сформування в кожному навчальному закладі відповідних органів профілактики правопорушників, що навчаються;
сформування загальних формувань із числа дорослих учнів і педагогів молодіжного віку;
сформування різних груп, взводів із числа неповнолітніх;
сформування органів профілактики із учнів, які проживають в гуртожитках;
створення інших правоохоронних формувань із числа учнів;
забезпечення тісного взаємозв'язку внутрі шкільних і внутрі ішних навчальних органів профілактика між собою і зовнішнім організаціям.
Для успішної діяльності цих формувань потрібна елементарна правова база. В деяких випадках можна скористуватись нормативними актами про діяльність деяких формувань, а в інших випадках потрібно розробляти нові документи, які будуть відповідати вимогам сьогоднішнього дня.
До спеціальних психолого-педагогічних мір відносять:
психодіагностичні: вивчення поступаючого на навчання контингенту і виявлення осіб з підвищеним кримінальним ризиком, виявлення їх дружніх зв'язків в нутрі вулиці і за її межами;
психокоррекційні: систематична правовиховна робота з цими учнями з використанням особистих і колективних форм роботи;
психопрофілактичні: використання широкого діапазону мір ранньої профілактики групових правопорушень зі сторони підлітка,які з неблагополучних сімей до спеціальних кримінологічних методів відносять:
виявлення асоціальних, криміногенних і кримінальних груп, встановлення їх внутрішньоособистісних і зовнішніх зв'язків;
виявлення ролі кожного члена групи і розробка мір його відриву від групи;
виявлення фактичних і потенціальних лідерів і розробка мір по припиненню їх діяльності в подібних групах;
розробка тактика роботи з асоціальними і криміногенними групами.
Принципи профілактичної роботи. Успіх застосування названих мір залежить від високого рівня правової і психолого-педагогічної компетентномті осіб, яякі займаються особистою профілактикою і профілактикою групової злочинності неповнолітніх, глибокого знання і притримування основних принципів профілактичної роботи. Перш за все кожний учасник профілактичної роботи повинен діяти в рамках законності, чітко представляти собі груповий характер злочинів, як обставини, що отягчають вину, вміти диференціювати роль кожного в злочинній груповій діяльності. Принцип компетентності забороняє робити “все за всії”, предполагає повне використання адміністрацією навчального закладу і його колективом представлених їм прав і повноважень.
В профілактиці злочинності неповнолітніх важливо дотримуватись вимог принципу взаємодії всіх сил і ресурсів, які ведуть боротьбу з злочинністю неповнолітніх.
- в своєчасному обміні інформації між учасниками профілактичної роботи;
- спільної розробки планів по переорієнтації, розкриттю і припиненню діяльності злочинних груп;
забезпечення сумісного постійного контролю за функціонуванням таких груп;
вміло використовувати переваги кожної із взаємодією таких сторін.
Необхідним принципом являється своєчасність виявлення груп , які формуються на кримінальній спрямованості і прийняття до них належних мір. Необхідно не тільки своєчасно відірвати підлітка від кримінальної сфери але і поліпшити умови їх життя і мікросередовище їх знаходження. Якщо з прийняттям таких мір запізнитись, то група може із асоціальної перерости в кримінальну.[11]
Досить важливим є підтримання принципу упередженості, який міститься в максимальному використанні тимчасового фактора, в неприпущенні конкретних асоціальних і кримінальних проявів групи. Разом з тим всі міри профілактики повинні застосовуватись диференційовано з урахуванням рівня криміногенного розвитку групи, її складу, характеру скоєних вчинків. Цей принцип означає вибірковий відбір профілактичних мір.
