Практична частина:
· розвивати увагу, спостережливість, уміння розрізняти індивідуальні здатності інших дітей;
· формувати у дітей поняття «друг», «дружба».
· навчити дітей бачити, розуміти, оцінювати почуття й вчинки інших, пояснювати свої судження;
· розширювати діапазон емоцій через розуміння й переживання радості, позитивних почуттів.
Тема 2. «Фантазія характерів».
Теоретична частина:
· дати уявлення про те, що можна, а що не можна робити, про гарні й погані звички, про необхідність рятування від поганих звичок.
Практична частина:
· навчання навичкам користування загальними іграшками й речами, ділитися ними з іншими дітьми;
· виховання дружніх відносин між дітьми в процесі спілкування;
· навчання правильної поведінки в типових конфліктних ситуаціях;
· виховання таких якостей особистості як щедрість, чесність, доброта, справедливість.
Тема 3. «Уміння володіти собою».
Теоретична частина:
· дати поняття про необхідність контролю своєї поведінки;
Практична частина:
· навчання дітей бути уважними, швидко зосереджуватись на зоровій і слуховій інформації й адекватно реагувати на неї;
· формування позитивних звичок.
Тема 4. «Культура спілкування».
Теоретична частина:
· дати уявлення про різні форми ввічливого спілкування між людьми, познайомити їх із правилами етикету;
Практична частина:
· формування у дітей уявлення і потреби у доброзичливому спілкуванні з навколишніми;
· навчання правилам етикету;
· розвиток уміння ведення діалогу, з використанням різних засобів виразності.
Дошкільне дитинство — це період початкового становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки; ускладнення й усвідомлення емоційних переживань; збагачення свідомості новими гамами відчуттів і мотивами; формування вольової активності; нарешті, поява перших суттєвих зв'язків зі світом — це головні особливості особистісного розвитку дошкільника.
Як зазначають дослідники, у дошкільному дитинстві з'являється складність життєвого світу, що визначається супідрядністю мотивів. Відбувається диференціація ліній онтогенезу, що призводять до того чи іншого типу життєвого світу; формуються стійкі (над ситуативні) мотиви й починає формуватися спрямованість особистості.
Відносини батьків та дітей, а також соціальне оточення у якому росте дитина істотно впливає на формування поведінкових реакцій дитини, та на формування її особистості. Батьківсько-дитячі взаємини характеризуються як процес та результат індивідуального, суб’єктивно-вибіркового відображення сімейних зв’язків, які опосередковують внутрішню та зовнішню активність батьків і дітей в їх спільній життєдіяльності. Специфіку батьківсько-дитячих взаємин визначають перш за все взаємини в системі «дорослий – дитина», на формування яких здійснює вплив особистість дорослого, індивідуальні особливості дитини, а також особливості сімейних взаємин.
Гармонійні взаємини батьків і дітей це такі взаємини, які засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, врахування індивідуальних потреб батьків і дітей). До найбільш істотних характеристик гармонійних батьківсько-дитячих взаємин відносяться: задоволення базових потреб дитини, зокрема, потреби у безпеці, прийнятті, визнанні індивідуальності дитини і потреби збереження свого «Я» як автономної реальності; достатній рівень рефлексії батьків, розуміння психолого-педагогічної природи індивідуальних особливостей дитини; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною.
Для того, щоб поведінка у дитини дошкільного віку була адекватною та не мала негативних проявів дуже важливо налагодити гармонійні стосунки у родині та зменшити вплив несприятливого соціального оточення дитини. Причинами конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячих взаєминах часто бувають: неузгодженість вимог, очікувань та реальних оцінок дитячої поведінки, що виявляється в обмеженні свободи дій, протилежності інтересів; ефект неадекватності в структурі потребово-мотиваційної сфери особистості, що простежується в незадоволеності актуальних потреб і, перш за все, потреб у самоствердженні та самореалізації; особистісні проблеми дорослого, що спостерігається в невмінні організувати позитивну взаємодію зі своєю дитиною.
Агресивність — це один із проявів негативних реакцій у поведінці дитини дошкільного віку. Аналіз наукової літератури з проблем агресії і агресивності свідчить про існування низки факторів, які впливають на формування агресивних форм реагування у дітей дошкільного віку. Серед підходів до пояснення природи агресії, зокрема не останнє місце займають соціальні причини. Тобто вплив соціального оточення — батьків, сестер, братів, інших близьких оточуючих — визначає наявність агресії з боку дитини дошкільного віку.
