Специфіка соціальної роботи з сім'єю
36
СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМЄЮ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМЄЮ
1.1 Суть і зміст соціальної роботи з сім'єю
1.2 Основні завдання соціальної роботи з сім'єю на сучасному етапі
Висновки по 1 розділу
РОЗДІЛ 2.ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМЄЮ
2.1 Технологія соціальної роботи з сім'єю високого соціального ризику в умовах дитячої поліклініки
2.2 Технології попередження проблем у сім'ї
Висновки по 2 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Процеси оновлення, зміни, перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, не можуть не робити впливу на всі соціальні інститути, у тому числі і ті, які є «вічними» в людській історії.
Таким "непорушним" соціальним інститутом є інститут сім'ї. Втім, питання про її долю і соціальний статус виникає далеко не вперше, і особливо на переломних етапах усесвітньої історії.
Зміни, що відбуваються в інституті сім'ї, в нашому суспільстві дали підстави авторам численних статей в журналах і в телепередачах заявляти про наступаючу загибель і дезинтеграцію сім'ї і браку (Андpущенко В. П., Бех В. П., Лукашевич М. П. і ін.) [3]. Проте дослідники, які давно і серйозно займаються проблемами сім'ї, не розділяють подібних побоювань. В цілому статистичні показники, що стосуються сімейно-шлюбних відносин, сексуальної поведінки, розділення ролевих функцій в сім'ї, хоча і зазнають певні зрушення, і згадані вище тенденції, дійсно, мають місце, проте вони стосуються меншини населення. І загибель сім'ї, що передрікається деякими емоційно настроєними авторами, звичайно ж, неможлива хоч би тому, що природа наділила людину певним набором психологічних потреб, які повністю реалізуються все-таки в сім'ї[21,с.102].
Соціальна робота з сім'єю - це особливим чином організована діяльність, направлена на малі групи людей, що потребують соціального захисту і підтримки ззовні. Це один з різновидів соціального захисту населення, основним змістом якого є сприяння, допомога у відновленні і підтримці нормального функціонування сім'ї. Відмітною особливістю соціальної роботи з сім'єю є організаційний її аспект, що відображає дворівневий характер реалізації мерів соціального захисту. Складаючи до певної міри самостійний контур, кожен рівень (діяльність представників органів освіти, охорона здоров'я, діяльність працівників соціальних служб Міністерства праці і соціального розвитку) як би автономно вирішує свої специфічні завдання відносно сім'ї, переслідуючи формально здавалося б одні і ті ж цілі - захист прав сім'ї, наданих нею пільг, проведення певних заходів і так далі
Сучасний етап реформування суспільства, всього устрою життя сімей демонструє, з одного боку, прагнення організувати наукове забезпечення перебудови всієї системи соціальної роботи з сім'єю, а з іншої - відображає суперечливий характер спроб, що робляться. Відмітною особливістю соціальної роботи з сім'єю сьогодні є, перш за все, емпіричний, багато в чому ще стихійний стиль здійснюваних змін у сфері соціального захисту і підтримки сім'ї [6,с.36].
В той же час важливий відзначити і другу особливість інтенсивний розвиток інтелектуального потенціалу соціальних працівників, сімейних соціальних педагогів, зокрема за рахунок системи базової і курсової підготовки фахівців, що розвивається. Сьогодні 85% місць компактного мешкання сімей забезпечено різними фахівцями, що мають базову освіту психолога, юриста, медика, аніматора і так далі Хорошою школою підготовки і виховання кадрів стали регіональні Центри соціальної допомоги сім'ї і дітям[14,с.10].
Третьою особливістю нинішнього етапу становлення нової професії є активна розробка теоретичних основ соціальної роботи з сім'єю, переосмислення досвіду взаємодії з різними категоріями сімей, що з'явився. У цьому плані слід зазначити той факт, що тільки за десять останніх років виконане більше 35 дисертаційних досліджень, авторами яких є: Л.А. Коростильова, А.Ф. Евченко, О.А. Добриніна, М.М. Семаго, Т.В. Бутенко, Ю.С. Моздонова, А.П. Шамаєва та інші.
