Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми
2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДИПЛОМНА РОБОТА
Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми
Виконавець:
студент групи
Науковий керівник:
Рецензент:
ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2008
РЕФЕРАТ
Дипломна робота - 80 стор., джерел, 4 додатки
Список ключових слів: СЕКСУАЛЬНІСТЬ, СЕКСУАЛЬНА КУЛЬТУРА, СЕКСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА, СЕКСУАЛЬНИЙ СЦЕНАРІЙ, ПІДЛІТКОВИЙ ВІК.
Дипломна робота присвячена теоретичному і практичному аналізу специфіки сексуальної культури сучасних українських підлітків як соціокультурного феномену .
При написанні дипломної роботи нами були проаналізовані теоретичні набуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристик сексуальності; визначене поняття сексуальної культури та його багаторівневої структури; розглянуто етапи та специфіка сексуальної соціалізації як процесу набуття сексуальної культури; досліджені особливості соціокультурних змін підліткової сексуальності у сучасній Україні; окреслені історичні підґрунтя та сучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання; проаналізовано специфіку сексуальної культури підліткових угрупувань робочих районів великого міста на прикладі результатів власного дослідження.
Об'єктом даної роботи є сексуальна культура як специфічний соціокультурний феномен.
Предмет: ціннісно-нормативний зміст та поведінкова форма об'єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
У рамках дипломної роботи вищезазначений об'єкт досліджується за допомогою теоретичних (логіко-дедуктивний аналіз, синтез, порівняння, систематизація, історичний аналіз) та емпіричних методів (анкетного опитування).
Емпіричним підґрунтям даної роботи є результати власних досліджень: опитування школярів загальноосвітньої школи міста Дніпропетровськ щодо специфіки їх сексуальної культури та проведення експертного опитування батьків та вчителів щодо проблем сексуального виховання. Дослідження складалися з двох етапів: методико-процедурного та етапу збору і аналізу інформації.
ANNOTATIONThe degree work is devoted to the analysis of phenomenon of sexual culture of ukrainian teenagers and it's sociological interpretation. Special attention is paid to the types of sexual culture and the varieties of sexual scenarios. The results of author's sociological researches are examined in this work. ЗмістВступ
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення сексуальності
1.1. Ретроспективний аналіз наукового дискурсу сексуальності
1.2. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості
1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз
РОЗДІЛ 2. Соціокультурний абрис підліткової сексуальності в сучасному українському суспільстві
2.1.Підліткова сексуальність у соціальному просторі сучасності
2.2. Сексуальне виховання: специфіка та проблеми сьогодення
2.3. Особливості сексуальної культури українських підлітків: ціннісно-нормативний аспект
Заключення
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
ВСТУП
Сучасні уявлення про сексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказував Мішель Фуко в своїй роботі “Історія сексуальності”, зростання еротичної свідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась. В наявності - всюдисуща присутність еротичних образів - прямих чи побічних, традиційних чи нетрадиційних. Сучасні підлітки знаходяться в дуже складній ситуації вимушених інтерпретацій нових текстів, іміджів і фактів, які пов'язані з сексуальною поведінкою. Нова й досить важлива тенденція в сексуальній сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація до кінця емансипується від репродуктивної біології, пов'язаної з продовженням роду. Суспільна свідомість сприйняла той факт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби у легітимізації і є самоцінною.
Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов'язаної з ними невизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність особистості, а ліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.
Негативні наслідки лібералізації статевої моралі в першу чергу відслідковують медики, фіксуючи ріст абортів, венеричних захворювань у підлітків, а серед молодих подружніх пар, як наслідок, - збільшення кількості безплідних шлюбів. Сьогодні засоби масової комунікації і преса активно транслюють такі теми, як безпечний секс, СНІД, проституція, гомосексуалізм, в той час як інформації про соціальні і моральні сторони сексуальності майже не торкаються. А поєднання неінформованості і наукової неграмотності приводять до того, що формується невірна стратегія виховання відносно сексуальної культури підлітків. Це, в свою чергу, тягне за собою катастрофічні соціальні, культурні і епідеміологічні наслідки. Щоб перевірити ці небезпечні тенденції, необхідно вивчати проблему сексуальності, а вірніше - сексуальної поведінки підлітків.
