1) якості, які традиційно пов'язують з уявленнями про мужність (сила, сміливість, хоробрість. .) І жіночність (ласкавість, ніжність, скромність. .);
2) якості, що відображають ставлення до людей (доброта, чесність, справедливість. .);
3) якості, що відображають ставлення чоловіка до жінки (повага до жінки, вміння підтримати її, захистити. .);
4) якості, що характеризують чоловіка як сім'янина й батька (вміння захистити сім’ю, відповідальність за порядок і спокій у домі, уміння забезпечити сім'ю), і жінку як дружину й матір (любов до чоловіка, вміння заспокоїти, "підтримувати домашнє вогнище", любов до дітей. .);
5) інтелектуальні якості (розум, ерудиція);
6) ділові якості (працелюбність, організаторські здібності);
7) якості, пов'язані з манерою поведінки, зовнішнім виглядом (ввічливість, чарівність, уміння одягатися і т.д.). Характеризуючи мужність, дівчата найчастіше називали такі якості, як сила, доброта, повага до жінки; для юнаків вагомішою виявилась така якість, як уміння захистити сім'ю. Жіночність у дівчат найчастіше пов'язувалася з ласкавістю, ніжністю, добротою; у юнаків - з умінням "підтримувати домашнє вогнище", любов'ю до дітей.
Ці дані показують, що учні мають досить розгорнуте уявлення про мужність - жіночність. Очевидним є й той факт, що юнаки й дівчата дещо по-різному розуміють ці поняття: для юнаків вагомішими виявляються якості, що характеризують чоловіка як сім'янина й батька І жінку як дружину й матір, для дівчат - якості, що традиційно пов'язуються з мужністю й жіночністю, а також якості, що відображають ставлення до людей. Ці відмінності (які відзначаються, до речі, й іншими авторами [5]), не скоректовані своєчасно, можуть призводить до формування в молодих людей неадекватних чекань стосовно поведінки майбутнього супутника життя.
Приблизно однаковими виявились дані, що характеризували оцінку старшокласниками розвинутості у себе якостей ідеального подружжя і якостей, які, на їхню думку, описують мужність - жіночність. Більшість досліджуваних (81,8% у першому випадку і 63,6% у другому) або визнала недостатню розвиненість у себе відповідних якостей, або ухилилась від відповіді. В обох випадках тільки 9,1% учнів (це були винятково юнаки) заявили про достатню розвиненість у себе названих якостей. Всі інші досліджувані (9,1% У першому випадку і 27,3% у другому) відповіли, що відповідні якості розвинуті у них до деякої міри. Отже, як бачимо, старшокласники досить критичні щодо своїх достоїнств. Причому дівчата, очевидно, знову-таки за рахунок більшої серйозності в питаннях, що стосуються сімейної сфери, оцінюють себе прискіпливіше ніж юнаки.
В цілому проведене дослідження показало, що уявлення старшокласників про шлюб та сім'ю відзначаються недостатньою повнотою, розходженнями у поглядах юнаків і дівчат, досить низькою оцінкою себе як майбутнього сім'янина.
Певна звуженість образів характерна для таких аспектів шлюбно-сімейних уявлень учнів, як уявлення про якості ідеального подружжя, мужність і жіночність, сімейні ролі та їхній розподіл між чоловіком і жінкою. Особливою ж неповнотою відзначаються уявлення школярів про функції сім'ї та організацію сімейного життя.
Виявлені особливості шлюбно-сімейних уявлень юнаків, які свідчать про значні прогалини у їхніх знаннях про шлюб та сім'ю, неправильні, нереалістичні погляди на деякі питання і які, очевидно, позначаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї, необхідно враховувати в процесі цілеспрямованої підготовки юнаків до сімейного життя.
Таким чином, теоретичне дослідження, що проведене нами в представленому розділі наочно підтверджує необхідність враховувати серед чинників, які впливають на готовність молодих людей до шлюбу - чинник маскулінності і фемінінності.
