Специфіка соціальної роботи з розлученими сім'ями
/b>Труднощі, які виникають, дають чоловіку і дружині можливість довести щирість своєї любові один до одного. Про міцність шлюбних уз не можна судити тільки по періодах "затишку" - спокою і благополуччя. Дійсний шлюб випробується на міцність у нелегких обставинах, коли подружжю приходиться витримувати натиск різних неприємностей.Вірність чоловіка і жінки -- необхідність церковних шлюбів, оскільки "Бог повелів, щоб чоловік приліпився до дружини своєї і двоє стали одною плоттю" (Буття 2:24). У наш час багато хто боїться давати обітницю вірності. Але якщо двоє люблять один одного, чого ж їм боятися дати обіцянку залишатися разом? Адже це додає шлюбові особливу значимість і впевненість кожного, дає можливість і чоловіку і жінці зробити самоаналіз. У Біблії пишеться, що в часи біблійного пророка Малахаї багато чоловіків залишали своїх дружин для того, щоб женитися на більш молодих жінках. Бог сказав, що його жертовник облитий сльозами покинутих дружин, він засудив тих, хто вчинив віроломно стосовно супутниці життя Багато хто переконався, що ранній шлюб (до 20 років) неміцний, тому що в 25-30 років почуття, смаки і прагнення ще будуть змінюватися. А все тому, що в юності сексуальні бажання нові й особливо сильні, вони як би засліплюють, не дають можливості тверезо оцінити спільне життя і свого майбутнього чоловіка, життєві труднощі, що очікують молоду родину в майбутньому. Протягом багатьох десятиліть проблема ранніх шлюбів і пов'язаних з ними наслідків привертає до себе найпильнішу увагу. Це знаходить висвітлення в різних міжнародних документах. Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації у відносинах жінок містять, зокрема, статтю, у якій говориться про необхідність забезпечення рівноправності чоловіка і дружини, надаючи жінці право самій вирішувати питання про те, коли і скільки мати дітей і т.д. Подібного роду рекомендації утримуються й у найробских Перспективних стратегіях. Так, у пункті 73 мова йде про "шлюбні союзи", а в п. 158 -- про вагітність неповнолітніх, її негативний вплив на організм матері і дитини, а також про те, що уряд повинен вжити заходів зпідвищення мінімального віку вступу в шлюб.Тепер у багатьох країнах близько 50 % усіх шлюбів закінчуються розлученням. І це сумно. Це важкі стреси для чоловіка і жінки, а ще більше для дітей. І в наш час багато тих, хто через розлучення змушений один виховувати дітей, їх можна назвати героями. І дуже смутно, якщо розлучені трапляються через дурницю. Природно, якщо один з додружжя вже не може переносити брутальність, насильство і дурні звички свого партнера, то краще розійтися. Але дуже сумно і кривдно для дітей і залишеного чоловіка, якщо це робиться заради роботи, слави, влади. Чи має це таке важливе значення, щоб зрадити свого близького, своїх дітей і позбавити себе радості життя з ними? Протягом десятиліть ми приділяли занадто велику увагу матеріальному розвитку. Сьогодні це відвело наше суспільство від моральних і духовних цінностей. Далі йдуть міркування, що дух матеріалізму (мається на увазі матеріальної забезпеченості) і жадібності, який підтримується егоїзмом, веде до розпаду родин і поширенню в суспільстві негативних явищ. Але тут зовсім забутий той факт, що там, де багатство, -- там і його антипод -- бідність, що теж є передумовою до неміцних шлюбів, як показали дослідження на початку 90-х років, у самому заможному окрузі Каліфорнії (США) -- найвище число розлучень у країні. У деяких місцях округу 90 % угод про нерухоме майно було викликано шлюбами, що розпалися.Матеріальне багатство, яким великим воно не було, не може задовольнити всі потреби людини, не може забезпечити і щастя. Навпаки, як говорить китайська приказка: "У ситості й у теплі приходять сріблолюбство і прагнення".