Достатніми підставами для виробництва обшуку можуть бути показання свідка, підозрюваного про зазначені обставини.
Обшук виробляється за мотивованою постановою дізнавача, затвердженому начальником органа дізнання і санкціонованому прокурором. У випадках, що не терпить зволікання, обшук може бути зроблений без санкції прокурора, але з обов'язковим повідомленням прокурора про обшук і його результати в добовий термін.
До не терплять зволікання відносяться випадки :
а) необхідність виявлення і затримки розшукуваного злочинця, коли зволікання з обшуком може дозволити розшукуваному сховатися;
б) зволікання з обшуком може спричинити знищення важливих доказів у справі чи приховання майна, нажитого злочинним шляхом;
в) підстави для проведення обшуку встановлені в ході виробництва невідкладної слідчої дії, а для одержання санкції прокурора буде потрібно багато часу.
По справах про контрабанду проводяться особисті обшуки затриманих, обшуки за місцем їх проживання і роботи.
Предметом обшуку можуть бути самі предмети контрабанди; документи, що свідчать про чи підготовку здійсненні контрабанди; засобу для їхнього виготовлення; документи, що можуть мати відношення до чи підготовки здійсненню контрабанди (записні книжки, аркуші з записами адрес і телефонів, аркуші з записами розрахунків, візитні картки та інше); гроші і цінності, що нажиті злочинним шляхом.
Письмове повідомлення про зроблений обшук без санкції прокурора пересилається в Державну митну службу негайно після закінчення цієї слідчої дії.
Обшук виробляється в присутності двох понятих і обличчя, що займає дане чи приміщення повнолітнього члена його родини, а при його відсутності - посадової особи житлово-експлуатаційного чи установи представника місцевої державної адміністрації. Обшук у службовому приміщенні, де знаходиться обличчя, щодо якого винесене постанова, здійснюється в його чи присутності представників адміністрації підприємства, установи, організації. Для участі у виробництві обшуку можуть залучатися відповідні фахівці, перекладач, а в необхідних випадках дізнавач також має право залучати до обшуку працівників міліції (стаття 183 КПК України). У відповідності зі статтею 182 КПК України в приміщеннях дипломатичних представництв і в приміщеннях родин дипломатів, що користаються правом дипломатичної недоторканності, обшук виробляється тільки по згоді дипломатичного представника і тільки в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ України.
Коли в приміщенні, що підлягає обшуку, знаходяться інші громадяни, дізнавач перед обшуком повинний установити їхню особистість і забезпечити контроль за їх поводженням під час виробництва цієї слідчої чи дії усунути їх з місця обшуку. Такі міри здійснюються і щодо громадян, що ввійшли в приміщення під час обшуку. Дізнавач вправі заборонити всім обличчям, щодо яких він прийняв рішення про їхнє перебування в приміщенні на місці обшуку, спілкуватися між собою, користатися телефоном до закінчення обшуку.
Посадові особи і громадяни зобов'язані чи пред'являти видавати чи документи предмети, необхідні дізнавачем (стаття 179 КПК України). Перед початком обшуку дізнавач пропонує обличчю, що займає приміщення, що підлягає чи обшуку представнику підприємства, установи, організації, де буде вироблятися обшук, добровільно здати указані в постанові предмети і чи документи вказати місцезнаходження підозрюваного, котрий ховається від розслідування. У випадку відмовлення виконати його вимога, дізнавач приступає до виробництва обшуку в примусовому порядку.
При виробництві обшуку, дізнавачем вправі відкривати закриті приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити. При цьому варто уникати не викликаних необхідністю ушкоджень дверей, замків і інших предметів. Після закінчення обшуку обстановка, предмети і речі повинні бути приведені, по можливості, у попередній вид (стаття 183 КПК України).
При виявленні під час обшуку предметів і документів необхідно забезпечити їхня цілісність і недоторканність поверхні в тих місцях, де можуть бути сліди пальців рук підозрюваного й іншого облич. Якщо в процесі обшуку були виявлені схованки, то кожний з них, як і їхній вміст і місцезнаходження повинні бути сфотографовані й оглянуті з дотриманням статей 190, 191 КПК України.
Предмети і документи, що були в схованці, а також, по можливості, саму схованку підлягають вилученню. Результати огляду заносяться до протоколу обшуку приміщення, а виявлені предмети і документи приєднуються до цього протоколу (стаття 186 КПК України).