Розділ 2. Методи психологічного вивчення готовності до шлюбу
2.1 Стандартизовані методики психологічного вивчення проблем сім’ї
Істотним компонентом практичної ефективності вивчення проблем сім’ї є коректне застосування стандартизованих психодіагностичних методик. Сформулюємо необхідні умови, що забезпечують таке використання методик [2]:
1) глибоке оволодіння змістом основних діагностичних концептів, істотних для обстеження сім’ї, уміння психологічного тлумачення цих концептів;
2) оволодіння прийомами оперативного планування психодіагностичного обстеження конкретної сім’ї, при якому пропорція стандартизованих і клініко-діалогічних методів психодіагностики, а також самої корекційно-терапевтичної роботи з утручанням знаходилася б в адекватній відповідності з: а) змістом запиту і чекань клієнта, б) психологічним змістом і динамікою самого проблемного комплексу, що характеризує поточний (динамічний) стан сім’ї, в) об'єктивними соціально-економічними умовами роботи психолога (умовами платного або безкоштовного проведення обстеження);
3) оволодіння репертуаром конкретних спеціалізованих методик стандартизованої сімейної психодіагностики, адекватних визначеним умовам і задачам психолога;
4) оволодіння психометрикою і застосування стандартизованих психодіагностичних методик вимірювального типу (тестів).
Існують такі психологічні методи вивчення сім'ї [2; 30; 48; 71]:
1) науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозір психолога-практика;
2) діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сім'єю;
3) корекційно-діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форм і змісту корекційної роботи з сім'єю. При цьому психологічна діагностика сім'ї передбачає розв'язання таких завдань [14]:
з'ясування того, чи є проблема сім'ї об'єктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра, юриста, дефектолога тощо);
виявлення об'єкта психологічної допомоги (дитина, її батьки, сім'я загалом);
вибір способу впливу (індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною і батьком, групою дітей, батьків, сім'єю загалом);
психодіагностика під час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакції членів сім'ї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо).
Серед існуючих теоретичних концепцій вирізняють два полярних підходи до вивчення сім'ї: індивідуальний і системний. При індивідуальному підході сім'я розглядається як стрес-фактор, з яким має впоратися член сім’ї який звернувся за консультацією до психолога. Завдання психолога полягає у виявленні індивідуальних особливостей членів сім'ї, що утруднюють сімейну адаптацію. Системний підхід переміщує центр діагностики з індивіда на групові процеси сім'ї як системи, а проблеми членів сім'ї в цьому разі вважаються такими, що відбивають дисфункції сімейної системи.
У межах індивідуального підходу використовують діагностичні засоби, спрямовані на дослідження таких сфер сімейного життя, як подружні стосунки, стосунки батьків і дітей, стилі виховання і їх вплив на становлення особистості дитини.
Діагностика подружніх стосунків спрямована насамперед на виявлення факторів, що знижують задоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність.
Так, виявлення рівня подружньої сумісності на основі структурно-функціонального підходу (коли сумісність виявляється у здатності подружжя утворювати цілісну, врівноважену сімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускає вивчення різних характеристик подружжя:
психофізіологічних властивостей індивідуальності членів сім’ї; при цьому передбачається насамперед визначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їхніх темпераментів з можливим використанням експрес-методик (тести-опитувальники Айзенка, Стреляу та ін);
характерологічних властивостей членів сім'ї (опитувальник Кеттела (16 РР), ММРІ та ін);
характеристика ціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича - Ядова, методика ТЮФ Шмельова - Болдиревої, методика "Сімейні цінності" В. Торохтія та ін);
співвідношення психологічних сімейних ролей (методика РОПД А. Волкової і Г. Трапезникової, методика визначення функціонально-рольової погодженості С. Ковальова, методика "Соціально-рольова адекватність" В. Торохтія та ін).
Діагностика подружніх стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивчення характеристик міжособистісних стосунків, внутрішньосімейного спілкування і взаємодії, виявлення тих їх аспектів, що призводять до непорозумінь і конфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного.
У цьому разі доцільно застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник "Задоволеність шлюбом", шкали суб'єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової та ін.), техніку "репертуарних ґрат" В. Похилько й О. Федотової, метод семантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК В. Левкович і О. Зуськової, задачно-ігрові методи (наприклад, гру "Інтрига" О. Хроніка й О. Кронік, моделювання суб'єктивної ситуації конфлікту ("МАКС" В. Смєхова та ін).
Для вивчення особливостей сімейного виховання використовують опитувальники "Аналіз сімейної тривоги", "Аналіз сімейних взаємин (АСВ)" Е, Ейдеміллера, тест-опитувальник ставлення батьків О. Варги, кольоровий тест стосунків О. Еткінда, тест Лірі та ін.
