Курсовая: ФРН рубежі століть

Курсовая: ФРН рубежі століть

Міністерство освіти України

Спеціалізована школа з поглибленим вивченням

німецької мови № 239

ФЕДЕРАТИВНА

РЕСПУБЛІКА

НІМЕЧЧИНА

На рубежі століть

Роботу виконав Форкош Золтан

11 – А клас

Київ – 2002 р.

I. Вступ

Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської країни? Чи

тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг обставин чи

це результат багатовікових шукань німців? Розграбована і розорена після II

світової війни країна змогла за кілька десятиліть перетворитися в одну з

провідних держав світу.

Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових агломерацій,

великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя тут повне суєти,

що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і вщенд забиті дороги.

Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій, достаток мальовничих

пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не можна не згадати і

культурне життя, що в основному зосереджено у великих містах з їхніми

незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм не поступаються і

провінції.

II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ

Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею межують

дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія, Люксембург і

Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська Республіка і

Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне положення тепер,

після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року. Федеративна

Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром між Сходом і

Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном Середземномор`я. Будучи

членом Європейського співтовариства і НАТО, Німеччина виконує роль сполучної

ланки між державами Центральної і Східної Європи. Територія Німеччини складає

357 000 кв.км. Найбільша довжина з півночі на південь - 876 км, із заходу на

схід - 640 км. Крайні точки кордонів: на півночі - селище Лист на острові

Зильт, на сході - саксонське село Дешка, на півдні - баварське село

Оберстдорф і на заході - селище Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія).

Загальна довжина кордону - 3767 км.

З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін: Північний

Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-Вюртемберг,

Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен (включаючи

Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ від нього, вниз

за течією ріки Везера).

На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ на 15

округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року. Відновлено

колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій федералізму):

Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург (Потсдам),

Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія (Ерфурт).

окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі адміністративні райони

(крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої доцільності, передані

сусіднім землям (див. карту на стор. 14).

III. Політичний устрій

ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем

парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості

волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених

Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої і

судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою

конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН -

прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1 липня

1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в

міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру.

Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг

(парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних

виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а

інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі

можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів

виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах. Інтереси

земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість впливу на

законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в бундесраті мінімум 3,

але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності населення).

Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний союз

(ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на підтримку

католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) - утворений у 1945 р.,

діє тільки на території Баварії, більш 130 тис. членів, по політичним цілям є

споріднений з ХДС. Вільна демократична партія (Вдп) - ліберальна партія,

створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і дрібних підприємців,

службовців, чиновників, інтелігенції, частини селянства і ремісників. Соціал-

демократична партія Німеччини (СДПН) - найчисленніша партія ФРН (близько 940

тис. членів), створена в 1969 р., має вплив на профспілки й у середовищі

робітників. Партія "зелених" - створена в 1980 р. у результаті злиття

організацій і груп, що виступили з позицією охорони навколишнього середовища

(близько 40 тис. членів), її опора - молодь і студенти. Партія демократичного

соціалізму (ПДС) - є наступницею Соціалістичної єдиної партії Німеччини

(СЕПН), число членів більш 100 тис. чоловік. Націонал-демократична партія

(НДП) - створена в 1964 р. шляхом об'єднання різних неонацистких угруповань,

близько 6 тис. членів. Республіканська партія - утворена в 1983 р. із

представників правого крила ХСС, програмні установки партії спираються на

неофашисткую ідеологію, на чолі стоїть в минулому есесівець.

У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій, об`єднань і

груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є Об'єднання

німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад входять 16

галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.

IV. Населення

Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і склало

в 1998 році 82,4 млн чоловік.

Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного

складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості

складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько

40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед війною

в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після

установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в

концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького народу

- Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили колись на

півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині на півдні

її, багато романських народів називають німців Allemands.

На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на німецьку мову

Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер узяв найбільш

розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З цього часу існує

єдина літературна німецька мова. Він відноситься до західногерманської групи

індоєвропейських мов. Однак через тривалу феодальну роздробленість

літературна мова не стала єдиною розмовною мовою німців. Є три групи

діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і нижньонімецька. Сильніше

всього відрізняється від літературного нижньонімецький, так званий платдейч.

Близький голландській і фламандській мовам. З часів реформації (16 ст.),

склався розподіл німецьких земель на католицькі (південь і захід) і

протестантські (північ і частково південно - захід). У цілому протестанти

(лютерани) переважають: до них відноситься майже половина всього населення

ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому картина в різних районах дуже

контрастна: у багатьох північних районах частка протестантів перевищує 80 %,

а на сході Баварії ще різкіше домінують католики, що складають там до 90 %

віруючого населення. Характерна перевага католиків у сільській місцевості, у

дрібних громадах, тоді як у великих містах переважають протестанти.

До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових ресурсів.

Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х навіть при

уповільненні темпів економічного росту стало помітно не вистачати робочих

рук. У цей період починається вербування іноземних робітників.

Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях

господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх зайнятих.

Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно збільшилося

число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі помітно виросло

число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке розростання сфери

обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько 90 % населення живе

в містах, причому понад 30 % - у великих містах і агломераціях. Але вже

почався процес субурбанізації, ріст пригородів великих міст, що

розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже гострими.

Агломераційні країни відрізняються великою транспортною перевантаженістю,

шумом і забрудненням навколишнього середовища - задимленістю, труднощами з

постачанням населення чистої питної води, горами відходів і автомобільних

цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем додаються і соціальні:

багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в гетто для бідних шарів

населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт, Штутгарт зайняли в країні

перші місця по масштабах злочинності.

V. Економіка

1. Загальна характеристика

У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль

зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення. Великі

вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно

високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей

широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське

положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн

(Роттердам, Антверпен і ін.).

Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її

території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового

масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).

По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового виробництва ФРН

займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі (після США і Японії).

На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП і 28% ВНП країн ЄС. З

часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції уповільнення темпів

економічного розвитку, що порозумівається кризовою ситуацією в східних

землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991 р. Загальний стан і

тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У нових федеральних землях

виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60% підприємств працює неповний

робітник день. За останні роки в економіку колишньої НДР вкладено 600 млрд.

марок. У нових землях інтенсивно проводиться приватизація колишньої

держвласності. Незважаючи на труднощі, викликані об'єднанням Німеччини,

економіка ФРН залишається в цілому стабільною. Високим рівнем розвитку

відрізняються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівні галузі,

будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млрд. квт./г.

електроенергії. Частка ядерної енергетики складає 11%. Основними

енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси родовищ кам'яного вугілля

складають близько 20 млрд. т.

ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку якого

приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і близько 5%

зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються за рахунок

власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського господарства ФРН є

тваринництво (67% загального обсягу реалізованої сільськогосподарської

продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів 97 кг. на рік.

Середня врожайність зернових у західних землях 62 ц/га, у східних землях -

53,5 ц/га.

Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що

знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км. з

них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк -

42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис. км.,

у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066 судів

загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот ФРН у

1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт - 600

млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться близько

51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в товарообігу СНД.

Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.

Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці, що

відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.

Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і

залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області

фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з

необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі

витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав

45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту інфляції в

1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального банку - 13 448

млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням резервна валюта

світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%. Середня зарплата

склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі менше.

2. Промисловість

Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої

індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у

господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного

продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є у

ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи

гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства

електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на

зеленому лузі".

Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних

електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти

трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії.

В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала науково -

технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової

структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні

витрат на науку й освіту, у рості престижу і привабливості центрів науково -

технічного прогресу. Але процес цей складний. Науково - технічна революція

почалася у ФРН на 10-15 років пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував

монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше і дозволяв

використовувати досвід інших країн.

До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати

"наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір

експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати,

електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став

більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й

експорту.

Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися

нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній

Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке

машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка,

хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім

нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика.

Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької

індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й

автомобілебудування.

Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт

йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й

електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає

перше місце у світі.

Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в

конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і

службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій

ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють

нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні

("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10

автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього

обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм

конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.

Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною,

а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили

місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої"

руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської

руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не

найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання

паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни

пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для

розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини

і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам

імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої

робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки

й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у

Страницы: 1, 2



Реклама
В соцсетях
бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты бесплатно скачать рефераты