Особливості психологічного клімату в студентських групах першого року навчання
Міністерство освіти та науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет філософії
Кафедра психології
Курсова робота на тему:
«Особливості психологічного клімату в студентських групах першого року навчання»
Виконала студентка 3 курсу
психологічного відділення
філософського факультету
Каліка Василина Василівна
Науковий керівник:
асист. Михальчишин Галина Євгенівна
Львів – 2008
Зміст
Вступ
Розділ 1. Мікроклімат у колективі. Психологічний аспект
1.1 Поняття про мікроклімат у колективі
Розділ 2. Особливості психологічного клімату в студентських колективах першого року навчання
2.1 Особливості адаптації студентів до навчального процесу
2.2 Психологічні проблеми соціалізації студентів-першокурсників та конфліктні ситуації у їхньому колективі
Розділ 3. Дослідження психологічного клімату у колективі студентів-першокурсників
3.1 Опис процедури та методик дослідження
3.2 Інтерпретація результатів дослідження
3.3 Статистичний аналіз результатів дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Реформування системи освіти, котре нині відбувається в Україні, висунуло на порядок денний питання подальшої наукової розробки теоретичних і прикладних аспектів проблеми оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі студентської молоді. Як свідчить життєва практика і наукові дослідження, далеко не кожен зі студентів-першокурсників спроможний швидко і без особливих психологічних травм адаптуватись до нової соціальної ситуації, свого нового статусу, а це, безумовно, позначається не лише на самопочутті студента-першокурсника, але й на я кості засвоєння ним знань, взаєминах з однолітками, батьками та педагогами, на його поведінці, вчинках та особистісному становленні загалом.
Різні аспекти проблеми оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі були предметом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних вчених (Ф. Олександр, Р. Бенедикт, Дж. Даллард, М. Мід, Н. Міллер, Р. Сірс, Т. Френч, та ін.) [25]. Досить неоднозначно визначаються критерії виміру рівнів оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі, умови та психологічні механізми прискорення даного процесу на різних вікових етапах та у різних сферах життєдіяльності людини, недостатньо з’ясовані зовнішні та внутрішні чинники, а також питання про те, як впливають індивідуально-психологічні та особистісні характеристики суб’єкта на особливості оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі. Ціла низка досліджень присвячена дослідженню клімату у колективі студентів-першокурсників (І. Варвара, М. Левченко, О. Мороз, Г. Панченко, В. Семиченко та ін.) [18]. Вчені наголошують на важливості дослідження даної проблеми, підкреслюючи при цьому, що прогрес оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі неможливо виключити ні з процесів соціалізації і виховання, ні з життя взагалі, оскільки це «багатофакторний та багатовимірний процес входження особистості у нове соціальне оточення з метою спільної діяльності у напрямку прогресивної зміни як особистості, так і середовища» (О. Мороз).
Об’єкт дослідження –психологічний клімат.
Предмет дослідження –особливості клімату в студентських групах першого року навчання (спеціальність психологія).
В основу дослідження була покладена такі гіпотези:
- припускаємо, що психологічний клімат буде негативнішим у тій групі, де високі показники за шкалою нейротизму;
- припускаємо, що у тій групі, де психологічний клімат більш позитивний, більше осіб, які мають високий рівень комунікабельності і екстравертованості.
Завдання:
1. Зробити теоретичний аналіз проблеми, використовуючи науково-психологічну літературу.
2. Зробити дослідження, використовуючи такі методики:
· Методика Q-сортування
· Особистісний опитувальник Г.Ю. Айзенка;
· Методика визначення психологічного клімату в колективі;
3. Зробити статистичний аналіз результатів.
Практичне значення дослідження. Наше дослідження дозволяє поглибити розуміння механізму оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі. Ця проблема займає в психології одне з провідних місць, будучи багатогранним та інтегральним процесом, суттєво відбивається на ефективності діяльності і стані здоров’я особистості. Дослідження наявного рівня соціально-психологічного клімату в колективі студентів, як і дослідження їх адаптаційних ресурсів, будучи важливим психологічним і науковим завданням, дає можливість адекватно вирішити питання соціальної і психологічної профілактики формування дезадаптивних станів, попередження зриву оптимізації психологічного клімату в колективі в процесі навчальної діяльності, в умовах постійного психоемоційного перенапруження та інформаційного стресу.