Зі звіту про італійські родини випливає, що усе більше і більше людей живуть, не зв'язуючи себе узами шлюбу, а серед тих, хто є одруженим, збільшилася кількість випадків розлучень або окремого проживання. Щорічно укладається в середньому 18 000 шлюбів, де щонайменше один з подружжя одружується вдруге. Усе це найчастіше призводить -- за рахунок дітей від колишнього шлюбу -- до збільшення складу родини. Ця тенденція, крім зростаючого числа батьків-одинаків, різко й у корені змінює традиційну структуру італійської родини.По всій Європі шлюб переживає іспит, але останнє дослідження виявило, що напевно ніде ця проблема не є такою гострою, як у Великобританії. Статистичний відділ ЄС (Європейського Союзу) намагався визначити, наскільки різноманітний стиль життя 177 мільйонів жінок, що живуть у державах, що входять до складу ЄС. У середньому 6,5 % жінок -- матері-одинаки, але у Великобританії середнє число виявилося великим -- 10,1 %. Далі випливає Німеччина, із середнім числом 7,7 %. Англійки виходять заміж у середньому раніше, ніж в інших країнах ЄС -- до 24 років. Число розлучень у Великобританії також найвище.У Німеччині усе менше людей зберігають шлюбну обітницю. У результаті цього росте число розлучень і страждає усе більше дітей Статистика говорить, що в 1995 році було розірвано порядку 170 000 шлюбів, що відбилося на долях близько 142 300 дітей. Ця цифра на 5 % перевищила попередній рік. Німецька газета відзначає, що протягом 25 років розпався кожен 10-ий шлюб, укладений у 1950 році, кожен 8-й -- укладений у 1957 році, кожен 5-й -- укладений у 1965 році і кожен 3-й -- укладений у 1970 році. Здавалося б, що це вже межа, але кількість шлюбів, що розриваються, усе росте... Незабаром люди, що прожили спільно в шлюбі усе своє життя, будуть музейною рідкістю і їхні імена будуть занесені в книгу Гіннеса.В Іспанії до початку 1990-х років кількість розлучень зросла до одного на кожні вісім шлюбів, а в 1965 році розпадався лише кожен сотий шлюб. Англія ж досягла самого високого відсотка розлучень -- кожні чотири родини з десяти подружніх пар, а це значить, що число родин з одним з батьків також стрімко росте.У Японії дивно різко збільшується відсоток розлучень серед групи 50 і 60-літнього віку, що за останні 20 років потроївся. Розлучення, на їхню думку, здається, є останньою можливістю знайти більш щасливе життя. Як уже згадувалося раніше, особиста думка жінки на Далекому Сході придушувалося. Наприклад, у старі часи японець міг розлучитися зі своєю дружиною "трьома з половиною рядками" написаного. І більше йому нічого не треба було робити, тільки вручити цей листок паперу дружині. Зате жінці одержати розлучення було дуже складно, за винятком хіба, якщо вона шукала притулки в храмі, що надавав захист жінкам, які тікали від своїх жорстоких чоловіків. Однак, не маючи засобів до існування, дружинам приходилося терпіти не тільки шлюби не по любові, але навіть і сексуальні зв'язки своїх чоловіків з іншими жінками.2.3 Чому ж багато тих, хто розриває шлюб?"Недолік обміну думками, невірність, сексуальні проблеми і нездоланна антипатія звичайно заподіюють розбіжності в шлюбі як китайських подружніх пар, так і західних". Така ситуація зараз панує в усьому світі.Робота стала головним аспектом для людини. Жінки, що орієнтуються на кар'єру і чоловіки, швидко готові жертвувати своїми родинами заради роботи, тому що роботу дуже нелегко роздобути. У соціалістичних країнах такі випадки були рідкістю. Тому що звичайну, не якусь особливо престижну, керівну роботу, завжди можна було знайти за місцем проживання, а всі інші сімейні питання вирішувалися без ускладнень. Робочий день в усіх був 7-8-годинним і в обох членів родини, з огляду на два вихідних у тиждень, був час займатися дітьми і спілкуватися один з одним. Природно, якщо, як у капіталістичних країнах, людина працює по 12-14 годин, то в неї не вистачає сил для спілкування.Іншим фактором, що приводить до розлучення, є позашлюбні статеві зносини. У Японії сексуальні контакти поза шлюбом бувають у більшості чоловіків і десь у 8-10 % жінок, як показали обстеження.