Українське суспільство зіткнулось із чисельними наслідками ранньої сексуальної активності:
1. Збільшення чисельності занадто ранньої вагітності на тлі зменшення загальної кількості дітонародження;
2. Збільшення венеричних хворих підліткового віку;
3. Розповсюдження серед підлітків ВІЛ-інфекції;
4. Стрімке зростання кількості абортів серед неповнолітніх.
Ці явища дослідник може охарактеризувати як зовнішні прояви відсутності загальних програм статевої просвіти, а також наслідки низького ступеню культури сексуальної безпеки серед підлітків. При цьому самі підлітки демонструють дещо суперечливі установки: з одного боку, вони ставлять безпечний секс на досить високе місце в структурі цінностей здорового способу життя, з іншого - використовують презервативи при випадковому статевому контакти лише 52 % осіб у віці 14-20 років.
Всі ці соціально негативні явища обумовлюють актуальність привертання соціологічної уваги до вивчення соціокультурних основ підліткової сексуальності.
Дослідження сексуальності і сексуальних практик зображені у великій кількості праць і монографій таких вчених, як М. Фуко, Е. Гідденс, Ф. Райс, М. Кле та інших. Українські вчені О.В. Сечейко, Л.Г. Сокурянська, Л.М. Гридковець надають пріоритет вивченню сексуальних практик підлітків. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницьку діяльність у цій сфері, відносяться І.С. Кон, С.І. Голод, Є. Омельченко, А.І. Антонов, В.М. Медков та інші.
Зазначимо, що в цілому аналіз робіт західних, радянських та сучасних пострадянських вчених дозволяє дійти висновку про розглядання підліткової сексуальності переважно у межах психології і сексології, соціологічний підхід є, як правило, виключенням в даних дослідженнях.
Об'єктом нашої роботи є сексуальна культура як специфічний соціокультурний феномен.
Предмет - ціннісно-нормативний зміст та поведінкова форма об'єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
Мета нашої роботи: визначити ціннісну наповненість та нормативні обмеження сексуальної культури сучасних українських підлітків.
При написанні даної роботи ми орієнтувалися на такі встановлені завдання:
Ш проаналізувати теоретичні набуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристик сексуальності;
Ш визначити поняття сексуальної культури та вивчити його багаторівневу структуру;
Ш розглянути етапи та специфіку сексуальної соціалізації як процесу набуття сексуальної культури;
Ш дослідити особливості соціокультурних змін підліткової сексуальності у сучасній Україні;
Ш окреслити історичне підґрунтя та сучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання;
Ш на прикладі результатів власного дослідження проаналізувати специфіку сексуальної культури підліткових угрупувань робочих районів великого міста.
Емпіричну базу дипломної роботи складають декілька соціологічних досліджень, які були проаналізовані методом вторинного аналізу, а саме:
1. Моніторинг Інституту соціальних досліджень України (2001 р.) на тему “Практичні моделі сексуальної поведінки молоді”: 13-17 річні підлітки та 18-22 річні юнаки. Генеральна сукупність складається з двох незалежних сукупностей: учнівська молодь 13-17 років та 18-22-х річна молодь. Загальна кількість - 3479 респондентів, серед яких 1794 - 13-17 років; 1685 - 18-22 роки.
2. Дослідження Сечейко О.В., 1999 року “Взаємозв'язок індивідуально-психологічних та вікових особливостей підлітків”. Загальна кількість респондентів - 97 (48 хлопчиків і 49 дівчат), вік - 13-15 років.
3. Також в ході написання дипломної роботи були використані дані проведеного нами експертного опитуванні батьків та вчителів щодо проблем сексуального виховання (n=52).
4. Ціннісно-нормативний аспект сексуальної культури підлітків ми дослідили за допомогою пілотного опитування школярів, результати якого використовувалися для ілюстрації сучасного стану проблематики. (n=153)
Мета та завдання роботи обумовили її структуру. Випускна робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку літератури та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ
1.1. Ретроспективний аналіз наукового дискурсу сексуальності
Довгий час сексуальність залишалася закритою для публічної репрезентації сферою, розповсюджувалась думка про те, що в статевих питаннях людина має орієнтуватися сама. Саме тому питанням, які пов'язані із сексуальністю, в науковому та публічному дискурсі приділялося дуже мало уваги.
