Молодіжна субкультура в соціологічному вимір
2
КАФЕДРА „СОЦІОЛОГІЇ”
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»
на тему:
Молодіжна субкультура в соціологічному вимірі
Київ 2007
Зміст
Вступ
Розділ 1 Молодіжна субкультура в контексті соціокультурного життя суспільства
1.1 Молодь як соціальна група в суспільстві
1.2 Молодіжна субкультура та її вплив на загальну культуру
1.3 Моральні переконання, ідеали, самосвідомість і почуття дорослості як основні новотвори молоді
Розділ 2 Неформальні об'єднання як вияв молодіжної субкультури
2.1 Витоки та історичний розвиток неформального руху, причини виникнення
2.2 Сутність понять «субкультура», «неформальні об'єднання» та «неформали»
2.3 Типологізація підходів до вивчення субкультур, класифікація й ознаки неформальних об'єднань
2.4 Неформальний рух в сучасному українському суспільстві
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Враховуючи те, що субкультура існує лише із-за суспільно визнаної культури, а антисуспільство знаходиться в суспільстві, то можна вважати проблему неформальних субкультур актуальною і такою, що потребує розгляду.
На сьогоднішній день різноманіття проявів людської культури дуже велике і з кожним днем з'являються нові аспекти і деталі, гідні вивчення. Масова культура, що є основою, від якої відгалужуються різноманітні субкультури, завжди була предметом уваги різних суспільних інститутів і об'єктом дослідження вчених з самих різних галузей науки. Особливу цікавість викликають проблеми взаємин суспільства і субкультур, у ряді яких особливе місце займають різні субкультури, що привертають увагу молоді, значні маси якої є членами чисельних неформальних об'єднань та субкультур них рухів.
Суперечність оцінок і думок про ці структури в суспільстві пов'язана як з тривалим періодом ідеологізації соціологічної науки в наший країні, так і недостатнє в науковому плані їх вивчення. Велику роль в цьому зіграло і те, що у вказаний вище період більшість видів молодіжної субкультури мали вид своєрідної культурної «інтервенції» з-за кордону. У сучасних умовах, коли має місце глобалізація, яка веде не до протиборства, а до діалогу культур, звернення до теми молодіжних субкультур, особливо до тих, які емоційно посилені музичною і поетичною дією на молодь, представляється дуже важливим для глибшого розуміння рушійних сил в соціумі.
Високий взаємозв'язок суспільних відносин, інформаційна і культурологічна інтеракція соціальних і особових зв'язків ставлять і особу, і суспільство перед необхідністю селекції впливів середовищ. Одночасно посилюється здатність людини творити незалежне, автентичне буття. Очевидно, що історичний і соціальний досвід існування молодіжних субкультур привносить в людське існування ту інформацію, яка не могла бути отримана іншим шляхом.
Ще 15 років тому відношення до хіппі, панків, металістів було украй негативним. Вважали за краще умовчувати, приховувати, забороняти. То, над чим звичайний громадянин сміявся, з чого дивувався, як виявилось, може нести величезний пласт інформації: не просто хлопець з довгим волоссям, увесь в чорному одязі, а особа, що має власні норми і принципи, не боїться виділитися з натовпу і довести свою істину. Потрібно відзначити, що порівняно недавно з'явилися книги, статті, передачі ЗМІ щодо неформальних рухів. В цілому субкультурна життєдіяльність молоді в останнє десятиріччя перестала сприйматися як щось жахливе і вважатися джерелом соціальної загрози. Її загальна девіантність та аномія усвідомлюється як цілком природний і навіть необхідний контрапункт суспільному мейнстриму.
Актуальність теми роботи, диктується малою вивченістю механізмів рушійних сил субкультур, розуміння яких може стимулювати соціокультурні дії в бажаному для суспільства напрямі. Незаперечно доведено, що існує прямий зв'язок між змінами в суспільстві і виникненням та розвитком нових музичних течій і культур, заснованих на цих змінах.
Люди, що не приймали норми суспільства, існували завжди. Ще в стародавній Греції філософ Діоген був відомий тим, що жив в бочці, в епоху Середньовіччя заперечували домінуючі канони церкви єретики. При виборі життєвого шляху і становленні світогляду ті, які не знаходять підтримки і схвалення в суспільстві, йдуть в інший світ, неофіційний і неформальний. Там вони створюють свою систему комунікацій, норми і правила. Вони ділять всіх на «своїх» і «чужих». Однією з основних цілей цієї роботи буде намагання сполучити ланкою, містком, який розповість «цьому» світу про них, іноді дивних і незрозумілих, іноді страшних і агресивних, химерних і чужих. Ця робота присвячена актуальній в сучасних умовах проблемі вивчення молодіжної субкультури. Незважаючи на відносно велику кількість інформації з даної теми, дослідники й зараз стикаються з певними труднощами при вивченні цього феномена. У роботі порушено питання про співвідношення “peer groups” із молодіжною субкультурою, що було предметом інтересу відомих західних дослідників-соціологів.