При наявності даних, що обличчя, у якого виробляється чи обшук хто-небудь із громадян, що знаходилися з ним в одному приміщенні ховають при собі документи і предмети, що мають значення для справи, вони підлягають особистому обшуку (стаття 184 КПК України).
На проведення особистого обшуку санкції прокурора і відповідного постанови не потрібно.
Дізнавач повинний ужити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при обшуку обставини особистого життя що обшукується й інших облич, що проживають чи тимчасово знаходяться в цьому приміщенні (стаття 185 КПК України).
Особистий обшук може вироблятися тільки обличчям тієї ж підлоги, що й обличчя, що обшукується, і в присутності понятих.
Предмети і документи, вилучені законом зі звертання, при їхньому виявленні під час обшуку, підлягають обов'язковому вилученню незалежно від їхнього відношення до справи (стаття 186 КПК України).
У відповідності зі статтями 85, 188 КПК України дізнавач складає протокол. У чи протоколі в прикладеній до нього опису приводиться список вилучених предметів і документів із указівкою їхнього найменування (кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені) тобто характерних для нього ознак; а також місця, де вони знаходилися на момент їхнього виявлення. Крім того, у протоколі повинне бути зазначено, чи був предмет (документ) виданий обшуково чи особисто вилучений примусово.
При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, дізнавач не пізніше двох днів сповіщає про це прокурору (стаття 189 КПК України).
По кримінальній справі про контрабанду одночасно з проведенням обшуку дізнавач з метою забезпечення можливості цивільного позову і можливої конфіскації майна по цій справі зобов'язаний накласти арешт на майно (внески, цінності й інше майно) підозрюваного, де б це майно не знаходилося. Не підлягають арешту й опису предмети першої необхідності, що використовуються цими обличчями і членами їхніх родин. Перелік цих предметів визначений у додатку до кримінального кодексу.
Про накладення арешту на майно дізнавачем виносяться мотивована постанова. Накладення арешту на майно здійснюється шляхом його вилучення дізнавачем чи передачі визначеному обличчю на збереження по розсуду дізнавача.
Цими обличчями можуть бути власник чи майна повнолітні члени його родини, представник житлово-експлуатаційної чи установи місцевої державної адміністрації, інші громадяни.
У протоколі опису майна вказується точний список речей, цінностей, інших предметів, на які накладений арешт, їхнє найменування й інші зовнішні особливості, приналежність до власності конкретних громадян. Обличчя, яким передане майно, попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність по частині 182 КК України за розтрату майна, підверненого арешту.
Виїмка - слідча дія, що виробляється в той же цілях, що й обшук, але у відмінності від обшуку вона виробляється тоді, коли дізнавач має у своєму розпорядженні точні дані, що предмети і документи маючі значення для справи, знаходяться у визначеного чи обличчя у визначеному місці.
Як правило, виїмка виробляється без санкції прокурора. Санкціонується прокурором тільки виїмка документів, що складають державну таємницю і виїмка в поштово-телеграфних установах кореспонденції, на яку накладений арешт. Виїмка виробляється по постанові дізнавача (стаття 178 КПК України).
Вимоги карно-процесуального закону щодо порядку виробництва виїмки, умов виробництва виїмки в приміщенні дипломатичних представництв; обличчя, у присутності яких виробляється виїмка, особистого обшуку обличчя, нерозголошення обставин особистого життя що обшукуються, вилучення предметів і документів, складання протоколу виїмки подібні з вимогами, пропонованими до виробництва обшуку.
Накладення арешту на кореспонденцію і її виїмку виробляються згідно статті 187 КПК України і санкціонується прокурором при винесенні мотивованої постанови. У кримінальній справі про контрабанду накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка здійснюється з метою розширити можливості органа дізнання по виявленню спільників злочину і їхніх намірів, місць перебування предметів контрабанди, а також речей і цінностей, нажитих злочинним шляхом, адрес облич, що ховаються від розслідування і т.п.
Арешт може бути накладений як на вхідну кореспонденцію на адресу підозрюваного, так і на кореспонденцію, що їм відправляється (маються на увазі листа, телеграми, поштово-телеграфні переклади, бандеролі і т.п.)
У постанові вказуються: підстави для арешту визначеної кореспонденції визначеного обличчя, його адреса (місце чи проживання місце роботи), назва установи зв'язку, на яке покладається обов'язок затримувати кореспонденцію, що їм відправляється.
Огляд і виїмка поштово-телеграфної кореспонденції виробляється в присутності двох представників поштово-телеграфної установи.