Диференціація профілактичних мір, яка доведена до рівня індивіда, стає індивідуальним підходом, з урахуванням якого повинні застосовуватись ті чи інші міри профілактики до кожного члена криміногенної чи асоціальної групи. Важливим принципом профілактики злочинів являється послідовність застосування різноманітних засобів з зростаючими вимогами до кожного члена групи. Спочатку необхідно застосовувати більш м'які міри, якщо такі міри не діють, то необхідно переходити до більш строгих мір. Послідовність проявляється і в часі. Це означає, що асоціальна або кримінальна група повинна бути під безпосереднім і постійним виховально-профілактичним впливом і соціальним контролем на протязі всіх суток, неділі, місяця, року і т.д.
Плануючи і проводячи профілактичну роботу, необхідно добиватися комплексного використання сил і засобів профілактики групової злочинності учнів. В таких цілях використовується вплив сім'ї, педагогічного колективу, психологічної служби, суспільних формувань, спільноти за місцем проживання, і т.д. досягається комплексність тим, що план профілактики правопорушень стає органічною частиною комплексного перспективного планування виховної роботи на весь час навчання. Виховна робота в гуртожитках навчального закладу повинна плануватись з урахуванням характеру моральної поведінки і скоюваних в гуртожитках правопорушень і злочинів - порушення розпорядку дня, сексуальна розпущеність, зберігання заборонених предметів і т.д.
Профілактична робота в навчальному закладі в період виробничої практики повинна плануватись з урахуванням криміногенних факторів на підприємстві разом з адміністраціє підприємства і суспільними організаціями. Успіх залежить в першу чергу від надійного інформаційного забезпечення попереджувально-профілактичної роботи з криміногенним контингентом і правдивого прогнозування динаміки групової злочинності.
Іншими словами ми можемо сказати, що підліткова злочинність - це кримінальна субкультура. У підлітковому віці дитина проходить соціалізацію. Але не всі підлітки проходять її успішно, а ті в кого виникли труднощі під час соціалізації стають на хибний шлях. Певний час ми називаємо їх важкими підлітками. Важкими прийнято називати підлітків, які скоюють правопорушення, грублять старшим, не дотримують моральні норми. А це говорить про відхилення їх від загальноприйнятих людських норм. Це перші кроки до злочинного світу.
Існує думка, що кримінальна субкультура має місце лише в виправних закладах (колоніях, тюрмах), приймальниках-розподілювачах для неповнолітніх і молоді, слідчих ізоляторах, а також в близьких до них спеціальних навчально-виховних закладах для неповнолітніх правопорушників. Звичайно, саме тут кримінальна субкультура особливо рельєфно виражена однак слід враховувати і те, що вона існує поза цими закладами, тобто на волі в інших закладах ( дитячих будинках, інтернатах, гуртожитках для дорослих на підприємствах, в армійських підрозділах і навіть в звичайних загальноосвітніх школах і ПТУ). Таким чином за змістом ступені сформованості, структури і характеру діяльності підліткова субкультура далеко неоднорідна. Якщо те чи інше об'єднання молоді, або підлітків переростає в кримінальне, або відразу виникає як таке, то в ньому докорінно змінюються норми, цінності і установки “нормальної” підліткової субкультури.[4]
Кримінальна субкультура - це образ життєдіяльності неповнолітніх і підлітків, які об'єдналися в кримінальні групи. В них діють чужі суспільству і загальнолюдським цінностям, вимогам, правилам поведінки, традицій. Кримінальна субкультура не любить розголосу. Життєдіяльність осіб, які входять в асоціальні і в кримінальні групи в значній мірі скрита від очей викладачів і дорослих норми, цінності і вимоги цієї субкультури демонструють тільки, якщо їм ніщо не протистоїть. З січня по серпень 1990 року ленінградські соціологи опитали 1100 учасників молодіжних “тусовок “ в Москві, Сочі, Ленінграді, Тюмені, Нижньому Тагілі і Кустанаєві, з яких 80% - являються неповнолітніми. Із даної кількості неповнолітніх 39% - школярі, 20% - навчаються в ПТУ, 6% - навчаються в технікумах, 3% - у вищих навчальних закладах, а 16% - працюють. Вияснилося, що 58% - опитаних щодня свій вільний час проводять на “ тусовці”.