Сім'я, подружні відносини розглядалися такими авторами, як Л. Берг-кросс, А. Вітек, Е.С. Калмикова, С.В. Ковальов, С. Кратохвіл, А.Н. Обозова, В.І. Штільбанс, С. Пейдж і так далі Але багато проблем сім'ї до цих пір залишаються невирішеними.
Враховуючи все вище сказане, можна рахувати тему роботи на сьогоднішній день актуальною.
Мета роботи: Розглянути особливості сім'ї як об'єкту вивчення соціальної роботи.
Об'єкт даного дослідження - специфіка соціальної роботи з сімєю
Предмет дослідження - соціальна робота з сім'єю.
Завдання роботи:
- розглянути суть і зміст соціальної роботи з сім'єю;
- обгрунтувати основні завдання соціальної роботи з сім'єю на сучасному етапі.
- визначити технологію соціальної роботи з сімєю високого соціального ризику в умовах дитячої поліклініки.
- визначити технології попередження проблем у сімії
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМЄЮ
1.1 Суть і зміст соціальної роботи з сім'єю
Соціальна робота, виникнувши як суспільне явище, суспільний інститут і сфера діяльності людей, поступово стає об'єктом різнобічного наукового дослідження. Поняття “соціальна робота” ввійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці XIX століття як відповідь на соціальний запит суспільства у змістовному відображенні практичної діяльності людей, які надавали допомогу тим, хто її потребував[14,с.10].
Сьогодні це поняття використовують у трьох основних значеннях. По-перше, соціальну роботу розглядають як професійну діяльність із надання допомоги індивідам, групам, громадам, щоб поліпшити чи відновити їхню здатність до соціального функціонування. По-друге, соціальна робота -- це галузь наукових знань, що ґрунтується на сукупності концепцій і теорій, досліджує принципи та закономірності, соціальні моделі, має свій об'єкт і предмет дослідження, систему наукових понять і категорій, сукупність методів дослідження; це вид діяльності, головна функція якого полягає у виробленні й теоретичній систематизації знань про соціальну сферу. По-третє, соціальну роботу розглядають як навчальну дисципліну, мета якої -- дати цілісне уявлення про зміст соціальної роботи, її основні напрями, організацію, технологію, інструментарій [26,с.65].
Беззаперечний той факт, що всі розглянуті аспекти значення поняття “соціальна робота” нерозривно взаємопов'язані
Соціальна робота з сім'єю - це особливим чином організована діяльність, направлена на малі групи людей, що потребують соціального захисту і підтримка ззовні. Це один з різновидів соціального захисту населення, основним змістом якого є сприяння, допомога, у відновлення і підтримці нормального функціонування сім'ї. Соціальна робота з сім'єю сьогодні є багатофункціональною діяльністю по соціальному захисту і підтримці, соціальному обслуговуванню сім'ї на державному рівні.
Система соціальної підтримки сім'ї і дітей - не штучна освіта, що упроваджується до України ззовні. Вона виросла, розвивалася на історичному українському грунті, що і додало особливу специфічність її соціально-виховним традиціям.
Представимо віхи розвитку системи соціальної підтримки сім'ї і дітей впродовж останніх 100 років.
Початок ХХ століття - «передісторія соціальної роботи з сім'єю»: початок реалізації ідеї, що виникла в кінці Х1х століття про те, що соціальне забезпечення дітей повинне бути цілком передане у ведення держави.
Держава повинна узяти на себе виховання і матеріальне забезпечення всіх без виключення дітей, щоб звільнити їх від впливу сім'ї і створити новий тип людей, здатних створити комуністичне суспільство[15,с.40].
