Характерними ознаками батьківсько-дитячих взаємин в дослідження Косарєвої О.І є конфліктність, непослідовність у виховних впливах, емоційне неприйняття батьками своїх дітей; дисгармонія, яка призводить до своєрідних викривлень у психічному розвитку дітей, породжує замкненість щодо усвідомлення і вираження своєї потреби, порушення самооцінки дітей. Дошкільники гостро переживають своє місце в системі внутрішньосімейних взаємин, хочуть займати більш значущу позицію, але вимушені задовольнятися тим ставленням, яке демонструють щодо них їхні батьки та реагують на несприятливу ситуацію в сім’ї пасивним униканням труднощів або непрямою агресією. Основними джерелами підвищеної тривожності є страх покарання, відторгнення, втрата любові з боку батьків. Діти переживають амбівалентні почуття до батьків: з одного боку, вони емоційно відштовхують батьків, що виявляється у малюнках та висловлюваннях дітей, з іншого боку, вони тягнуться до них, мріють про любов і турботу; у них виявлена завищена або занижена самооцінка у поєднанні з переживанням незадоволеності собою, яка виконує переважно захисну функцію [12, 36].
Також Косарєва О.І. у своєму досліджені виявила відмінності у позиціях обох батьків щодо дітей. Для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми: вимогливість, контроль у ставленні до дитини та емоційна дистанційованість з нею. У матерів переважає тривожність за дитину, непослідовність та певна нестабільність у взаєминах з дітьми. Результати опитування дітей свідчать, що мати частіше, ніж батько проявляє позитивні реакції щодо дитини, і, відповідно, дитина частіше отримує реакції негативного характеру від батька, ніж від матері [12, 38].
Конфліктні ситуації у взаєминах дітей з батьками виникають у сім'ях, де переважають такі типи батьківського ставлення, як «відторгнення», «авторитарна гіперпротекція» та «маленький невдаха». Способи поведінки батьків щодо дітей у конфліктних ситуаціях мають переважно неконструктивний характер; лише 19,7% дошкільників, з дослідницької групи Косарєвої О.І, поводять себе в конфліктній ситуації по-своєму; більшість дітей наслідують поведінку своїх батьків, причому дівчатка частіше наслідують матір, а хлопчики – батька [12, 39].
Таким чином, за оцінками Косарєвої О.І, у кожній другій сім’ї батьківсько-дитячі взаємини не є гармонійними, що обумовлює потребу у створенні педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку.
За таких умов має бути застосований спеціальний комплекс взаємодії педагогічного колективу дошкільного закладу і сім’ї. Він повинен бути злагодженою системою форм і методів роботи, яка керується загальною метою – забезпечення дієвості педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Розробка програми формувального експерименту має три складові: корекційна робота з дітьми; створення у батьків педагогічно рефлексивної позиції щодо своїх дітей; тренінг оволодіння батьками уміннями використовувати адекватні методи співробітництва з дитиною.
Корекційна робота з дітьми експериментальної групи має включати декілька напрямів: казкотерапію, ігротерапію та застосування методів ігрової терапії при взаємодії з дітьми. Застосування казкотерапії сприяє тому, що дитина на вербальному та емоційному рівні має змогу усвідомити, що означає «добро» і «зло», приміряти ролі того, хто ображає та кого ображають, сильного та слабкого, турботливого та байдужого, побувати в ролі одного із батьків та об’єктивно оцінити свій вчинок, а також по-новому подивитись на довкілля та близьких людей. Ігротерапія використовується як своєрідна сфера, в якій відбувається налагодження взаємин дитини з близькими людьми та довкіллям.
Програма ігротерапії може складатися із трьох блоків, як зауважує Косарєва О.І. Метою першого блоку є об’єднання дітей і дорослих у підгрупи, створення доброзичливої атмосфери взаєморозуміння, підтримки, бажання допомогти у вирішенні проблем. Заняття включають розважальні, рухливі та предметні ігри [11, 245].
Метою другого блоку – основного – є корекція неконструктивних форм спілкування та негативних особистісних рис. Заняття дають змогу доповнювати та змінювати заплановані методи та прийоми корекції з урахуванням індивідуальних проблем кожної дитини в процесі спільних видів діяльності (читання казок, розповідей, художньої творчості). З батьками проводяться обговорення та розігрування конфліктних ситуацій, складання міні-творів.
Третій блок має на меті закріплення сформованих навичок конструктивного спілкування у спільних іграх батьків і дітей. Прийоми, що застосовуються на цьому етапі, дають змогу перевірити наявність у батьків уміння попереджати конфліктні ситуації, сприяють взаєморозумінню, рефлексії та контролю власної поведінки. Програма педагогічної корекції, зокрема у дослідженні Косарєвої О.І., передбачає: гармонізацію батьківсько-дитячих взаємин у ситуаціях нерозуміння базових факторів розвитку дитини, її потреб та відповідної їм динаміки взаємин; підвищення чутливості батьків до почуттів та переживань дітей на основі розуміння їх поведінки; накопичення батьками знань щодо організації ефективного спілкування в сім’ї [11, 245]. Під час реалізації корекційної програми можна використовувати колективні, групові та індивідуальні форми роботи з батьками: індивідуальні консультації на запит батьків, теоретичні семінари, групові дискусії, моделювання педагогічних ситуацій, аналіз досвіду виховання в сім’ї, обговорення змісту прочитаних книг.
Розділ 2. Дослідження негативних та агресивних проявів в поведінці та їх причин у дітей дошкільного віку
2.1 Методика та процедура дослідження
Експериментальна частина дослідження була організована на базі ДНЗ №23 «Берізка» м. Рівне. Дослідженням було охоплено 10 дітей та 10 батьків.