У кожної третьої молодої людини, яка прийшла на “тусовку” немає батька, або він не проживає з сім'єю, а у кожного десятого немає матері. Кожний третій стоїть або стояв на обліку в інспекції по справам неповнолітніх. Особиста справа кожного п'ятого розглядалась комісією по справам неповнолітніх. Тільки 40% опитаних переконували, що вони не скоювали правопорушень.
Дослідження показало, що 60% - учасників “тусовок” психологічно готові до вживання алкоголю, 8% - до вживання наркотиків, 5% - до вживання токсичних речовин. І лишень 36% - мають самостійний заробіток.
Згідно результату даного опитування для “тусовщиків” - неповнолітніх і молоді, найбільш значними являються такі цінності, як гроші, порнографія і секс, “тачка“ (автомобіль), відвідання ресторанів, відпочинок на престижних курортах. Із всіх видів діяльності, більш за все їх приваблює комерція, робота охорони у банках, рекет. Особливість кримінальної субкультури заклечається в тому, що в ній постійно відновлюються і вдосконалюються норми і цінності злочинної сфери. Традиції замінюються новими, або трансформуються в залежності сьогодення.
Кримінальна субкультура приваблює підлітків тим, що в кримінальній структурі не існує заборони на будь-яку інформацію, в тому числі на інтимну. Засвоєння її норм і цінностей проходить досить швидко, оскільки підлітки бувають зацікавлені її атрибутами.
Між вихованцями ВТК, та учнями із спецшкіл, спец ПТУ, загальноосвітніх шкіл існують канали зв'язків по яким проходить обмін “духовними цінностями”. Більшість неповнолітніх, які знаходяться в колоніях і спец закладах ведуть переписку із своїми однолітками, які знаходяться на волі. Це означає, що духовні процеси в сфері неповнолітніх і не можливо відгородити стінами цих закладів, де вони знаходяться. Такий же обмін проходить і між “штатською” молоддю. В умовах взаємопроникнення кримінальна субкультура має агресивний характер і стає зв'язком між первинними і рецедивиськими злочинами, соціально-психологічний механізм її ескалації неповнолітній правопорушник, який повернувся із ВТК, спецшколи, спец ПТУ, це готовий лідер, який намагається організувати криміногенну групу. Знаючи норми, правила і вимоги кримінальної субкультури, він не тільки самоутверджується, але і примушує оточуючих його підлітків прийняти їх і відповідати їм. Так може робити деяка частина звільнених із армії в запас “дідів”, самоутверджуючись в підлітковій сфері в якості кримінальних лідерів. Розповсюдженню і закріпленню кримінальної субкультури сприяє обвальний зріст кількості детективної літератури, кінофільмів, відеофільмів. В яких ярко виражені елементи злочинності, їх роль і функції в житті членів злочинних співтовариств.
Молодіжна субкультура виникла тому, що завдяки їй молоде покоління зможе задовольняти які-небудь життєво важливі потреби. При поясненні причин та цілей виникнення підліткової субкультури у спеціалістів склалася наступна точка зору.
1.Бажання займатися злочинною діяльністю. Гендерні норми, соціальний контроль, недолік фізичної сили, моральні установки і прив'язаність до інших людей вносять свій вклад в гендерні відмінності,існуючі і в мотивації: тяга до ризику, можливість відчувати сором, рівень самоконтролю і оцінка витрат. Хоч мотивація відрізняється від можливостей, наявність можливосте може посилювати мотивацію. Правопорушники обох полів намагаються займатися злочинною діяльністю, тією яку легше здійснити.