Це ж саме (сучасне) суспільство заохочує точку зору "спочатку Я", так що чоловік і дружина зосереджуються тільки на собі, що часто прзиводить до нездоланної антипатії -- іншій причині розлучення. Часто "Я" переважає в чоловіків, тому що, не зважаючи на втому дружини, що прийшла з роботи, він вимагає домашнього затишку, обслуговування його і дітей, а сам не займається вихованням дітей, не працює по будинку. Якщо ж щось трапляється або з'являються труднощі, то в усьому він обвинувачує дружину. Дружини часто не витримують такого становища і подають на розлучення.На тлі страшної картини статевої розбещеності, прикладом якого вважалася "хвиля всепоглинаючого сексу в голлівудському кіно", прекрасна половина Америки усе більше скаржиться на відсутність чоловічої уваги. За останні двадцять років, затверджують лікарі-психологи, головним приводом звертання до них пацієнток стало "охолодження чоловіків". Але якими б різними не були причини для розлучення, за його різким збільшенням по усім світі криється щось більше. Хоча Схід дорікає Захід у тілетворному впливі, але схвалення розлучень на Заході є новим феноменом. У дійсності, розлучення в США потроїлися, в урівноваженій Великобританії збільшились в четверо тільки за останні тридцять років. Ендрю Дж.Черлін з Інституту урбанізації, що вивчає соціальні й економічні проблеми в Сполучених Штатах, вважає, що причини для зростання розлучень ще не зовсім зрозумілі, але крім інших причин цього напрямку приводяться "зростаюча фінансова незалежність жінок" і "загальноприйняті зміни в погляді суспільства". Для багатьох жінок у світі більше не є незвичайним бути одруженою і працювати поза своїм будинком. Але участь чоловіка в роботі з господарства дуже повільно збільшується. Тому жінкам приходиться дуже сильно перевтомлюватися. У Японії чоловіки звичайно після роботи йдуть на дружню зустріч, тому що це необхідно для гарних людських взаємин на роботі, причому для гарних взаємин у родині в них часу не залишається. По їхній логіці, дружина і діти не повинні скаржитися, тому що він -- чоловік, батько заробляє для них гроші. Зміна мислення у всьому світовому співтоваристві, утрата змісту непорушності шлюбу і виконання шлюбної обітниці привело до того, що чоловік і жінка, ледь устигнувши одружитися, уже підшукують для себе кращого чоловіка чи дружину. Природно, відкіля ж може взятися міцний шлюб? До розлучення часто приводить жорстоке ставлення чоловіка до дружини. Такі факти не одиничні не тільки в країнах, що розвиваються, але й у благополучних країнах.У житті фінської жінки за останній час відбулися великі зміни. Сексуальна емансипація як частина боротьби за рівні права, зросла культура статевого життя це все зробило її більш вільною, незалежною, дозволило знайти інший, ніж колись, погляд на цю інтимну сферу життя. З об'єкта статевої насолоди чоловіка жінка стає його рівним партнером.Але й у цій сфері є втрати. Крім просвітньої місії, сексуальна революція нанесла і наносить жінкам величезної шкоди. Супутній їй "розгул" порнографії прославляє насильство чоловіка над жінкою і робить молодих людей агресивними і жорстокими стосовно слабкої статі. Але ж жінці, дружині як і раніше хочеться бачити в чоловіку, свого захисника, -- говорить Марьям Муурман. На її думку, родини розпадаються у Фінляндії в основному через грубі відносини чоловіків до дружин, застосування насильства. І це в благополучній країні!Недавно в Туреччині створений фонд по наданню допомоги...побитим жінкам-дружинам. Майже половина з 6500 опитаних жінок заявили, що їхні чоловіки вважають побиття кращим аргументом, якщо дружини їм не підкоряються. 62 % чоловіків упевнений: "Чоловік єдиний авторитет, і жінка повинна йому коритися безумовно". Якийсь час тому назад у Штатах багато полоху наробила книга американського психолога Роберта Райта "Моральна тварина". У ній Райт, опустившись до часів доісторичних, визначає, що людина по своїй суті істота полігамна. Він приводить наукові докази, що чоловіками керує прагнення передати свої гени наступному поколінню за допомогою жінки дітородного віку. Цим він пояснює і прагнення літніх чоловіків вступити в зв'язок з молодими жінками. Звідси виходить, що біологічний початок у людях настільки сильний, що подружню зраду варто приймати як неминучість.