель та виконували певні послуги , а саме
забезпечували Військо Запорозьке простоєм , провізією та засобами
транспорту – це так звані натуральні податки . Внаслідок боротьби
селяни отримали право на особисту свободу , право мати і
разпоряжатися власним майном на власний розсуд , могли вільно
переселятися . Панщина була знищена . В суспільному устрої межі між
різними верствами населення поступово розмивалися . Рівень соціальної
рівності на той час був чи не найвищий в Європі та в усьому
світі .
Та з часом усім цим демократичним здобуткам з’явилась загроза з
боку привеливійованого класу - української знаті та реєстрової
старшини , які хоч і боролися за соціальну рівність , та втрачати
власні привілеї не хотіли . Створення суспільства рівноправних людей
автоматично знищило знать . В розумінні цих людей вся боротьба
українського народу зводилась до заміни правлячого елементу з
вигнаної польської шляхти на українську знать . Займаючи високі пости
, маючи великий військовий та політичний досвід , богатство та
високе положення в суспільстві вони використвували своє становище для
зміцнення свого впливу та матеріального достатку . Державні посади
починають передаватись спадково . Як вихідці з старшини , гетьмани
сприяли зосередженню влади в її руках , спираючись на її підтримку .
Такий стан речей задовільняв й іншу впливову силу - українську
православну церкву , якій було надано широкі права та щедра
законодавча та матеріальна підтримка . Поступово формувався правлячий
клас , який дедалі більше нагадував існувавший раніше . Починають
з’являтися перші спроби позбавлення селян та простого козацтва
вольностей , здобутих в боротьбі 1648 року . Нерідко відповідь була
ворожою і досить агресивною . Прірва між правлячою верхівкою та
простим народом стає все більшою та більшою .
Таким чином , основними причинами виникнення Руїни можна назвати
внутрішні протиріччя між елітарними та егалітарними напрямами в
розвитку української держави , неготовність типових представників
правлячої знаті до створення суспільства , яке б базувалось на
демократичних засадах .
2 . Початок Руїни . Перше гетьманування
Юрія Хмельницького . Іван Виговський .
Ще за свого життя Б.Хмельницький мав наміри заснувати гетьманську
династію . Тому коли він помер , питання про гетьманського наступника
не виникало – козацька старшина , яка буквально боготворила
Б.Хмельницького негайно вибрала гетьманом його 16-ти літнього сина
Юрія Хмельницького (близько 1641 – 1685) , маючи надію що виховуючись
коло батька , він перейняв певні риси характеру та досвід . Та цим
надіямм не вдалося справдитись – Ю.Хмельницький виявився людиною
нерішучою та слабохарактерною , а що найгірше , він легко піддавався
впливу з боку козацької старшини . Пробувши гетьманом близько місяця
він власноруч склав з себе повноваження .
Того ж 1657 року обрано наказним гетьманом , а згодом на Генеральній
Раді , за участю , крім козаків ще й міщан та духовенства , 26 серпня
у Корсуні затверджено гетьманом усієї України генерального писаря
Генеральної військової канцелярії Війська Запорозького Івана
Виговського (рік нар. невід. – 1664) . Вихідець з православної овруцької
шляхти , навчався в Києво – Могилянській академії , працював у міському
суді Луцька , потім при польському комісарі в Україні , брав участь
у бойових діях у складі польської армії проти українського війська .
Був одружений з княжною Солемирецькою . Після розгрому поляків під
Жовтими Водами у 1648 році він потрапляє в полон та переходить до
Б.Хмельницького . Незабаром призначається генеральним писарем , аж до
смерті гетьмана залишаючись його найближчим соратником та помічником .
Один з найосвіченіших та талановитих мужів свого часу , він брав
участь у багатьох посольствах і виявив себе блискучим дипломатом .
В своїй внутрішній політиці Виговський спирався насамперед на старшину
, намагався зміцнити її положення в державі , наділяв її значними
маєтностями тощо . 1657 року було оформлено договір зі Швецвєю , яка
визнала незалежність України та її кордони да Вісли . Від Литви
приєднано Берестейське та Новгородське воєводства . Поновлено союз з
Кримом та Туреччиною . Загальний зовнішній політичний курс був
спрямований на створення незалежного українського князівства . Та
цьому сильно заважало ставлення Москви , якій не подобалась все
більш зростаюча політична незалежність України . Саме як противагою
московським впливам в країні Виговський зміцьнює та використовує
зв'язки з Польщею . Та вже давно домагалася повернення України ,
обіцяючи широкі права та автономію . Такі вимушені кроки Виговського
розуміє як козацькі верхи та знать так і духовнство . Але такі
політичні загравання старшини з польською шляхтою сильно підривають
довіру простого народу , в пам’яті якого ще не зажили болючі рани
польського панування .