2. Контекст правопорушення. Характер правопорушень здійснюваних чоловіками і жінками, має великі відмінності по відношенню до контексту. Під контекстом розуміють обставини і особливості окремого злочинного акту, такі як місце, присутність інших правопорушників, відношення між злочинцем та жертвою і т.д. Навіть при скоєнні жінкою і чоловіком одного і того ж злочину картина різко відрізняється . кримінологи вважають, що жінка обладає таким же потенціалом. Що й чоловік. Хоч за останні роки чоловіки склали тільки одну четверту всіх жертв, доля жінок досягала половини всіх потерпілих. Але контекст насилля зі сторони супруга кардинально відрізняється для чоловіків і жінок Жінки предпочитають бути жертвами і скоювати вбивство тільки в стані смертельного страху. Чоловіки вбивають рідко,ідуть на таке із-за страху за своє життя. При крадіжка жінки набагато менш використовують зброю, ніж чоловіки.
Таким чином можемо сказати, що підліткова злочинність - це кримінальна субкультура. У підлітковому віці дитина проходить соціалізацію. Але не всі підлітки проходять її успішно, а ті в кого виникли труднощі під час соціалізації стають на хибний шлях. Певний час ми називаємо їх важкими підлітками. Важкими прийнято називати підлітків, які скоюють правопорушення, грублять старшим, не дотримують моральні норми. А це говорить про відхилення їх від загальноприйнятих людських норм. Це перші кроки до злочинного світу.
Розділ 3. Соціологічне дослідження думки працівників міліції щодо підліткової злочинності
3.1 Програма соціологічного дослідження
На сьогоднішній день у середовищі неповнолітніх, усе частіше спостерігаються такі ознаки деморалізації; як пияцтво; наркоманія; токсикоманія; бездоглядність; бродяжництво; жебрацтво; проституція; ріст різних неформальних груп; які перетворюються в асоціально-кримінальні співтовариства. Усе це не могло не позначитись на рості правопорушень і злочинів у середовищі підлітків.
Варто відзначити, що підліткова злочинність набуває масштабів, наприклад у Торезькому МВ УМВС України було зареєстровано за 2000рік-113 злочинів скоєних підлітками, а у 2009 році - 298 випадків скоєння злочинів підлітками. Із цих даних можна побачити, що рівень підліткової злочинності за останні 9 років виріс більш ніж у двічі. Підвищення рівня злочинності неповнолітніх загрожує майбутньому суспільстві, тому, що рівень рецидивної злочинності серед цих осіб збільшується. Це підвищує рівень злочинності в цілому. Так як підліткова злочинність носить груповий характер вона все більше втягує в своє коло, нових учасників, ще вона характеризується підвищеною жорстокістю, цинізмом по відношенню до жертви.
Також підвищений рівень латентної злочинності неповнолітніх. Це пов'язано з тим, що потерпілий не звертається до правоохоронних органів, а також випадки коли правоохоронні органи далеко не завжди оцінюють відповідний факт, який вимагає кримінально-правової оцінки, реєстрації і реагування. Усе вищесказане свідчить про те, що боротися з негативними явищами, правопорушеннями і злочинністю серед підлітків є на сьогоднішній день однією з актуальних проблем українського суспільства тому, що саме стан цього покоління визначає спрямованість і темпи розвитку сучасного суспільства на довгі роки вперед.
Особливість неповнолітнього правопорушника є своєрідним «центром», одним з вузлів проблеми боротьби зі злочинністю. Вся специфіка цієї боротьби прямо або побічно «виходять» на особистість неповнолітнього правопорушника замикаються на ній, виявляються через неї.
Об'єкт дослідження - Думка працівників міліції щодо підліткової злочинності.
Предмет дослідження - фактори , що впливають на розвиток підліткової злочинності.
