Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості
ЗМІСТ:
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи формування батьківської сфери у період юності і дорослості
1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці
1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства
1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька
1.4 Вплив статевих відмінностей та особливостей на формування батьківської сфери у молоді
Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості
2.1 Організація та проведення психологічного дослідження
2.2 Результати дослідження та їх аналіз
2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконання ролей матері та батька
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Актуальність дослідження. Якість виховання, усвідомлене виконання батьківської ролі визначають стан суспільства, інституту родини і психологічне здоров'я особистості наступних поколінь. У наш час звичайними явищами стають малодітна родина, відхід від традиційного розподілу ролей і відповідальності в родині, збільшення кількості однодітних родин, фемінізація, ослаблення виховної ролі батьків, ріст бездоглядності, значне зниження стабільності родини, і інші актуальні явища в сфері родини та дитячо-батьківських відносин. Все це змушує звертати пильну увагу на дану сферу.
Практично кожна людина стає батьком або матір`ю, і якість виховання, сімейної взаємодії залежить від стану батьківства. З появою дитини в родині, чоловік і жінка свідомо або неусвідомлено здобувають нову роль – батьків. Прийняття батьківської ролі відбувається раз і назавжди. Біологічна здатність бути батьком або матір`ю не завжди збігається із психологічною готовністю до батьківства. Готовність до батьківства, усвідомлення себе родителем і способи реалізації батьківства в парі зі своїм чоловіком / дружиною формуються під впливом різних факторів.
Батьківство відіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життя батьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномени материнства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності. Однак при відносно активній розробці окремих проблем материнства (А.Я. Варга, Г.Г. Філіппова) [16], [55], [56] батьківство є практично невивченим (І.С. Кон, В.А. Сухомлинский) [43], [54]. Також необхідно відзначити й стосовно батьківства в цілому – у психології немає чіткого визначення батьківства, немає обґрунтування цього феномена із психологічної точки зору, за винятком дослідження етнографічного аспекту батьківства (І.С. Кон) [43].
Родина є першим інститутом соціалізації дитини. Саме сімейне виховання є найбільш природним і відіграє визначальну роль у розвитку й формуванні особистості. На молодих батьків виявляється постійний тиск із боку авторитетних джерел: як необхідно доглядати за дитиною і як треба її виховувати. Вибираючи свій стиль поводження у взаємодії з дитиною, батьки виявляються в ситуації невизначеності й можуть відчувати непевність у собі, почуття провини і так далі. Все це визначає потребу в психологічному супроводі родини і сімейного виховання.
Психологічна робота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'ю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.
Проблема дослідження міститься у виявленні і вивченні компонентів, рівнів розвитку батьківства як інтегрального психологічного утворення особистості, особливостей статево-рольової ідентифікації у жінок та чоловіків в період народження дитини; визначенні психологічних факторів формування батьківства для розробки технології формування усвідомленого батьківства.
Дослідженню проблем становлення та розвитку сім’ї присвятили свої роботи І. Бестужев-Лада [13], Д. Варга [16], І. Гребенніков [18], Г. Гурко [19], Н.І. Гусак [20], [21], [22], С.С.Жигалін [31], [32], [33] Г.Г. Филипова [55], [56] та ін. Проблеми підготовки молоді до сімейного життя висвітлені у дослідженнях В. Г. Захарченко [53], С.Ю. Мещерякової [48], І.М. Мачуської [47], С.С.Жигаліна [32], [33], [34]та ін.
Дослідники І. Кон [43], А.С.Батуєв [11], В.Н. Колбановський [44] акцентували увагу на питаннях статевої відмінності та диференціації соціальних ролей. Формуванню усвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко [17], Н.І. Гусака [21], [22], Р. Овчарової [49].
Разом з тим відчувається недолік наукових даних, що розкривають особливості знань і уявлень юнаків і дівчат про батьківство, а вони, разом з тим, необхідні для розробки навчальних програм, що сприяють оптимізації їх майбутніх та вже існуючих батьківських позицій, орієнтування на формування в молоді відповідального відношення до батьківства й шлюбу, а також для потреб психолого-педагогічної консультативної роботи. Це і зумовило вибір теми курсового дослідження «Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості».
Об’єкт дослідження – батьківська сфера та психологічна готовність молодих людей до батьківства.
Предметом дослідження виступили особливості формування, структура психологічної готовності молоді до батьківства, розвиток батьківських почуттів та ставлень до дитини після її народження.
Мета дослідження – проаналізувати закономірності розвитку розвиток батьківської сфери в період очікування сім`єю дитини та після її народження, а також в експериментальному виявленні розвитку структурних компонентів психологічної готовності юнацтва до батьківських стосунків.
Гіпотеза дослідження:
• батьківство є інтегральним психологічним утворенням особистості, що містить ряд компонентів, кожний з яких включає когнітивні, емоційну й поведінкову складові;
• формування батьківства залежить від ряду суб'єктивно-психологічних факторів, складові яких належать різним ієрархічно організованим системам;
У відповідності з метою, предметом, об’єктом та гіпотезою дослідження були визначені такі наукові завдання:
1. Вивчити основні теоретичні підходи до розгляду феномена батьківства і його складових.
