Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Артеменко Світлана Богданівна
УДК 316.286
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНЦЕПЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ Ю. ГАБЕРМАСА
22.00.01 - теорія та історія соціології
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
КИЇВ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії та історії соціології факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор
Тарасенко Валентин Іванович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри теорії та історії соціології.
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук
Бурлачук Віктор Фокіч,
провідний науковий співробітник
Інституту соціології НАН України (м. Київ),
доктор соціологічних наук, доцент
Щербина Віктор Миколайович,
доцент кафедри галузевої соціології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка (м. Київ).
Захист відбудеться 25 лютого 2008 року о 14°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “23” січня 2008 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку людства в період становлення нової інтелектуальної епохи однією з найбільш значущих її особливостей стає нагальна потреба вивчення всезростаючих масштабів глобалізації й соціальної інтеграції індивідів, що охоплюють практично всі аспекти життєвого світу соціуму. Ці соціальні феномени є неможливими без піднесення ролі комунікації в суспільстві, досягнення мовного взаєморозуміння між культурно неоднорідними представниками міжнародної спільноти.
Процес глобалізації передбачає поширення однорідних культурних зразків за рахунок абстрагування від національної специфіки. В цих умовах існує пряма загроза нівелювання певних історичних звичаїв, культурних цінностей чисельних соціальних спільностей. Звідси, це явище, крім позитивних результатів кооперативного вирішення найбільш глобальних проблем сучасності, об'єктивно здатне породжувати і велику кількість соціальних конфліктів і суперечностей з боку світових спільнот. За цієї умови глобалізація не виконує функцію соціальної інтеграції, натомість створює небезпеку посилення напруги в цілому світі. Ця обставина вимагає збереження інтеграційних процесів глобалізації шляхом налагодження глобального комунікативного взаєморозуміння та консенсусу. Цього можна досягти за допомогою підвищення самої культури мовлення, успішного застосування комунікативної дії, оптимізації мовленнєвого впливу, раціоналізації комунікативної взаємодії індивідів. Очевидним стає підтримання соціальної інтеграції й цілісності саме на комунікативних засадах раціональності та ефективності суспільної інтеракції. Показовим у цьому випадку може виступати приклад концепції комунікативної раціональності відомого німецького соціального філософа та соціолога Ю.Габермаса, теоретико-методологічний потенціал якої свідчить про плідність в її межах наукової спроби подолання кризових тенденцій, притаманних глобалізаційним процесам сучасності.
Крім того, проявом глобалізаційних тенденцій сьогодення виступає поступове посилення інтегративних тенденцій в суспільствознавстві. Наочним взірцем у цьому плані видається синтетична концепція комунікативної раціональності Габермаса, яка спирається на теоретико-методологічні засади соціальної філософії та соціологічної науки класичного зразка, водночас узгоджується з її новітньою логікою розвитку. В цьому контексті продуктивність інтегративних процесів у соціальній науці може бути певною мірою оцінена шляхом дослідження теоретико-методологічних можливостей концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Отже, актуальність та доцільність здійснення цілісного аналізу теоретико-методологічних можливостей концепції комунікативної раціональності Габермаса постає у зв'язку із ситуацією в теоретичній соціології й суспільстві сьогодення. Наукова проблема полягає в тому, що сьогодні вітчизняна й світова соціологічна думка не має достатнього теоретичного досвіду вивчення пізнавального, теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції. До того ж неоднозначне оцінювання цієї концепції вітчизняними науковцями у радянські часи і на сучасному етапі розвитку теоретичної соціології в цілому не сприяло здійсненню його адекватного розкриття. Відтак на сучасному етапі розвитку соціологічної науки практично відсутні ґрунтовні знання про можливості, структуру, механізм реалізації цього потенціалу. В системі соціологічного знання фактично ще не вироблено конкретних теоретичних засобів для опису, пояснення і прогнозування теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Габермаса.
Невизначеним також залишається питання про те, чи забезпечує напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу концепції Ю. Габермаса, якісно новий рівень пізнання соціальної реальності? Чи є він плідним для нарощування нового знання, сприяє зростанню цього ж потенціалу, чи все ж має таки обмежений характер і не може бути використаний для сучасної “розсипчастої” соціології?
Дане дисертаційне дослідження акцентує увагу саме на цілісному аналізові концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса, критичному розгляді її теоретико-методологічних спроможностей.
Оскільки процес глобалізації загострює потребу підтримувати соціальну інтеграцію і цілісність, тому метою роботи є: встановити новітні характеристики теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження вирішувались такі завдання:
розкрити зміст поняття теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в теоретичній соціології;
визначити статус концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса в соціальному пізнанні;
виявити її теоретико-методологічні засади;
встановити пізнавальні переваги та обмеженість концепції комунікативної раціональності Габермаса;
розкрити наукове значення концепції Габермаса для сучасної теоретичної соціології.
Об'єктом дисертаційного дослідження виступає концепція комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Предметом є гносеологічна специфіка теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі використовувалися такі загальнонаукові методи: аналіз, системний підхід, порівняльний аналіз та синтез. Порівняльний аналіз дав змогу визначити пізнавальні переваги та обмеженість концепції комунікативної раціональності з позиції класичних та некласичних зразків науковості, прийнятих у соціологічній науці. Застосування системного підходу, аналізу та синтезу надало можливість здобувачу розглянути системні характеристики цієї концепції шляхом виокремлення її структурних зв'язків між основними поняттями та означенням базової логічної ідеї. Методи аналізу та синтезу сприяли інтерпретації понять “пізнавального” та “теоретико-методологічного потенціалу” наукової концепції, розкриттю основоположних ознак теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності: її наукового статусу, теоретико-методологічних і системних характеристик, інтегративної специфіки формування, системи понять та методологічного принципу, які конституюють даний потенціал, розгляду наукового внеску Ю. Габермаса у розвиток сучасної теоретичної соціології.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі, на основі вирішення завдань, обґрунтовано низку положень, що мають наукову новизну і виносяться на захист:
уточнено, що єдність теоретичних і методологічних можливостей концепції у соціальному пізнанні є передумовою її теоретико-методологічного потенціалу;
вперше показано, що концепція комунікативної раціональності Ю. Габермаса є некласичною інтерпретативною моделлю соціального пізнання з рисами структурної неповноти, теоретичної незавершеності та логічної суперечливості. Еклектичність цієї концепції обумовлена поєднанням в її межах численних пізнавальних стратегій, підходів та теоретичних положень з різних наукових дисциплін, а також макро- й мікро- рівнів теоретизування, які втілено у зображення дуалістичної моделі суспільства (системи та життєвого світу);
уточнено, що поняття “комунікативної раціональності” в концепції Габермаса не виконує системотвірної функції, хоча й зближує на загальній основі різні варіанти інтерпретації комунікативної дії;
вперше визначено сутність, структуру, напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу габермасівської концепції комунікативної раціональності. Гносеологічна спроможність цього потенціалу обумовлена його системно-інтегративним характером, коли його структура містить поняття “комунікативна дія”, “комунікативна раціональність”, “життєвий світ”, а також методологічно актуалізований принцип інтерсуб'єктивності, який є плідним в осмисленні мотиваційно-смислових компонентів комунікативної поведінки індивідів. Напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції є екстенсивний;
вперше показано, що застосування концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса є гносеологічно ефективним для дослідження символічних, культурних явищ та процесів соціальної реальності, тобто в контексті глобалізації, соціальних конфліктів, механізмів соціальної інтеграції, ідентифікації, девіантних відхилень в аспекті соціалізації;
вперше розкрито науковий внесок Габермаса у розвиток соціологічної теорії, бо в межах його концепції комунікативної раціональності окреслено пізнавальні обмеження класичних і сучасних соціологічних підходів, здійснено наукову спробу більш цілісного, багатоаспектного розгляду проблематики раціональності на основі інтеграції цих підходів, в напрямку формування цієї концепції може здійснюватися першопочаткова систематизація певного соціологічного матеріалу, як то теорії соціальної поведінки. Комунікативна концепція раціональності поглиблює міждисциплінарні зв'язки соціальної науки, а положення Ю. Габермаса про соціальні аспекти символічної інтеракції сприяють збагаченню соціологічного уявлення до комунікації й теорії соціокультурного аналізу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в практиці викладання таких курсів: “Науковий статус соціологічних теорій”, “Актуальні проблеми соціології”, “Історія соціології”, “Новітні напрямки сучасної західної соціологічної думки”, “Соціологічні теорії суспільства”, “Соціологія постмодерну” та ін.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було обговорено на семінарах кафедри теорії та історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на конференції з нагоди Днів науки факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 28-29 квітня 2005 року, на методологічному семінарі факультету соціології та психології у травні 2005 року та методологічному семінарі факультету соціології у червні 2007 року, й також на таких науково-практичних конференціях: XII міжнародній науковій конференції “Харківські соціологічні читання” 23-24 листопада 2006 року (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), Другій науковій конференції “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” 14 квітня 2006 року (Донецький державний університет управління), VІІІ міжнародній конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2007 року (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), міжнародній науковій конференції Першого Львівського соціологічного форуму “Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” 19-20 травня 2007 року (Львівський національний університет імені Івана Франка).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у статтях фахових видань (3), матеріалах і тезах конференцій (6).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 221 найменування, викладених на 18 сторінках. Основний обсяг дисертації складає 146 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено методи, наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, вказано про апробацію роботи та публікації.
У першому розділі “Епістемологічна характеристика теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в соціологічній науці” розкрито ступінь наукового опрацювання проблематики теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса у вітчизняному і світовому соціологічному дискурсі. Далі автором здійснено інтерпретацію понять “пізнавального”, “теоретико-методологічного потенціалу” концепції в рамках теорії соціологічної науки, детально розглянуто зміст, структуру, чинники, які впливають на рівень розвитку цього потенціалу в цілому, уточнено зміст та співвідношення теоретичних та методологічних можливостей наукової концепції.
Дослідженням теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Габермаса займалися такі вітчизняні теоретики соціології: C. Барматова, Л. Бевзенко, Н. Костенко.
У працях Н. Костенко здійснювалася інтерпретація таких понять теорії комунікативної дії Ю. Габермаса, як “комунікативна дія”, “публічний дискурс”, розкривалася специфіка габермасівської інтерпретаційної методології дискурсу, розглядався науковий внесок цього вченого у розвиток досліджень в межах сфери медіа-культури.
С. Барматова окреслювала теоретичні перспективи комунікативних проектів Габермаса для розвитку такої галузевої соціологічної теорії, як соціологія політики.
Варто виокремити роботи Л. Бевзенко, оскільки вони присвячувалися критичному аналізові деяких аспектів стратегії теоретичного синтезу у концептуальних побудовах Габермаса.
Власне кажучи, осмислення українськими соціологами даної проблематики здійснювалося скоріше на описовому рівні, що зводилося до аналізу деяких понять концепції комунікативної раціональності, окреслення можливостей її застосувань у прикладній сфері соціології, поверхового розгляду окремих теоретичних обмежень інтегративної стратегії концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса.
У межах російського та зарубіжного соціологічного дискурсу приділяється значно більше уваги аналізові соціологічної спадщини Ю.Габермаса.
У працях Н. Полякової, Ю. Кімельова, В. Култигіна та І. Девятко висвітлювалися головним чином змістовні та структурні аспекти головних понять концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса: “комунікативна дія”, “система” та “життєвий світ”, розкривалися деякі методологічні засади цієї концепції.
Проблематика стратегії теоретичного синтезу в комунікативній концепції Габермаса знайшла своє відображення у роботах російських науковців В. Добренькова, А. Попова, В. Іванова, М. Головіна та Г. Осіпова.
Слід виокремити фундаментальні дослідження відомого російського соціолога Ю. Резніка, присвячені обґрунтуванню системності концептуального мислення Ю. Габермаса загалом.
Все ж найбільш масштабніше і ґрунтовніше розкриття теоретико-методологічного потенціалу комунікативної концепції раціональності відбувалося зусиллями західних соціологів теоретиків.
Зарубіжні науковці приділяли особливу увагу осмисленню теоретичних досягнень та недоліків цієї концепції.
Позитивне оцінювання теоретичних здобутків Габермаса відбувалося у роботах англійських вчених С. Леша, Г. Скемблера, Л. Макней, американських соціологів М. Дефлема, П. Камолніча, німецького послідовника Ю. Габермаса А. Хоннета, шведського теоретика соціології П. Монсона та датського вченого Л. Зойнер.
В роботах таких дослідників, як Н. Музеліс, І. Креіб, О. Гаррінгтон (Англія), Х. Беккер (Канада), Мартін де Влігхере (Бельгія) робилися акценти на виокремлення таких її пізнавальних недоліків: недосконалість понятійно-категоріального апарату й методологічної бази, гносеологічна обмеженість у пізнанні соціальної реальності.
Особливої уваги заслуговують розробки американського науковця Дж. Рітцера, оскільки він здійснив поглиблений аналіз теоретико-методологічних засад концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса, особливостей механізмів агент-структурної інтеграції в творчості німецького соціолога.
Все ж поза увагою російських та західних авторів залишилося з'ясування системно-інтегративної сутності, структури, особливостей екстенсивного напрямку формування теоретико-методологічного потенціалу концепції Ю. Габермаса, поглиблене вивчення її наукового значення для сучасної теорії соціологічної науки. Отже, необхідним виявляється передусім критичне осмислення структурних компонентів теоретико-методологічного потенціалу концепції Габермаса, основних шляхів їх формування, наукового значення здобутків німецького вченого для розвитку теоретичної соціології сьогодення.
У соціологічному дискурсі сьогодення наукове тлумачення поняття “потенціалу” загалом як загальної категорії соціології залишилося поза увагою вітчизняних та зарубіжних дослідників. Звідси і зміст когнітивних можливостей соціологічних концепцій розуміється різними авторами відповідно до їх суб'єктивних уявлень, тобто є об'єктивно невизначеним. Звісною мірою, адекватному осмисленню особливостей теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса сприятиме інтерпретація поняття пізнавального потенціалу наукової концепції.
У межах теорії пізнання поняття “потенціалу” в цілому першопочатково трактувалося, як сукупність наявних та прихованих засобів, ресурсів, здібностей тощо, спрямованих розв'язання певних завдань. В подальшому науковцями здійснювалися спроби тлумачення потенціалу через кількісні характеристики, як то через термін “гносеологічна потужність”, що означало рівень передбачуваного впливу його на реальність під час реалізації. До того ж велася мова про те, що поняття “потенціал” виражає такі динамічні характеристики, як нарощування, зростання, чи, навпаки зменшення, скорочення. При цьому також дослідники звертали увагу на наявність деяких обставин, які здійснюють вплив на розвиток того чи іншого потенціалу.
Страницы: 1, 2