Досить сильну опозицію виявили запорожці , ображені за їх ігнорування
в прийнятті досить важливих рішень , але насамперед за те , що їх
не запросили на вибори гетьмана . До Москви почали надходити доноси
кошового отамана Якова Барабаша та Полтавського полковника Мартина
Пушкаря , який мав амбітні плани самому стати гетьманом . В цих
доносах виговського звинувачували в пропольських симпатіях та в намірах
“ продати “ Україну Польші . На вимогу Москви було скликано нову
Генеральну Раду в місті Переяславі в надії , що вона провалить
Виговского . Як представник царської корони на Раді присутній був
боярин Хітрово . Та незважаючи на всі заходи з боку Москви ,
Виговського було обрано одноголосно . Як компенсацію Москва отримала
згоду на збільшення воєводств в Ніжині , Переяславі та Чернігові .
Відразу після закінчуння Ради боярин Хітрово направляється да Полтави
та намовляє Пушкаря підняти проти Виговського повстання . В кінці
1657 року той збирає 20 тисяч рядових запорожців та 20 тисяч
“гультяїв” , наймитів . Під Полтавою він розбиває полки Сербіна та
Богуна . Та в червні 1658 року гетьманська армія Виговського під
тією ж таки Полтавою розгромила повстанську армію . Загинуло 15 тисяч
повстанців , а з нами й М. Пушкар . Барабаша пізніше схоплено та
страчено . Наступного року придушено виступ І.Іскри . З обох сторін
загинуло до 50 тисяч людей .
В загальному на Українй посилювалась боротьба різних груп
населення :
старшина , яку лякав царський абсолютизм , все більше схилялась до
Польші , та навпвки – селяни та міщани до союзу з Польщею
відносились напрочуд ворожо : їх лякали панщина , панський гніт ,
релігійні утиски тощо . Та неминучисть розриву з Москвою була
очевидна .
Врешті українські та польські дипломати досягають компрмісного рішення
. 16 вересня 1658 року у місті Гадяч І. Виговський укладає з
Польщею союзний договір , відомого як Гадяцький трактат . З боку
України представниками були видатний дипломат Юрій Немирич та
переяславський полковник Павло Тетеря . Суть Гадяцького договору ,
автором якого головним чином був Ю.Немирич була така : три держави ,
а саме Польша , Литва та Україна створюють федерацію рівноправних
держав , до якої може приєднатися Москва . До України з назвою
“Велике Князівство Руське” входять три воєводства : Київське ,
Чернігівське та Брацлавське . Україні надається широка автономія .
Законодавча влада належить Національним Зборам , а виконавча –
гетьманові , якого українське населення обирає “доживотно” , і якого
затверджує король . Князівство Руське має власну монету , скарбницю ,
суд та армію - 30 тисяч козаків та 10 тисяч найманого війська .
Гарантувалось збереження трвдиційних прав козацтва . Щороку за
рекомендацією гетьмана сотня козаків приймалась до шляхетського стану
. Польські війська не мають права переходити кордон без запрошення
гетьмана , а якщо переходять то вступають під його команду . В
Україні скасовується унія . Обидві релігії – римо-католицька та
православна - визнаються рівноправними . Засновуються два універсмтети
, колегіїї , школи , друкарні .
Гадяцький трактат викликає захоплення тими можливостями , які він
надавав Україні та Польщі . Але все це так і залишилось тільки на
папері. Ще до свого підписання в 1659 році він викликав війну з
Москвою . Виговський звертається до європейських дворів з маніфестом ,
в якому Москву обвинувачено в порушені Переяславського договору : в
захопленні Литви , завойованої українськими силами , у Віленському
договорі з Польщею , в підтримці повстання проти гетьмана тощо .
Майже 150 тисячна московська армія під командуванням князя Трубецького
та Ромодановського окуповує Україну . Виговський за допомогою
союзників – татар , поляків та німців 28-29 червня під Конотопом
завдає війську московитів нищівної поразки . Гине цвіт московського
боярства , татари захоплюють в полон та страчують князя Пожарського .
Москву охоплює паніка , цар збирається тікати до Ярославля . Проте
Виговський не зміг продовжувати війну . Напад на Крим запорожців
кошового І. Сірка змушує союзників-татар повернути назад . Починаються
повстання : Гадяч , Ромен та Лохвиці підтримують Москву . Ніжинський
протопоп Максим Филимонович та Ічнівський Семен Адамович висилають
Трубецькому доноси на Виговського . Проти гетьмана виступають старі
полковники : Золотаренко , Сомко , Ціцюра . За час зворушень гине
близько 3 тисяч українців . В жовтні 1659 року Іван Виговський
скликає в Германівці Генеральну Раду і складає перед нею булаву .
Сам подається до Польщі , де дістає посаду барського старости ,
потім Київського воєводи, а ще пізніше сенатора . За доносом
полковника Тетері арештовано та розстріляно в 1664 році неподалік
Манявського скиту на Галичинні .
Можна сказати , що за часів гетьманування Івана Виговського Україна
мала найбільшу у свій час можливість стати країною вільною та
політично незалежною . І хоч деякі історики досить негативно оцінюють
його діяльність , називаючи його гетьманом старшини , а не усього
народу Виговський все ж таки залишив яскравий слід в історіїї
України як видатний дипломат та взагалі один з найбільш освічених