Мета дослідження: вивчити особливості проявів негативних та агресивних реакцій в поведінці у дітей дошкільного віку.
Завдання дослідження:
- провести серію тестувань дітей дошкільного віку та їх батьків;
- проаналізувати отримані емпіричні дані;
- зробити узагальнення й висновки.
Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.
Етапи дослідження:
Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.
1. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: рівень проявів агресивності у дітей дошкільного віку визначався за допомогою таких методик: оцінка форм агресивної поведінки (модифікований варіант Басса - Дарки) (Див. Додаток 1), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (Див. Додаток 2), визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов) (Див. Додаток 3).
2. На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики агресивності дітей, індивідуально-психологічні особливості дітей дошкільного віку.
3. На третьму етапі – заключному – відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування підвищеного рівня агресивності та негативних проявів у поведінці, оформлення матеріалів дослідження.
Агресивність володіє якісною і кількісною характеристикою. Як і будь-яка властивість, вона має різний ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний степінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати всю зовнішність особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.д.
Виходячи з цього, можна розділити прояви агресії на два основні типи: перший – мотиваційна агресія, як самоцінність, другий – інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями (гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки.
А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: «...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій». Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:
1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.
2. Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.
3. Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).
4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.
5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.
6. Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.
7. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).
8. Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.
Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає «так» чи «ні».
При складанні опитувальника використовувалися принципи:
1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.
2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.
Відповіді оцінюються за вісьма шкалами таким чином:
1. Фізична агресія:
«так» = 1, «ні» = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,
«ні» =1, «так» = 0: 9, 7.
2. Непряма агресія:
«так» = 1, «ні» = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,
«ні» = 1, «так» = 0: 26, 49.
1. Роздратування:
«так» = 1, «ні» = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72,
«ні» = 1, «так» = 0: 11, 35, 69.
4. Негативізм:
«так» = 1, «ні» = 0: 4, 12, 20, 28,
«ні» = 1, «так» = 0: 36.
5. Образа:
«так» = 1, «ні» = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.
6. Підозрілість:
«так» = 1, «ні» = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,
«ні» = 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.
7. Вербальна агресія:
«так» = 1, «ні» = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,
«ні» = 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.
8. Відчуття провини:
«так» = 1, «ні» = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.
Індекс ворожості включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.
Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості – 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.
Приймаючи до уваги маленький вік досліджуваної категорії дітей, ми використовували тестування батьків, які добре знають поведінку своїх дітей.
Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації.
Методика направлена на дослідження стилів поведінки особистості у конфліктній ситуації. стилі поведінки розрізняються на: твердий, залагоджувальний, компромісний, м`який, уникаючий. Те, яким чином поводить себе дитина у конфліктній ситуації може визначити направленість особистості на агресивні дії.
Методика визначення домінуючого типу темпераменту. Розроблена О. Бєловим. У контексті нашого дослідження важливо визначити притаманні типи темпераменту дітям, які проявили високий або середній рівень агресивності, для того, щоб простежити взаємозв`язок та залежність агресивних реакцій з особливостями певних видів темпераментів. Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них. Методика О. Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написано по 20 якостей, які характерні для представників кожного типу темпераменту.
Приймаючи до уваги маленький вік досліджуваної категорії дітей, ми використовували тестування батьків, які добре знають поведінку своїх дітей.
2.2 Аналіз проявів та детермінант негативної поведінки дітей дошкільного віку
За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки можна сказати наступне (Див. Додаток 1):
– переважають такі різновиди агресії як вербальна агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах «Непряма агресія», почуття провини, роздратування;
– до фізичної агресії більш схильні хлопчики ніж дівчата (40% та 60 % відповідно);
– найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (70%), хоча і серед хлопців цей показник досить високий (40);
– до непрямої агресії схильні як хлопці так і дівчата, хоча серед хлопців цей показник вищий (60% і 40% відповідно);
– досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у хлопців, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні 40 % опитаних дівчат;
– показник «Роздратування» вищий серед хлопців – 60% і 40% відповідно;
– показник «Підозрілість» однаково високий і серед хлопців (60%) і серед дівчат (60 %);
– за показником «Образа» значення розподілились майже однаково серед хлопців, а серед дівчат схильних до образи – більшість (60%);
– показник «Почуття провини» високий серед хлопців – 60%, серед дівчат він значно нижчий 30%;
– індекс агресивності більший серед хлопців (40%) і значно менший серед дівчат (30%);
– індекс ворожості як серед хлопців, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Графічно зобразити отримані дані з дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки можна наступним чином:
Рис. 2.1.
Розподіл дітей по виявленому рівню агресії
На наступному етапі вирішувались два завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних методик: експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації та визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов).
За отриманими результатами дослідження дітей дошкільного віку щодо поведінкового стилю у конфліктних ситуаціях, ми отримали наступні дані: 1 дитина проявляє у зазначеній ситуації агресивні дії, 2 дитини схильні до поступливості, на компроміс йдуть 3 дитини з нашої вибірки, 3 дитини шукають у конфліктній ситуації шляхи до співробітництва, і 1дитина воліє обрати позицію «уникання». Отримані дані зображаємо у вигляді діаграми наступним чином:
Рис 2.2.
Розподіл дітей за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях
Результати дослідження дітей дошкільного віку за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей дошкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними – в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):
- Переважання якостей холеричного типу темпераменту – 2 дітей;
