Вивчення референтних груп сучасного суспільства

• Вступ
• Розділ 1. Соціологічний підхід до вивчення референтних груп
• 1.1 Соціальні групи -- інгрупи та аутгрупи
• 1.2 Поняття референтні групи в контексті соціальних груп
• Розділ 2. Референтні групи в житті сучасної людини
• 2.1 Поняття референтних груп у науковому дискурсі. Огляд основних концепцій
• 2.2 Нормативна і порівняльна функції референтних відносин
• 2.3 Референтність, як умова формування й розвитку особистості
• 2.4 Референтні структури як чинник соціальної ідентифікації особистості
• Висновки
• Список використаної літератури
• Вступ

«Людина в групі не є самою собою: вона одна із клітинок організму, яка настільки ж відрізняється від нього, як клітинка вашого тіла відрізняється від вас»

Д. Стейнбек

Актуальність теми зумовлюється необхідністю аналізу механізмів трансформаційних соціальних процесів. Трансформаційні процеси охоплюють усі підсистеми суспільства, проте сам процес трансформації не є єдиним і несуперечливим. У своїх негативних проявах процеси трансформації призводять до неузгодженості на інституційному та діяльнісному рівнях, до протиріч у сфері ідеального і реального, до різкої деформації соціальної структури та іншого. Синтез цілеспрямованих і стихійних змін інституційної структури визначає утворення одних і розмивання інших соціальних груп, в тому числі референтних груп населення.

Висока динамічність процесів, що відбулися в соціальній, політичній і економічній сферах українського соціуму в 90-ті рр. ХХ століття, коли перехід України до принципово нового укладу життя спричинив глибокі зміни в соціальній структурі, зміну культурно-ідеологічних інтересів, сьогодні зміняється періодом відносної стабільності суспільного розвитку, поступово в країні наростають процеси соціально-структурної консервації.

Наприкінці ХХ початку ХХІ століття зміни торкнулися не тільки глобальної політики або глобальної економіки, але й малих груп населення, кожної окремої людини.

Детермінуючий вплив, з боку соціального середовища стає менш твердим, активність індивіда одержує великий простір для вільного прояву. Вивчення референтних груп у контексті українського соціуму стає усе більш і більш необхідним і актуальним.

Незважаючи на важливість і актуальність проблеми референтності й референтних груп, ця область недостатньо вивчена й представляє великі можливості для подальших досліджень. Це і визначило вибір теми курсової роботи «Референтна група та її роль в житті сучасної людини»

Сформована ситуація в сфері референтних груп і ціннісних орієнтацій визначає об'єктивну новизну справжнього процесу, вимагає серйозного соціологічного вивчення й дослідження, а також підтверджує необхідність підвищення рівня вивчення проблем груп суспільства.

Ступінь наукової розробленості проблеми. В основі теорій референтних груп лежать ідеї Дж. Міда [33] про «узагальнене» інше. Починаючи з 40-х рр. ХХ століття теорія референтних груп здобуває особливу популярність, і пов'язується це, насамперед, з іменами таких авторів, як Г. Келлі, Р. Мертон , Т. Ньюком, Г. Хайман, М. Шериф [8], [15], [32], [31] і ін. Завдяки роботам цих дослідників проблема референтної групи набула популярності серед соціальних психологів і соціологів.

У вітчизняній науці дана проблема вивчалася Г. М. Андрєєвою, О. В. Соловйовою, А. А. Чечуліним, Є. В. Щедріною [1], [2], [18], [24], [28] і іншими дослідниками.

Об'єктом дослідження в даній роботі є референтні групи нинішнього соціуму і їхнє місце в житті сучасної людини.

Предметом дослідження виступають фактори, умови формування референтних груп сучасного соціуму й причини вибору людьми тих або інших референтних груп.

Метою даного курсового дослідження є вивчення референтних груп сучасного суспільства, факторів, умов і причин вибору людьми в якості референтних тих або інших груп.

У відповідності з поставленою метою дослідження були поставлені такі завдання:

1. Розглянути фактори, детермінанти, види, ознаки й теоретичні підходи до розгляду теорії референтних груп у західній і вітчизняній науці;

2. Виявити специфіку соціологічного підходу до дослідження референтних груп сучасного суспільства;

3. Досліджувати причини, мотиви, динаміку, види й особливості вибору населенням тих або інших референтних груп;

4. Виявити соціальну природу й основні напрямки формування референтних груп сучасного суспільства.

