|Товари народного |45 |37 |32 |88 |
|споживання | | | | |
|В т.ч. продукти |48 |41 |34 |82 |
|харчування | | | | |
|алкогольні напої |72 |53 |60 |113 |
|Непродовольчі товари|32 |24 |23 |97 |
|З них товари легкої |23 |17 |16 |92 |
|промисловості | | | | |
|Непродовольчі |38 |28 |28 |99 |
|това-ри без товарів | | | | |
|легкої промисловості| | | | |
Таблиця 4. Виробництво продовольчих товарів на душу населення
України,
кг (дані Держкомстату України)
|Продовольчи види |1998 |1996 |1997 |
|М’ясо, включаючи субпродукти 1 категорії |18,6 |14,9 |11,0 |
|(промисловий виробіток) | | | |
|Ковбасні вироби |5,4 |4,2 |4,1 |
|М’ясні напівфабрикати |0,8 |0,5 |0,4 |
|Тваринне масло |4,3 |3,2 |2,3 |
|Жирні сири (включаючи бринзу) |1,4 |1,2 |0,9 |
|Продукція з незбираного молока (у |25,1 |17,9 |13,0 |
|перерахунку на молоко) | | | |
|Маргаринова продукція |2,1 |1,7 |1,7 |
|Цукро-пісок |75,6 |64,5 |40,1 |
|Олія |13,5 |13,8 |10,0 |
|Консерви, умовних банок |28,0 |19,8 |22,4 |
| в т. ч.плодоовочеві |20,1 |12,0 |15,3 |
|Хліб і хлібобулочні вироби |79,8 |67,5 |60,2 |
|Кондитерські вироби |6,1 |5,5 |6,4 |
| в т.ч. цукристі |3,6 |3,5 |4,1 |
|Макаронні вироби |4,3 |3,4 |2,8 |
|Мінеральні води, л |3,2 |2,9 |4,2 |
|Безалкогольні напої, л |7,2 |7,0 |8,4 |
|Сіль (видобуток) |55,6 |55,7 |51,7 |
Дані таблиць 3 і 4 опосередковано свідчать про те, що зниження рівня
виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів
підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами
харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.
Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого,
майнового та інших видів страхування. Наприклад,
тенденція до
зростання кількості правопорушень і посягання на власність громадян (в рік
відбувається до 500 тис. зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання
власників захистити її. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир
(9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування
квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових
ситуацій.
Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист
від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка
супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у
тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на
підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть),
зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів
людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту
в нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах
стати справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов’язання
перед страхувальниками.
Не останню роль в негативному ставленні страхувальників до страхування
відіграє бажання страховиків якомога скоріше зібрати значний капітал за
рахунок підвищення тарифів і не виплат страхового відшкодування. Наприклад,
останнім часом добровільне особисте страхування стає непопулярним серед
населення. Такий стан пояснюється певними причинами:
. інфляція і невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому
страхуванню укладаються на тривалий строк — 3, 5, 10 і більше років. Між
тим інфляція за лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька
разів;
. невигідність роботи з населенням. Компанії віддають перевагу
підприємствам, оскільки можливо заробити швидше і більше коштів без
кропіткої роботи із страхувальниками і особливо з різними категоріями
населення. Справа ще й і в тому, що особисте страхування відзначається
складністю організації і вимагає численних статистичних розрахунків для
правильного ведення тарифної політики.
Статистика свідчить, що в останній час кількість людей, які щорічно
гинуть в дорожно-транспортних пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих
сумах при цьому обчислюються і матеріальні збитки. Разом з тим цей вид
страхування вигідний не тільки потерпілим, а й страховикам. По-перше,
потерпілі отримують надійну гарантію відшкодування певної частини збитків і
позбавляються від різної бюрократичної тяганини, без якої не обходиться
жодна судова процедура. Для них важливо також і те, що система передбачає
функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).
Мета Моторного бюро — координація діяльності його членів в області
страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за
збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її
межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з
уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності
власників транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії)
можуть входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів.Для
забезпечення виконання зобов’язань страховими організаціями-членами МТСБУ
перед страхувальниками і потерпілими в ДТП при Моторному бюро створені
централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд
захисту потерпілих. В 2001 р. до складу Моторного бюро входило 75 страхових
компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта», АСТ «Терен», АТ УСК
«Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК «Скіф», САТ
«Фантотум», УАСК-«АСКА», ЗАТ СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ
«УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест»,АСК «Карпати».
Для страховиків досить ефективно спрацьовує ідея транспортного
страхування: страхові платежі набагато менше тих сум, які страховик повинен
був би виплатити потерпілому, якби не було цієї системи страхування.
З розвитком економічних реформ транспортне страхування вантажів стає
одним з динамічних елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити,
що даний напрям страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби
імпортно-експортних операцій, тоді як більше половини вантажів, які
перевозяться в межах України, власниками вантажів не страхуються. Крім
того, щоб мінімізувати ризик, страховики пропонують широкий спектр
додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі,
установка за свій рахунок протиугінних пристроїв та надійних замків тощо).