Взагалі люди цікавилися проблемою статі завжди. Скарбниця світової культури зберігає стародавні міфологічні й філософські пояснення природи статевих різниць, космологічні та містичні погляди на природу статевого акту. Обумовлені розповсюдженням християнства соціокультурно-динамічні зміни надали сексуальності статусу закритого аспекту людського життя; віднині вона, будучи відрегульованою релігійною мораллю, належала виключно до сфери приватного повсякдення та незначною мірою - до сфери літератури та мистецтва.
Необхідною передумовою наукового дослідження сексуальності було подолання релігійного ставлення до неї, принципова установка на те, щоб аналізувати статеве життя в природно-історичному напрямку на основі реальних фактів. Подібних змін наукове світоуявлення зазнало на початку ХХ століття. При цьому науковці розуміли сексуальність як природну властивість індивідів, яка знаходить вираз через статеву діяльність та обумовлені нею відносини.
Для розв'язання завдань, що були зазначені в цій роботі, нам необхідно звернутися до вивчення підходів до пояснення феномену сексуальності, які здійснені у рамках різних наук. За недовгий час існування наукового інтересу до явища сексуальності останнє розглядали:
в рамках сексології;
в психоаналітичному ракурсі;
в рамках соціальної антропології;
в соціологічному напрямку.
1) Сексологія - дуже молода галузь соціального знання. Започаткували її наприкінці ХІХ ст. дослідники Х. Елліс, Л. Крафт-Еббінг, І. Блох; останній у 1907 р. у книзі “Сексуальне життя нашого часу у його відношенні до сучасної культури” проголосив створення нової “науки про стать”, проте ця гучна заява залишилася не почутою впродовж сорока наступних років.
Серйозний крок сексології уперед був обумовлений роботами сексолога Альфреда Кінзі. Головна наукова цінність цих робот - набуття великої кількості нової інформації про сексуальну поведінку та різноманітність її форм. Завдяки А. Кінзі сексологія вперше отримала кількісний фундамент. Результати його досліджень продемонстрували наявність у соціумі широкого діапазону індивідуальних і соціальних сексуальних практик [борисов, поколение нет].
2) Значний внесок до вивчення сексуальності внесли прихильники психоаналітичного напрямку. Так, засновник психоаналізу Зіґмунд Фрейд, досліджуючи неврози, дійшов висновку, що саме сексуальний потяг (лібідо) є рушійною силою розвитку людства, основою культурних факторів. Існування цивілізації, згідно з Фрейдом, пов'язане зі взаємовиключними тенденціями: ерос визиває прагнення людей до спільного життя - і одночасно культурні вимоги та заборони обмежують сексуальний інстинкт [неуд. К., С. 250].
Послідовник Фрейда Карл Ґустав Юнґ здійснив вагомий вклад до розуміння психологічного підґрунтя статевих взаємин. Згідно з його концепцією, психологічна структура особистості містить у собі такий елемент, як “внутрішня особистість” - притаманний індивіду вид і засіб відношення до внутрішніх, підсвідомих психічних процесів. Цей елемент включає в себе ті людські якості, які відсутні в зовнішній свідомій установці. Юнґ вважає, що ця внутрішня особистість безпосередньо пов'язана зі статтю: так, у жінок вона вміщує в себе чоловічі риси і має назву “анімус”; у чоловіків, навпаки, чим більш мужнішою є зовнішня установка, тим більше жіночих рис витиснуто до внутрішньої, до “аніми”. Саме аніма й анімус відповідають за особливості сексуальної поведінки індивіда, обумовлюють підсвідомий вибір статевого партнера і подальший розвиток стосунків [пс. Типи, С. 511-513].
Сторонниця психоаналітичного напрямку Карен Хорні багато уваги приділяла вивченню феномена жіночої сексуальності. Заперечуючи тезис З. Фрейда щодо біологічно обумовлених заздрощів до чоловіків як рушійної сили жіночого розвитку, К. Хорні привернула наукову увагу до культурно-історичних детермінант своєрідності психології жінки. На її думку, приниження соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві й одночасна згода жінок з таким положенням («жіночий мазохізм» як соціальний феномен) обумовлено впливом пуританської релігійної моралі, у рамках якої сексуальність була тотожною до непристойності, а жінка вважалася символом гріху [пс. Жен., С. 206].