Теоретико-методологічна основа. Постановка завдань вимагає міждисциплінарного підходу й інтеграції різних дослідницьких практик. Принципи системності й розвитку, соціального детермінізму склали загально-предметну базу дослідження. Теоретичну базу дослідження становлять наукові концепції, що розкривають такі категорії, як «референтні групи», «референтне спілкування», «соціальні групи» і т.д. Теоретична основа дослідження представлена дослідженнями в області загально-соціологічної теорії (П. Бурдьє, Р. Мертон, Т. Парсонс, В. Отрут і ін.), а також теорій референтних груп (Г. Андрєєва, Г. Келлі, Т. Ньюком, Є. Щедріна і ін.).

Наукова новизна дисертаційного дослідження. На основі сформованих у світовій і вітчизняній науці теорій і концепцій референтних груп і з урахуванням думок, про те, що сьогодні немає однозначного визначення цього поняття, уточнене значення категорії референтна група й виділені основні ознаки референтних груп.

Теоретична й практична значимість роботи полягає в тому, що результати, отримані в ході даного курсового дослідження доповнюють і розвивають наші знання про роль і місце референтних груп у житті сучасної людини. Матеріали й висновки, представлені в даній роботі, можуть бути використані для підготовки різних навчальних курсів і спецкурсів по загальній соціології, соціології процесів і інститутів, соціології комунікацій, соціології культури й соціології суспільства.

Соціальні групи можна розглядати як спільності людей зі стійкими взаємодіями й наявністю взаємних очікувань, координацією дій, кооперацією й солідарністю із приводу загальних цілей і культурних зразків. Кожний індивід у різні моменти свого життя входить на правах учасника в кілька груп. Так, він є членом родини, студентської групи, спортивного товариства, дружньої групи й т.д. У результаті соціолог, який вивчає суспільство, зіштовхується з величезним числом найрізноманітніших груп, які розрізняються за розмірами, ступенем організованості, характером внутрішньо-групових взаємодій, поводженням членів групи й багатьма іншими ознаками. Ця строката картина ускладнюється тим, що ті самі люди через призму свого соціального досвіду й своєї культури бачать по-різному ці групи. Все це говорить про необхідність починати вивчення соціальних груп із класифікації, що дозволяє виділяти і оцінювати основні види груп, а також визначати ступінь внутрішньо-групової й міжгрупової взаємодії.

Інгрупа й аутгрупа. Кожний індивід виділяє деяку більшість груп, до яких він належить, і визначає їх як «мої». Це може бути "моя родина", "моя професійна група", "моя компанія", "мій клас". Такі групи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що розцінює членів інгрупи як "ми". Інші групи, до яких не належить індивід -- інші родини, інші компанії друзів, інші професійні групи, інші релігійні групи, -- будуть для нього аутгрупами, для яких він підбирає символічні значення: "не ми", "інші". [30; 103]

У найменш розвинених, примітивних суспільствах люди живуть малими групами, ізольованими один від одного, які представляють собою клани родичів. Ці родинні відносини в більшості випадків і визначають природу інгруп і аутгруп у цих суспільствах. Коли зустрічаються два незнайомці, то вони в першу чергу починають шукати родинні зв'язки, і якщо якийсь родич пов'язує їх, то обидва вони є членами інгрупи. У протилежному випадку, якщо родинних зв'язків не виявляється, то в багатьох суспільствах такого типу ці люди почувають себе ворожими по відношенню один до одного й поводяться відповідно до цих почуттів.

У сучасному суспільстві відносини між його членами будуються на багатьох видах зв'язків крім родинних, але почуття інгрупи, пошук її членів серед інших людей залишаються дуже важливими для кожної людини. Коли індивід попадає в середовище незнайомих людей, він насамперед намагається з'ясувати, чи немає серед них тих, хто становить його соціальний клас або прошарок, який дотримується його політичних поглядів і інтересів. Того, наприклад, хто займається спортом, цікавлять люди, що розбираються в спортивних подіях, а ще, які вболівають за ту ж команду, що й він. Запеклі філателісти мимовільно ділять всіх людей на тих, хто просто збирає марки, і тих, хто цікавиться ними, і шукають однодумців, спілкуючись у різних групах. Очевидно, що ознакою людей, що належать до інгрупи, повинно бути те, що вони розділяють певні почуття й думки, скажімо, сміються над тими самими речами, і мають деяку єдність щодо сфер активності й цілей життя. Члени аутгрупи можуть мати багато рис і ознак, загальних для всіх груп даного суспільства, можуть розділяти багато загальних для всіх почуттів й прагнень, але в них завжди є певні приватні риси й ознаки, а також почуття, відмінні від почуттів членів інгрупи. І люди несвідомо й мимоволі відзначають ці риси, ділячи раніше незнайомих людей на "ми" і "інші". [30; 109]

У сучасному суспільстві індивід належить одночасно до багатьох груп, тому велике число інгрупових і аутгрупових зв'язків може перехрещуватися. Студент більше старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, який належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бути членами однієї спортивної команди, де вони входять в інгрупу.

