Також зазначено, що соціальна диференціація жіноцтва продовжує зберігатися, причому найгіршим є становище жінок у сільській місцевості, самітних, вдів, жінок, які знаходилися на утриманні родичів або сім'ї, але втратили її підтримку. Вихід зі стану соціально-економічної та культурної маргіналізації цих категорій набуває першочерговості для соціальної політики держави.
Реалізація будь-якої концепції подолання бідності спирається на підвищенні ефективності економічної поведінки жінок, забезпечення можливостей впливу на свій добробут. Але більшість жіночого населення не може активно здійснювати такий вплив, оскільки їх участь у суспільному виробництві вимірюється лише 12-15% жіночого міського населення, що є також свідченням фактичної залежності жінок від традиційної сімейної структури з пануванням чоловіків та переважанням домогосподарської жіночої праці. Слабка присутність жінок на ринку праці має наслідком відсутність у їх переважній частині власного доходу. А в перспективі це позначиться на відсутності або недостатності соціального забезпечення.
Доведено, що вкрай малою є кількість професій, в яких задіяні жінки. Переважно вони працюють у сфері освіти, охорони здоров'я, сільського господарства. Не заохочується професійна кар'єра жінок, вони не залучені до високооплачуваних галузей та посад. Внаслідок такої політики сформувалися галузі з переважанням жіночої праці, яка оплачується значно нижче, ніж чоловіча. Так, в сільському господарстві жінкам за аналогічну роботу можуть сплачувати лише половину від заробітної плати чоловіків, а на відміну від останніх, в державних організаціях жінки не мають жодних надбавок чи заохочень. Недостатня присутність у престижних професіях та у високостатусних групах свідчить про соціальну нерівність та соціальну незахищеність жіноцтва. Такий стан, у свою чергу, гальмує суспільний розвиток.
У цьому же розділі визначена роль освіти як індикатора розвитку особистості та її самосвідомості і стверджується, що відмінність у сфері освіти між статями за останнє десятиріччя значно зменшилася, що можна розглядати як позитив соціальної політики держави. Хоча, насправді, можливості чоловіків і жінок залишаються ще досить різними. Відмічена недостатня увага до рівних можливостей для представників обох статей при отриманні повноцінних медичних послуг, що позначається негативно на репродуктивному здоров'ї жінок.
Вивчення інституціональної складової соціальної політики по відношенню до жінок Ірану, показало відсутність гендерної складової у стратегії розвитку існуючої інституційної системи. В інституціональній складовій соціальної політики стосовно жінок Ірану виявлені національні механізми - комісії по роботі з жінками, тобто Іран не відстає від таких європейських країн як Бельгія, Франція, Португалія на вищому державному рівні - президентському та парламентському, де створені подібні комісії. Разом з тим констатується, що у виконавчій владі Ірану - в усіх міністерствах також існують структури, що відповідають за роботу з жінками, однак на всіх означених рівнях відсутні служби з питань рівних можливостей статей, як це має місце у згаданих європейських країнах.
У третьому розділі - “Державна сімейна політика як провідний напрям розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану” констатовано, що в іранському суспільстві панують усталені уявлення щодо соціальної значущості інституту сім'ї та ролі в ньому жінок. Проте і цей інститут не залишається незмінним, бо відбувається перехід від розширеної до нуклеарної сім'ї, зменшення кількості дітей тощо. Вона й надалі залишається дієвим інститутом спадкоємності і трансляції соціальних норм, цінностей, традицій. Під впливом глобалізаційних процесів вони також певною мірою трансформуються, однак вкрай повільно, оскільки дає про себе знати існуюча в суспільстві релігійна система табу на ті чи інші моделі поведінки жінок.
Відмічено, що сім'я в Ірані функціонує як соціальний інститут відповідно до специфічних східних соціокультурних умов і його інституціональні норми й цінності визначають діяльність й поведінку членів суспільства у сфері шлюбно-сімейних стосунків, зберігаючи в ньому гендерну нерівність.
В цілому статусно-рольові позиції жінок в сім'ї характеризуються амбівалентністю та зазначають вплив різних процесів. З одного боку, притаманні іранському суспільству значущість шлюбу, достатньо велика тривалість подружнього життя (більше 30 років) є соціально-психологічними факторами, які визначають соціальне самопочуття жінок. А з іншого, зберігається гендерний дисбаланс у розподілі домашніх обов'язків, що є наслідком укорінених стереотипів щодо ролі жінки як домогосподарки та чоловіка як голови сім'ї. Це означає, що законодавство про рівні права чоловіків та жінок в цій сфері суспільних відносин практично не діє, хоча останнім часом у міському середовищі спостерігаються деякі зміни в системі сімейної влади в напрямку відходу від однозначно чоловічоцентристської моделі. А це відкриває можливості рівної участі шлюбних партнерів у прийнятті сімейних рішень.