Про результати огляду і виїмки кореспонденції складається протокол. У протоколі варто вказати, яка саме кореспонденція була оглянута і вилучена для приєднання до справи.
Дізнавач вправі не вилучати кореспонденцію, а відбити в протоколі її зміст ( чицілком частково) чи зняти з її копію. Якщо кореспонденція ніякого відношення до кримінальної справи не має, вона посилається адресату, про що вказується в протоколі (пункт 4.4 Наказу ДМС України № 587 ДМС від 19.09.98 р.)
Підозрюваним згідно статті 43 КПК України, визнається обличчя, затримане по підозрі в здійсненні чи злочину обличчя, до якого застосована запобіжний захід до винесення постанови про залучення в якості обвинувачуваного.
Затримка, як примусовий захід і як слідча дія виробляється дізнавачем тільки по збудженій кримінальній справі. Затримане обличчя, що підозрюється в здійсненні злочину, позбавляється на короткий термін волі і міститься в спеціальне приміщення - ізолятор тимчасового змісту. Рішення дізнавача про затримку підлягає обов'язковому твердженню начальником органа дізнання.
Органи дізнання по справах про контрабанду мають право затримати обличчя, що підозрюється в здійсненні злочину при наявності одного з наступних основ:
коли це обличчя захоплене при здійсненні чи злочину безпосередньо після його здійснення;
коли очевидці прямо вкажуть на дане обличчя, як на злочин, що зробив;
коли на підозрюваному чи на його одязі, при ньому чи в його житло будуть виявлені явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати обличчя в здійсненні цього злочину, воно може бути затримано тільки в тому випадку, коли намагалося сховатися, не має постійного місця чи проживання не встановлена його особистість (стаття 106 КПК України).
Про кожен випадок затримки обличчя, підозрюваного в здійсненні контрабанди, дізнавач зобов'язаний скласти протокол із вказівкою основ і мотивів затримки й у плині 24 годин повідомити прокурору. У плині 48 годин з моменту одержання повідомлення про затримку прокурор зобов'язаний дати санкцію на висновок під чи варту звільнити затриманого. Обличчя, затримані по підозрі в здійсненні контрабанди підлягають особистому обшуку. Дані про особистий обшук і його результати вказуються в протоколі затримки. Термін затримки обличчя, підозрюваного в справі про контрабанду відраховується з моменту доставки цього обличчя в органи дізнання для складання протоколу. Якщо затримка і протоколювання затримки здійснювалися на місці здійснення обличчям чи злочину в іншім місці його перебування (у приміщенні, за місцем роботи і т.п.), то термін затримки відраховується з моменту фактичної затримки.
Затримка в карно-процесуальному порядку, для загального терміну якого відведено 72 години (стаття 106 КПК України ), варто відрізняти від адміністративної затримки з його терміном - 3 години (стаття 125 МК України), що застосовується до облич, що зробили порушення митних правил.
Про виробництво затримки дізнавачем, орган дізнання повідомляє його родину, якщо відомо її місце проживання.
Дізнавач роз'ясняє затриманому його права (статті 21, 43 КПК України), про що вказується в протоколі. Обличчя, затримані по підозрі в здійсненні контрабанди, звільняються з місць тимчасового висновку, якщо: не підтвердилася підозра в здійсненні злочину; відсутня необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді висновку під стражів; закінчився встановлений законом термін затримки.
Звільнення виробляється по постанові органа дізнання, прокурора.
Якщо щодо цього обличчя, підозра в здійсненні контрабанди не відпало, то застосовується такий запобіжний захід як підписка про невиїзд, про що виноситься окрема постанова.
Запобіжного заходу - це примусового заходу, що обмежують волю переміщення підозрюваного, застосовувані з метою припинити можливість сховатися від розслідування, перешкодити встановленню об'єктивної істини, а також продовжити злочинну діяльність (стаття 148 КПК України).
При обранні запобіжного заходу враховується крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України особистість обвинувачуваного, вік, стан здоров'я, родиний стан (стаття 150 КПК України).
Види, зміст і порядок застосування запобіжних заходів визначаються статтями 149-163 КПК України. Підписка про невиїзд складається у відібранні в підозрюваного письмового зобов'язання не відлучатися без дозволу дізнавача з місця постійного чи проживання з місця тимчасового перебування (стаття 151 КПК України).
Якщо підозрюваний порушує дану їм підписку про невиїзд, вона може бути замінена більш строгим запобіжним заходом. Про цьому підозрюваному з'являється при відібранні в нього підписки про невиїзд.