Вивчаючи жіночі неврози, Хорні зазначала їхній вплив на сексуальну поведінку і репродукційну функцію жінок: відповідно до практичних висновків дослідниці, багато які розповсюджені функціональні розлади жіночого здоров'я (вагінізм, фригідність, лейкорея й навіть безпліддя) обумовлені соціо- та психогенними факторами [пс. Ф., С. 209]. Аналіз типових невротичних відхилень дозволив Хорні дійти висновку, що найбільш вагомі невротичні прояви складаються в жіночій психіці в підлітковому віці. Саме в цю пору дівчата підсвідомо обирають алгоритм поведінки, який охоплює сексуальні та соціальні аспекти життя жінки, та користуються ним у подальшому житті [изм. Л-ти, С. 261].
3) Соціальні антропологи-структуралісти збагатили наукове уявлення про феномен сексуальності через вивчення особливостей сексуальної поведінки в різних культурах. Взагалі соціально-антропологічний підхід зосереджує увагу на структурах, ментальних патернах - як свідомих, так і підсвідомих, - розуміючи культуру як систему, організація якої подібна до організації мови, а структура культури може бути зображена через опис аналітичної моделі тим же чином, яким граматика надає нам уявлення про структуру мови. Предметом дослідження стають думки, ідеї та значення, якими люди наділяють предмети й об'єкти оточуючого світу.
Структурна антропологія дозволяє знайти патернизований зв'язок між не пов'язаними, на перший погляд, один з іншим елементами культури, передусім, між сексуально-шлюбними відносинами та структурною організацією простору, часу, соціуму. Наприклад, С. Дж. Тамбайа в дослідженні тайської сільської культури установив, що в селянських поселеннях північно-східного Таїланду різні частини домівки не тільки мають у своїй назві, а й символізують правила шлюбу і сексуальної поведінки: близьким родичам, шлюбні відносини з якими заборонені, дозволяється входити до спальної кімнати, проте спати в ній не дозволяється [чегрин]. Інакше кажучи, уявлення про сексуальні взаємини об'єктивизуються в культурно-побутовій сфері, організуючи певний соціальний порядок.
Видатний соціальний антрополог Маргарет Мід, спираючись на дані своїх досліджень, виявила культурні засади сексуальних ролей. У кожному з племен, які вона вивчала, жінки та чоловіки виконували абсолютно різні соціальні ролі, іноді протилежні їхнім біологічним ролям. Дослідниця зазначала, що хоча кожне суспільство певним чином визначає ролі чоловіка і жінки, це не завжди супроводжується існуванням істотних протилежностей між цими ролями і тим паче не обов'язково зумовлює відносини в руслі дихотомії «влада - підкорення», яка притаманна європейській культурі [смелз., 339].
Крім виявлення розбіжностей сексуального життя в різних культурах, антропологи установили деякі спільні майже для всіх суспільств риси. До них належать, наприклад, заборона інцестуальних відносин та надання переваги гетеросексуальним стосункам; ці табу обумовлені, так би мовити, біологічним здоровим глуздом: прагненням мати здорове потомство.
4) Соціологічні дослідження сексуальності здебільшого пов'язані з вирішенням конкретних соціальних проблем: вивчаються фемінізм, ґендер, транссексуальність, сексуальна віктимність та девіації та ін. Серед глибоких теоретико-методологічних підходів до дослідження сексуальності слід виділити постструктуралізм та неомодернізм. Французький дослідник Мішель Фуко, прихильник постструктуралістської соціальної теорії, аналізував соціальну реальність як хаотичний світ, упорядковування якого можливе лише через владний дискурс. Згідно з Фуко, найвища влада - це знання, які й визначають існуючий соціальний порядок. Той, хто володіє знанням, визначає інших суб'єктів і об'єктів у рамках власних понять.
У своїй роботі “Історія сексуальності” Фуко характеризує останню як особливий історичний досвід, інакше кажучи, соціальний конструкт. Дослідник виділяє три вісі конституювання сексуальності:
