Людське сприйняття обумовлюється всією психологічною структурою особистості, до якої входять ЇЇ спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, установки, смаки, схильності, стереотипи, ідеали, ментальність), спроможність (можливості, здібності, дарування, обдарованість), особистісні якості (характер, темперамент). Залежність сприйняття від особистості реципієнта називається в психології апперцепцією. Психологічний словник дає таке визначення цього поняття: «Апперцепція (від лат. ad - до, perceptio- сприйняття) - залежність сприйняття від минулого досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини і її індивідуальних особливостей»[21]. Життєвий досвід індивіда забезпечує висунення ним гіпотез про особливості сприйманого об'єкту, його осмислене сприйняття. Розрізняють стійку апперцепцію - залежність сприйняття від стійких якостей особистості (світогляду, переконань, освіти і т.п.) і тимчасову апперцепцію, в якій позначаються ситуативно виникаючі психічні стани (емоції, експектації (очікування, вимоги щодо норм виконання індивідом соціальних ролей), установки і т.п.).
Фактор, що значно впливає на якісні й кількісні показники сприйняття людини - це її установка на сприйняття. А. Баронін дає таке визначення цього поняття: «Під установкою розуміється готовність, схильність суб'єкта, що виникає при передбаченні їм появи певного об'єкту і забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання діяльності по відношенню до даного об'єкту»[22]. Теорія установки створена в працях Д.Н.Узнадзе і його школи. Узнадзе розвинув уявлення про установку як «цілісну модифікацію суб'єкта», його готовності до сприйняття майбутніх подій і здійснення в певному напрямі дій, що є основою його доцільної виборчої активності. «Установка виникає при зустрічі двох чинників - потреби і ситуації задоволення потреб, визначаючи спрямованість будь-яких проявів психіки і поведінки суб'єкта».
Установки грають величезну роль в житті людини. Вони виникають непомітно, то у вигляді звичаю, то у вигляді звички, то у формі приєднання до думки оточуючих. Деколи установки діють як упередження, затуляють від людини реальні факти, спотворюючи сприйняття того чи іншого факту дійсності. Яскравим прикладом використання психологічної установки з метою впливу на величезні маси людей є, на нашу думку, остання передвиборча кампанія, коли до вироблення такої установки було задіяні засоби масової інформації.
Особливим видом установки, що впливає на процеси сприйняття й самосприйняття, є так звана Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена «система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе»[23]. Це цілісний образ власного Я, що складається з таких компонентів: когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості і т.п. (самосвідомість); емоційний - самоповага, себелюбство, зарозумілість, самоприниження і т.п.; оцінювально-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати пошану та інше.
У ході сприйняття людиною інформації, несумісної з її внутрішніми переконаннями (установками), виникає так званий когнітивний дисонанс (психологічний дискомфорт). Теорія когнітивного дисонансу (Л.Фестінгер, 1957) пояснює вплив на людську поведінку системи когнітивних елементів (вірувань, думок, цінностей, намірів і т.д.) Вироблені в дитинстві чи протягом життєдіяльності, або ж успадковані разом з архетипами колективного несвідомого, установки можуть визначити не тільки те, що і як треба бачити, але багато в чому обумовлюють всі види сприйнять, формують внутрішню картину світу. На думку Б.Ф. Поршнєва, інформація між людьми проходить через своєрідний фільтр довір'я і недовір'я[24]. «Чуттєва стихія речей і явищ - звуки, форми, кольори, запахи, контури предметів - виступає в нашому сприйнятті то з більшою, то з меншою силою, залежно від установок нашого сприйняття», - пише П.М. Якобсон[25].
Впливає на процес сприйняття також наша увага (довільна і мимовільна), що становить основу спостережливості. На значення цього явища вказує скульптор А.С. Голубкіна: «Багато чого ми не бачимо тільки тому, що не вимагаємо від себе цієї здатності, не примушуємо себе розглядати і розуміти, мабуть, вірніше сказати, не знаємо, що можемо бачити»[26].
Наша спостережливість, уміння точно побачити в речах оточуючого світу їх чуттєву сторону становить основу культури сприйняття.
Рівень нашого сприйняття визначається також отриманими у процесі життєдіяльності знаннями, вміннями, навичками, досвідом, культурою (в тому числі культурою сприйняття). Ці фактори впливають на яскравість перцептивного образу, розуміння сприйнятого, швидкість сприйняття, впливають на формування установки сприйняття. На якість рецептивної діяльності впливає й фізичний та емоційний стан реципієнта в момент сприйняття, наявність та фізичні можливості його органів чуття, вік сприймаючої особи тощо.
Отже, сприйняття - це цілісний, складний, динамічний, цілеспрямований когнітивний процес відображення безпосередньо діючих на органи чуття об'єктів зовнішнього (об'єктивного) світу. Продуктом цього процесу є перцептивні образи, що утворюють внутрішню (суб'єктивну) картину світу. Людське сприйняття тісно пов'язане з усіма пізнавальними процесами й ширше - всією психічною діяльністю людини. Воно визначається фізичними властивостями об'єкту сприйняття, умовами сприйняття та особистісними характеристиками реципієнта. Процес сприйняття є соціальне обумовленим.
2.3 Дослідження соціально-психологічних проблем сприйняття
Об'єкт сприйняття також розглядається в значній мірі байдужим до смислової сторони перцептивного образу, а аналіз сприйняття як процесу закінчується аналізом породження, формування перцептивного образу, подальша "доля" якого не є предметом спеціального дослідження.
Інша, прямо протилежна картина спостерігається в соціальній психології. Під социальноперцептивными процесами тут розуміються, звичайно ж, не процесуальні в загальнопсихологічному розумінні аспекти породження образу соціальних об'єктів, а, швидше, результат цього процесу в його якісній і смисловій визначеності, для чого в загальній психології використовується поняття "образ". Можна сказати, що при социальнопсихологическом вживанні термінів "сприйняття" і "перцепція" зазвичай передбачається саме цей їх другий, результуючий аспект, зафіксований в індивідуалізованому "образі" значущого соціального об'єкту (наприклад, іншої людини, своїй або "чужої" групи). Цей "образ" представлений в свідомості що сприймає і операционально даний дослідникові найчастіше через самоотчет випробовуваного (наприклад, відповіді респондента в опиті).
У одній з останніх робіт А.Н. Леонтьева розглядаються методологічне значення і принципи вивчення образу сприйняття як "орієнтовної основи" поведінки. Ряд положень, висунутих в цій роботі, представляються важливими в даному контексті. "Психологія образу (сприйняття), пише А.Н. Леонтьев, є конкретнонаучное знання про те, як в процесі своєї діяльності індивіди будують образ миру світу, в якому вони живуть, діють, який вони самі переробляють і частково створюють; це знання також про те, як функціонує образ миру, опосередковувавши їх діяльність на об'єктивно реальному світі". Причому не тільки для суб'єкта, але і для дослідника сприйняття (як цілісного реального процесу) кінець кінцем "головне полягає не в тому, як, за допомогою яких засобів протікає цей процес, а в тому, що виходить в результаті цього процесу". "На реальному світі визначеність цілісної речі виступає через її зв'язки з іншими речами", тому "становлення образу припускає спільність його елементів єдність, відповідна цілісності властивостей предмету, презентирующих його зв'язку на реальному світі". Закономірно, що індивідуальні відхилення в характеристиках "образу" різко зростають при сприйнятті складного соціального об'єкту, тим більше, якщо цей об'єкт інша людина або група. В процесі сприйняття такого роду об'єктів перцептивне завдання зазвичай полягає в оцінці одночасно об'єктивно і суб'єктивно значущих їх характеристик, які інформаційно мало визначені (латентні), не мають чіткого визначення і загальноприйнятої міри. Теоретичне і методологічне значення цих положень для дослідження соціальної перцепції і, зокрема міжособового сприйняття, достатньо очевидно. Постановка в загальнопсихологічному плані проблем і завдань, що наближаються до проблематики соціальної перцепції, є наслідком зближення уявлень про об'єкт сприйняття в двох областях психологічного знання[27].
Що ж до дослідження власне процесуальних аспектів соціальної перцепції, то воно представлене в соціальній психології вельми бідно, хоча необхідність таких досліджень постійно доводиться. Зате абсолютно нового значення набуває вивчення таких складових перцептивного акту, як суб'єкт і об'єкт міжособового сприйняття. Їх соціальні атрибути виступають на перший план і стають предметом безпосереднього дослідження. Не випадково, що зі всього різноманіття теоретичних проблем, пов'язаних з областю соціальної перцепції, саме в цьому напрямі досягнуті найбільш значні успіхи.
Набагато менш визначеною є проблема якісних характеристик социальноперцептивных процесів. Ми продовжуємо застосовувати до області соціальної перцепції поняття "процес", хоча в світлі передуючого викладу абсолютно очевидно, що мова йде про тому, що з погляду загальної психології виступає як результат перцептивного процесу[28].
Таке розрізнення слід постійно мати на увазі, оскільки, принципово важливе само по собі, воно особливе істотно для розуміння поставленої проблеми. Її суть полягає в тому, що соціальна психологія потребує деякої загальновживаної і достатньо універсальній сітці понять, що відображають якісні характеристики социальноперцептивных процесів. Іншими словами, в соціальній психології відчувається потреба в категоріальному і понятійному апараті, який робив би можливим уніфіковане і операциональное опис будь-якого социальноперцептивного процесу. По суті мова йде про пошуку деяких аналогів якісним характеристикам процесу сприйняття в загальній психології, таким, як, наприклад, константна, цілісність, усвідомленість, наочність і так далі Такого роду категоріального апарату в дослідженнях соціальної перцепції до цих пір не існує. У дослідженнях зустрічається дуже широкий спектр самих різних характеристик (від "точності" сприйняття до "ригідності", "стереотипності" і так далі), які у кожному конкретному випадку мають різне тлумачення і сенс. Положення, що значною мірою створилося, обумовлене чисто зовнішнім термінологічним запозиченням понятійного апарату з арсеналу загальної психології. Категоріальний апарат, створений для опису процесуальних характеристик і закономірностей сприйняття в загальній психології, в "чистому" вигляді непридатний для вивчення соціальної перцепції: він може виступати як зразок або позитивний приклад, але жодним чином не як матеріал для безпосереднього використання.
ВИСНОВКИ
Живучи і діючи, вирішуючи в ході свого життя практичні завдання, що встають перед ним, людина сприймає те, що оточує. Сприймаючи, людина не тільки бачить, але і дивиться, не тільки чує, але і слухає, а іноді він не тільки дивиться, але розглядає або вдивляється, не тільки слухає, але і прислухається. Сприйняття – це форма пізнання дійсності. Але як пояснити той факт, що всі ми сприймаємо одне і те ж? Можна було б думати, що з самого народження культура бере на себе регулювання діяльності мозку таким чином, що мозок научається проводити ті ж розрахунки, які характерні для всіх членів даної групи. Відмінності в сприйнятті миру, житті, смерті і так далі у різних культур здавалося б, підтверджує це. Прібрам дотримується думки[29], що цей підхід повинен корінним чином змінити наше розуміння реальності. Це не означає, що старі моделі будуть відкинуті. Вони, швидше за все, увійдуть до ширшого і багатшого бачення світу, яке дозволить нам пояснити Всесвіт, частину якого складаємо ми самі.
Таким чином, наше сприйняття що оточує – результат тлумачення сигналів, що уловлюються антенами, налаштованими на зовнішній світ. Ці антени – наші рецептори; очі, вуха, ніс, рот і шкіра. Ми чутливі також до сигналів з нашого внутрішнього світу, до уявних образів і до спогадів, що зберігаються в пам'яті на більш менш свідомому рівні.
Список літератури
1. Баронин Анатолий Станиславович. Этническая психология. - К.: Тандем, 2000. - 264 с.
2. Выготский Лев Семенович. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. Изд. 5. Испр. и доп. Комментарии Вяч. Вс. Иванова и И.В. Пешкова. - М.: Лабиринт, 1997. - 416 с.
3. Голубкина А.С. несколько слов о ремесле скульптора. - М.: Советский художник, 1960. - С. 12.
4. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. Учебное пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Лабиринт, 2001. - 304 с.
5. Зеленский В. Послесловие // Юнг К.Г. Аналитическая психология. - М., 1995.-С. 291.
6. Киричук О.В., Роменець В.А.: Основи психології (підручник), К-1997
7. Коломинский Я.Л. Человек: психология: Кн. для учащихся ст.классов. - 2-е изд., доп. - М.: Просвещение, 1986. - 223 с.: ил.
