Курсовая: ФРН рубежі століть
Міністерство освіти України
Спеціалізована школа з поглибленим вивченням
німецької мови № 239
ФЕДЕРАТИВНА
РЕСПУБЛІКА
НІМЕЧЧИНА
На рубежі століть
Роботу виконав Форкош Золтан
11 – А клас
Київ – 2002 р.
I. Вступ
Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської країни? Чи
тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг обставин чи
це результат багатовікових шукань німців? Розграбована і розорена після II
світової війни країна змогла за кілька десятиліть перетворитися в одну з
провідних держав світу.
Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових агломерацій,
великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя тут повне суєти,
що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і вщенд забиті дороги.
Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій, достаток мальовничих
пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не можна не згадати і
культурне життя, що в основному зосереджено у великих містах з їхніми
незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм не поступаються і
провінції.
II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ
Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею межують
дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія, Люксембург і
Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська Республіка і
Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне положення тепер,
після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року. Федеративна
Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром між Сходом і
Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном Середземномор`я. Будучи
членом Європейського співтовариства і НАТО, Німеччина виконує роль сполучної
ланки між державами Центральної і Східної Європи. Територія Німеччини складає
357 000 кв.км. Найбільша довжина з півночі на південь - 876 км, із заходу на
схід - 640 км. Крайні точки кордонів: на півночі - селище Лист на острові
Зильт, на сході - саксонське село Дешка, на півдні - баварське село
Оберстдорф і на заході - селище Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія).
Загальна довжина кордону - 3767 км.
З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін: Північний
Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-Вюртемберг,
Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен (включаючи
Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ від нього, вниз
за течією ріки Везера).
На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ на 15
округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року. Відновлено
колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій федералізму):
Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург (Потсдам),
Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія (Ерфурт).
окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі адміністративні райони
(крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої доцільності, передані
сусіднім землям (див. карту на стор. 14).
III. Політичний устрій
ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем
парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості
волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених
Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої і
судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою
конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН -
прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1 липня
1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в
міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру.
Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг
(парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних
виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а
інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі
можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів
виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах. Інтереси
земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість впливу на
законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в бундесраті мінімум 3,
але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності населення).
Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний союз
(ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на підтримку
католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) - утворений у 1945 р.,
діє тільки на території Баварії, більш 130 тис. членів, по політичним цілям є
споріднений з ХДС. Вільна демократична партія (Вдп) - ліберальна партія,
створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і дрібних підприємців,
службовців, чиновників, інтелігенції, частини селянства і ремісників. Соціал-
демократична партія Німеччини (СДПН) - найчисленніша партія ФРН (близько 940
тис. членів), створена в 1969 р., має вплив на профспілки й у середовищі
робітників. Партія "зелених" - створена в 1980 р. у результаті злиття
організацій і груп, що виступили з позицією охорони навколишнього середовища
(близько 40 тис. членів), її опора - молодь і студенти. Партія демократичного
соціалізму (ПДС) - є наступницею Соціалістичної єдиної партії Німеччини
(СЕПН), число членів більш 100 тис. чоловік. Націонал-демократична партія
(НДП) - створена в 1964 р. шляхом об'єднання різних неонацистких угруповань,
близько 6 тис. членів. Республіканська партія - утворена в 1983 р. із
представників правого крила ХСС, програмні установки партії спираються на
неофашисткую ідеологію, на чолі стоїть в минулому есесівець.
У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій, об`єднань і
груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є Об'єднання
німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад входять 16
галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.
IV. Населення
Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і склало
в 1998 році 82,4 млн чоловік.
Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного
складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості
складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько
40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед війною
в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після
установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в
концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького народу
- Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили колись на
півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині на півдні
її, багато романських народів називають німців Allemands.
На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на німецьку мову
Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер узяв найбільш
розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З цього часу існує
єдина літературна німецька мова. Він відноситься до західногерманської групи
індоєвропейських мов. Однак через тривалу феодальну роздробленість
літературна мова не стала єдиною розмовною мовою німців. Є три групи
діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і нижньонімецька. Сильніше
всього відрізняється від літературного нижньонімецький, так званий платдейч.
Близький голландській і фламандській мовам. З часів реформації (16 ст.),
склався розподіл німецьких земель на католицькі (південь і захід) і
протестантські (північ і частково південно - захід). У цілому протестанти
(лютерани) переважають: до них відноситься майже половина всього населення
ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому картина в різних районах дуже
контрастна: у багатьох північних районах частка протестантів перевищує 80 %,
а на сході Баварії ще різкіше домінують католики, що складають там до 90 %
віруючого населення. Характерна перевага католиків у сільській місцевості, у
дрібних громадах, тоді як у великих містах переважають протестанти.
До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових ресурсів.
Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х навіть при
уповільненні темпів економічного росту стало помітно не вистачати робочих
рук. У цей період починається вербування іноземних робітників.
Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях
господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх зайнятих.
Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно збільшилося
число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі помітно виросло
число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке розростання сфери
обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько 90 % населення живе
в містах, причому понад 30 % - у великих містах і агломераціях. Але вже
почався процес субурбанізації, ріст пригородів великих міст, що
розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже гострими.
Агломераційні країни відрізняються великою транспортною перевантаженістю,
шумом і забрудненням навколишнього середовища - задимленістю, труднощами з
постачанням населення чистої питної води, горами відходів і автомобільних
цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем додаються і соціальні:
багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в гетто для бідних шарів
населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт, Штутгарт зайняли в країні
перші місця по масштабах злочинності.
V. Економіка
1. Загальна характеристика
У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль
зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення. Великі
вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно
високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей
широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське
положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн
(Роттердам, Антверпен і ін.).
Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її
території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового
масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).
По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового виробництва ФРН
займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі (після США і Японії).
На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП і 28% ВНП країн ЄС. З
часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції уповільнення темпів
економічного розвитку, що порозумівається кризовою ситуацією в східних
землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991 р. Загальний стан і
тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У нових федеральних землях
виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60% підприємств працює неповний
робітник день. За останні роки в економіку колишньої НДР вкладено 600 млрд.
марок. У нових землях інтенсивно проводиться приватизація колишньої
держвласності. Незважаючи на труднощі, викликані об'єднанням Німеччини,
економіка ФРН залишається в цілому стабільною. Високим рівнем розвитку
відрізняються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівні галузі,
будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млрд. квт./г.
електроенергії. Частка ядерної енергетики складає 11%. Основними
енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси родовищ кам'яного вугілля
складають близько 20 млрд. т.
ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку якого
приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і близько 5%
зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються за рахунок
власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського господарства ФРН є
тваринництво (67% загального обсягу реалізованої сільськогосподарської
продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів 97 кг. на рік.
Середня врожайність зернових у західних землях 62 ц/га, у східних землях -
53,5 ц/га.
Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що
знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км. з
них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк -
42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис. км.,
у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066 судів
загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот ФРН у
1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт - 600
млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться близько
51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в товарообігу СНД.
Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.
Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці, що
відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.
Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і
залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області
фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з
необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі
витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав
45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту інфляції в
1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального банку - 13 448
млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням резервна валюта
світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%. Середня зарплата
склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі менше.
2. Промисловість
Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої
індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у
господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного
продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є у
ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи
гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства
електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на
зеленому лузі".
Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних
електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти
трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії.
В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала науково -
технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової
структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні
витрат на науку й освіту, у рості престижу і привабливості центрів науково -
технічного прогресу. Але процес цей складний. Науково - технічна революція
почалася у ФРН на 10-15 років пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував
монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше і дозволяв
використовувати досвід інших країн.
До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати
"наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір
експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати,
електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став
більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й
експорту.
Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися
нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній
Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке
машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка,
хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім
нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика.
Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької
індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й
автомобілебудування.
Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт
йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й
електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає
перше місце у світі.
Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в
конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і
службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій
ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють
нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні
("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10
автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього
обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм
конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.
Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною,
а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили
місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої"
руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської
руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не
найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання
паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни
пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для
розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини
і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам
імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої
робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки
й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у
Страницы: 1, 2