Перший етап становлення нової системи соціального забезпечення дітей доводився на роки громадянської війни (1918-1920 г.г.), коли головною проблемою стала масова дитяча безпритульність, що налічує приблизно до 2 млн. до початку і більше 4 млн. дітей до її завершення. Даний період тривав до 40-х років минулого сторіччя і характеризувався значною організаційною плутаниною: створювалися нові відомства, скасовувалися старі, мінялися завдання і можливості наркоматів. Так, до кінця 1918 року проблеми захисту дітей покладалися на наркомат соціального забезпечення, а потім були передані у ведення наркомату народної освіти, хоча дитячі будинки певний час були в підпорядкуванні наркомату соціального забезпечення. Одночасно на участь в рішенні цих завдань претендували і інші урядові відомства - наркомтруд, наркомюст і ін. У результаті до кінця 1920 року комісії з неповнолітніх в одних губерніях знаходилися у веденні відділів народної освіти, в інших - відділів соціального забезпечення, в третіх - відділів охорони здоров'я і тому подібне[14,с.38].
Щоб якось упорядкувати роботу по соціальному забезпеченню дітей, в лютому 1919 року була створена Рада захисту дітей, який працював при Наркомпросе і включав представників наркоматів освіти, праці, продовольства, охорони здоров'я і соціального забезпечення. У 1920 році була створена Комісія з поліпшення життя дітей при ВЦИК УСФР. Вона включала представників наркоматів освіти, охорони здоров'я, продовольства, праці, робітничо-селянської інспекції, ВЧК і Всеукраїнського центру профспілок. Голод 1921 року вніс свої корективи до роботи з дітьми. Крім тих, що є 5 млн. безпритульних, у сфері голоду опинилися 8 млн. дітей, багато хто з яких втратив своїх батьків. Почалося масове відкриття дитячих будинків, де діти могли отримувати хай мізерне, але все таки достатнє для виживання живлення і мінімальне медичне обслуговування[23,с.90].
Поступово до 1928 року число безпритульників зменшується, зменшується і число дитячих будинків за рахунок передачі дітей в сім'ї ремісників, кустарів, селян, з наданням ним відповідних пільг. В результаті до 1926 року вдалося розмістити понад 20 тис. хлоп'ят, з яких 5 тисяч було віддано на патронат в сім'ї. У 1928 році в Україні налічувалося близько 100 тисяч безпритульників. Система патронату не дала очікуваних результатів, оскільки отримання пільг для сімей, що беруть дитину на виховання було пов'язано з багатьма бюрократичними формальностями[11,с.14].
Не дивлячись на організаційні нелади, система дитячих установ і система соціального забезпечення дітей в цілому набувала досить чітких контурів. До кінця 20-х років формально існували тільки три категорії дитячих будинків: дошкільні дитячі будинки, дитячі будинки для учнів, дитячі будинки з професійним навчанням, крім того були трудові колонії і трудові комуни для важковиховуваних дітей, що знаходилися у веденні органів НКВД і ОГПУ. Існували дитячі будинки лікувального і напівлікувального типу і дитячі будинки для інвалідів, включаючи сліпих і глухонімих. Мали місце і інші типи дитячих утворень. До середини 30-х років все різноманіття різних видів дитячих установ зникло і було замінене уніфікованою системою дитячих будинків-інтернатів, що існують і до цього дня.
Другий етап становлення системи соціального забезпечення сімей і дітей доводиться на роки передвоєнні і післявоєнні (1940-1956 г.г.). У передвоєнні роки головною проблемою було становлення масового народного руху, залучення сімей і дітей в різні форми патріотичного, атеїстичного, трудового і військового виховання, розвиток їх соціальної активності. Даний період характеризувався виділенням в соціальній роботі з сім'єю певних категорій сімей: селянські сім'ї, сім'ї військовослужбовців, сім'ї інвалідів.
В період війни найважливішими проблемами соціального забезпечення були: організація допомоги сім'ям фронтовиків, допомога дітям-сиротам, працевлаштування інвалідів. Разом з грошовою допомогою сім'ям військовослужбовців виявлялася велика підтримка в обзаведенні городами, худобою, продовольством, одягом[24,с.115].
Розроблена і здійснена спеціальна урядова програма порятунку дітей і, перш за все, вихованців дитячих будинків. До кінця 1942 року з небезпечних районів були вивезені в безпечні зони країни вихованці 976 дитячих будинків, сотні тисяч хлоп'ят були евакуйовані в перші місяці війни тільки з Харкова та Київа. Створений фонд допомоги дітям, за рахунок якого за роки війни побудовані здравниці у ряді областей України, створені десятки дитячих будинків, відкривалися їдальні, спортмайданчики, майстерні по ремонту взуття і одягу. У школах міст і робочих селищ введені сніданки, які отримували мільйони школярів[14,с.28].
Післявоєнний час важким тягарем лягає на українські сім'ї, росте чисельність безпритульних, дітей-сиріт, що супроводжується відкриттям цілого ряду дитячих будинків, професійних училищ. Поступово передається частина повноважень по соціальному захисту дітей від держави сім'ї.
Третій етап становлення системи соціальної роботи з сім'єю і дітьми доводиться на роки розвиненого соціалізму в Україні (1960-1990 г.г.). Головною проблемою в цей період є масштабні соціальні перетворення, підвищення життєвого рівня української сім'ї, зміцнення системи її соціального забезпечення. Значна увага була приділена житловому будівництву. Щорічно покращували свої житлові умови до 4-5 млн. сімей. Зросли витрати держави на виплати пільг і пенсій. Якщо в 1960 р. вони склали 7 млрд. рублів, то в 1970 р. - 16.2 млрд., в 1980 р. - 33,3 млрд., а в 1986 р. - 49,3 млрд. рублів.
У соціальній політиці держави велике місце займає турбота про зміцнення сім'ї, її моральній зовнішності. Проте увага сім'ї з боку держави недостатньо і багато проблем сімейно-побутових відносин в обстановці економічної кризи різко загострюються. В Україні налічується більше 72 млн. сімей. Щорічно полягає близько 3 млн. браків і розривається більше 900 тис. З розведеного подружжя лише менше половини вступає в новий брак. Кожна дев'ята сім'я є неповною. В Україні 58% сімей мають лише одну дитину. Катастрофічно падає народжуваність. Кожна друга вагітність завершується абортом, росте кількість «відмовних» дітей. Із-за ненормальних сімейно-шлюбних відносин виникає величезна кількість людських трагедій, ростуть наркоманія, алкоголізм, проституція, реальною загрозою стає СНІД[34,с.20].
Четвертий етап становлення системи соціальної роботи з сім'єю і дітьми доводиться на роки кардинальних реформ соціальної системи в Україні (1990-2006 г.г.). Головною проблемою в цей період є формування соціальної роботи як професійній діяльності, а також введення професій соціальний працівник, фахівця з соціальної роботи, соціального педагога. Ці заходи дозволили розширити можливості реалізації цілей соціальної роботи з сім'єю, чому сприяли заходи щодо проведення в Україні Міжнародного року сім'ї, ухвалення в країні державної сімейної політики і актуалізації сімейної тематики в науковій сфері і соціальній практиці[40,с.120]. У країні почала формуватися нормативно-правова база соціальної роботи з сім'єю і дітьми, а також система підготовки кадрів в 15 вузах і факультетах соціальної роботи України[19,с.65].
Сучасна сім'я покликана не тільки вирішувати численні проблеми, пов'язані з повсякденною життєдіяльністю своїх членів, з народженням і вихованням дитини, підтримкою недієздатних, але і бути своєрідним психологічним укриттям для людини. Вона забезпечує економічну, соціальну, психологічну і фізичну безпеку і захищеність своїм членам. Сьогодні багато сімей потребують допомоги і підтримки, для того, щоб повноцінно реалізовувати функції, що наказують суспільством.
