змінюється склад групи;5) факті, що певні відхилення від встановлених дій викликають
негативні санкції, а деякі - позитивні або взагалі не беруться до
уваги. Негативні санкції - це осудження, іронія, догана, позбавлення волі, страта, виключення з групи. Позитивною санкцією може
бути визнання, похвала, нагорода та ін.Ступінь відхилення від усталених зразків соціальної дії, зміст і мо-дальність санкцій різні в різних групах, неоднакові для окремих кате-горій у межах тієї самої соціальної групи, для індивідів з різними соці-альними статусами. Як ведеться: «що попові можна, то дякові - зась»(5). 4. Типи соціальних організацій.Ще кілька століть тому все соціальне життя, задоволення соціаль-них потреб, турбота про здоров'я, навчання, піклування про старих відбувалися в межах родини, сусідської групи, сільської спільноти. Формування сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільств з їхньою складною соціальною структурою, розгалуженим поділом праці, диференціацією соціальних потреб та інтересів вимагало нових форм задоволення їх, нових способів встановлення і збереження со-ціального порядку. Виникла потреба у створенні великої кількості ор-ганізацій. Як зауважив Н. Смелзер, ми починаємо наше життя в орга-нізації і організовано залишаємо цей світ. Пологовий будинок, ди-тячий садок, школа, виробництво або установа, армія, міліція, банки, магазини, установи охорони здоров'я, соціального захисту і наприкінці бюро ритуальних послуг - всі ці та багато інших організацій регламен-тують все публічне життя. Спробуємо упорядкувати цей різноманітний світ організацій.Організації, які регулюють соціальне життя, можна передусім поді-лити на такі, що сформовані свідомо, рефлексивно, немовби заздале-гідь сплановано, та організації, які створюються поступово в процесі спільного життя, нагромадження соціального досвіду, коли рефлексія відіграє не плануючу, а швидше коригуючу роль.Перший тип організації виникає як результат узагальнення в нор-мах і санкціях більш або менш раціонального аналізу соціальної дійс-ності, умов вирішення життєво важливих для спільноти завдань.Другий тип створюється поступово і немовби несвідомо. Він міс-тить у собі, як стрижень, такі норми і санкції, які певний час вже функ-ціонували і визнавалися індивідами, але не були зафіксовані у кодек-сах, правилах чи загальних регламентах. Взагалі більшість таких норм не формулюється однозначно, хоча на практиці реалізується в діях ін-дивідів - членів групи. Про це свідчать санкції, негативні для тих, хто відхиляється у своїй поведінці від визнаної більшістю норми. Межа між першим і другим типами організації досить плинна. Оби-два типи організації - граничні, ідеальні. Організації в архаїчних суспіль-ствах, групи типу сусідської общини, сільської громади складаються спонтанно, як умова відтворення спільного життя і не мають прикмет, заздалегідь спланованих. У свою чергу, профспілки, установи охорони здоров'я, наукові товариства, взагалі великі групи, створені для реалі-зації визначених соціальних завдань, - це спільності, майже цілком сконструйовані, в яких усі основні норми і санкції чітко сформульовані у статутах. Однак слід зазначити, що кожна свідомо створена органі-зація ґрунтується на організації або організаціях, сформованих посту-пово, з малою участю рефлексій. Наприклад, керівництво промисло-вим підприємством свідомо встановлює норми організації процесу виробництва і міжособових стосунків під час праці, спираючись на думку, що робітники підприємства засвоїли певні норми соціального спів-життя, які були обов'язковими в середовищі, до якого вони належать, або на підприємстві, де вони раніше працювали.Часто буває так, що організаційні норми, які спочатку були встановлені свідомо й ефективність яких була контрольованою, з часом настільки глибоко засвоюються індивідами, що реалізуються ними автоматично, без урахування можливості застосування санкцій. Це свідчить про ви-сокий ступінь соціалізації суспільства. Можна навести аналогію: у добре вихованої дитини поведінка визначена не страхом покарання, а тим, що сама думка про «поганий» вчинок для неї неприємна, тому емоцій-но відкидається.Існуючі соціальні організації можна поділити на формальні і нефор-мальні.