За матеріалами митно-тарифного управління ДМСУ важливою проблемою нині є значний обсяг пільг для окремих галузей та підприємств, передбачених чинним законодавством, а також значна диференціація в розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари, що створює можливості зловживань суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з класифікацією товарів при їх митному оформленні.
Також можна виділити наступні недоліки законодавчої бази митно-тарифного регулювання і податкової політики відносно імпорту:
1) в Україні надміру високі ставки акцизного збору, ПДВ наносять відчутну шкоду інтересам імпортерів, споживачам та державі, оскільки система такого оподаткування вигідна тіньовим контрабандистським структурам, які мають можливість отримувати надвеликі прибутки, уникаючи сплати податків та інших зборів. Так, для того щоб конкурувати з тіньовими структурами, легальні імпортери користуються послугами різних фондів, які мають право на податкові пільги. В процесі скорочення таких пільг і скорочення легального імпорту відбувається монополізація внутрішнього ринку України контрабандистськими структурами;
2) методика розрахунку ставок митних податків на основі вартості імпорту дає можливість недобросовісним імпортерам занижувати контрактні ціни і відповідно приховувати від оподаткування значну частину свого обороту;
3) у зв'язку з тим, що зі зростанням митних тарифів та акцизного збору на імпортні товари не були враховані технічні можливості введення марок акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби з 15 жовтня 1995 р., частково припинився легальний імпорт алкоголю та фактично зупинився імпорт тютюнових виробів. В результаті підвищилися ціни на нелегальному ринку, що не відповідає інтересам споживачів і спровокувало посилення соціальної напруги;
4) невиправданим і неефективним з економічної точки зору є кількісне обмеження на видачу сертифікатів на торгівлю імпортними товарами і підвищення вартості таких сертифікатів (від обсягу роздрібної торгівлі відповідно чисельності населення регіонів), це веде до дисбалансу попиту і споживання і сприяє монополізації ринків тіньовими структурами. Крім того, такий підхід стимулює корупцію серед посадових осіб, які займаються видачею сертифікатів;
5) надвеликі ставки оподаткування, відсутність твердих гарантій збереження капіталу, часті зміни в законодавстві створюють серйозні перешкоди к інвестуванню капіталу з-за кордону в Україну, що дуже негативно відображається на економічній ситуації.
2. Аналіз митної політики України на сучасному етапі
2.1 Характеристика митних тарифів
Для глибшого усвідомлення ролі митного оподаткування у регулюванні економічних і соціальних процесів варто проаналізувати розвиток митно-тарифного регулювання в Україні протягом 1991-2004 років. Загалом можна виокремити такі етапи:
1. 1991-1993 роки. Лібералізація зовнішньоторговельних відносин, проведення політики вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту стратегічних галузей національного виробництва. На початку 1993 року було прийнято Єдиний митний тариф, згідно з яким були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 0-10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% для алкогольних і тютюнових виробів.
При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинених країн, із якими Україна мала угоди про надання режиму найбільшого сприяння, оподатковувалися за пільговими ставками. Для країн із режимом найбільшого сприяння рівень імпортного тарифу знаходився переважно на досить низькому рівні: 2-5%. Крім того, досить лібералізованим був імпорт предметів розкоші та легкових автомобілів. Безперечно, такий м'який режим обкладання митом сприяв нарощенню імпорту товарів і послуг.
У цей же період було запроваджене експортне (вивізне) мито, яким охоплювалася близько 81 позиція за варіюванням ставок від 5% для гумових шин до 40% для лому з чорних металів.
2. 1994-1995 роки. Відбувається обмеження імпорту шляхом встановлення квот і ліцензій на нетривалий час, оскільки посилюються кризові явища в економіці, спричинені низькою конкурентоспроможністю національного виробництва.
На початку 1995 року застосовуються протекціоністські заходи до ряду сільськогосподарських товарів і машин для агропромислового комплексу, цементу, ряду хімічних товарів, одягу, деяких видів будівельних матеріалів і дорожньо будівельних машин, автомобілів, меблів тощо. Імпортні тарифи були підвищені до 20-30% для країн із режимом найбільшого сприяння і 30-40% для країн без такого режиму.
Однак, ці заходи не мали необхідного ефекту, вітчизняне виробництво не оговталося після економічної кризи, яка ускладнювалася інфляційними процесами, доларизацією та бартеризацією економіки, неефективною податковою політикою тощо.