Мета даної роботи - вивчення факторів, що впливають на розвиток підліткової злочинності та дії працівників міліції що до попередження підліткової злочинності . Розробка рекомендацій із профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
Задачі :
- Розглянути злочинність підлітків як предмет аналізу соціології;
- Вивчити особисте відношення працівників міліції до підліткової злочинності;
- Розглянути види та характеристики підліткової злочинності;
- Виявити фактори , які сприяють злочинній поведінці підлітка;
- Розглянути діяльність працівників міліції, що до попередження підліткової злочинності.
- Розробити рекомендації, що до покращення профілактики підліткової злочинності.
Під час проведення дослідження було використано наступні терміни:
Девіантна поведінка - незначні проступки ті, що не підпадають під статтю кримінального кодексу.
Випадкова група - наприклад, що затівають бійки на дискотеках, стадіонах і в других місцях, але має свої неписані групові норми і цінності. Причому входження в звичайну групу сприймається, як сигнал про звільнення від соціального контролю. Крім цього, добре відомо, що дії зроблені індивідом в юрбі, здаються йому анонімними, якби не особистими діями.
Ретристська група - звичайне знання таких груп, безцільне проведення часу, сумнівні розваги, токсикоманія і наркоманія.
Агресивна група - заснована на найбільш примітивному уявленні про ієрархію цінностей, і мінімум культури. Для кримінальних груп особливо характерними рисами являється сугестивність і конформізм. В групі підлітків проходить своєрідну школу помилкового колективізму, ризику, романтики, підлості і жорстокості. Тут його підтримують матеріально, переконують, що він все може.
Алкоголізм - типовий вид девіантної поведінки. Алкоголік - не тільки хвора людина, але і девіант, він не здібний нормально виконувати соціальну роль.
Наркоман - до недавнішнього часу рахувався злочинцем так як, вживання наркотиків класифікувалося як законом, як злочинна дія.
Самогубство - тобто вільне і умисне припинення свого життя, - девіація. Але вбивство іншої людини - злочин.
Важкі підлітки. Важкими прийнято називати підлітків, які здійснюють правопорушення, не поважають старших, не дотримуються моральних норм. Вони б'ють скло і крадуть із магазинів і палаток, б'ються до зламаних носів та ніг, викрадають автомобілі, щоб покататися, телефонують до школи перед важкою контрольною, повідомляючи про підкладену вибухівку, ховають молодших сестер і братів від своїх батьків, а потім вимагають викуп, торгують наркотиками, виривають сторінки із бібліотечних книг, розбивають вуличні лампи та ін. Інколи роблять це спокійно і повністю свідомо, оскільки впевнені в своїй ловкості і в безпокарності. Газет вони не читають і законів вони не вивчають.
3.2 Аналіз отриманих результатів анкетування
Під час проведення дослідження мною було опитано 25 працівників у справах неповнолітніх, 10 дільничних інспекторів та 15 слідчих. Всього мною було опитано 50 респондентів.
На питання що до актуальності проблеми підліткової злочинності у наш час - усі респонденти відповіли, що проблема є актуальною, бо рівень підліткової злочинності дуже високий. Більшість працівники міліції пов'язують це із високим рівнем безпритульних дітей.
Дуже цікаво опитані відповіли на питання - «Що є чинниками формування підлітка, як злочинця. 31 респондент відповів, що головним фактором появи підліткової злочинності є - сім'я, бо саме у сім'ї дитина проходить первинну соціалізацію і саме сім'я має дуже великий вплив на становлення особистості.
15 опитаних відповіли, що головним чинником становлення підлітка, як злочинця є - Держава, бо вона не може надати дитині всього того що їй потрібно в повній мірі і саме через це підліток реалізує та проявляє себе як може в деяких випадках через злочинні діяння підліток намагається звернути на себе увагу. Решта респондентів відповіли що - Держава, сім'я, вчителя, школа і погана компанія, все це сприяє становленню підлітка, як злочинця.
На питання - «Чи може виправитись підліток, який став на злочинний шлях?» Більшість респондентів (37чоловік) - відповіли, що тільки після того, як понесе покарання за скоєний злочин. Якщо ж підліток не понесе покарання, то він не усвідомить, що скоїв злочинне діяння.