Такі дослідження можуть бути застосовані для діагности міжособистісних та міжгрупових взаємин з метою їх зміни, покращення і вдосконалення. Наприклад, куратор вивчивши результати такого дослідження може зробити висновок про свою групу і працювати у певному напрямку з метою корекції тих чи інших негативних моментів, які виявляються у дослідженні.
Розділ 1. Поняття про мікроклімат у колективі. Психологічний аспект
1.1 Поняття про мікроклімат у колективі
Міжособистісні стосунки – це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками у процесі взаємодії викликає в людині зміну поведінки, установок, оцінок. У цьому випадку йдеться про феномен взаємовпливу.
Міжособистісні стосунки спираються на кілька критеріїв: глибину стосунків, а також дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків. Міжособистісні стосунки є найбільш значущими для особистості. Неофіційність, особиста значущість, емоційна насиченість становлять основу для впливу міжособистісних стосунків на особистість [24].
У системі міжособистісних стосунків кожен член спільності має певний статус. Найвищий статус має лідер. Відмінності між статусами нерідко породжують конфлікти. Як правило, за ними приховується якась суперечність, що порушує процес функціонування спільності.
Психологічний клімат – якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній сумісній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.
Колектив – група людей, об’єднана загальною метою сумісної діяльності [22].
Головним регулятором, сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому стан задоволеності – незадоволеності виступає основним критерієм оцінки таких стосунків. Привабливість складається з почуттів симпатії та притягання. Міжособистісна привабливість – непривабливість може набувати характеру сталих зв’язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути разом може стати потребою, і тоді йдеться про певний тип міжособистісних стосунків: приязних, дружніх, товариських, подружніх, ін.
Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками в процесі взаємодії викликає в людині зміну поведінки, установок, оцінок. У цьому разі йдеться про феномен взаємовпливу. Взаємовплив спрямований на формування сталих оцінок, що характеризуються подібністю. Це сприяє зближенню, поєднанню інтересів і ціннісних орієнтацій – відбувається процес уподібнення членів однієї групи. Механізмами взаємовпливу є імітація, навіювання, комфортність, переконання.
Загалом закономірність міжособистісних стосунків, що демонструє зближення психологічних рис у людей, названо «законом міжособистісного уподібнення», а частковий його прояв – «ефект поляризації» особистісних рис – формується у процесі тривалих стосунків.
Рольова поведінка досить мінлива особливо у тимчасових спільностях. Прийнята роль впливає на самосвідомість індивіда, визначає і його ставлення до дійсності, і реальну поведінку. Роль – яка виконується ц системі міжособистісних стосунків, маж відповідати експектаціям – очікуванням членів спільності, що індивід по водитиметься відповідно до ї цінностей (еталон) і норм (правил). Засвоєння цінностей і норм – необхідна умова сумісності їхньої здатності узгоджувати свої дії і підтримувати рівні стосунки за різних обставин. З іншого боку, сумісність досягається за допомогою певного співвідношення їхніх індивідуально-психологічних особливостей. Причому не завжди бажаним співвідношенням є збіг Індивідуальність має складну будову [20].
Оптимально індивід почувається тоді, коли реальна спільність водночас є для нього референтною (взірцем).
Статус, роль, експектації, групові норми, цінності, конформізм (пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами), сумісність, згуртованість, референтність – усе це соціально-психологічні явища, що виникають у процесі функціонування колективу. У своїй сукупності вони складають психологію групи, як характеризується станом міжособистісних стосунків і змінюється залежно від групової динаміки.
Важливим показником мікроклімату в колективі є реалізація групових норм. Вони становлять сукупність вироблених і санкціонованих групою правил і вимог, які регулюють поведінку індивідів, зумовлюють специфічну для кожної групи систему взаємодії, взаємовпливу і спілкування.