Формальна організація - це система формалі-зованих приписів, статусів, ролей, яка встановлює раціональний поділ праці, а також забезпечує координацію дій індивідів. Натомість не-формальна організація - це спонтанне утворення зразків поведінки, які передаються за допомогою традиції, звичаїв. Неформальна органі-зація упорядковує повсякденне життя поза межами формальних організацій або ж доповнює і компенсує кодифіковані зразки поведінки; в ній функціонують переважно моральні санкції. Наприклад, на промис-ловому підприємстві формальна організація - це комплекс приписів, чітко сформульованих керівництвом, які регулюють поведінку персо-налу в процесі виробництва. Неформальну організацію становлять усі засоби регуляції соціальних стосунків і процесів, які існують або ство-рюються на підприємстві поряд з формальною організацією, а іноді і всупереч їй.Одним з критеріїв, за якими формальну організацію відрізняють від неформальної, є принцип легальності. Формальним є все, що легаль-не, встановлене розпорядженнями чи за допомогою демократичних процедур волевиявлення. Інший критерій - незалежність організацій-ної структури від конкретних індивідів, які виконують регулюючі функ-ції. Слід зазначити, що за допомогою цих критеріїв не можна ясно і виразно визначитися, де формальна організація, а де неформальна. На практиці вони взаємно проникають, взаємно доповнюють одна одну.Формування організаційних структур відбувається різними шляха-ми. Зважаючи на їхню специфіку, можна навести два антиподи - доб-ровільну і тотальну (примусову) організації. Прикладом добровільних організацій є професійні і релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії), різні асоціації типу наукових товариств, клуби за ін-тересами, самодіяльні колективи тощо. Смелзер наводить три головні ознаки добровільних організацій: 1) вони створені для захисту спіль-них інтересів їхніх членів; 2) членство в організації є добровільним - люди можуть вільно входити до них і вільно залишати їх; 3) організації цього типу не пов'язані з державними органами. Щодо останньої ознаки, то вона властива далеко не всім добровільним організаціям, тому модифікується залежно від специфіки тієї чи іншої країни.Протилежний тип організації - організація тотальна, або примусо-ва. Це таке об'єднання, входити до якого людей примушують, навіть якщо вони цього не бажають. Смелзер підкреслює: «Якщо добровільні організації створюються для захисту певних інтересів своїх членів, то примусова організація формується для «загального» суспільного бла-га, сутність якого формулюється державою, церквою, іншими органі-заціями, що мають право уособлювати загальний інтерес» (3, ст. 172).До них можна віднести такі організації, як шпиталі, будинки і сана-торії для немічних людей, тюрми, виправні табори, різні типи приму-сових робіт для людей, небезпечних для суспільства, обов'язкову (не професіональну) армію, обов'язкову школу тощо.
5. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства.
Соціальні інститути та організації відіграють значну роль у житті суспільства.
Формальні інститути відіграють велику роль в згуртуванні суспільства. Неформальні соціальні інститути, хоч і регламентуються в соціальних діях, зв'язках, але не оформлені законом. Це свого роду певні неписані правила та норми поведінки, які існують, наприклад, в сільській місцевості. Неприйняття та ігнорування їх не карається певними законами чи іншими санкціями, однак люди, які відносяться до категорії порушників, навряд чи зможуть користуватися повагою або авторитетом у своїх земляків
Соціальні інститути виконують такі функції:
репродуктивну, закріплення, збагачення і відтворення на новому рівні чи в певній галузі суспільних відносин;
регулятивну і соціального контролю;
інтегративну, згуртування суспільства;
комунікативну або залучення людей до діяльності;
Кожна з цих функцій знаходить своє конкретне втілення у різноманітних соціальних інститутах. Розвиток суспільства визначається, насамперед, рівнем розвитку соціальних інститутів. Розвиток соціальних інститутів проходить: по-перше, шляхом виникнення нових соціальних інститутів, (інститути дипломатії, інститути людини, інститути фінансів і т.д.); по-друге, шляхом удосконалення вже існуючих соціальних інститутів. Так, в Україні із надр загальносудової системи розвивається Конституційний суд, в рамках інституту охорони здоров'я стає самостійним інститутом наркологічна служба і т.д..