Дослідники відзначають, що інгрупові ідентифікації, перетинаючись по багатьом напрямкам, не знижують інтенсивності самовизначення розходжень, причому складність включення індивіда в групу робить більше хворобливими виключення з інгруп. [30; 111] Так, людина, що зненацька одержала високий статус, має всі атрибути, щоб потрапити у вище суспільство, але не може цього зробити, тому що його вважають вискочкою; підліток запекло сподівається на участь у молодіжній команді, однак вона його не приймає; робітник, що прийшов працювати в бригаду, не може прижитися в ній і часом служить предметом глузувань. Таким чином, виключення з інгруп може бути дуже жорстоким процесом. Наприклад, більшість примітивних суспільств вважають сторонніх людей частиною тваринного світу, багато з них не розрізняють слів "ворог" і "сторонній", вважаючи ці поняття ідентичними. Не занадто сильно від цієї точки зору відрізняється установка нацистів, які виключали євреїв з людського суспільства. Рудольф Хосс, що керував концтабором в Аушвице, де було знищено 700 тис. євреїв, характеризував цю бойню як "видалення далеких расово-біологічних тіл". У цьому випадку інгрупові й аутгрупові ідентифікації привели до фантастичної жорстокості й цинізму. [26; 239]

Неможливо зрозуміти жорстокі вчинки, які неодноразово повторювалися в історії без розуміння інгрупових і аутгрупових відносин. Розрізнення й відділення інгрупи й аутгрупи роблять психологічно можливим навіть для хороших і гуманних людей робити жорстокі вчинки. Досить характерний історичний приклад, що стосується великого діяча Англійської революції, наведений американським письменником Г.Р. Тревор-Рупером: "Англійці XVII ст. звичайно були терплячими й людяними. Навіть у громадянських війнах і революції вони постійно пам'ятали, що їхні супротивники такі ж, як і вони самі, а тому вони були м'якими й великодушними в боях. Олівер Кромвель ішов поперед свого століття в пропаганді цієї терпимості. Але, коли Кромвель вторгся в Ірландію, він зовсім змінив свій характер стосовно супротивника. Для нього і його наближених ірландець був зовсім відмінний від англійця. В англійській армії, як і в англійському суспільстві, зложилася думка, що ірландці не люди, а тільки трохи нагадують людей. Цю думку зміцнювала офіційна пропаганда. І англійці відповідно до цієї установки поводилися стосовно ірландців вкрай жорстоко" [26; 243].

Минулі три століття мало змінили відношення людей до тих, кого вони вважають іншими, сторонніми, "не такими, як ми", коротше кажучи -- членами аутгрупи. Багато національних конфліктів, які відбуваються на території колишнього СРСР, показують, що сторони, які конфліктують, вважають своїх супротивників приналежними до "нижчої" національності, людьми другого сорту, що дозволяє кожній стороні проявляти до них нелюдське відношення. Те ж можна сказати й про соціально-класові зіткнення, коли одна сторона вважає іншу "масою" або "бидлом", а противна сторона -- "кровожерами", "звироднілими від неробства". [26; 247]

Підбиваючи підсумок сказаному, слід зазначити, що поняття інгрупи й аутгрупи важливі тому, що самовіднесення кожної особистості до них впливає на поводження індивідів у групах. Від членів -- соратників в інгрупі (помітимо: соратник -- той, хто знаходиться в одній раті, в одному війську) кожний вправі очікувати визнання, лояльності, взаємодопомоги. Очікуване від представників аутгрупи поводження при зустрічі різниться залежно від виду цієї аутгрупи. Від одних з них ми очікуємо ворожості, від інших -- більш-менш дружелюбного відношення, від третіх -- індиферентності. Очікування певного поводження від членів аутгруп згодом зазнають значних змін. Так, дванадцятирічний хлопчик уникає й не любить дівчаток, але через кілька років він стає романтичним коханцем, а ще через кілька років чоловіком. Під час спортивного матчу представники різних груп ставляться один до одного з ворожістю й можуть навіть вдарити один одного; але варто пролунати фінальному свистку, їхні відносини різко міняються, стають спокійними або навіть дружніми.

Ми не однаковою мірою включені в наші інгрупи. Хтось може, наприклад, бути душею дружньої компанії, але в колективі за місцем роботи не користуватися повагою й бути слабко включеним у міжслужбові зв'язки. Не спостерігається однакової оцінки індивідом навколишніх його аутгруп. Завзятий послідовник релігійного вчення буде закритий для контактів із представниками комуністичного світогляду більше, ніж із представниками соціал-демократії. У кожного існує власна шкала оцінки аутгруп.