У випадку злісного відхилення підозрюваного від явки на виклик, дізнавач у відповідності зі статтями 135, 136 КПК України, здійснює щодо цього обличчя привід, що здійснюється органом внутрішніх справ за мотивованою постановою дізнавача чи застосовує із санкції прокурора такий запобіжний захід як висновок під варту (стаття 155 УПК України).
Мірами перетинання є : підписка про невиїзд, особисте поручительство, поручительство громадської чи організації трудового колективу, застава, висновок під варту, спостереження командування військової частини (стаття 150 КПК України).
Висновок під варту є найбільш строгим запобіжним заходом і обирається звичайно тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити рішення задач карного процесу.
Виклик і допит підозрюваного в здійсненні злочину виробляється з дотриманням правил, установлених ст. ст. 134-136, 145, 146 КПК України.
Якщо підозрюваний був затриманий чи до нього був застосований запобіжний захід у виді висновку під варту, допит виробляється негайно, а при неможливості негайного допиту, не пізніше 24 годин після затримки. Підозрюваний допитується в місці виробництва чи дізнання в місці його перебування. Допит - слідча дія, у процесі якого дізнавач одержує від допитуваного словесну інформацію про обставини події злочину й інших фактів, що мають значення для справи.
Підготовка до допиту складається з наступних елементів:
а) вивчення вихідних даних, що маються в справі;
б) одержання зведень по спеціальних питаннях, зв'язаним із предметом допиту;
в) вивчення особистості допитуваного;
г) підготовка і визначення часу допиту, а також його технічне забезпечення;
д) складання плану допиту.
Підозрюваний викликається на допит телефоном, чи телефонограмою повісткою з дотриманням правил, установлених статтею 134 КПК України.
Підозрюваний зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого в призначений термін. У випадку неявки без поважної причини, підозрюваний підлягає приводу.
Давати показання - право підозрюваного, а не його обов'язок, він не несе кримінальну відповідальність за відмовлення від дачі показань і за дачу свідомо помилкових показань.
Про кожен допит підозрюваного складається протокол, з дотриманням вимогою статті 85 КПК України.
До участі в допиті підозрюваного можуть залучатися фахівець, перекладач і інші обличчя.
Показання підозрюваного і відповіді на поставлені йому питання викладаються від першого обличчя і по можливості дослівно. Якщо викликаний на допит підозрюваний обмежується тільки заявою, про те, що показання він буде давати в присутності захисника, у протоколі вказується суть заяви і її мотивація. Показання підозрюваного підлягають перевірці, у тому числі шляхом зіставленням їхній з іншими доказами в справі. (п 4.8. наказу ДМС України № 587 від 19.09.98 р.)
У протоколі допиту відносно даних підозрюваного вказується: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, утворення, родиний стан, місце чи роботи посада, місце проживання, судимість і інші необхідні по обставинах справи зведення про нього.
Свідок - незацікавлене в результаті справи обличчя, якій відомі зведення, про обставини, що підлягають установленню по кримінальній справі.
Не можуть бути допитані як свідка :
захисник підозрюваного про обставини, що стали йому відомі в зв'язку з виконанням обов'язків захисника;
обличчя, що у силу своїх фізичних чи психічних недоліків нездатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про їх показання. (стаття 69 КПК України)
Виклик і допит свідка виробляється з дотриманням правил, установлених статтями 166-170 КПК України.
Свідок викликається на допит телефоном, чи телефонограмою повісткою з дотриманням правил статті 166 КПК України.
Обличчя, викликане як свідок органом дізнання, зобов'язано з'явитися в призначений час і дати правдиві показання про відомих йому обставинах справи, відповісти на поставлені питання. Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання вправі застосувати до нього примусовий привід через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому статтями 135, 136 КПК України.
Допит свідка здійснюється в місці виробництва дізнання, а в разі потреби - у місці перебування свідка. Свідок допитується окремо у відсутності інших свідків. При цьому дізнавач уживає заходів, щоб свідки, викликані по одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту, а по можливості і після нього. Предметом показань свідка є фактичні обставини, що вони сприймали безпосередньо - бачили, чули і т.п., а також фактичні обставини, що вони сприймали з інших джерел - зі слів іншого чи обличчя з якого-небудь документа. Ці обличчя повинні також бути допитані в процесі розслідування. Зміст документа, на який посилається свідок, підлягає детальній перевірці. Не можуть бути доказами повідомлені свідком дані, джерело яких невідомий (стаття 68 КПК України).