Розглянуто основні тенденції розвитку державної сімейної політики та констатується вдосконалення її законодавчих засад і разом з тим їх непослідовний характер через суперечливість положень світських та релігійних законів. В соціально-економічній сфері спостерігається тенденція посилення підтримки сім'ї, що проявлялося у наданні допомоги сім'ям сільських районів та малозабезпеченим міським сім'ям. Ця допомога включає субсидії на харчування та охорону здоров'я.
У галузі народжуваності державна політика спочатку була спрямована на її обмеження. Однією з засад прийняття двох п'ятирічних програм(планів) соціального розвитку в останнє десятиліття минулого століття був висновок про те, що збалансоване економічне зростання не може відбуватися в умовах неконтрольованого збільшення чисельності населення. Тому державна політика була спрямована на її обмеження, зокрема, були запропоновані безкоштовні консультації з проблем народжуваності, дозволені контрацептиви тощо. Однак в останні роки при зниженні рівня народжуваності відпала потреба в її державному регулюванні.
ВИСНОВКИ
У висновках, відповідно до поставленої мети та завдань роботи сформульовано основні результати дисертаційної роботи та окреслено напрямки подальших досліджень проблем соціальної політики стосовно жіноцтва.
1. У зв'язку з недостатнім висвітленням в системі соціологічного знання теоретичних засад щодо розгляду соціальної політики по відношенню до жінок, обґрунтована необхідність такого підходу, який враховував би сучасний стан статусно-рольових позицій даної соціальної групи та фокусував би увагу на першочергових функціональних її аспектах, що зорієнтовані на розкриття особистісного та особистісного потенціалу жінок. У дослідженні використані як усталені підходи до аналізу соціальної політики, так і новітні, як українських, так і закордонних авторів, що були напрацьовані в економічній соціології, соціології політики, соціальній філософії. Завдяки використанню соціологічних та міждисциплінарних підходів, доведено, що жінки Ірану є досить диференційованою соціальною спільнотою з певним набором статусно-рольових позицій, які можуть бути не ідентичними. Це обумовлює багаторівневість завдань соціальної політики по відношенню до жінок, включаючи першочерговість надання соціальної допомоги найуразливішим категоріям цієї спільноти.
2. Внаслідок всебічного вивчення соціальної політики щодо жінок Ірану зроблено висновок про те, що реальними показниками її розвитку можуть бути статусні характеристики жінок в іранському суспільстві, який визначає структурні диспозиції цієї соціальної групи і її стратифікаційну нерівність. Такими показниками є рівень доходів, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади, що відбивають наявність чи відсутність соціальних умов для нормальної життєдіяльності жіночого населення.
3. Констатовано, що за останні десятиріччя після революції в статусі жінок Ірану по основним соціальним показникам, якщо і спостерігались зрушення, то вони не мали істотного характеру. Так, на шкалі кожного з вимірів соціального статусу жінки як і раніше посідають більш низькі, порівняно з чоловіками, позиції. Тобто, їхній статус особливо досяжний, поки що поступається статусу чоловіків. Виявлена неоднозначність динаміки щодо основних вимірів соціального статусу жінок. Так, коло законодавчо зафіксованих соціально-економічних та політичних прав є достатньо широким. Однак їхня реалізація наштовхується на обмеження, що закладені в релігійних законах й традиціях. Найбільш помітними є зміни в рівні освіти. Не дивлячись на те, що через інститути освіти відтворюються гендерні стереотипи та підтримується гендерна стратифікація іранського суспільства, останнім часом показники освіченості й кількості іранських жінок, які навчаються, збільшується. Утім розрив між положенням чоловіків та жінок у галузі вищої освіти ще зберігається.
4. Зафіксовано, що за такою статусною ознакою, як місце в структурі влади зміни є менш помітними, ніж у галузі освіти. Це обумовлено в першу чергу соціально-політичними та культурними чинниками, серед яких особливо виокремлюється патріархальний характер політичної культури, яка переважає в іранському суспільстві. У системі державного управління на вищих посадах управлінської ієрархії, що передбачає участь у прийнятті політичних й соціально значущих рішень, жінки практично відсутні. Їхня присутність спостерігається в основному на нижчих рівнях управління. Цей фактор значною мірою обумовлює низький Індекс інституціональних засад демократії, який фіксує ступінь розвиненості умов для демократичного залучення громадян у суспільно-політичні процеси (за цим показником Іран серед 192 країн-членів ООН займає 161 місце).