В 2001 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 177 компанії.
Розвиток банківської системи і розширення сфери послуг клієнтам
обумовили і появу клієнтів, бажаючих страхувати кредити і депозити та
відповідно появу спеціалізованих страхових компаній по цих напрямах
страхування. В 2001 р. страхуванням кредитів займалося 66 компаній, а
страхуванням фінансових ризиків — 166 компанії. В різноманітності проблем,
які хвилюють сьогодні населення, є страхування здоров’я на випадок хвороби.
В 2001р. цим видом страхування займалася 204 страхових компаній.
Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і
підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових
компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у
страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих
фінансових результатів. Крім того, конкуренція передбачає наявність на
ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Свобода
вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх фінансових можливостей
можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний
для них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати.
Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які
види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-
якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для
розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення
страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє
можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.
1.3. Аналітичний зріз
З переходом народного господарства до ринкових відносин розпочався
новий етап в розвитку страхового ринку, оскільки по суті була ліквідована
державна монополія на проведення страхування. Практика підтвердила, що
монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія не сприяє
орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси,
задоволення яких стає першочерговим завданням, приводить до бюрократизації
страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж
підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації
страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що
Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування
орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об’єкти страхування
були обмежені: домашнє майно, життя, здоров’я, будівлі, транспортні засоби.
При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.
З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові
організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними
видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків,
біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового
страхування.
Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і
те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов’язання по захисту
інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і
викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові
страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на
страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і
довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного
із своїми попередниками.
Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність
створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як
правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був
перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі
компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали
створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка
чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в
1990р.( 7, 1991р. (28, 1994р. — 616, 1995р. (655, 1996р. ( 700, 1997р. —
241, 1998р. — 233, 1999р. — 254, 2000р. ( 283, і на початок 2001р.( 328
компаній.
Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає
загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового
ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не
означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції
страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості
страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і
конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості
як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять.
Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 р. до 233
проти приблизно 700 різних страхових товариств і організацій, які
функціонували з початкового періоду становлення страхового ринку. При цьому
були й інші об’єктивні і суб’єктивні причини і особливо загальна економічна
і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного
господарства, невиплати заробітної плати і зубожіння населення та втрата
довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, в
тому числі і до розвитку страхування, як однієї з дієвих форм соціального
захисту населення. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним
запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування»
(Постанова Верховної Ради України № 85/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що
також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними
Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових
організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та
пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних
типів.
Кінець 90-х років характеризувався збільшенням валових показників
страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по
видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому
(національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку
(табл.5).
Таблиця 5. Динаміка розвитку страхового ринку України
|Страхова премія на |232 |373 |454 |1692 |3387 |4583 |8122 |9239 |
|одного страховика | | | | | | | | |
|Страхові виплати |95414|14427|14731|12918|17784|360919|407000|424205|
| | |2 |1 |2 |5 | | | |
|Страхова виплата на |155 |220 |210 |535 |763 |1421 |1547 |1293 |
|одного страховика | | | | | | | | |
|Рівень виплат, % |66 |59 |46 |32 |23 |31 |19 |14 |
|Сформовані страхові |49339|65216|92681|15983|44769|537041|959000|118515|
|резерви | | | |8 |2 | | |6 |
|Передано в |- |38295|55450|63060|23853|451169|918000|142942|
|перестрахування | | | | |1 | | |7 |
|Обсяг сплачених |- |22573|64210|11865|15059|327872|51100 |103687|
|страхових фондів | | | |6 |5 | | |7 |
|Кількість |616 |655 |700 |241 |233 |254 |263 |328 |
|страховиків | | | | | | | | |
Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в
умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння
виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався
досить високими темпами (таблиця 6).
Таблиця 6. Темпи росту страхування в Україні
|Показники по роках |Темп росту, % |
|Страхова премія на одного |159 |122 |373 |200 |135 |177 |114 |
|страховика | | | | | | | |
|Страхові виплати |151 |102 |88 |138 |203 |113 |104 |
|Страхова виплата за одного |142 |95 |255 |142 |186 |109 |84 |
|страховика | | | | | | | |
|Сформовані страхові резерви|132 |142 |172 |280 |120 |178 |125 |
|Передано в перестрахування |- |145 |114 |378 |189 |203 |150 |
|Обсяг сплачених статутних |- |284 |185 |127 |218 |56 |205 |
|фондів | | | | | | | |
|Кількість страховиків |106 |107 |34 |96 |109 |103 |125 |
Намітився ряд тенденцій, серед яких:
. темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту
страхових виплат;
. поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;
. намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що
свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери,
що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності
збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.
Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалася
удосконаленням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості
страхувальників, упровадженням нових видів страхування і підвищенням
надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло своє
підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-
правових актів і внесенні змін у діючі. Уперше на більш тривалий термін
постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року № 98
затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001(2004
року, що визначила основні напрямки розвитку страхового ринку і заходу щодо
створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових
послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального
захисту населення. Найважливішим етапом розвитку страхування стало