Водночас зменшуються ставки ввізного мита на енергоносії та сировину, так звану продукцію критичного імпорту.
Негативний вплив на економіку мала досить поширена практика ввезення в Україну товарів, виготовлених з української давальницької сировини, оскільки іноді під виглядом давальницької сировини імпортувалися звичайні іноземні товари. Так, при ввезенні на переробку давальницької сировини в обсязі 20% від розрахункової вартості товару після переробки надавалася можливість ввозити товари без сплати належних митних платежів. Така податкова пільга негативно впливала на структуру імпорту і сприяла поширенню масового ухилення від сплати податків шляхом використання відповідних схем.
3. 1996-1998 роки. Початок 1996 року характеризується значними змінами у зовнішньоторговельній політиці, які спрямовані на захист вітчизняного виробника. У цей період на більшість товарів ставки імпортного мита підвищилися з 10-20% до 40-100%, максимальний їхній рівень було встановлено на хутро, шкіру - до 150%, лікеро-горілчані й тютюнові вироби - до 200-350%.
Крім цього, були введені ПДВ і акцизний збір, які нараховувалися за дискримінаційною схемою у порівнянні з товарами національного виробництва ( ПДВ нараховувався не на конкретну вартість товару, а на суму цієї вартості, мита і митного збору, акциз - на вартісну базу, до якої входив ПДВ)
Також із кінця 1995 року з метою запобігання уникненню від сплати податків, зокрема заниження митної вартості, багато товарних позицій було переведено під дію специфічних або комбінованих митних ставок замість адвалерних.
У зв'язку з прагненням України приєднатися до ГАТТ та вступу до СОТ на початку 1996 року Указом Президента затверджена «Конвенція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ», яка визначає основні принципи і напрями поступового зниження ставок ввізного мита для їхньої реалізації українською стороною в переговорному процесі з метою забезпечення доступу до товарних ринків у межах вступу України в СОТ. Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більш ніж 14%.
Проте саме в цей період було посилено протекціоністські заходи щодо сільськогосподарських товаровиробників шляхом запровадження у 1997 році механізму сезонних ввізних мит, а також використання заходів нетарифного регулювання. Так, сезонне мито було вперше застосовано у 1996 році до одного виду продукції - картоплі. У 1997 році було прийнято Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», внаслідок чого поступово перелік продукції, для якої встановлювалося сезонне мито, значно розширився. Термін дії ставок сезонного ввізного мита, відповідно до закону, мав становити від 60 до 120 днів.
Через погіршення стану платіжного балансу і з метою підвищення рівня економічного захисту вітчизняного виробника в березні 1998 року були значно збільшені ставки ввізного мита на понад 1500 товарних позицій зовнішньоекономічної діяльності. Середній коефіцієнт 2 був застосований для збільшення ставок, що відчутно підняло ціни на імпортовані товари широкого вжитку, на яких побудовано бізнес малих і середніх підприємств.
Фактично на кінець 1998 року у складі митного тарифу майже не залишилося товарів зі ставками, встановленими в січні 1993 року. Ставки було збільшено на деякі хімічні складники і лужні, цеглу, черепицю - удвічі; на скло, скло посуд та вироби зі скла - утричі; на радіо- і телетовари, електронні засоби охорони ставки мита зросли у 2-3 рази. Найбільше зросли ставки на водний транспорт і дитячі іграшки.
З точки зору дотримання Україною зобов'язань, узятих на себе в рамках угод із тарифів і торгівлі, країна наблизилась до гранично можливої величини ставок мита (згідно із зобов'язаннями, взятими у рамках угод ГАТТ/СОТ, Україна не повинна підвищувати ставки мита більше від середньозваженої величини у розмірі 30% щодо загального масиву Єдиного митного тарифу).
У свою чергу, відбулись зміни й у експортному митному оподаткуванні. Відновлюються експортні податки на низку товарних груп (вовна і шкіра тварин, чорні і кольорові метали). З лютого 1996 року запроваджуються нові експортні обмеження, пов'язані із встановленням індикативних цін на багато видів експортної продукції.
4. 1999-2004 роки - поступова лібералізація імпортного режиму, яка була зумовлена ще й зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями та намаганнями поступово пом'якшити свій зовнішньоторговельний режим.
Водночас у 1999 році активно використовуються сезонні види мита на продукцію сільського господарства, хоч перелік товарів подано у значно меншому обсязі порівняно з 1998 роком. Встановлено ставки сезонного ввізного мита у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита на с/г продукцію 7-12 груп товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Термін дії сезонного ввізного мита було подовжено порівняно з 1998 роком.
До 2000 року було скасовано поняття мінімальної митної вартості. Відновлюється переговорний процес щодо вступу України до ГАТТ/СОТ, відбуваються переговори з ЄС щодо зменшення рівня ввізного мита на товари легкої промисловості. Так, було зменшено розмір максимальних ставок ввізного мита Єдиного митного тарифу до рівня 25%.
У цілому на 01.04.2000 року середньозважений рівень імпортного мита становив в Україні 7,14%, зокрема на промислові товари - 5,48%, сільськогосподарські та продовольчі товари - 25,4 %.
Із набуттям чинності Закону України «Про митний тариф» з 1 липня 2001 року було впроваджено європейські принципи кодування товарів, здійснено перехід до застосування Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року та УКТЗЕД. Даний Закон передбачає збереження 90% раніше діючих ставок ввізного мита та встановлення їх середньоарифметичної величини на рівні 10,7% митної вартості товарів залежно від наданого режиму.
Загалом у 2000-2001 роках митно-тарифна політика здійснювалась у напрямку зменшення максимального рівня ставок ввізного мита до рівня 25%; зменшення кількості підакцизних товарів; зменшення загального рівня ставок ввізного мита; впорядкування рішень уряду з питань зміни ставок ввізного мита; зменшення кількості постанов уряду щодо зміни ставок ввізного мита; зменшення рівня оподаткування ввізним митом текстильної продукції у зв'язку із відповідними до мовленнями з ЄС; запровадження антидемпінгових видів мита.
У 2002 році прийнято досить значну кількість поправок до Митного тарифу. Так, протягом року було знижено пільгові ставки мита в середньому на 1% у групі товарів розділу ХІ «Текстиль та вироби з текстилю». Щодо деяких товарів комбіновані ставки мита було змінено на адвалерні. Досить суттєво підвищено ставки мита на вироби із хутра - до 40% від митної вартості (пільгова ставка - 20%). Зменшено ставки на імпорт інсуліну, що, безумовно, буде корисно для споживачів, оскільки вітчизняний інсулін не має необхідної якості.
У 2003 році Кабінет Міністрів зменшив ставки ввізного мита на деякі товари, що не виробляються або не вирощуються в Україні, та на сировинну продукцію із метою задоволення споживчого попиту, але водночас підвищив ставки ввізного мита на кришки, які виробляються в Україні в достатній кількості для підтримки національного виробника. Крім того, було вилучено з переліку товарів, які обкладаються нульовою ставкою імпортного мита, папір і картон крейдяний, багатошаровий, папір і картон інших типів - для писання, друкування та інших графічних цілей. Скасовано й пільги зі сплати ПДВ з цієї продукції.
У 2003 році також спостерігалась тенденція до запровадження адвалерних ставок замість комбінованих на окремі види рибної продукції, на нешліфований рис, живі квіти тощо. Крім того, визначено сезонні ставки для квітів: 5% на квіти, що ввозяться з 1 листопада до 31 травня і 20% - в інший період.
У більшості своїй зміни, що відбулися у 2003 році у митному тарифі, можна вважати прогресивними, однак є й певні проблеми. Так, скасування пільг для імпортерів картону й паперу означає підвищення цін на офісний папір у середньому до 20%. Не менше значення має постачання двошарового паперу, який в Україні не продукується, однак застосовується для виробництва шпалер.
Підвищення ставок мита на імпорт хімікатів, що необхідні для захисту рослин, також матиме негативні наслідки для сільського господарства, оскільки вітчизняна продукція не задовольняє вимог сільгоспвиробників.
У 2004 році виключили тарифну квоту на ввезення в Україну протягом 2005 року пляшок для напоїв місткістю понад 0,33 л., але не більше 1 л. з безбарвного скла в обсязі 200 млн. шт. на рік за пільговою нульовою ставкою.
Це забезпечить скасування пільгової нульової ставки ввізного мита на ввезення пляшок на 2005 рік та збільшення надходжень до Державного бюджету України.
При співставленні рівнів ставок ввізного мита на товари, встановленому в Митному тарифі з їх граничним рівнем із Концепції переформування митного тарифу України на 1996-2005 роки, то можна зазначити, що:
1) дорівнюють граничному рівню - 13%;
2) перевищують граничний рівень - 34%;
3) нижче граничного рівня - 53%.