Історичний розвиток сім'ї аналізують насамперед з метою виявлення впливу на сім'ю параметрів прабатьківської сімейної системи. Крім методики "Сімейна генограма" в аналізі сімейної історії доцільно використовувати такі графічні методи, як "Лінія часу", "Карта сім'ї" та ін., за допомогою яких можна виявити найбільш значущі для функціонування сім’ї події, зміни в її структурі, можливі збіги подій у досліджуваній і прабатьківських сім'ях, що неявно зумовлюють перенесення особливостей взаємин членів сім'ї на подальші покоління, Аналізуючи комунікації в сім’ї вивчають: правила взаємодії в сім'ї (явні та неявні); ступінь відкритості спілкування, наявність замаскованої інформації, заборонених для обговорення тем; можливість відкритого прояву почуттів; переважання прямої чи непрямої комунікації; симетричність або додатковість взаємин (коли поведінка членів сім'ї стосовно один одного схожа чи протилежна: один наказує, інший підкоряється).
На думку окремих дослідників, які працюють на основі системного підходу до сім’ї, симптоматична поведінка (певне порушення в сім'ї) відіграє роль прихованої комунікації між людьми, що спостерігається тоді, коли існуючі стосунки в сім'ї виключають можливість відкритого обговорення сімейних проблем.
Особливості комунікацій у сім’ї доцільно вивчати за допомогою інтерв'ю. Для виявлення послідовності подій, пов'язаних із симптоматичною поведінкою, задають безоцінні запитання типу "Як це трапилось?", "До чого це призвело?", що припускають відповіді описового характеру. За допомогою інтерв'ю можна також виявити особливості взаємин у сім’ї на основі аналізу відповідей на запитання, що з'ясовують незгідність між членами сім’ї (з використанням категорій "більше - менше", "краще - гірше", "частіше - рідше", "ближче - далі" та ін), наприклад: "Хто краще за всіх ставиться до батька?" Причому для подолання опору членів сім'ї доцільно використовувати прийом "якби": "Якби батько залишився вдома, хто б радів найбільше?".
На відміну від індивідуального системний підхід до аналізу комунікації сім'ї, її структури, історії сім’ї, типових проблем життєвого циклу сім’ї дає змогу врахувати групові процеси в сім'ї, одержати всебічне уявлення про сім'ю та її життєдіяльність.
2.2 Методики дослідження готовності до шлюбу
Крім стихійного формування готовності до шлюбу і сімейного життя як складової загального процесу становлення особистості, як і раніше, актуальною є спеціальна підготовка молоді до шлюбу і сімейного життя, що передбачає:
підвищення відповідальності молоді у шлюбно-сімейних стосунках, а також щодо батьківства;
формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, можливості батьківства від наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, вживання наркотиків);
формування психологічної компетентності щодо особливостей взаємин у сім'ї, дитячої психолога;
висвітлення питань раціонального ведення господарства, ефективної організації бюджету сім'ї.
На успішність підготовки молоді до шлюбу і сімейного життя, безумовно, впливають політика держави щодо соціального захисту сім'ї, взаємодія соціальних інститутів (сім’ї, школи, громадських організацій та ін).
Одним із важливих напрямків в роботі практичного психолога по психологічної підготовки молоді до шлюбу і сімейного життя є психодіагностика. В цьому розділі нашої дипломної роботи ми перелічимо і дамо коротку характеристику тим тестам та методикам, які на нашу думку найбільш адекватно відображають складну проблему психологічної готовності молоді до шлюбу. Тільки при якісному діагностуванні та встановленню якісних діагностичних висновків можна вести ефективну консультативну та психокорекційну роботу з людьми, які вирішили одружитися.
З цілю визначення готовності молодих людей до шлюбу, ми використовували спеціально розроблену Тест - карту, яку розробив І.Ф. Юнда в 1988р. Оцінка готовності до браку націлені як на будування міцного шлюбу, так і на удосконалення взаємостосунків між молодими людьми в період становлення їх шлюбна - сімейного життя. Тестування може бути використане при виробці індивідуальних програм самовдосконаленні молодої сім’ї, та для підготовки молоди к життю в шлюбі (додаток 2).
В тест карті приводяться типові ситуації взаємостосунків між подружжям при виконані функцій сім’ї.
