Необхідно мати на увазі, що ця техніка також не позбавлена недоліків. По-перше, і в цьому випадку випробовувані при виборі якостей, характерних, на їх думку, для того або іншого народу, вимушені обмежуватися стандартним, як правило, невеликим списком. По-друге, в емпіричних дослідженнях часто виявляються серйозні розбіжності між якостями, які розглядаються авторами методик як полярні протилежності. Проте основна причина цього - конструктивні помилки, недостатньо точне визначення протилежних полюсів шкал. Для точнішого вибору пар понять слід використовувати словники антонімів і синонімів, а також тезаурус особових рис, побудований вітчизняними психологами (2). Ще один - третій - недолік біполярних шкал, що полягає в тому, що «...дослідники часто задають нормативно-конвенціональну протилежність полюсів конструкта, а не ту, якою насправді користується випробовуваний», не можна назвати істотним для статистичного дослідження, якими і є дослідження в області етнічних стереотипів.
Навіть у психології особистості найбільшого поширення набули методи, засновані саме на бінарній опозиції понять: семантичний диференціал Ч. Осгуда і репертуарні решітки Дж. Келлі (47,49), хоча дослідники конструюють і уніполярні шкали.
5. Творець процентної методики Дж. Брігем також використовував набір якостей, але просив випробовуваних вказати, який відсоток індивідів певної етнічної групи володіє кожним з них. Перевагою процентної методики можна вважати припущення, що представники будь-якої спільноти розрізняються по своїх психологічних характеристиках. Психологи, що використовують техніку «Приписування якостей», часто відзначають, що великий відсоток випробовуваних відмовляється виявляти риси, найбільш типові для цілого народу, наприклад, давати етнічній спільноті характеристики типу «схильність до наук» або «непосидючість». Ця проблема може бути пом'якшена при використанні процентної методики, оскільки психологічно простіше приписувати «схильність до наук» не етносу, а лише частині - хай і вельми значній - його членів. Стереотип в цьому випадку складається з рис, якими, на думку випробовуваних, володіє найбільший відсоток членів групи, що вивчається (18).
Необхідно відзначити, що багатьом випробовуваним важко вказати відсоток всіх людей в світі, що володіють тією або іншою рисою характеру. Мабуть, причиною цього є відсутність стереотипів відносно такої глобальної спільноти, як людство. Повстає питання: чи необхідні подібні оцінки?
Можливо, як вважають багато дослідників, і ні. Адже при використанні методики «Приписування якостей» і процентної методики випробовуваних практично ніколи не просять оцінювати наявність якостей, що не являються розпізнавальними для груп. Ще Кац і Брейлі сконструювали свій набір особистісних рис з атрибуцій, зроблених декількома групами випробовуваних, яких просили скласти перелік властивостей, найбільш типових для 10 етнічних груп. Враховуючи, що однією з основних функцій стереотипів є міжгрупова диференціація, логічно припустити, що саме по цих властивостях групи сприймалися випробовуваними як ті, що розрізняються між собою, і такі якості, як «смертність», в цей набір потрапити не могли. Тому для визначення змісту стереотипів, мабуть, можна обмежитися процентною методикою і методикою «Приписування якостей» (18).
6. З відкриттям «парадоксу Ла-П‘єра» в психології починається серія природних експериментів по виявленню етнічних стереотипів. Відома, наприклад техніка Бочнера (Bochner), відповідно до якої в газету дається декілька оголошень про найм квартир від імені представників різних національностей. Дослідниками фіксується кількість дзвінків що надійшли по всіх оголошеннях, що дає можливість зробити висновок про ті або інші етнічні переваги у орендодавців. Аналогічний механізм «методу втрачених речей» і техніка «помилкового номера» Партнера, за допомогою якого перевіряється готовність людей допомогти представникам різних етнічних груп при втраті листа або поломці машини. Ці методики дозволяють в природних умовах визначити наявність етнічних стереотипів і упереджень у досить широкого кола населення і дають можливість зробити висновок про домінування тих або інших переваг у представників певних соціальних розшарувань (при проведенні паралельного опитування випробовуваних). При такій методиці виключається небезпека соціально бажаних відповідей або передбаченої оцінки, спостережуваних при проведенні досліджень в лабораторних умовах (7,18).
7. Як одну з поширених методик по дослідженню етнічних стереотипів слід назвати метод вільних описів: випробовуваним пропонується скласти письмові портрети тих або інших національних груп, після чого із застосуванням загальночастотного аналізу і контент-аналіза складається список найбільш вживаних характеристик. Перевага цієї методики полягає в тому, що опис складається у вільній формі, що виключає програмуючий вплив заздалегідь запропонованих в списку характеристик (18).
8. Широко застосовується в етнопсихологиії асоціативний експеримент, суть якого полягає в аналізі асоціативних полів, що виникають, наприклад, на назви квітів або стимули-етноніми. Існує також так званий «колірний тест відношення», що складається з трьох етапів: спочатку випробовуваному пропонується зіставити певні національності з тим або іншим кольором потім потрібно проранжувати кольори залежно від індивідуального смаку, а на третьому етапі потрібно збудувати за ієрархічним принципом національності. Очевидно, що цей останній крок ілюструє декларовані переваги випробовуваних. Щоб з'ясувати реальний стан речей необхідно зіставити відповіді в третьому турі з результатами перших двох етапів дослідження, де, на думку авторів методики, були продемонстровані дійсні етнічні переваги (38,39).
9. Для дослідження емоційно-оцінювального компоненту етнічного стереотипу у вітчизняній психології був розроблений діагностичний тест відношення (модифікація методу семантичного диференціала). Створюючи цю методику автори виходили з того, що диференціація сприйняття етнічних груп по шкалі «подобається - не подобається», як правило, веде до того, що одні і ті ж якості, що приписуються і своїй, і іншій спільноті, можуть інтерпретуватися по-різному, і чеснота однієї групи ризикує перетворитися на ваду іншої. Тому в ДТО з двох антонімів типу «щедрий-жадібний» вибиралися тільки негативна якість «жадібний», а як противага - «золота середина»: «економний». На основі такого принципу підбору були отримані шкали, полюси яких розрізняються по коннототивним (афективним) параметрам, тоді як їх смислові значення можуть розцінюватися як достатньо близькі. Випробовуваному пропонується оцінити по запропонованих характеристиках себе, «Ідеал», «типового» представника своїй національності і т.д. ДТО дозволяє виміряти наступні параметри етнічних стереотипів:
ü амбівалентність (ступінь емоційної визначеності стереотипу)
ü вираженість (або інтенсивність: відображає силу стереотипного ефекту) і спрямованість (знак і величина загальної емоційної орієнтації суб'єкта по відношенню до даного об'єкту) (18).
Доповненням до методу ДТО є виділення у відповідях випробовуваних допоміжних показників для виявлення різних характеристик і, зокрема, етнічних стереотипів. Зручною моделлю системи етнічних переваг може служити ступінь збігу образів етнічних груп з образом «Ідеал». У числовому вираженні даний показник представлений різницею між діагностичними коефіцієнтами образу «Ідеал» і образу типового представника якої-небудь національності (45).
10. Необхідно хоч би стисло зупинитися на іншому підході до вивчення етнічних стереотипів - аналізу уявлень про етнічні групи в літературі і мистецтві. Починаючи з 40-х років контент-аналізу піддавалися: американська журнальна белетристика, німецькі кінофільми, сторінки гумору у французьких журналах і багато що інше. Через свою доступність, великий арсенал, зручності для порівняльного аналізу такі матеріали нерідко представляються багатообіцяючими для вивчення етнічних стереотипів. Так, І. С. Кон відзначає, що «систематичне вивчення свого і чужого народів в літературі і мистецтві може дати для розуміння етнічних стереотипів і міжнаціональних відносин значно більше, ніж анкетне опитування» (15).
Ця наукова орієнтація, яка об'єднує психологів, літературознавців, істориків і тому подібне, отримала спеціальне найменування - «імагологія». В рамках цього підходу з'являються роботи і в Росії. Проте одна з найістотніших проблем, що повстають перед цим напрямом, - питання про те, наскільки адекватно художня література, публіцистика, різні види мистецтва відображають стереотипи, що існують в суспільній свідомості, залишається відкритою.
Зарубіжні і вітчизняні автори одностайні в тому, що якнайповніше і глибше проникнення в зміст етнічних стереотипів досягається у разі застосування доповнюючих один одного методів вільних описів і одному з різновидів методу прямого опитування (1,2,18).
РОЗДІЛ ІІІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ
Об‘єкт вивчення (вибірка): студенти, віком від 18 до 25 років.
Предмет вивчення: етнічні стереотипи.
Гіпотеза: гіпотезою виступає припущення, що на формування етнічних стереотипів впливають різноманітні фактори, зокрема, періодичні та Інтернет-видання.
Задачі:
1) довести, що у респондентів вже наявні сформовані позитивні і негативні етнічні стереотипи;
2) довести або спростувати припущення про те, що на формування етнічних стереотипів впливають ЗМІ, а саме періодичні та Інтернет-видання;
3) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічних стереотипів.
Етапи:
I етап охоплює проведення проективного методу, за допомогою якого можна прослідкувати вже сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношенню до різних народів.
IІ етап включає в себе проведення методу семантичного диференціалу, за допомогою якого можна прослідкувати вплив періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних і негативних етнічних стереотипів щодо певних народів.
3.1 Дослідження етнічних стереотипів за допомогою проективного тесту
Мета дослідження:
1) довести або спростувати припущення про те, що у респондентів вже наявні сформовані етнічні стереотипи по відношенню до різних народів;
2) прослідкувати, які саме етноси найбільш піддаються стереотипізації;
3) виявити можливі причини та джерела виникнення стереотипів.
Характеристика вибірки:
Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього в експерименті брало участь 30 чоловік, з них 9 чоловіків і 21 жінка. У експерименті брали участь респонденти української національності.
Методика дослідження:
Для підтвердження або спростування гіпотези був вибраний проективний метод. Випробуваним був запропонований готовий малюнок порожньої карти світу лише з контурами материків. Інструкція включала в себе наступне: «Позначити на цій карті світу свій народ або свою країну та ще 7 інших народів або країн, які ви побажали би бачити на своїй карті світу. Обґрунтувати свій вибір. Країни або народи можуть бути розміщені у вільному місці, незалежно від їх реального географічного положення».
Результати дослідження:
Після отримання результатів, були зроблені наступні висновки:
Європейські етноси відмітили на своїй карті усі 100% респондентів. 66,7% випробуваних бажали бачити на ній представників країн Північної Америки. Серед них: 53,4% - американці, 13,3% - канадці, 6,7% - мексиканці, 6.7% - корінні індіанці. 63% респондентів обрали народи азіатських країн; 30% - представників Африканського континенту; 23% - країн Латинської Америки, ще 23% - австралійців.
Серед найбільш бажаних народі виявилися наступні:
ü Росіяни – 83,3%;
ü Американці – 53,3%;
ü Італійці – 53,3%;
ü Французи – 46,7%;
ü Японці – 36,7%;
ü Китайці – 36,7%;
ü Іспанці – 30%;
ü Німці – 26,7%;
ü Білоруси – 23,3%;
ü Англійці – 23,3%;
ü Індійці – 23,3%
ü Австралійці – 20%;
ü Бразильці – 16,7%;
ü Поляки – 13,3%;
ü Єгиптяни – 10%;
ü Аргентинці – 10%.
Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступні висновки.
1. Серед респондентів, які відмітили на своїй карті країни Африки, не було жодного, хто позначив би конкретний народ або назву конкретної країни. В основному позначали, наприклад, так: «африканці» або «негри», те саме по відношенню до арабських країн, які знаходяться на території Африканського континенту. Їх народи називали «арабами», не конкретизуючи. Африканців в більшості випадків зображали саме на африканському континенті, мотивуючи це, наприклад, наступним чином: «нехай там і залишаються» або «там їм і місце». Це може говорити про вже сформований стереотип по відношенню не тільки до африканців, а і до усього чорношкірого населення планети, зважаючи на те, що позначення «негри» зустрічалося досить часто. Пояснення респондентів може говорити про те, що сформований стереотип носить негативний характер. Випробувані досить мало знають про африканців, вони не досить високої думки про цих людей і не бажають мати з ними нічного спільного, хоча реальних причин цього не називають.
2. Стосовно російського етносу, то можна прослідкувати два сформовані стереотипи. Перший стосується того, що українців і росіян поєднують спільні слов‘янські корені та спільна історична доля. На своїх картах респонденти, як правило, зображали росіян поруч із українцями, пояснюючи це наступним чином «росіяни і українці – брати-слов‘яни, хочеться, щоб жили дружно». Інший стереотип носить більш негативний характер і виявляється у тому, що в росіянах і в Росії вбачають загрозу. «Чим далі Росія від України, тим краще», або «Росіяни не люблять українців», або «Росія залишила поганий відбиток у історії нашої країни».
3. Стосовно американців теж можна прослідкувати два стереотипи. З одного боку їх називали «розумною нацією», «здібними людьми», відмічали добре розвинене суспільство і високий рівень життя, зазначали, що американці можуть стати захистом для українців. З іншого боку, в Америці також вбачали загрозу для України - «Чим далі від України, тим краще». Більш того, щодо американців іноді проявлялась немотивована агресія, яку, однак, важко назвати стереотипом. Наприклад, США позначали на Африканському континенті і пояснювали «хай відчують, як воно там» і т.п.
4. Близько 57% респондентів вважають французів привітливою та романтичною нацією. Серед іншого відмічали також переваги кінематографу, культури та мистецтва.
5. 83,3% випробуваних відмічали, що японці мудрі та сильні духом люди, схильні до філософських роздумів про життя, з легкістю досягають душевної гармонії.
6. Близько 49% респондентів вважають скандинавські народи стриманими і холоднокровними, цілеспрямованими, людьми із залізним характером.
7. 78,1% респондентів вважають німців педантичними та організованими, що допомагає їм досягти чудової організації життєдіяльності та високого рівня життя.
8. 52% випробуваних назвали індійців добрими, високоморальними та душевними людьми, які зуміли зберегти найвищі людські цінності у сучасному жорстокому світі.
9. 45,8% респондентів вважають бразильців здоровою та спортивною нацією, чому, на їхню думку, сприяє природне середовище Бразилії. Також саме бразильці відмічалися як найбільш врівноважена та розумна нація серед інших народів Латинської Америки.
10. 57,4% респондентів назвали аргентинців темпераментними, імпульсивними, пристрасними та дуже вродливими людьми.
За допомогою даного методу можна також дослідити таке явище як етноцентризм, тобто схильність до возвеличення власного етносу або його окремих рис національного характеру над іншими націями та народами (48). Серед наших респондентів близько 30% виявили саме цю схильність. Вони зображали Україну у центрі планети або на цілому, як правило великому, континенті, або на пересічному шляху між Європою та Азією, мотивуючи це наступним чином:
ü Щоб Україна була передовою державою;
ü Щоб інші країни залежали від України;
ü Щоб усі світові процеси відбувалися з участю України і українців.
Також Україну часто поміщали на території теплих континентів (Африка, Південна Америка, Австралія). Серед перелічених причин називалися наступні:
ü Теплий клімат;
ü Красива природа;
ü Велика кількість корисних копалин;
ü Вихід до моря.
Близько 25% випробуваних розміщали Україну на її справжньому географічному положенні.
Серед найближчих союзників України називалися європейські та азіатські країни, якими і намагалися оточувати Україну на карті. Найчастіше це Франція, Німеччина, Білорусь, Росія і Японія. Серед країн, які респонденти найменше хотіли би бачити серед союзників України – Росія і США. («Хотілося, щоб Україна була ближче до країн колишнього СРСР та подалі від США», «Чим далі від США і Росії, тим краще для українців»).
Також у ході експерименту відмічалися наступні тенденції:
1) Політичний фактор впливає на сприйняття інших народів. Серед причин розміщення тих чи інших країн а також відношення до них називалися історичні події (розпад СРСР, війна у Іраку, сучасні відносини України з іншими країнами).
2) Більшість респондентів, аналізуючи свій вибір, робили акцент не на рисах національного характеру, а на інших факторах, які характеризують скоріше країну, аніж народ: природне середовище, традиції, історичні пам‘ятки, економічний розвиток, географічне розміщення, мова, стиль, курортний відпочинок. Це може говорити про те, що з особливостями національного характеру різних народів випробувані знайомі не досить добре.
3) Не дивлячись на інструкцію, у якій говорилося про те, що мають бути відмічені найбільш бажані народи і країни, у своїх поясненнях респонденти характеризували деякі з них із негативного боку і негативного відношення. Це може говорити про те, що негативні стереотипи не менше, ніж позитивні, укорінені у свідомості випробуваних.
3.2 Дослідження впливу ЗМІ (періодичних та Інтернет-видань) на формування етнічних стереотипів
Мета дослідження:
Довести або спростувати припущення про те, що ЗМІ, а саме періодичні та Інтернет-видання здатні формувати етнічні стереотипи:
1) довести вже наявні, сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношенню до п‘яти обраних народів: американців, арабів, аргентинців, японців і німців;
2) довести, що періодичні та Інтернет-видання здатні формувати етнічні стереотипи або закріплювати їх;
3) емпірично довести вплив ЗМІ на формування етнічних стереотипів;
4) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічних стереотипів.
Характеристика вибірки:
Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього в експерименті брало участь 40 чоловік, з них 15 чоловіків і 25 жінок. У експерименті брали участь респонденти української національності.