Враховуючи основні теоретичні підходи до проблеми негативних проявів поведінки, ми розробили психодіагностичний комплекс для вивчення особливостей цих проявів, роблячи основний упор на агресивність та пов’язані з нею параметри. Був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: рівень проявів агресивності у дітей дошкільного віку визначався за допомогою таких методик: оцінка форм агресивної поведінки (модифікований варіант Басса - Дарки), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації, визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов). Застосування цього комплексу дозволило дослідити і проаналізувати основні характеристики відхилень у поведінці дітей дошкільного віку.
Отже, на підставі аналізу результатів трьох обраних психодіагностичних методик та узагальнення можемо констатувати, що високий рівень агресивної поведінки дітей дошкільного віку корелює з домінуванням у цих дітей якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень агресивності корелює з домінуванням у дітей переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень агресивних реакцій виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Діти, які виявили високий рівень агресивності, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Діти, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання», поступливість, співробітництво, компроміс. Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень агресивних проявів у поведінці дітей дошкільного віку із домінуваннями певного типу темпераменту, також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.
Список використаної літератури:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: «Аспект-пресс», 1996. – 375с.
2. Бовть О.Б. Влияние социальной среды, как один из факторов повышения агрессивности детей и подростков // Пути самопознания человека: Сб. матер. межд. конф. - Киев - Севастополь: СДТУ, 1997. - С. 163-164.
3. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей дошкільного віку // Педагогіка і психологія. – 1997.– № 1. – С. 94-100.
4. Бовть О.Б. Проблеми психологічної діагностики агресивної поведінки дітей та підлітків // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 22-28.
5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.
6. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. — К., 1999.
7. Выготский Л. Детская психология // Избранные психологические труды в 6-ти т. Т. 4. — М.: Педагогика, 1984.
8. Запорожец А.В. Особенности психологии детей раннего и школьного возраста. – М., 1985.
9. Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. – М., 1993.
10. Косарєва О.І. Батьки і діти: психологічні моделі міжособистісної взаємодії // Дошкільне виховання. – 2005. – № 5. – С. 11-13.
11. Косарєва О.І. Особливості міжособистісних конфліктів дітей дошкільного віку з батьками // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. Кн.1. – Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 241-245.
12. Косарєва О.І. Психолого-педагогічні особливості конфліктів дошкільників з батьками в сім’ї // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне: РДГУ, 2003. – Вип. 25. – С. 35-39.
13. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. – М., 1991.
14. Крайг Г. Психология развития. — СПб., 2000.
15. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 176с.
16. Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. Перевод с англ. — М.1991.
17. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – М. 1947.
18. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Психологии». – М.: ВЛАДОС, 2000. – 527с.
19. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с.
20. Основи практичної психології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. В.Панка. – К. – 1999.
21. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. — М., 2003.
22. Психологические тесты/ Под ред. А.А. Карелина: В 2 т. – М.: Гуманист. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – Т.1. – 312с.
23. Рубинштейн С. Основы общей психологии. — М., 1946; СПб., 1999.
24. Сенько Т.В. Изучение межличностного взаимодействия ребёнка со сверстниками и взрослыми. Методические рекомендации. – Л.1991.
25. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. – М., 1966.
26. Шакуров Р.Х. Человек формируется с детства. — М. 1972.
27. Шипицина Л.М., Защиринская О.В. Азбука общения. — С-П., 2003.
28. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М., 2001.
29. Эрнст М. Краних «Я» в развитии ребёнка / Пер. с нем. В. Загвоздкина // Развитие личности. — №2. — 1999.
Додатки
I.
Оцінка рівня агресивної поведінки дітей дошкільного віку (модифікований варіант Басса - Дарки)
Процедура тестування.
З дітьми дошкільного віку, які, в силу маленького віку, не розуміють деякі положення тесту, або виявляють підвищену тривожність тест може проводитися індивідуально або у присутності батьків, або зі слів батьків
Тестовий матеріал
1. Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.
2. Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.
3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.
4. Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.
5. Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.
6. Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.
7. Я не можу утриматися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.
8. Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував(ла) болісні каяття совісті.
9. Мені здається, що я не здатний вдарити людину.
10. Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.
11. Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.
12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.
13. Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.
14. Я думаю, що багатьом дітям з нашої групи я не подобаюсь.
15. Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.
16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.
17. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.
18. Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.
19. Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.
20. Якщо хтось вдає із себе «головного», я завжди поступаю йому всупереч.
21. Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.
22. Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.
23. Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.
24. Діти, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.
25. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить мене.
26. Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.
27. Я буваю грубуватий стосовно дітей, які мені не подобаються.
28. Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.
29. Зазвичай я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.
30. Іноді мені здається, що наді мною сміються.
31. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.
32. Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.
33. Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.
34. У суперечці я часто підвищую голос.
35. Я не дратуюся через дріб'язки.
36. Коли хтось вдає із себе «головного», я роблю все, щоб він не зазнавався.
37. Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.
38. У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.