За результатами порівняння можна стверджувати про тенденцію зменшення митних бар'єрів, що є одним з методів боротьби з тіньовим сектором, який є нагальною проблемою для України та суттєве пожвавлення легальної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
2.2 Застосування митних пільг
Особливо актуальним на даному етапі трансформації економіки України є питання надання пільг під час митного оформлення товарів та інших предметів, що перетинають митний кордон України, і вплив таких пільг на формування дохідної частини державного бюджету.
В Україні надання митних пільг передбачено розділом ІІІ Закону України «Про єдиний митний тариф», що стосується звільнень від спати мита та інших митних податків.
В 1994-1998 роках найбільшу вагу в умовних нарахуваннях мита становили товари, які ввозяться в Україну у межах певних урядових угод, а також згідно із законом України «Про Єдиний митний тариф» та «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах». Що ж стосується загальної суми умовно нарахованого мита в 1998 році, то для їх оцінки можна навести суму мита, що була нарахована за 1997 рік - 579420,5 тис. гривень, та суму, нараховану за 1999 рік, - 1466306,1 тис. гривень. На основі цих цифр можна стверджувати, що була тенденція до постійного зростання кількості пільг щодо сплати мита та випадків умовного нарахування мита. Тобто з кожним роком державний бюджет недотримував щораз більше коштів.
З метою запобігання нецільовому використанню пільг Державною митною службою України посилено контроль і впроваджено аналіз інноваційних проектів технологічних парків. Було прийнято постанову стосовно обмеження використання імпортних сільськогосподарських товарів під час реалізації інвестиційних проектів, що сприятиме переорієнтації інвесторів на організацію виробництва на сировинній базі України. Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів тимчасово призупинено митне оформлення з наданням пільг на ввезення товарів деяких інноваційних проектів.
Незважаючи на те, що тепер відповідними законодавчими актами та іншими нормативно-правовими документами завеликий пільговий режим щодо імпортних операцій, який діяв упродовж останніх років, здебільшого скасовано, обсяг пільг при митному оформленні залишається значним і відчутним. Більше того, триває зростання у вартісному виразі. Зауважимо, що у 2002 році державний бюджет недоотримав близько 11 млрд. гривень, що були умовно нараховані Державною митною службою України.
На сьогодні стабільною є питома вага митних пільг, що позаторік і торік становило 27,8% у загальному обсязі умовних нарахувань. Та в цілому по Україні сума умовних нарахувань при митному оформленні все ще зростає: з 2002 року цей показник уже зріс на 13,3%. А відтак зростає й абсолютне значення митних пільг. У 2002 році бюджет недоотримав за рахунок надання таких пільг 2,9 млрд. гривень доходів, у 2003 році планувалося недоотримання на 427 млн. гривень більше, тобто сума втрат - близько 3,5 млрд. гривень. Для порівняння зазначимо, що у доходах бюджету 2003 року надходження мита було заплановано на рівні близько 2,8 млрд. гривень, тобто законодавчо надається обсяг митних пільг, що перевищує обсяг бюджетних митних доходів.
На жаль, в Україні нині переважає такий спектр умовних нарахувань мита, який характерний для всіх країн, де відбуваються трансформаційні процеси в економіці. Маємо на увазі звільнення від сплати мита окремих товарів та предметів, що перетинають митний кордон, передовсім з метою підтримки окремих галузей економіки та захисту найнезабезпеченіших верств населення країни.
Найбільший обсяг таких пільг надається на підставі міжурядових угод України з країнами СНД та Балтії і з Республікою Македонія про вільну торгівлю й Закону України «Про митний тариф». Так, умовні нарахування у 2002 році за цими законодавчими актами відповідно становили 1,3 та 1,1 млрд. гривень. На мікрорівні такий обсяг митних пільг є необґрунтованим, економічно недоцільним. На момент розроблення чинного у цій сфері законодавства передбачалося, що втрати бюджету від запровадження таких значних пільг будуть компенсовані. Очікується, що за рахунок пільг у митному оподаткуванні відбудеться розширення виробництва, і серед інших позитивних ефектів від такого розширення зростуть податки на прибуток та на доходи фізичних осіб, що надходять до бюджету. Проте прогнозованого розширення виробництва не відбувається, а в умовах пільгового режиму оподаткування в Україну ввозяться товари широкого вжитку, готова продукція, яка має оподатковуватися на кордоні на рівних умовах з іншими подібними товарами.
