Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик
зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити
належні страхові платежі.
Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для
ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів
України. Стаття 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
страхування" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій
державі:
1) медичне страхування;
2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім
тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при
виконанні ними службових обов'язків;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в
установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та
сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця
робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо
відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим
користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних
засобів;
10) страхування засобів водного транспорту;
11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних
насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових
культур і цукрових буряків сільськогосподарськими працівниками всіх форм
власності;
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки
за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту (порядок і
умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і
організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть
участь у наданні психіатричної допомоги, в т. ч. здійснюють догляд за
особами, які страждають психічними розладами;
14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за
шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної
небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти,
господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та
санітарно-епідеміологічного характеру;
15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в т. ч. за шкоду,
заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо
інше не передбачено такою угодою;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у
випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я
тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти
і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних
закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які
працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету
України) на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов'язаного з
виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику
зараження збудниками інфекційних хвороб;
20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за
утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку
може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному
середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення)
небезпечних відходів;
21) страхування персоналу транспортних установок, джерел іонізуючого
опромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та
радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику
негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок
коштів ліцензіатів;
22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура),
перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням
Національного космічного агентства України;
23) страхування цивільної відповідальності космічної діяльності;
24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна
інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з
підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та
експлуатацією її у космічному просторі;
25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою
до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у
космічному просторі;
26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних
вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні
небезпечних вантажів;
27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може
заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом
Міністрів України;
28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід,
визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна
третім особам;
29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у
власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути
заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи
використання цієї зброї;
30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою,
від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з
переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за
шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;
32) страхування відповідальності морського судновласника;
33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання
передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих
або техногенних катастроф від протиправних дій третіх осіб.
Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України
встановлює:
> порядок та правила його проведення;
> форми типового договору;
> особливі умови ліцензування обов'язкового страхування;
> розміри страхових сум;
> максимальні розміри страхових тарифів або методику
актуарних розрахунків.
Здійснення обов'язкових видів страхування, які не передбачені цим
законом, забороняється.
Дія Закону України "Про страхування" не поширюється на державне
соціальне страхування, яке теж є обов'язковим.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між
страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та
фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають
застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного
страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком
самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час
укладання договору страхування.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються
правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими
Уповноваженим органом.
Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного
страхування, які визначені в ліцензії.
1.4 ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ І ДІЇ СТРАХОВОГО ДОГОВОРУ
Договір страхування укладається на основі усної або письмової заяви
страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених
конкретними правилами.
Оформлення договору страхування здійснюється на бланках страхових
полісів страховим представником у присутності страхувальника або його
довіреної особи з обов'язковим оглядом об'єкта страхування, якщо інше не
зумовлено конкретними правилами.
Страховий поліс вручається страхувальнику відразу після сплати
страхової премії.
У разі розстроченого платежу страховий поліс видається після сплати
першого внеску, а при сплаті наступних внесків страхувальнику видається
довідка або квитанція.
Якщо страховий поліс втрачено, страхувальнику видається дублікат, а
загублений поліс вважається недійсним.
Страховий поліс не може передаватись іншій особі, якщо це непередбачено
правилами. Договір страхування набирає чинності:
> при сплаті страхового платежу готівкою — з моменту підписання
страховиком і страхувальником договору;
> при сплаті страхового платежу в безготівковій формі — з моменту,
зазначеного в полісі, але не раніше 24 годин з дня списання засобів
з рахунка страхувальника на рахунок страховика.
Страховик несе відповідальність за договором з моменту, передбаченого
конкретними правилами страхування або умовами договору.
Дія договору закінчується о 24-й годині того дня, який зазначений у
полісі, якщо інше не обумовлено правилами.
Страховик несе відповідальність за договором з частково виплаченим за
ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці між
відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою виплачених за
ним страхових відшкодувань і страхових сум.
Якщо страхове відшкодування або страхові суми виплачені у розмірі
зобов'язань страховика за договором до закінчення строку його дії, то дія
договору припиняється з моменту закінчення розрахунку.
Дія договору може бути призупинена на будь-якому етапі, якщо це
передбачено законодавством, за вимогою або страхувальника, або страховика.