На питання - «Які особливості у скоєнні злочинів неповнолітніми ?»
Майже всі відмітили Жорстокість та цинізм.
Що стосується високого рівня латентності підліткової злочинності, то працівники міліції впевнені, що у цьому винні самі ж постраждалі які не хочуть звертатися до міліції.
Майже єдино душно працівники міліції відповіли на питання - «Чи загрожує ріст підліткової злочинності майбутньому суспільства?». Респонденти відповіли «ТАК», тому, що діти, підлітки - є наше майбутнє. А яке може бути майбутнє якщо ці діти та підлітки злочинці.
На питання - «Чи впливає наявність вільного часу на ріст підліткової злочинності?». Думка опитаних розділилась: 23 респонденти відповіли «ТАК», «БЕЗУМОВНО», а 27 відповіли, що вільний час не впливає на рівень підліткової злочинності.
Всі працівники без виключення, на питання «ЧИ є методи, якими користується міліція - ефективними?», відповіли, що методи безперечно є ефективними, але оскільки сучасний підліток дуже розвинений , то методи по боротьбі із підлітковою злочинністю повинні вдосконалюватись майже щодня.
Усі без виключення працівники міліції на питання: «Як Ви вважаєте чи сприяє компанія скоєнню злочинів підлітками?»-відповіли, що у більшості неповнолітніх серед знайомих чи навіть друзів є люди з кримінальним минулим.
Більшість неповнолітніх не вчиняли правопорушень, які призводили до взаємодіїї з органами внутрішніх справ. З тих, хто вчиняв правопорушення, найбільше тих хто займався хуліганством, крадіжками та грабежом. Працівники міліції зазначають, що з наркотикоми провязана не значна кількість злочинів.
Рис. 3.1. Види правопорушень скоєних неповнолітніми
1. Хуліганство
2. Грабіж
3. Розбій
4. Крадіжка
5. Злочини пов'язані з наркотиками
6. Вбивство
7. Інше
Також працівники міліції виділяють,що під час бесіди з підлітками-девіантами можна побачити наступні закономірності: більшість таких дітей з неповних, неблагополучних сімей. Основними причинами через які вони вчинюють правопорушення, що це є відповіддю суспільству на його відношення до них. Також девіантна поведінка спричинюється обстановкою, що склалася вдома, пиятикою та конфліктами батьків. Підлітки стверджують, що їм необхідно щось їсти та у щось вдягатися, а батьки забезпечити їх не можуть, адже всі гроші витрачаються на горілку. Для підлітків-девіантів вчинення правопорушень є нормою життя, вони курять та вживають спиртні напої.
Таким чином можна підвести підсумки та зробити висновки, що до думки працівників міліції до такої проблеми , як підліткова злочинність.
Можна сказати, що працівники міліції ясно розуміють, що ця проблема гостро стала перед усім суспільством в цілому, бо підростаюче покоління - це майбутнє усього суспільства. Тому працівники міліції завжди підходять дуже відповідально до вирішення та профілактики такого явища, як підліткова злочинність. 48 опитаних працівників міліції вважає , що проблема підліткової злочинності створена самим суспільством, а найголовніше те, що саме суспільство страждає від цієї проблеми.
3.3 Рекомендації
По перше необхідно посилити контроль за діяльністю дільничних інспекторів міліції, адже дільничні інспектори міліції, які закріплені за певною територією на постійній основі, повністю несуть відповідальність за стан охорони громадського порядку на території обслуговування, в тому числі і за рівень злочинів.