Психологи нашої країни -- Київського Центра планування родини не згодні з таким твердженням. Психолог Віктор Коломієць говорить: "У деякому змісті людина -- це тварина, але лише в деякому! Було безліч досліджень, і усі вони приводили до одного результату. Якщо половина в ньому -- біологічний початок, то інша половина -- соціальне, що включає в себе і моральні цінності, і мораль, і виховання...".Що ж може бути причиною зради? Їх багато. Одна з найпоширеніших -- "розрив шаблону", коли в житті людини щось різко змінюється. Наприклад, чоловіку поталанило і він став багато заробляти. Жінці не потрібно тепер працювати, щоб забезпечувати родину. Звичний ритм її життя порушений, і душевне сум'яття часом виливається в подружню зраду.Для чоловіка ж зрадити -- досить банальне порушення, а ще якщо удома він з якої-небудь причини залишається сексуально незадоволеним, то зрада не змушує себе чекати. Жінки ж це роблять з озиранням на родину, на свої обов'язки стосовно чоловіка, дітей. Але якщо зрада трапляється, те жінка найчастіше намагається закрити на це очі, іноді роблячи вигляд, що нічого не сталося, але глибоко переживаючи, або повідомляє чоловіка про те, що вона знає сформовану ситуацію та продовжує виконувати свої обов'язки дружини і матері, що більше утримує чоловіка в родині, чим сварки і скандали.Чоловіки, в основному, на зраду дружини реагують скандалами, побиттям, жорстоким потуранням, розлученням, не задумуючись над долею дітей.2.4 Нюанси опіки над дітьмиДеякі, домагаючись опіки, звертаються до неправди, будують домисли, піднімають у суді такі теми, як здоров'я, релігія й утворення дитини, намагаються позбавити один одного не те що опіки, але і бачитися з дитиною, і не хочуть зрозуміти, що і після розлучення в дитини залишається мати і батько, адже вони не з дитиною розлучилися. Вони обоє повинні мати можливість виражати батьківські почуття, прищеплювати дитині свої цінності, привертати дитину до будь-якого не суперечному закону заняттю.Що стосується опіки, то суд, розглянувши матеріали справи, може прийняти одне з трьох рішень: 1) призначення спільної опіки; 2) дитина залишається з одним з батьків (частіше з матір'ю); 3) накладення обмеження на право відвідування.Але як показують дослідження діти легше переносять розлучення батьків, якщо і мати і батько продовжують її опікувати, займаються з нею, якщо вона не буде почувати, що її покинув один з батьків, а навпаки її люблять і батько і мати і що вона бажана як в будинку батька, так і матері."Завдяки спільній опіці дитина не розлучається ні з батьком, ні з матір'ю", -- говорить фахівець із сімейного питання.У такому випадку кожен з батьків повинен брати участь у рішенні важливих питань, що стосуються майбутньої дитини. Ворожий настрій чоловіка і жінки та напруга, що супроводжують розпад шлюбу, заважають їм спокійно обговорити, з ким залишаться діти, знайти розумне рішення. Щоб звести до мінімуму число неприємних зустрічей і уникнути напруженого судового розгляду, законодавство деяких регіонів світу передбачає альтернативні способи рішень суперечок про опіку, це посередництво дозволяє батькам дійти згоди, у противному випадку, питання, з ким залишаться діти, буде вирішувати суддя. У більшості країн, якщо батьки не можуть домовитися про те, з ким залишаться діти, то про інтереси дітей подбають правові органи. Судді, у першу чергу, піклуються про дітей, а не про батьків, при цьому з огляду на бажання батьків, відносини дитини з матір'ю і з батьком, бажання дитини, здатність кожного з батьків піклуватися про її повсякденні потреби. Якщо дитину залишають з одним з батьків, то право приймати рішення, що торкаються якихось проблем дитини, закріплюється за цим батьком. Це, звичайно, не означає, що другий батько виключається з життя дитини. Відсторонений від опіки має право на відвідування, спілкування, наставляння дитини і прояв любові і ласки.