2. Вивчити структуру батьківства як інтегрального психологічного утворення особистості.
3. Провести дослідження готовності молоді до майбутнього батьківства;
4. Дослідити еволюцію поглядів на батьківство в батьків і матерів, у період очікування дитини, та після її народження.
5. Розробити рекомендації для роботи по формуванню психологічної готовності молодих людей до майбутнього батьківства засобами активного соціально-психологічного навчання.
Теоретико-методологічні засади дослідження випливають із системної інтеграції відомих положень психологічної науки про становлення особистості та органічний взаємозв’язок свідомості та самосвідомості, єдність психіки та діяльності, детермінацію психіки соціальними факторами, закономірності функціонування і розвиток мотиваційно-потребової сфери особистості.
Методи дослідження. У ході дослідження застосовано комплексний підхід, який полягав у поєднанні теоретичного аналізу наукових джерел із застосуванням психологічного емпіричного експерименту.
• Обсерваційні методи – безпосереднє спостереження за поведінкою подружніх пар, що є батьками в родині й за її межами з метою розробки загальної картини феномена батьківства.
• Оглядово-аналітичне теоретичне вивчення психологічної, педагогічної, філософської, соціологічної літератури по досліджуваній проблемі для з'ясування її розробленості й визначення подальших шляхів дослідження.
• Експериментальний метод: модифікований методика PARI (parental attitude research instrument) – «Батьківсько-дитячі відносини», для визначення психологічної готовності юнацтва до батьківства, анкетування майбутніх або молодих батьків, проективна методика «Батьківський твір».
• Суб'єктивно-оцінний метод – заснований на аналізі відповідей випробуваних на питання і інтерпретація авторської анкети і опитувальника.
• Якісний і кількісний аналіз отриманих результатів.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класів, них 16 юнаків та 14 дівчат. Також вибірку склали 10 подружніх пар, які вже є молодими батьками (10 жінок та 10 чоловіків).
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:
- проаналізовано психологічну модель готовності до майбутнього батьківства юнаків та дівчат;
- розкрита сутність і зміст психологічної готовності молоді до батьківства, визначено її критерії та показники;
- обґрунтовано рекомендації для психокорекційних занять, спрямованих на розвиток компонентів психологічної готовності юнацтва до свідомого батьківства та створення сім’ї.
Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні психологічної моделі готовності молоді до майбутнього батьківства. Результати дослідження дають можливість показати значимість юнацького віку як етапу формування та становлення психологічної основи майбутнього батьківства, говорять про необхідність спеціально організованої підготовки молоді до сімейного життя. Основні висновки й положення можуть бути враховані й використані при складанні програм і навчальних курсів сімейнознавчої тематики, у практиці психологів, педагогів і фахівців шлюбних консультацій, що здійснюють роботу з молоддю з питань організації сімейного життя. Матеріали курсового дослідження можуть використовуватися при вивченні навчальних дисциплін «Психологія», «Основи вікової психології»; а також при подальшому дослідженні даної проблематики, або суміжних тем.
Структура дослідження: Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який містить 57 найменуваннь та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ БАТЬКІВСЬКОЇ СФЕРИ У ПЕРІОД ЮНОСТІ І ДОРОСЛОСТІ
1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці
Проблема сімейно – шлюбних відносин завжди привертала увагу вчених. Й. Дементьєва [25], С.В. Ковальов [41], Л.Б. Шнайдер [57] основною особливістю сучасної сім’ї визначають перехід від жорстко заданих рольових взаємовідносин до гнучких, більш динамічних. Така зміна робить особливо важливим спілкування подружжя, яке є результатом спільної творчості.
Батьківство і батьківська поведінка вивчаються в психолого-педагогічних науках у різних аспектах. І це зрозуміло, якщо врахувати їхню важливість для становлення особистості дитини. На рівні особистості батьківство розглядається як частина особистісної сфери людини, яка має свою онтогенетичну історію і як соціально-психологічне утворення, представлене соціальними установками різного рівня узагальнення й конкретизації (B.B. Бойко [14], Р.В. Овчарова [49]).
Формуванню усвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко [17], Р. Овчарової [49].
Окремим аспектам підготовки молоді до створення сім’ї і виконання батьківських функцій присвячені ряд дисертаційних досліджень. Так, моральна підготовка старшокласників до створення сім’ї та можливого майбутнього батьківства у зв’язку із цим досліджувалась Т.Г. Веретенко [17], Н.І. Гусаком [23]; С.С. Жигалін [38] к досліджував підготовку старшокласників до створення сім’ї і виконання виховних батьківських функцій; В.П. Кравець [45] розглядав індивідуальний підхід до старшокласників у процесі підготовки до створення сім’ї. Проблема підготовки юнацтва до сімейного життя в батьківський сім’ї знайшла своє відображення в дослідженнях Н.І. Гусака [21], І.В. Гребенникова [18].
У сучасній психології уявлення учнів середніх і старших класів про сім’ю вивчали Т.А. Демідова [26], Л.В. Долинська [30], І.М. Мачуська [47] та інші.