Для забезпечення належної ефективності роботи дільничних інспекторів міліції на вказаному напрямку є важливими наступні фактори:
а) Належна організація роботи дільничних інспекторів міліції, тобто:
1) недопущення відволікання дільничних інспекторів міліції на виконання завдань, які не пов'язані з їх безпосередніми обов'язками;
2) збільшення до 90 % часу, який дільничні інспектори міліції проводять поза приміщеннями дільничних пунктів, присвяченого на спілкування дільничних інспекторів міліції з населенням;
3) створення умов для роботи пунктів дільничних інспекторів міліції (наявність окремих приміщень, телефонного зв'язку, необхідних інвентарю та техніки, спеціальної літератури), розміщення дільничних пунктів міліції у доступному для громадян місці (поблизу зупинок громадського транспорту, в освітлених місцях).
б) Залучення населення та громадськості до участі у заходах, спрямованих на виявлення та попередження підліткової злочинності.
Збільшення чисельності громадських формувань з питань охорони громадського порядку та помічників дільничних інспекторів міліції, які діють на громадських засадах, залучення до цієї роботи молоді (або створення таких формувань на базі навчальних закладів), членів трудових колективів (або створення таких формувань на базі підприємств, організацій та установ); залучення до роботи у громадських формуваннях підлітків.
Слід взяти до уваги, що при здійсненні заходів з попередження підліткової злочинності більшу ефективність має діяльність громадських формувань, які створені за адміністративно-виробничим принципом, тобто на базі певного промислового підприємства або навчального закладу, і в цьому разі є можливість вжиття до правопорушника заходів громадського впливу на рівні трудових або навчальних колективів.
Позитивно на рівень підліткової злочинності впливає запровадження щоденного патрулювання території закріпленої дільниці дільничними інспекторами міліції разом з членами громадських формувань та помічниками дільничних інспекторів міліції з метою спілкування з населенням та виявлення осіб, які вчиняють або схильні до вчинення злочинів, роз'яснення населенню правових наслідків таких вчинків, наявності передбачених законом заходів притягнення винних до відповідальності та попередження таких явищ. Метою цих заходів є залучення до співпраці з міліцією як можна більшої кількості людей, співпраця з усіма групами населення незалежно від вікових категорій, працездатності, професійними, релігійними, расовими ознаками, майнового та соціального статусу, їх залучення до активного протистояння антигромадським проявам та установлення контактів з міліцією з метою її невідкладного реагування на інформацію про злочини.
Спілкування з мешканцями дільниці, обмін думками, дозволить виявити реальний рівень підліткової злочинності, встановити темпи поширення цих явищ на конкретній дільниці, визначити чи набули ці проблеми поширення і переросли у суспільну небезпеку, або вони носять одиничний характер. І вже в залежності від цього допомагає визначити форми боротьби з проявами підліткової злочинності: проведення індивідуальної бесіди з правопорушником, або використання більш ефективних заходів - підключення громадськості, трудових колективів, родичів тощо.
Дає практичні результати така форма взаємодії з населенням, як „телефони довіри”, які у поточному році для укріплення зв'язків між правоохоронними органами та населенням були створені при начальникові УМВС України в Донецькій області, при центрі зв'язків з громадськістю. Завдяки роботі „телефонів довіри” громадяни отримали змогу у будь-який час доби, навіть анонімно, не називаючи власну особу, повідомити про факти протиправної поведінки своїх сусідів, членів родини або інших громадян, в тому числі і про факти злочинів скованих неповнолітніми, знущання над малолітніми дітьми, літніми особами, хворими.
Спільна робота із шкільними навчальними закладами повинна виражатися у формі проведення лекцій, бесід з роз'ясненням законодавства щодо вчинення злочинів неповнолітніми , підвищення рівня правової обізнаності учнів, виховання їх у дусі поваги до прав та свобод людини, а також чинного законодавства України, формування уявлення про власну роль кожного члена суспільства у боротьбі зі злочинністю та іншими протиправними та антигромадськими явищами. Під час зустрічі з учнівськими колективами роз'яснювати необхідно також питання притягнення до відповідальності неповнолітніх за вчинення ними злочинів.