Економіка як соціальний інститут виконує такі функцій:
підтримка і розвиток форм суспільного розподілу праці;
стимулююча, яка забезпечує посилення стимулів до праці, економіч-ну зацікавленість до праці;
інтегративна, яка виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;
інноваційна, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання.
Політичні інститути є важливим джерелом соціальних і політичних змін, вони формують активність громадян, програми та альтернативи соці-ального і політичного розвитку.
Сім'я як інші соціальні інститути, виконує ряд функцій. Функції сім'ї - це способи прояву її активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. В соціо-логії існує багато різних класифікацій функцій сучасної сім'ї. Спробуємо перераховувати деякі з них:
Репродуктивна функція, тобто функція дітонародження, відтворення
населення;
господарсько-побутова функція. Вона пов'язана із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для підтримання фізичного
здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;
економічна функція, яка передбачає накопичення матеріальних благ
одними членами сім'ї для інших у випадку непрацездатності чи в зв'язку з
іншими причинами;
виховна функція, що включає виховання батьками молодого поко-ління на основі збереження та передачі молоді основних духовних та куль-турних цінностей, трудових навичок;
функція соціалізації, котра охоплює допомогу сім'ї в складному про-
цесі входження дитини до складного світу соціальних зв'язків, прищепленні
їй певних звичок, поглядів, моральних установок, цінностей;
реактивна функція, яка передбачає роль сім'ї в процесі емоційної
стабілізації та психологічного розвантаження людини. У сім'ї можна отри-
мати підтримку, скинути напругу від соціальних контактів і т.д.;
комунікативна функція, в ході реалізації якої відбувається задово-лення потреб людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння та підтримки,
в ізоляції, усамітненні;
регулятивна функція,, під час якої сім'єю здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні один з одним та з іншими
людьми;
функція взаємодопомоги, що пов'язана із роллю сім'ї в наданні необ-хідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи соціальним гру-пам;
дозвільна функція, котра передбачає задоволення потреб у спільно-
му проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів.
Щодо соціальних організацій, то всі прояви соціальної організації в групі свідчать про те, що діяль-ність людей в її межах зумовлена нормами і певними вимогами до то-го, як повинен діяти член спільноти в тій чи іншій ситуації. Ці норми становлять систему, яка охоплює сферу права, моралі, звичаїв і регу-лює поведінку в соціальній групі і в суспільстві взагалі. Оскільки в своїх діях індивіди обмежені наявними соціальними відносинами, можна і соціальну організацію визначити як систему нормативне обумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим членом групи і груповими цінностями і, нарешті, між ним та представниками інших груп і їхніми цінностями (5).
Висновки.
Отже, соціальний інститут - це стійка організована форма діяльності груп, спільностей людей, соціальних верств, форма закріплення і здійснення спеціалізованої діяльності (2). Як уже розглянуто вище функціонування соціальних інститутів відбувається у межах відповідних соціальних організацій. Роль соціальних інститутів і організацій є досить важливою у житті суспільства, кожен соціальний інститут виконує певні функції у суспільстві, що здійснюються через соціальні організації.
Література.
1. Герасимчук А.А., Шиян О.М. Соціологія: Курс лекцій. - Київ, 2001.
2. Краткий словарь по социологии. - Москва, 1989.- ст.88
3. Система социологического знания: Учеб.пособие /Г.В. Щекин./ - К, 2001.
4. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994.
5. Соціологія, курс лекцій /за ред. Старовойта І.С./, Тернопіль, 1999.
6. Соціологія, навчальний посібник /за ред. Макєєва С.О./, К, 1999.
Страницы: 1, 2