Батьки домагаються успіху і "виграють", коли діти виростають відповідальними і гідними поваги людьми. Головне, що якщо обоє з батьків нормальні і гідні люди, то не можна допускати зневажливих відносин кожного з батьків до іншого.2.5 Консультування розлучених сімей та поради її членамУ нашій країні психологічна допомога людям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважалася актуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили до явищ, характерних для радянського способу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлученню. Досвід закордонних колег показує, що ці люди потребують допомоги на різних рівнях соціальному, матеріальному, фізичному й ін.На думку психолога Ю.Е.Альошиної, консультування тих, хто прийняв рішення розірвати шлюб, відрізняється від інших видів психологічної корекції яскраво вираженою функцією, що інформує. Фахівці, що працюють з подружжям, що розлучається, повинні бути добре інформовані в юридичній області до їхніх аспектів розлучені й особливо в питаннях, пов'язаних з дітьми. Любе розлучення, навіть бажання -- серйозна травма, що збільшується необхідністю повної реорганізації життя і переливається іноді довгі роки. До розлучення більшість людей не уявляють, з якими труднощами вони можуть зштовхнутися, але основною проблемою для них стає облаштованість життя після розлучення.Чоловік і дружина можуть прийти на консультацію разом або приходить один з подружжя, найчастіше той, хто залишається на самоті. Іноді до фахівця звертається ініціатор розлучення з проханням допомогти довести родині правильність свого рішення і дій, що випливають за його рішенням. Зміна життєвих чекань і планів, сімейної структури і сімейних ролей, рішення матеріальних і юридичних проблем -- кожне з цих питань може стати темою для самостійного блоку в консультативній роботіОсновними тенденціями психотерапії в ситуації розлучення, на наш погляд, є, по-перше, робота фахівця з людиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге -- з «розширеною родиною», що може включати не тільки його родичів, але і знайомих.У разі потреби люди з психічними проблемами, порушеннями поведінки, що переживають сімейні конфлікти, можуть одержати професійну допомогу в психологічних консультаціях. Якщо власні спроби подолання кризи в подружніх відносинах зазнали невдачі і ресурсів підтримки в соціальній мережі недостатньо або здається, що немає можливості знайти рішення, перше, що потрібно зробити, -- розшукати сімейну консультацію, де є фахівці з даної проблеми.Сімейноцентрована практика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, її родини і її оточення, що впливають, у свою чергу, на більш широкі соціальні сили і системи, у які вона включена. (див. Додаток3)Консультування, орієнтоване на мережу соціальних відносин, розуміється не як альтернатива існуючим концепціям терапії і консультування, а як їхнє доповнення і подальший розвиток [14].Перший рівень орієнтованого на мережу консультування -- це змістовний аналіз, діагностика взаємин клієнтів з оточуючими людьми.Аналіз мережі -- це метод візуального змістовного представлення соціальних відносин людини. За допомогою карти мережі можна зафіксувати переплетення відносин особистості, щоб краще зрозуміти їхню сукупність, проаналізувати структуру ролей у відносинах, провести діалог про їхню якість і різні функції в житті особистості. Досвід досліджень показує, що ця форма представлення спонукає людину, що бідує до психологічної допомоги, осмислити свої соціальні відносини й у той же час дозволяє фахівцю відносно просто візуалізувати в інтерв'ю.Німецький психолог А. Ленц розробив конкретну схему аналізу мережі і рамках консультативної роботи.1.У процесі консультування клієнту пропонують заглиблено розглянути мережу соціальних відносин. Карта мережі дозволяє зробити наочними відносини і їхню структуру.