Багато авторитетних дослідників, описуючи сучасний стан молодіжної субкультури, частіше за все роблять висновок про корінні зміни в ній. При цьому глибина та зміст кризової ситуації залишаються мало вивченими і потребують подальшого аналізу.
Об'єкт: Молодіжна субкультура та неформальні об'єднання
Предмет: Молодіжна субкультура в соціологічному вимірі та її вплив на культуру суспільства
Мета: Дослідити неформальні об'єднання як найяскравіший прояв молодіжної субкультури у контексті взаємовпливів різних соціальних явищ в суспільстві
Завдання відповідно до поставленої мети за обраною темою:
· Дослідити сутність молодіжної субкультури та її місце в культурі суспільств;
· Виявити цінності, ідеали, морально-етичні переконання, сучасної молоді як основи субкультури;
· Дослідити історичний розвиток неформальних об'єднань;
· Розглянути сутність понять „неформали” та „неформальні об'єднання”, визначити їх ознаки;
· Дослідити витоки та історичний розвиток неформальних об'єднань, причини їх виникнення;
· Вивчити класифікацію неформальних об'єднань.
Структура бакалаврської роботи: Бакалаврська робота складається з вступу, двох розділів і висновків, загальний обсяг роботи складає 68 сторінок, використано 32 джерела інформації.
Розділ 1
Молодіжна субкультура в контексті соціокультурного життя суспільства
1.1 Молодь як соціальна група в культурі і суспільстві
Щоб розглянути проблеми молоді, необхідно уявити собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому перший розділ присвячений аналізу індивідуально-особистісних особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивому суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що впливають на особистість.
У вітчизняному суспільствознавстві довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група. Виділення такої групи не укладалося в існуючі подання про класову структуру суспільства, і суперечила офіційній ідеологічній доктрині про його соціально-політичну єдність.
Одне з перших визначень поняття “молодь” було дано в 1968 р. В. Т. Лисовским: “Молодь - покоління людей, що проходять стадію соціалізації, що засвоюють, а в більш дорослий вік вже засвоїла, освітні, професійні, культурні й інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років” „Социология молодёжи”/ Под ред. В. Т. Лисовского. СПбГУ, 1996.- С.-12..
Пізніше більше повне визначення було дано И. С. Коном: “Молодь - це соціально-демографічна група, виділювана на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану й обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу й залежать від суспільного ладу, культури й властивих даному суспільству закономірностей соціалізації”.
Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, яку виділяють на основі сукупності характеристик, особливостей соціального стану й обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в суспільстві.
Це шлях у майбутнє, що вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування - це характерна риса молодого віку; він не був би таким притягальним, якби людина заздалегідь знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.
У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості й формування соціального статусу особистості. Свідомість підлітка має особливу сприйнятливість, здатність переробляти й засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінальне мислення. Разом з тим у цьому віці ще зберігаються деякі установки й стереотипи, властиві попередньому поколінню. Це пов'язане з тим, що період активної діяльності зіштовхується в підлітка з обмеженим характером практичної та творчої діяльності, неповного „включення” підлітка в систему суспільних відносин. Звідси в поводженні молоді дивне сполучення суперечливих якостей і рис: прагнення до ідентифікації й відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування й заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування й відчуженість від зовнішнього миру. Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато типів поведінки й діяльності особистості. Молодіжна свідомість визначається низкою об'єктивних обставин.
По-перше, у сучасних умовах ускладнився й подовжився сам процес соціалізації, і відповідно іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням утворення, одержанням професії, реальними політичними й цивільними правами, матеріальною незалежністю від батьків. Дія даних факторів не одночасна й не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння підлітком системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері й почувати себе як підліток в іншій.
По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох факторів: родини, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій і стихійних груп. Ця множинність інститутів і механізмів соціалізації не являє собою твердої ієрархічної системи, кожний з них виконує свої специфічні функції в розвитку особистості.
Молодість - пора, коли кожний повинен сам визначити свою долю, знайти єдино вірний, ведучий до успіху життєвий шлях, що дозволить максимально реалізувати і проявити свої здібності, таланти й обдарування. Це період, сполучений з болісно-важким процесом самопізнання, знаходження власного “Я”. Людині потрібно визначити межі своїх реальних можливостей, зрозуміти, на що він здатний, затвердити себе в суспільстві. З іншого боку, у цей же час йому необхідно сформувати максимально достовірне поняття про навколишній світ, систематизувати ціннісні орієнтації, політичні, моральні, естетичні погляди. Життя ставить підлітка перед необхідністю прийняття ряду найважливіших рішень в умовах дефіциту життєвого досвіду. Вибір професії, вибір супутника життя, вибір друзів - от далеко не повний перелік проблем, те або інше рішення які у значній мірі формують образ майбутнього життя.
1.2 Молодіжна субкультура та її вплив на загальну культуру
Під культурою розуміються переконання, цінності й спільні ідеї, які є загальними для певної групи людей і служать для впорядкування досвіду й регулювання поводження членів цієї групи. Відтворення й передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації - засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніх поколінь.
Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості суспільств, називається субкультурою. Вона формується під впливом таких факторів, як вік, етнічне походження, релігія, соціальна група або місце проживання. Цінності субкультури не означають повну відмову від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють відхилення від неї. Однак більшість, як правило, ставиться до субкультури з несхваленням або недовірою.
Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту й формам. На основі таких норм і цінностей формується контркультура. Відомий приклад контркультури - „хіпі” 60-х років.
Елементи, як субкультури, так і контркультури виявляються в культурі сучасної молоді в Україні. Під молодіжною субкультурою розуміється культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінку, групові норми, цінності і стереотипи.
Її визначальною характеристикою в Украйні є феномен суб'єктивної „розмитості”, невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей (цінностей більшості).
Так, у чималого числа молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні стереотипи поведінки, що обумовлюють деперсоналізацію установок. Позиція відчуження в його екзистенціному переломленні проглядається як у відношенні до соціуму, так і в міжгенераційному спілкуванні, у контркультурной спрямованості молодіжного дозвілля.
Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужності до політичного життя суспільства, образно говорячи, у позиції „стороннього спостерігача”. На рівні самоідентифікації прояв яких-небудь певних політичних установок мінімально. Разом з тим емоційність, легковірність і психологічна нестійкість молодих людей уміло використаються політичними елітами в боротьбі за владу.
Існує думка, що аполітичність молоді закономірний результат надмірного ідеологічного виховання минулих років, а активна політизованість межується із соціологією. Навряд чи можна погодитися з подібною позицією: якщо в стабільному суспільстві пріоритети приватного життя закономірні й природні, то в ситуації системної кризи соціальна індиферентність молоді може мати необоротні наслідки для майбутнього країни. Не менш тривожно й те, що політизація окремих груп молоді здобуває риси політичного й національного екстремізму.
Протиставлення образів „ми” і „вони” традиційна, досить згадати хоча б хрестоматійний роман И. С. Тургенєва „Батьки й діти”. Однак сьогодні в молодого покоління нерідко виливається в повне заперечення всіх „батькових” цінностей, включаючи історію власної держави. Ця позиція особливо уразлива, якщо мати на увазі власну аполітичність молодих людей, їх відстороненість від участі в рішення соціальних проблем для суспільства, а не тільки для себе. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому змісті) стереотипів молоді: є „наша” мода, „наша” музика, „наше” спілкування, а є - „батькове”, що пропонується інституціональними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження.
Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління здобуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм залежить загальна задоволеність життям підлітка. Загальна освіта для школяра й професійне для студента як би відходять на інший план перед реалізацією економічних („заробляти гроші”) і дозвілевих („цікаво провести вільний час”) потреб.
Поряд з комунікативною (спілкування із друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (біля однієї третини старшокласників відзначають, що їхнє улюблене заняття на дозвіллі - „нічогонероблення”), у той час як пізнавальна, креативна й евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо.
Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняються схематизованими стереотипами-зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей „американського способу життя” у його примітивному й полегшеному відтворенні. Улюбленими героями й деякою мірою зразками для наслідування стають, за даними опитувань, героїні так званих „мильних опер” (для дівчат) і „бойовиків” типу Рембо (для юнаків). Індивідуальне поводження молодих людей проявляються в таких рисах соціального поводження, як прагматизм, жорстокість, прагнення до матеріального благополуччя на шкоду професійної самореалізації. Споживання проявляється як у соціокультурному, так і в евристичних аспектах. Ці тенденція присутня в культурній самореалізації учнівської молоді, що побічно обумовлено й самим потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю й поверхневому закріпленню її у свідомості.
Вибір тих або інших культурних цінностей найчастіше пов'язаний із груповими стереотипами досить твердого характеру (не згодні з ними легко попадають у групу „інакших”), а також із ієрархією цінностей престижу у неформальній групі спілкування.
Групові стереотипи й ієрархія цінностей пристижу обумовлені половою приналежністю, рівнем достатку, місцем проживання й національністю реципієнта. Культурний конформізм у рамках неформальної групи проявляється від більш м'якого в середовищі студентської молоді до більш агресивного в середовищі учнів середньої школи. Крайнім напрямком цієї тенденції молодіжної субкультури є так звані „команди” із твердою регламентацією ролей і статусів їхніх членів.
Дані досліджень показують, що дозвілева самореалізація молоді здійснюється поза установами культури. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор і т.п.) більшістю молодих людей сприймається як анахронізм. Спроби внесення етнокультурного змісту в процес соціалізації в більшості випадків обмежуються прилученням до православ'я, тим часом як народні традиції, безумовно, не обмежуються одними лише релігійними цінностями. Крім того, етнокультурна самоідентифікація складається насамперед з формування позитивних почуттів у відношенні до історії, до традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати “любов'ю до Батьківщини”. Виникнення такої, а не іншої, із зазначеними особливостями молодіжної субкультури обумовлено цілим рядом причин, серед яких найбільш значимими представляються наступні.
Молодь, живе в загальному соціальному й культурному просторі, тому криза суспільства і його основних інститутів не могла не відбитися на змісті й спрямованості молодіжної субкультури. Яке суспільство - така й молодь, отже, і молодіжна субкультура.
