Розділ ІІ. Наслідки непрофесійного відношення до ліворуких дітей та їх усунення
2.1 Підготовка ліворукої дитини до школи
Готуючи дитину до школи, потрібно вже конкретно визначитися і батькам, і самій дитині якою рукою їй краще працювати (гратися, малювати), якою краще виходить. Навчати правильно тримати ручку, олівець, і правильно ними користуватися. Адже, перше, чому учать в школі - це писати і читати. Якщо ваша дитина прийде в 1-й клас, вже уміючи, то відчуватиме себе упевнено серед однолітків. Слід приділити якомога більше уваги навчанню дитини читанню і письму. Але при навчанні дитини-лівші потрібно, перш за все, спиратися на образне мислення. Букви, які він бачить вперше, можуть стати для нього живими картинками, що хвилюють його уяву і що легко запам'ятовуються. Так він без жодних зусиль засвоїть алфавіт, а потім швидко складатиме з вивчених букв цілі речення. Наприклад, букву “Х” можна представити, як людину, що йде, “Ф” - як окуляри і т.д. Якщо під час занять ви відмітили, що дитина пише зоровими буквами, то для попередження такої проблеми, як оптична дисграфія рекомендую наступні вправи:
· заповнити цілу строчку якоюсь літерою, яка повторюється, і декілька літер серед них прописати дзеркально, потім попросити дитину знайти правильно написану літеру;
· “ забути ” дописати який-небудь елемент літери і запропонувати дитині самостійно відновити її.
Коли малюк навчиться писати, швидше за все, ви побачите, що написані ним букви мають лівий нахил або не мають нахилу взагалі. Не варто намагатися примушувати дитину-лівшу писати обов'язково з нахилом. Йому це буде дуже важко зробити. Також не слід вимагати від дитини безвідривного правопису.
Дошкільники-лівші мають труднощі при спілкуванні з книгою. Зазвичай труднощі у формуванні навичок читання бачать в порушенні зорово-просторового сприйняття, зоровій пам'яті. Поєднання порушень зорово-просторового сприйняття і зорово-моторної координації провокує труднощі оволодіння навичками читання і листа. Визначити рівень зорово-моторних координацій дуже просто. Дитина, у якої зорово-моторні координації не порушені, як правило, до 6 років може точно скопіювати круг, трикутник і інші геометричні фігури. Виявити порушення зорово-просторового сприйняття теж неважко. Досить дати дитині лист і олівець, і попросити його представити себе таким, що сидить за кермом автомобіля. Малюк буде на ваше прохання креслити маршрут, який Ви йому говорите. Листок з накресленими лініями підкаже, в чому помилки його сприйняття. Не всі діти виявляють живу цікавість до книг, але картинки зазвичай захоплюють дитину. І, вибираючи для нього книгу, потрібно потурбуватися не про те, наскільки йому буде цікавий сюжет, а про те, щоб в цій книжці були такі картинки, які допомогли вашому малюкові захопитися зображенням і на ваше прохання розповісти про те, що намальоване на книжкових сторінках.
Займаючись з дитино, слід пам’ятати: якщо заняття проходять не при денному світлі, то світло повинне падати зліва. Лівші завжди рекомендується ставити настільну лампу праворуч від себе. А якщо ви з дитиною не пишете, а читаєте книгу, то в цьому випадку важливо пам'ятати про одну особливість левшей: вони гірше сприймають те, що розташоване зліва від них. Тому, показуючи книжку з картинками, розташуєте її правіше від дитини. Декілька порад з проведення занять з дитиною-лівшею:
1. Форма занять може бути різною: міні-уроки 10-20 хвилин залежно від віку, ігрові елементи.
2. Між заняттями потрібна перерва в 5 хвилин.
3. Починати і закінчувати заняття потрібно завданнями, з якими діти справляються легко.
4. Не поспішаєте переходити до наступного виду завдань, поки не виконане попереднє.
Важливим елементом занять при підготовці левшей до школи є зорові диктанти, для яких використовуються геометричні фігури, трафарети. Проводяться диктанти таким чином:
а)дитина розглядає ряд фігур або зображень; б)перераховує їх кілька разів, запам'ятовуючи послідовність; в)зразок закривається, і дитина по пам'яті відтворює цей ряд; г)зразок відкривається і перевіряється правильність виконання.
Важливо пам'ятати, що при перерахунку предметів необхідно стежити за ліво-правостороннім напрямом ряду.
Для детей-лівшей необхідні заняття по розвитку дії співдружності обох рук. Бажано, щоб дитина відвідувала басейн, баскетбольні заняття, заняття великим тенісом. При занятті малюванням важливо використовувати елементи декоративного малювання, аплікації, засновані на чергуванні і ряду елементів. Можна запропонувати складання узорів на поверхні (картон, пляшка, банка), що обмазала пластиліном, прикрашаючи їх насінням овочів, фруктів.
Але навіть займаючись з дитиною, ви повинні бути готові до того, що у сина або дочки виникнуть проблеми в школі. Обов'язково поговоріть з майбутнім вчителем (класним керівником) дитини, адже від відношення до вашої дитини багато чого залежатиме. Так потрібно заздалегідь оцінити і тактовність вчителя, і його відношення до лівшів. Якщо ви не змогли порозумітися з вчителем, то краще перевести дитину в інший клас. Якщо ви хочете дізнатися, як сприймає світ ваш малюк-лівша, то раджу прочитати всім відому книгу Льюіса Керролла “Пригоди Аліси в країні чудес”. Мало хто знає, що ця книга написана математиком-лівшею, спеціально для 6-річної Елліс Лідл, теж лівші. Історія цієї книги така, що спочатку вона не призначалася для читання іншими людьми. Автор не припускав, що розказана історія стане улюбленою книгою дітей і дорослих багатьох країн світу, він просто хотів поділитися емоціями, в ігровій формі виразити своє сприйняття світу [13, с. 21-32].
2.2 Шкільні проблеми ліворуких
Останнім часом дослідження проблеми ”лівшества” стало набувати усе більше практичне значення, що представляється виправданими з ряду причин. По-перше, у лівшей виявляється атипічний характер онтогенезу, вони володіють специфічними рисами, що найчастіше ускладнюють їх адаптацію до навчальної діяльності. Як показує консультативна робота, близько 70% усіх дітей із труднощами шкільного навчання – лівші. Одночасно вони демонструють тенденцію до частішання невротичних проявів (про це далі). Відсутність грамотного психолого-педагогічного супроводу призводить тут до зростання ризику психічного дизонтогенезу. Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка стомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратівливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності. На факультеті психології ДНУ було проведено дослідження успішності навчання ліворуких дітей. При проведенні тесту шкільної зрілості Я. Йрасіка по трьох субтестах ліворукі піддослідні показали добрі результаті [14, с.17 -18]. Але необхідно зазначити, що в порівнянні з праворукими піддослідними, які набрали таку ж кількість балів, ліворуким піддослідним знадобилося більше часу для субтестів. Хоча ліворукі піддослідні виконували їх з мінімальними помилками, вони втрачали більше часу на мікропаузи, коли писали букви або малювали людину. Можна було помітити, що ліворукі піддослідні частіше плутали елементи деяких букв при переписуванні речення або починали малювати фігуру людини з права наліво. Але при переписуванні речень всі літери та самі речення писалися ними зліва направо. При відповіді на питання, які пов’язані з загальною обізнаністю, ліворукі досліджувані теж показали високі результати. Ці результати відповідають нормі, хоча дані діти мають деякі особливості при виконанні графічних тестів. Для підтвердження успішності ліворуких дітей в школі були проаналізовані оцінки всіх піддослідних за рік. Згідно з результатами ми можемо зробити висновок, що ліворукі діти встигають за шкільною програмою. Але при опитуванні вчителі та батьки цих піддослідних підкреслювали, що цим дітям необхідно більше часу на виконання письмового завдання, ліворукі діти говорять трохи повільніше, ніж їх однолітки, часто при читанні в них паузи між словами довші. Згідно з опитуванням вчителів, яким довелося працювати з ліворукими дітьми, можна зробити висновок, що вчителям часто бракує знань, як поводитися з такими дітьми, активізувати, зацікавити. Доволі часто вчителі не враховують особливості ліворуких дітей. Піддослідні ліворукі діти старших класів зазначили, що ті, кого намагалися переучувати в молодшому віці, не любили ходити до школи, при виконанні письмових робіт виникали труднощі, при тому ж їх підганяв вчитель. В цілому ніхто не сказав, що ліворукість якось негативно впливає на їх відношення з оточуючими чи однолітками. В 61% опитуваних ліворуких є лівші серед рідних (брати, сестри, батьки) [11, с.99 – 100; 13, с. 21 -32]. Таким чином в результаті емпіричного дослідження на основі всіх отриманих даних підтвердилось припущення, що діти-лівші, вчителі та батьки як і раніше мають багато труднощів в організації процесу навчання, причому ці труднощі – як організаційного, так і психологічного характеру.