Про задовільну підготовку до шлюбу свідчать результати набраних балів в межах 22 - 70, о недостатній підготовленості до шлюбу свідчать результати 22 - та менше (додаток)
Методика дослідження "Незакінчені пропозиції" Сакса і Леви [72]. Тест включає 60 незакінчених пропозицій, що можуть бути розділені на 15 груп, які характеризують у тім або іншому ступені систему відносин обстежуваного до сім’ї, до представників своєї або протилежної статі, до сексуальних відносин, до вищестоящого по службовому становищу і підлеглим. Деякі групи пропозицій мають відношення до випробовуваною людиною страху і побоюванням, до наявного в неї почуттю усвідомлення власної провини, свідчать про її відношення до минулого і майбутнього, торкають взаємини з батьками і друзями, власні життєві цілі.
Тестування (без обробки) займає від 20 хв. до декількох годин (у залежності від особистості випробуваного).
Дослідженню методом "незакінчені пропозиції" повинне передувати встановлення контакту з обстежуваним для одержання щирих, природних відповідей. Але навіть якщо тестируємий розглядає дослідження як небажану процедуру і, прагнучи сховати світ своїх глибоких переживань, дає формальні, умовні відповіді, досвідчений психолог може витягти масу інформації, що відбиває систему особистісних відносин.
Тест на превентивну задоволеність шлюбом [48]. Узагалі ж, превентивна задоволеність шлюбом - річ трохи сумнівна, тому що благополуччя родини є функція двох. Однак є в сімейному житті своєрідні аксіоми, орієнтація на які є визначеним гарантом досягнення сімейного щастя. От за допомогою деяких з них психологи і спробують з'ясувати, наскільки юнаки і дівчини в перспективі будуть задоволені своїм шлюбом. (додаток 13).
Використання Анкетування для вивчення готовності до шлюбу (додаток 1). Ви берете шлюб (анкета-інтерв'ю). З метою дослідження особливостей взаємостосунків молодих, які беруть шлюб, і тих проблем, з якими вони стикаються в цей період, а також надання кожній парі конкретної допомоги, рекомендується використати анкету "Ви берете шлюб", у якій з'ясовується: чому дана пара вирішила одружитися; що вона очікує в сімейному житті; які прогнози щодо кількості дітей; де і з кім проживатиме молоде подружжя; яка інформація потрібна їм для підготовки до вступу в шлюб; як оцінюють один одного; чи підготовлений кожний з них до виконання сімейної ролі в галузі організації домашнього господарства, психогігієни статевого життя, чи мають достатні знання з попередження вагітності. Важливо також з'ясувати, з якої сім'ї наречена і наречений, як у них у сім'ях розподілялись обов'язки, яка панувала атмосфера, як розв'язували складні питання сімейного функціонування.
Методика виміру рівня любові і симпатії З Рубіна [додаток 14].
В даний час у закордонній соціальній психології створений ряд методик для виміру рівня любові. Найбільшою популярністю користуються так називані шкали любові і симпатії, створені американським психологом Зиком Рубіним у 1970 р. Він розглядає любов як установку на іншу людину, вважаючи цей підхід більш продуктивним, чим опис любові як емоції, властивості особистості і т. і. Відповідно до традицій психометрики 3. Рубін одночасно з любов'ю проводить і вимір родинного їй явища - симпатії.
Тест виміру задоволеності чоловіка і жінки шлюбом. Г.И. Лаки [71]. Призначений для виміру рівня задоволеності партнерів своїм шлюбом. Підрахунок цього рівня робиться на підставі опитування респондента щодо рівня його задоволеності інтимним життям, якістю виконання сімейних ролей і обов'язків, а також ступеня згоди по основних сімейних проблемах. Досить часто для визначення рівня задоволеності шлюбом за рубежем використовуються також такі тести, як опитувальник про характер сімейних відносин К. Хербста, різні шкали, що характеризують внутрісімейні відносини і задоволеність ними і т.д.
Методика „Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)" (О. Волкової, Г. Трапезнікової) [71; 72].
За допомогою методики РОД визначають уявлення подружжя:
про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов'язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (це показники, що відбивають основні функції сім’ї, утворюють шкалу сімейних цінностей - ШСЦ);
про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань - ШРОД).
Приладдя. Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору.4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно".
Інтерпретація шкали сімейних цінностей.
1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7 - 9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі,
2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.
3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім'ї.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