Причиною дострокового припинення дії договору може бути несплата
страхувальником платежів у встановлені договором строки. Дія договору за
цих умов вважається припиненою у разі, коли черговий страховий платіж не
було сплачено за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів
з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено
умовами договору.
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка
сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО календарних днів до
дати припинення дії договору.
Не може бути достроково призупинено дію договору особистого страхування
з ініціативи страховика, якщо на це немає згоди страхувальника, за умови,
що останній виконує усі умови договору страхування (якщо інше не
передбачено умовами договору та законодавством України).
Якщо договір (окрім договору страхування життя) розривається з
ініціативи страхувальника, то Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про страхування" передбачено два варіанти відповідальності
страховика:
а) якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов
договору, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі
повністю;
б) якщо ця вимога не зумовлена порушенням страховика, то останній
повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії
договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, визначених
при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та
страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Якщо достроково припиняється дія договору (крім страхування життя) з
ініціативи страховика, але не з вини страхувальника, то останньому повністю
повертаються сплачені ним страхові платежі.
Якщо ж договір розривається страховиком з причин невиконання
страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові
платежі за період, що залишився до закінчення строку дії договору, за
вилученням нормативних витрат на ведення справи, факти-них виплат страхових
сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором
страхування.
Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик
виплачує страхувальнику викупну суму.
Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у
разі дострокового припинення дії договору страхування життя. Вона
розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від
періоду, впродовж якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою,
яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і
є невід'ємною частиною правил страхування життя.
При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний:
> вжити необхідних заходів для попередження та усунення причин, що
сприяють виникненню додаткових збитків;
> повідомити страховика про настання страхового випадку в строк,
передбачений конкретними правилами;
> подати в установленій формі заяву про виплату страхового
відшкодування;
> надати страховику всю необхідну інформацію про збитки і
документи для встановлення відповідальності та розміру збитків.
Якщо такої інформації і документів немає, сприяти отриманню її
страховиком.
Страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний:
> протягом зазначеного в Правилах часу направити на місце
страхової події свого представника, і за участю страхувальника,
його правонаступника чи третіх осіб скласти акт (аварійний
сертифікат) про страхову подію;
> протягом двох робочих днів з моменту повідомлення про настання
страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних
документів для своєчасного здійснення страхової виплати або
страхового відшкодування страхувальнику;
> здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування
у передбачений договором строк. Страховик несе майнову
відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати
(відшкодування) шляхом сплати неустойки (штрафу, пені), розмір
якої визначається умовами договору страхування;
> відшкодувати витрати, понесені страхувальником для попередження
або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
> за необхідності страховик направляє запит у компетентні органи.
1.5. СТРАХОВІ ПОНЯТТЯ, ЯКІ ВІДОБРАЖАЮТЬ НАЙЗАГАЛЬНІШІ УМОВИ СТРАХУВАННЯ
Страховий захист — сукупність розподільчих та перерозподільчих відносин
з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам
у разі загибелі або ушкодження матеріальних об'єктів, або втрат у сімейних
доходах населення у зв'язку з втратою здоров'я, працездатності та іншими
подіями.
Страховий інтерес — усвідомлена потреба в захисті майна, доходів,
життя, здоров'я, працездатності і т. ін. шляхом страхування.
Страхова сума — сума, на яку страхується об'єкт за законом (обов'язкове
страхування) або за договором (добровільне страхування). У майновому
страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єкта, що підлягає
страхуванню (будівля, споруда, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в цілому
за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т.
ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості
об'єкта, що підлягає страхуванню.
В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного
застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється
вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).
Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі
отриманої від певних державних органів ліцензії.
Страхувальник — юридична або фізична особа, яка вступила в страхові
відносини зі страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страхове
відшкодування збитків за застрахованими подіями.
Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє
життя, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту.
Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і
страхувальником. За деякими видами особистого страхування ці суб'єкти
можуть не збігатися. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є
батьки, а застрахованими — діти.
Страховий випадок — подія, з настанням якої страховик зобов'язаний за
законом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільне
страхування) виплатити страхове відшкодування (страхову суму).
Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за
майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням
страхових випадків для покриття збитків.
Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика
сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами
страхування сукупності подій або окремої події.
Отримувач страхового відшкодування, або страхової суми, — фізична або
юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання
відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це страхувальник, в
особистому — страхувальник або застрахований (страхування на дожиття,
втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа,
котрій заповідав страхувальник отримати страхову суму на випадок його