Р. Парком і Є. Берджесом (1924 р.), а також Є. Богардусом (1933 р.) була розроблена концепція соціальної дистанції, що дозволяє виміряти почуття й відношення, які проявляються індивідом або соціальною групою до різних аутгруп [3; 68-69]. В остаточному підсумку була розроблена шкала Богардуса, що служить вимірником ступеня прийняття або закритя стосовно інших груп [3; 69]. Соціальна дистанція виміряється шляхом роздільного розгляду взаємозв'язків, у які люди вступають із представниками інших груп. Існують спеціальні опитувальники, відповідаючи на які члени однієї групи оцінюють взаємозв'язки, відкидаючи або, навпаки, приймаючи представників інших груп. Інформованих членів групи просять при заповненні опитувальників відзначити, кого зі знайомих їм членів інших груп вони сприймають як сусіда, товариша по роботі, як партнера для шлюбу, і в такий спосіб визначаються взаємозв'язки. Опитувальники по вимірі соціальної дистанції не можуть точно пророчити дії людей у тому випадку, якщо член іншої групи дійсно стане сусідом або товаришем по роботі. Шкала Богардуса -- це тільки спроба виміряти почуття кожного члена групи, несхильність до спілкування з іншими членами даної групи або інших груп. Що буде робити особистість у якійсь ситуації, у величезному ступені залежить від сукупності умов або обставин цієї ситуації (це називається ситуаційною детермінацією поведінки).

Термін "референтна група" був вперше введений в обіг соціальним психологом Мустафою Шерифом в 1948 р. і означає реальну або умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе, як з еталоном, і на норми, думки, цінності й оцінки якої він орієнтується у своєму поводженні й самооцінці [22; 93]. Хлопчик, граючи на гітарі або займаючись спортом, орієнтується на спосіб життя й поводження рок-зірок або спортивних кумирів. Працівник в організації, прагнучи зробити кар'єру, орієнтується на поведінку вищого керівництва. Можна помітити також, що честолюбні люди, які зненацька одержали багато грошей, прагнуть наслідувати в одязі й манерах представників вищих класів.

Іноді референтна група й інгрупа можуть збігатися, наприклад у випадку, коли підліток орієнтується на свою компанію більшою мірою, ніж на думку вчителів. У той же час і аутгрупа може бути референтною, і наведені вище приклади ілюструють це.

Референтна група -- це група, на яку орієнтується людина, чиї цінності, ідеали й норми поводження вона розділяє. Іноді референтна група визначається як група, у якій людина прагне бути або прагне зберегти членство. Референтна група справляє істотний вплив на формування особистості, її поводження в групі. Це пояснюється тим, що прийняті в групі стандарти поводження, установки, цінності виступають для індивіда як якісь зразки, на які він опирається у своїх рішеннях і оцінках. Референтна група для індивіда може бути позитивною, якщо вона спонукає бути прийнятим у неї, або хоча би домогтися відношення до себе, як члену групи. Негативна референтна група -- це група, що спонукає індивіда виступати проти неї, або з якою він не хоче мати відносин як член групи. Нормативна референтна група є джерелом норм поводження, установок ціннісних орієнтацій для індивіда. Часто зустрічаються випадки, коли людина вибирає за нормативну не реальну групу, де він навчається й працює, а уявлювану групу, яка стає для нього референтною. Існує кілька факторів, які визначають цю ситуацію:

1. Якщо група не забезпечує достатнього авторитету своїм членам, вони будуть вибирати зовнішні групи, які мають більший авторитет, ніж власна група.

2. Чим більше ізольована особистість у своїй групі, чим нижче її статус, тим ймовірніший її вибір як референтної групи, де вона очікує мати порівняно вищий статус.

3. Чим більше можливості має індивід, щоб змінити свій соціальний статус і групову приналежність, тим більша ймовірність вибору групи з вищим статусом. [22; 95-96]

Необхідність дослідження референтних груп визначається наступними факторами:

1. Референтні групи -- це завжди система еталонів для вибору й оцінки індивідом своїх вчинків і поведінки інших людей або подій.

2. Група стає референтною, якщо індивіду близькі її цінності, мета, норми й він прагне дотримуватися її вимог.

3. За допомогою референтних груп особистість інтерпретує соціальні норми, встановлюючи для себе границі припустимого, бажаного або неприпустимого.

4. Очікування членів референтної групи для людини є критерієм оцінки своїх вчинків, спонукає її до самоствердження, самоосвіті.

Страницы: 1, 2, 3