В останні роки одним з найпоширеніших факторів, що сприяють здійсненню неповнолітніми правопорушень, є наявність у сім'ї скрутного матеріального становища, що, у свою чергу, визначає складну психологічну обстановку в сім'ї й непевність всіх її членів у завтрашньому дні. Слід зазначити, що неповнолітні особливо гостро реагують на такого роду життєві труднощі. З одного боку, підліткові складніше примиритися з відсутністю в нього тих матеріальних благ, які доступні його одноліткам із числа однокласників, сусідів або приятелів. З іншого боку, більшість підлітків у силу віку, відсутності необхідних професійних навичок, а іноді й у силу певної інфантильності не в змозі допомогти дорослим у вирішенні матеріальних проблем. У результаті неповнолітні можуть обрати незаконний спосіб заробляння грошей, вчиняючи, наприклад, крадіжки, грабежі, займаючись поширенням наркотичних засобів або вчиняючи інші злочини. При цьому неповнолітні намагаються виправдати таку поведінку в очах навколишніх, мотивуючи його бажанням відновити певну соціальну справедливість.
Зворотною стороною вищевказаної проблеми є й зниження цінності дітей для батьків. Дорослі, зайняті винятково рішенням насущних матеріальних проблем, у ситуації, коли фінансове становище сім'ї продовжує залишатися на низькому рівні, починають ставитися до своїх дітей як до тягаря. У результаті в сім'ї зникає атмосфера любові й довіри, знижується контроль за поведінкою дітей, які надані самим собі, що, у свою чергу, може привести до негативних наслідків і формування в бездоглядних підлітків криміногенної мотивації.[7] Таким чином можемо сказати, що підліткова злочинність - це кримінальна субкультура. У підлітковому віці дитина проходить соціалізацію. Але не всі підлітки проходять її успішно, а ті в кого виникли труднощі під час соціалізації стають на хибний шлях. Певний час ми називаємо їх важкими підлітками. Важкими прийнято називати підлітків, які скоюють правопорушення, грублять старшим, не дотримують моральні норми. А це говорить про відхилення їх від загальноприйнятих людських норм. Це перші кроки до злочинного світу.
Список використаної літератури
1. Блага А.Б., Мартиненко О.А., Шевченко Л.О. Правовий та соціальний захист неповнолітніх від насильства в сім`ї. Методичні рекомендації для працівників правоохоронних органів. - Х., 2005.
2. Діти України в умовах перехідного періоду. Аналіз ситуації. -- К., 1996.
3. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї», №2789-14, від. 15.11.2001.
4. Каганова З.В. Жестокое обращение с детьми и детская заброшенность. Реферат. - М., 1992.
5. Конвенція ООН "Про права дитини" від 20 жовтня 1989 р.
6. Левкович В.П. , Зуськова О.Э. Проблемы взаимоотношений супругов при бытовом пьянстве // Психологический журнал. - 1991. - №1. - Т. 12.
7. Известие ВУЗов, Правоведение.- 2000.- №6.
8. Руднєва О.М.; наук. ред. А.П. Гетьман. - Харків: Право, 1999.
9. Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. - Х.: Нове слово, 2004.
10. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография.- Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.
11. Андрюшина Е.В. Семья и здоровье подростка // Народонаселение. - 1998. - №2.
12. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.
13. Каган В.Е. Тоталитарное сознание и ребенок: семейное воспитание // Вопросы психологии. - 1992. - №1.
14. Молода сім'я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.
15. Семейное воспитание. Краткий словарь. Сост. Гребенников И.В., Ковинько Л.В. - М.: Политиздат, 1990.
16. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992.
17. Социальная помощь детям. Исследования и методические рекомендации - К.: Представительство Детского Фонда Объединенных Наций, 2000.
18. Щеглова С.Н. «Социология детства» как элективный курс. Опыт преподавания // Социс - 2003. - №6.