8. Максименко С.Д. Общая психология. –К.: Ваклер, 1999. –578с.
9. Основи загальної психології: Навчальний посібник для студ.медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ За ред.С.Д.Максименка.- К.: НПЦ Перспектива, 1998.- 256с.
10. Основи практичної психології.- К.: Либідь, 2003.- 536с.
11. Основи психології.- К.-Харків: , 2005.
12. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. - К.:Сфера, 1999.-408с.
13. Пащенко, Світлана Юріївна Практикум із загальної психології: Методичне видання.- Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.- 1.50
14. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология.- М.: Изд-й Центр "Академия", Высшая школа, 2001.- 512с.
15. Психология личности.- М.: ООО "Вопросы психологии", 2003.- 223с.
16. Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, 1990. -494с.
17. Ребер А. Большой толковый психологический словарь.- М.: ВЕЧЕ - АСТ, 2000.- 592с
18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- С-Пб: ПИТЕР, 2004.- 713с.
19. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. - 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 815с.
20. Якобсон Павел Максимович. Психология художественного восприятия. - М.: Искусство, 1964. - С.85.
[1] Киричук О.В., Роменець В.А.: Основи психології (підручник), К-1997
[2] Основи загальної психології: Навчальний посібник для студ.медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ За ред.С.Д. Максименка.- К.: НПЦ Перспектива, 1998.- 256с.
[3] Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология.- М.: Изд-й Центр "Академия", Высшая школа, 2001.- 512с.
[4] Пащенко, Світлана Юріївна Практикум із загальної психології: Методичне видання.- Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.- 1.50
[5] Основи практичної психології.- К.: Либідь, 2003.- 536с.
[6] Основи психології.- К.-Харків: , 2005.
[7] Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология.- М.: Изд-й Центр "Академия", Высшая школа, 2001.- 512с.
[8] Максименко С.Д. Общая психология. –К.: Ваклер, 1999. –578с.
[9] Психология личности.- М.: ООО "Вопросы психологии", 2003.- 223с.
[10] Основи практичної психології.- К.: Либідь, 2003.- 536с.
[11] Основи психології.- К.-Харків: , 2005.
[12] Основи загальної психології: Навчальний посібник для студ.медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ За ред.С.Д. Максименка.- К.: НПЦ Перспектива, 1998.- 256с.
[13] Основи психології.- К.-Харків: , 2005.
[14] Коломинский Я.Л. Человек: психология: Кн. для учащихся ст.классов. - 2-е изд., доп. - М.: Просвещение, 1986. - 223 с.: ил.
[15] Выготский Лев Семенович. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. Изд. 5. Испр. и доп. Комментарии Вяч. Вс. Иванова и И.В. Пешкова. - М.: Лабиринт, 1997. - 416 с.
[16] Якобсон Павел Максимович. Психология художественного восприятия. - М.: Искусство, 1964. - С.85.
[17] Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, 1990. -494с.
[18] Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, 1990. -494с.
[19] Якобсон Павел Максимович. Психология художественного восприятия. - М.: Искусство, 1964. - С.85.
[20] Выготский Лев Семенович. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. Изд. 5. Испр. и доп. Комментарии Вяч. Вс. Иванова и И.В. Пешкова. - М.: Лабиринт, 1997. - 416 с.
[21] Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, 1990. -494с.
[22] Баронин Анатолий Станиславович. Этническая психология. - К.: Тандем, 2000. - 264 с.
[23] Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, 1990. -494с.
[24] Коломинский Я.Л. Человек: психология: Кн. для учащихся ст.классов. - 2-е изд., доп. - М.: Просвещение, 1986. - 223 с.: ил.
[25] Якобсон Павел Максимович. Психология художественного восприятия. - М.: Искусство, 1964. - С.85.
[26] Голубкина А.С. несколько слов о ремесле скульптора. - М.: Советский художник, 1960. - С. 12.
[27] Психология личности.- М.: ООО "Вопросы психологии", 2003.- 223с.
[28] Пащенко, Світлана Юріївна Практикум із загальної психології: Методичне видання.- Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.- 1.50
[29] Основи психології.- К.-Харків: , 2005.