Є цілий ряд вимог і вправ, що допоможуть маленькому лівші не тільки не відставати від своїх однолітків, а й бути в ряді випадків успішнішими за інших.
Вимоги
Під час письма, малювання, читання світло повинне падати з правої сторони. Орієнтація у класі, положення класної дошки не дають змоги посадити ліворуку дитину обличчям до класу, тому добре б посадити її біля вікна, ліворуч за партою. Там краща освітленість, а крім того, вона не заважатиме сусіду, що працює правою рукою. Варто звернути увагу на посаду ліворукої дитини, положення рук, тулуба, голови під час право похилого положення зошита і на положення книги під час списування і читання.
На уроках праці також необхідно продумати, де посадити таку дитину, щоб вона штовхала ліктем сусіда, як розташувати інструменти і як їх заточити. На уроках фізичної культури вчитель має подумати про розвиток координації як лівої (робочої), так і правої руки [12, с. 18 -20].
Вправи і рекомендації
Діти-лівші практично не здатні до вироблення внутрішнього автоматизму щодо виконання різних дій, вони не ставлять собі запитання, як це зробити. Не слід сердитися і чекати, коли дитина сама навчиться (просто дивлячись на вас) користуватися ложкою, ножицями тощо. Краще відразу взяти її руки у свої і кілька разів разом повторити потрібний рух.
Лівші зазвичай дуже повільні. Важливо не квапити таку дитину, дати їй стільки часу, скільки потрібно, не примушуйте робити кілька справ одночасно - і результати не змусять себе довго чекати.
Дитині-лівші провести аналогію чогось із чимось практично неможливо. Для неї задачі про машини із піском і задача про метри тканини - зовсім різні. Тому для кратного розуміння умови задачі дитину необхідно забезпечити зошитом для малювання.
Нехай малює машини і рулони тканини, яблука, дерева, тому що вона все одно малює в у своїй уяві [12, с.18-20].
2.3 Вплив переучування лівшей на психіку
До сьогодні не існувало чіткої відповіді на питання, що є причиною ліворукості, і чим відрізняються психологічні характеристики ліворуких та праворуких дітей. Ясно одне: ліворука дитина відрізняється від більшості праворуких однолітків, і педагогам та батькам потрібно зробити все, щоб допомогти розкритися його неповторній індивідуальності.
Основне питання, на яке намагаються дати відповідь сучасні психологи невропатологи, педіатри звучить так: чи потрібно та чи можна переучувати ліворуку дитину і змушувати її писати правою рукою?
Зараз існує вже багато свідчень того, що насильне переучування і негативне відношення до ліворукості призводить до нервово-психічних розладів, які згубно впливають на здоров’я, розвиток та навчальні успіхи дітей, батьки яких не змогли допомогти їм відстояти своє право на ліворукість.
Головною перешкодою на шляху до спокійного прийняття педагогами та батьками ліворукості дитини є висока кількісна перевага оточуючих людей на користь праворуких: батьки намагаються підготувати свою “незвичайну” дитину до життя в праворукому світі.
За даними нейрофізіолога В.А.Арапетьянц, серед 7 – 9-літніх дітей виділялось 13,3% ліворуких хлопчиків та 10% ліворуких дівчат, але до 14-15 рокам ліворуких хлопчиків було тільки 4,4%, а дівчат – 4,1%.
Відомо, що у 95% правшей центри мовлення розташовані в лівій півкулі. А щодо лівшей, то в лівій півкулі мовленнєві центри знаходяться у 70% ліворуких дітей, в правому – у 15%, в обох – у решти 15%. Про що це говорить? Лівші, які в дитинстві спокійно переучувалися на праву руку, більш за все, відносяться до тих 70%, у яких мовленнєві центри знаходяться в лівій півкулі. Видно, цим і пояснюється феномен правші, який не знає, що від народження він – лівша, але з віком відчуває “поклик лівої руки”. Наслідки насильного переучування на праву руку тих 15% лівшей,у яких мовленнєві центри розташовані в правій півкулі, можуть негативно впливати і на психіку, і на інтелектуальний розвиток дитини.
Активне переучування тих 15% лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в обох півкулях, приводять до серйозних проблем у формуванні пізнавальних особливостей, які пов’язані з функціональною спеціалізацією правої та лівої півкулі мозку. Також страждають зорово-рухові координації, вміння аналізувати просторові відношення, послаблюється увага, різко сповільнюється темп інтелектуальної діяльності [5, с. 7]. Наслідку від переучування неможливо передбачити. Чинник перенавчання (декстра-стрес) є по суті високо специфічним психогенним чинником для виникнення неврозів ліворуких дітей.
1. Астенічний невроз. Симптоми цього виду неврозу виявляються в наступному: підвищена стомлюваність, виснаження нервової системи, різке зниження працездатності. Фізично діти активно можуть працювати тільки на перших двох уроках, а потім збудити їх увагу дуже важко, та зате виникає рухова расторможенность. Приготування уроків будинку зазвичай затягується, а результати бувають незадовільними. З особливими труднощами виконуються письмові завдання. Почерк нестійкий (букви різної величини, різного нахилу, не дотримується рядок, багато додаткових штрихів, виправлень). У хлопчиків і дівчаток невроз, як правило, виявляється по-різному. Хлопчикам властива розторможеність, непосидючість, руховий неспокій. У дівчаток характерно знижується настрій, з’являється млявість, плаксивість.
2. Невроз нав'язливих станів. Цей вид неврозу виявляється в сім'ях, де батьки тривожно відносяться до ліворукості і вважають, що вона може стати завадою в подальшому житті. Якщо батьки примушують дітей виконувати всі дії правою рукою, ті зазвичай слухаються і стараються, хоч це погано виходить. Батьки дуже часто бачать в цьому неслухняність, каприз, упертість і карають. У таких дітей з'являється тривожне очікування невдачі, а надалі - нав'язливі думки про свою неповноцінність. Таких дітей досить часто турбують шкільні страхи перед невдачами, перед письмовими роботами.
3. Невротичний енурез. В більшості випадків наголошується тільки нічний енурез, але він може виявлятися і вдень. Енурез викликає відчуття провини, страх перед покаранням. Ще більше знижується працездатність, дитина не може зосередитися, утворюється замкнутий коло.
4. Невротичні тіки. До тиків відносять: мигання, облизування губ, зморщування лоба, сіпання носом. Такі явища рідко викликають хвилювання і неспокій батьків. Вчителі найчастіше приймають це за кривляння, дурощі. А дитина не контролює ці рухи. Тики безпосередньо не пов'язані з виконанням завдань правою рукою, але посилюються, коли дитина втомлюється, нервує.
5. Істеричні неврози. Прояв цього виду неврозу вельми різний: від істеричної сліпоти до психомоторних припадків. При істеричній сліпоті діти скаржаться, що не бачать зошитів. Перед відходом в школу у дитини може початися блювота. При психомоторних припадках діти з гучним плачем падають навзнак, безладно б'ють себе по руках і ногах [17, с. 65 - 72].
Отже батькам потрібно в першу чергу звернути увагу на такі симптоми:
· порушення апетиту;
· головний біль;
· болі в животі, блювота;
· страхи;
· енурез;
· заїкання;
· нав'язливі рухи;
· підвищена збудливість, дратівливість;
· заколисування в транспорті;
· підвищена чутливість до жари, духоти, запахів;
· руховий неспокій;
· млявість;
загальмованість. Також може спостерігатися дзеркальне письмо, до того ж як у праворуких, так і у ліворуких, зазвичай воно зникає до 8-10 рокам, коли остаточно формується стабільні зв’язки між півкулями.
До цього віку однією з причин, яка може викликати дзеркальне письмо, наявність не стійкого домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі контролювати руку, якою дитина пише.
Однак, якщо ліворуку дитину насильно переучували, то процес віддзеркалення літер під час письма,а також дзеркальне малювання може продовжуватися, так як “нова ведуча”, але більш слабка, рука починає віддзеркалювати рухи руки, яка від природи сильна.
До того ж, дзеркально написаний текст легко читається дитиною. Дуже часто ця властивість зберігається на все життя [16, с. 12].
Розглядаючи проблему цього феномена, не можна оминути питання про порушення читання в ліворуких (дислексія).
Це порушення не є результатом розумової відсталості чи фізичної травми. Причини порушень мають зерново-просторовий характер діти мають труднощі у сприйнятті слова як цілого, не здатні вловити зв'язку між буквосполученням і типом поняття, що вони відображають.
Однак, з якими б труднощами не зіткнулась ліворука дитина і в дитсадку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які труднощі, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння та любов, а також не буде відчувати негативного відношення до ліворукості у людей, чия думка йому важлива.
2.4 Психокорекційна робота
Психокорекційна робота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичної проблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходу до таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційна робота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри та розуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щира зацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати в роботі з лівшами дає метод, який називається “поповнення емоційного резервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношенню до всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичних особливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цього методу є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного). На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних та невербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них:
· контакт очей (теплий погляд вчителя, батька);