Ними виявлено, що шлюбно-сімейні та батьківські уявлення старшокласників відрізняються недостатньою повнотою, невисокою оцінкою себе як майбутнього подружжя. Уявлення про кохання, майбутнє сімейне життя, а також майбутнє батьківство є слабкими, уявлення про майбутнє сімейне життя формуються переважно в батьківській сім’ї, а уявлення про чоловіка і жінку складаються у сфері взаємовідносин з протилежною статтю. Аналіз розходжень в уявленнях майбутнього подружжя дозволив І.В. Гребенникову виявити такі особливості: найчастіше партнери мають різні уявлення про участь батька та матері у догляді за дитиною, у вихованні кооперацію домашньої праці і свою участь у ній, про виховання дітей взагалі, способи проведення вільного часу, планування бюджету [18, 29].
Таким чином, формування уявлень про створення майбутньої сім’ї та майбутнє батьківство є важливою складовою процесу становлення сучасної сім’ї і повинно носити цілеспрямований характер. У 1984 році в школах у старших класах був уведений новий предмет "Етика і психологія сімейного життя", але він не зміг досягти поставленої мети яка полягала в формуванні у старшокласників потреби в створенні сім’ї, готовність до майбутнього батьківства, до вступу в шлюб, уміння правильно будувати сімейні відносини і виховувати майбутніх дітей. Однак практика показує, що все-таки доцільно було б зберегти у школі курс «Етика і психологія сімейного життя». При цьому необхідно удосконалювати зміст і методику навчання старшокласників основам психології сімейного життя, враховуючи вікові інтереси і особливості цього періоду, зокрема міжособові взаємовідносини і статево - рольову поведінку в юнацькому віці.
Узагальнення різних наукових позицій показало, що для юнацького віку характерна спрямованість на засвоєння норм взаємовідносин, активна соціалізація особистості в спілкуванні.
Узагальнення різних наукових позицій показало, що старшокласники значною мірою не задоволені відносинами з батьками і дорослими і орієнтуються на пошук нових форм спілкування з ровесниками.
Статева ідентичність і статево-рольова поведінка в юнацькому віці формуються в результаті тісної взаємодії біологічних, психологічних і психосоціальних факторів. Найбільш повний огляд цієї проблеми відображено в психологічних розробках, присвячених ідентифікації з батьками (С.С. Жигалін) [37], диференціації статевих ролей (І.С. Кон) [43], формуванню особистості майбутніх чоловіка та жінки (С.В. Ковальов, Т.А. Демидова) [41], [28].
На основі проведеного аналізу теоретичних джерел з обраної проблематики, можна зробити висновок про необхідність пошуку та обґрунтування нових шляхів та умов, які б забезпечили більш ефективне формування адекватних уявлень про майбутнє батьківство, майбутню сім’ю при підготовці юнацтва до сімейного життя з урахуванням вікових особливостей.
1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства
Батьківство – усвідомлення духовної єдності зі шлюбним партнером стосовно своїх або прийомних дітей, що представляє собою інтегральне психологічне утворення особистості, що включає сукупність ціннісних ориентаций родителя, установок й очікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківської відповідальності й стилю виховання. Кожен компонент містить емоційні, когнітивні й поведінкові складові. Родительство проявляється як на суб'єктивно-особистісному рівні, так і на надіндивідуальному рівні.
Зв`язок компонентів батьківства здійснюється через взаємозумовленість складових їх когнітивних, емоційних і поведінкових аспектів, які є психологічними формами прояву батьківства.
Особливістю сімейних цінностей є те, що вони, по своїй суті, представляють сплав емоцій, почуттів, переконань і поведінкових проявів.
Когнітивна складова ціннісних ориентаций чоловіка й жінки характеризується тим, що інформація в ній перебуває на рівні переконань. Насамперед, це переконання в пріоритетності якихось цілей, типів і форм поведінки, а також переконання в пріоритетності якихось об'єктів у деякій ієрархії.
Емоційна складова реалізується в емоційному фарбуванні й оцінному відношенні спостережуваного явища. Саме емоційний аспект, що визначає переживання й почуття людини, показує значимість тієї або іншої цінності, є своєрідним маркером визначення пріоритетів.
Поведінкова складова може бути як раціональною, так і ірраціональною; головне в ній – спрямованість: на реалізацію ціннісної орієнтації, досягнення значимої мети, захист тієї або іншої суб'єктивної цінності й так далі [27, 150].
Розглядаючи даний компонент у плані формувальності, важливо брати до уваги відносну стійкість цінностей як особистісного утворення. Однак, з огляду на провідну роль батьків у формуванні цінностей дитини, необхідно робити акцент на усвідомленні й переживанні цінностей родини в ході психологічної роботи з батьками, демонструвати передачу цінностей від покоління до покоління, сприяючи тим самим формуванню ціннісного компонента. Для усвідомлення значимості тієї або іншої цінності в деякій ієрархії для особистості родителя можна вести психологічну роботу з опорою на емоційну складову ціннісних ориентаций.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