Організація внутрішньо групового життя, забезпечення різноманітних аспектів життєдіяльності групи та управління нею безпосередньо пов’язані з вирішенням проблеми лідерства і керівництва. Йдеться про персоніфіковані форми соціального контролю та інтеграції механізмів і способів соціально-психологічного впливу задля досягнення максимального ефекту групової діяльності у спілкуванні та управлінні спільнотою.
Керівництво – здійснюваний індивідом чи колективним суб’єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі.
Завдання його полягає у визначенні цілей спільної діяльності, які фіксують напрям розвитку колективу. З феноменом керівництва пов'язаний феномен лідерства у групі. Вони іноді бувають тотожними, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння і конфлікти. Феномен лідерства є динамічним процесом, який може бути доволі суперечливим: домагання лідерства і готовність до його провідної ролі можуть і не збігатися. Лідер не висувається групою на відповідну посаду, а стає ним неформально. Найчастіше він перебирає на себе роль неофіційного керівника, а з його особистістю ідентифікується специфічна система групових норм та цінностей, яка не завжди тотожна офіційній системі. Психологічна сутність лідерства полягає у здатності впливати на індивідів і групу, спрямовувати їхні зусилля на досягнення цілей.
Мікроклімат у групі не може бути позитивним, якщо група не має єдиних підходів, думок з принципових питань[23]. Групова думка – це оптимальний для всіх індивідів спосіб розв’язання важливого завдання. Внутрішнє життя групи, соціальне, психологічне самопочуття об’єднаних у ній індивідів, ефективність взаємодії із навколишнім середовищем залежать від згуртованості групи, різний вияв якої по-різному впливає на її конфліктогенність.
Розділ 2. Особливості психологічного клімату у студентських групах першого року навчання
2.1 Особливості адаптації студентів до навчального процесу
Навчання у вищому навчальному закладі передбачає велике розумове та нервово-емоційне навантаження. В особливо складне становище потрапляють студенти-прешокурсники, які після важких випускних екзаменів у школі та ще складніших вступних іспитів у вищий навчальний заклад опиняються у незвичних соціальних умовах. Змінюється ритм роботи, відпочинку, сну, з’являються нові емоції та переживання. Досить часто вони призводять до фрустрації і розчарування. Як правило ці переживання залишаються невідомими викладачам і кураторам груп. Це ускладнює процес виявлення психологічних проблем і надання соціально-психологічної допомоги.
Слід зазначити, що проблеми переходу, входження особистості в нове соціальне середовище не можна вважати достатньо вивченим. Вміння швидко пристосовуватись до різноманітних партнерів дуже важливе для рольової та ділової поведінки. Швидкість пристосувань – важлива ознака комунікативної компетентності [15].
У психологічній літературі поняття адаптації традиційно пов’язувалось з пристосуванням організму до умов « навколишнього середовища» Поступово воно поширювалось на всі науки, збагачуючи свій зміст. На процес адаптації впливає ряд факторів - це рівень попередньої підготовки молоді до вузу; об’єктивного уявлення молоді про майбутню професійну діяльність; психологічний мікроклімат у найближчому оточенні студентства; взаємини, які складаються у студента з викладачами; самооцінка студента.
На основі аналізу літератури і теоретичного осмислення проблеми, процес оптимізації соціально – психологічного клімату в колективі не повинен бути простим пристосуванням особистості до нового середовища і вимог, а передбачає активний, усвідомлений характер її входження в нове середовище і вимог. а передбачає активний, усвідомлений характер її входження в нове середовище життєдіяльності. А тому змістовний, творчий характер адаптації може бути досягнутий тільки в результаті активної перетворюючої діяльності суб’єкта адаптації, оптимальне особистості до діяльності може мати місце тільки тоді, коли воно здійснюється за допомогою активних дій і процесів самої особистості. Це складний процес, який являє собою не тільки (і не стільки) пристосування особистості до нових умов вищого навчального закладу як до тимчасового специфічного середовища, скільки набуття особистісно нового соціального статусу – статусу студента.