Такої допомоги потребують неповні і багатодітні сім'ї, сім'ї самотніх матирей, військовослужбовців, сім'ї, що виховують дітей з обмеженими можливостями, усиновлених і опікуваних дітей, що мають батьків-інвалідів, студентські сім'ї, сім'ї біженців, мігрантів, безробітних, асоціальні сім'ї і ін. Соціальна робота в них повинна бути направлена на вирішення повсякденних сімейних проблем, зміцнення і розвиток позитивних сімейних відносин, відновлення внутрішніх ресурсів, стабілізацію досягнутих позитивних результатів, соціально-економічному положенні і орієнтації на реалізацію соціалізуючого потенціалу.
Ця діяльність здійснюється фахівцями з соціальної роботи з сім'єю різного профілю. Вона реалізується в умовах конкретного соціуму (федерального або територіального) і визначається його специфікою[18, с.50].
Соціальна робота з сім'єю складається з:
1. Соціальний захист сім'ї - це багаторівнева система переважно державних мерів по забезпеченню мінімальних соціальних гарантії, має рацію, пільг і свобод нормально функціонуючої сім'ї в ситуації риски на користь гармонійного розвитку сім'ї, особи і суспільства. Важлива роль в соціальному захисті сім'ї відводиться самій сім'ї: зміцнення батьківських уз; формування стійкості проти пропаганди сексу, наркотиків, насильства, агресивної поведінки; підтримки в нормі психологічного здоров'я сім'ї і ін.
В даний час в Україні склалися чотири основні форми соціального захисту сімей, що мають дітей:
- Грошові виплати сім'ї на дітей у зв'язку з народженням, змістом і вихованням дітей (допомога і пенсії).
- Трудові, податкові, житлові, кредитові, медичні і інші пільги сім'ям з дітьми, батькам і дітям.
- Юридичне, медичне, психолого-педагогічне і економічне консультування, батьківський всеобуч, науково практичні конференції і конгреси.
- Федеральні, регіональні цільові і соціальні програми типу «Планування сім'ї» та інші.
2. - Соціальна підтримка сім'ї припускає формальну і неформальну діяльність і взаємини фахівців з сім'ями, що тимчасово опинилися в скрутних обставинам по питаннях професійної перепідготовки (освіта членів сім'ї), працевлаштування, забезпечення заробітком і так далі вона включає медичне страхування, а так само різні форми (моральну, психолого - педагогічну, матеріальну і фізичну) допомоги індивідів і груп, що пропонують моделі ролей, соціальне співчуття і єдність. Соціальна підтримка сім'ї припускає заходи попереджувальної і відновної властивості для сім'ї у разі смерті близької людини, хвороби, безробіття і тому подібне[11,с.164]
Соціальна підтримка необхідна сім'ям з пониженою активністю поведінки, песимістичним настроєм і поганим самопочуттям. Вона набуває особливого значення в тих регіонах, територіях, де мало або практично відсутні жіночі вакансії. різні види соціальної підтримки дозволяють зупинити особову і сімейну дезинтеграцію, допомогти людям повірити в себе, зорієнтувати їх на самозайнятість, надомну працю, розвиток підсобного господарства[15,с.40].
Соціальним обслуговуванням сім'ї є діяльність соціальних служб по наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведенню соціальної адаптації і реабілітації громадян, що знаходяться у важкій життєвій ситуації. У вузькому сенсі слова вона розуміється як процес надання сім'ям, окремим людям, залежним від інших, і нездібних самим про себе поклопочеться, конкретних соціальних послуг, необхідних для задоволення потреб їх нормального розвитку, існування[17,с.152].
Припускають, що потребу в соціальному забезпеченні випробовують всі сім'ї, принаймні, зрідка, і багато хто з цих послуг може надаватися волонтерами, що не мають спеціальної освіти. Соціальною обслуговування сім'ї - це одночасно і система соціальних послуг, що безкоштовно надаються переважно немолодим сім'ям і сім'ям інвалідів вдома і в установах соціального обслуговування, не залежно від форм власності[10, с.88].