Поняття соціального статусу нерозривно пов’язане з виділення специфічних рис студентів, зокрема, студентів молодших курсів, що визначають соціальне положення і психологію цієї особливої групи. С.М. Годник відзначає принципову відмінність у поняттях «студент» у соціологічній і психолого – педагогічній літературі. «Для соціолога студент – це представник певної соціальної групи, для педагога – це об’єкт (суб’єкт) навчально – виховного процесу вузу і передусім конкретного курсу. Тому вузівському педагогу важливо знати не тільки загальні характеристики студента, але і особливості його соціального стану на кожному курсі».
Аналіз літератури (Годник С.М., Клименко В.А., Колесов Д.В.) [24, 18] дозволяє нам визначити деякі характеристики соціального статусу студента перших курсів вищого навчального закладу. Суттю такого статусу можна вважати оволодіння нормами і функціями майбутньої професійної діяльності. Відмінними рисами соціального статусу можуть бути:
- усвідомлення нової якості в своїй соціальній позиції, підвищене почуття власної гідності (« я вже не школяр, студент»);
- прагнення закріпитися в цій новій для себе позиції;
- прагнення домогтися перших успіхів, які підтверджують нову, більш високу, позицію;
- інтерес і старанність у виконанні навчальної та іншої роботи в стінах вищого навчального закладу;
- різноманітність навчальних і позакласних інтересів.
Студенти – першокурсники, що відчували ще вчора увагу і опіку шкільних вчителів, в умовах вищого навчального закладу відчувають себе дискомфортно. Нові умови діяльності їх у вузі – це якісно нова система відносин, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки, наявність тих ступенів свободи в організації своїх занять і побуту, які ще не так давно були їм недоступні.
З точки зору структурних компонентів оптимізації соціально – психологічного клімату виділяють активаційний компонент, пов’язаний із функціональними затратами і компенсацією факторів, що перешкоджають досягненню цілей. Когнітивний і емоційний компоненти, а також мотиваційно-вольові процеси, які забезпечують регуляцію. Всіх наступних компонентів [21].
Оптимізація соціально – психологічного клімату трактуються як інтеграція особистості в дану систему соціальних відносин [25].
Існує думка, що процес оптимізації соціально – психологічного клімату виступає як єдність процесів акомодації (засвоєння правил середовища, уподібнення їй) і асиміляції (уподібнення собі, перетворення середовища), тобто як двосторонній процес і результат зустрічної активності суб’єкта і соціального середовища [26].
Для розуміння сутності процесу оптимізації соціально – психологічного клімату є важливим питання про співвідношення соціальної адаптації та соціалізації. На думку одних авторів соціалізація являє собою засвоєння індивідом соціального досвіду певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють йому функціонувати [22]. Інші визначають адаптацію студентів до навчання у вищому навчальному закладі як інтенсивний і динамічний, багатосторонній і комплексний процес життєдіяльності, в якому індивід на базі відповідних і пристосувальних реакцій виробляє стійкі навички задоволення тих потреб, які висуваються до нього в ході навчання і виховання у вищій школі. При цьому на думку деяких авторів спочатку проходить адаптація до соціального середовища вузу, а на старих курсах до вибраної професії та спеціальності [25].
Проблема першокурсників полягає не тільки в тому, щоб сприйняти і зрозуміти нову для них систему, а й у тому, щоб прийняти її на емоційно – особистісному рівні, знайти в ній особистісні сенси. Актуалізація потенційної загрози, яку породжує неадаптивність до нових умов життєдіяльності, може виявитися у відсутності орієнтації в соціально – психологічному просторі навчального закладу, що зумовлює певну ізольованість, негативно позначається на самооцінці особистості, на процесі міжособистісного спілкування в групі [24].
Адаптивність – інтегративна властивість, яка характеризує ступінь психологічної адаптації особистості і визначається відповідністю, відносною невідповідністю або крайнім ступенем невідповідності і відсутністю можливості адаптації між цілями, устремлінням індивіда і досягнутими результатами [23].
Успішній адаптації сприяє наявність в академічній групі позитивного соціально – психологічний настрій, який відтворюють ефективний процес навчальної діяльності [23].
Страницы: 1, 2