5. Виявлено, що у післяреволюційний період було створено інституційний механізм у державних структурах законодавчої та виконавчої влади для контролю за забезпеченням прав жінок. В той же час констатується відсутність іншого виду контрольного механізму - конвенційного, покликаного слідкувати за виконанням кожної міжнародної угоди з прав людини, ратифікованої Іраном.
6. Що стосується основних напрямів соціальної політики щодо жінок Ірану, то найбільший розвиток можна зафіксувати у сфері освіти. Що стосується трудової діяльності, то соціальна політика держави не забезпечувала конкурентоспроможність жінок як суб'єктів зазначеної діяльності, не заохочувала їх до суспільно-продуктивної праці, хоча відомо, що професійна діяльність за власним вибором - це основа гендерної рівності у суспільстві та в сім'ї. Здійснено уточнення напрямів розвитку соціальної політики щодо жінок Ірану, до яких можна віднести розширення її функцій як засобу демократизації, гуманізації суспільства, спрямованих на формування толерантних, солідарних, партнерських відносин у ньому двох спільнот, що поки не стало предметом уваги влади.
7. Важливим напрямом розвитку соціальної політики щодо жінок запропоновано вважати державну сімейну політику. Її реальний стан не дає підстав розглядати як антидискримінаційну по відношенню до жінок, як таку, що сприяє встановленню балансу сімейних і суспільних інтересів та визнає обох батьків однаково відповідальними за виховання дітей. Це, відповідно, означає, що законодавство про рівні права в цій сфері соціальних відносин не діє. Зафіксовані основні тенденції розвитку сімейної політики - вдосконалення її законодавчої бази, посилення економічної підтримки сім'ям, регулювання народжуваності ( її стримання при значному зростанні, або сприяння при значному падінні).
8. Виявлено, що недосконалість соціальної політики по відношенню жінок в Ірані пояснюється різнорідними факторами: впливом протилежних тенденцій, з одного боку, індустріалізація та модернізація соціально-економічних структур сприяли демократизації іранського суспільства, а з другого, відродження та навіть посилення традиціоналістських цінностей. До зазначених факторів відносяться також збереження гендерних стереотипів, низька ефективність функціонування інститутів, що відповідають за соціальну політику, недостатність статистичних даних з гендерної проблематики тощо. Це актуалізує розробку методології оцінки та ідентифікації соціально-економічного статусу чоловіків та жінок, їхніх диспозицій й поля стратифікаційної нерівності між ними, а також проведення у межах країни моніторингових соціологічних досліджень. Доведено, що в Ірані відсутня стратегія трансформації соціальної політики на засадах гендерного підходу.
9. Проведене дослідження сприяло авторському визначенню поняття соціальної політики по відношенню жінок Ірану та розробці авторської концепції такої політики. Вона формулювалася з урахуванням кращих типів й моделей соціальної політики, що відомі у світовій теорії та практиці, та адаптована до сучасних реалій іранського суспільства. Змістовно вона має системний, комплексний характер.
10. Креативний потенціал даної проблематики може реалізуватися у подальших дослідженнях соціальної політики в інтересах жінок, ефективність якої визначається динамікою змін статусних позицій та ролі жінок у вдосконаленні соціальних відносин. Зберігає актуальність дослідження даної проблематики як соціального регулятора ґендерних відносин у порівняльному транскультурному аспекті.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Основні положення та висновки дисертації роботи викладено в публікаціях у фахових виданнях: із соціології
1. Аваз Заде Камбіз Гендерні аспекти трудової діяльності в сучасному Ірані // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 50. - 2005. - С. 222-230.
2. Аваз Заде Камбіз Проблеми і перспективи соціальної політики і соціального забезпечення жінок в Ірані // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 51. - 2005. - С. 226-236.
3. Аваз Заде Камбиз Проблемы защиты прав человека и здравоохранения женщин в Иране // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 51. - 2005. - С. 207-215.
В інших виданнях:
4. Аваз Заде Камбиз Социальная политика в Иране // Тези доповідей на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2004. - С. 114-115.
5. Аваз Заде Камбиз Социальная политика в Иране // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конференції “Сучасні проблеми управління”. - К.: ВПІ ВПК “Політехнік”, 2005. - С. 49.
6. Аваз Заде Камбиз Образование всю жизнь - педагогическое творчество // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. “Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Екмо”, 2005. - С. 238-239.
7. Аваз Заде Камбиз Социальная политика по отношению к иранской семье // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2006. - С. 147-148.
АНОТАЦІЯ
Аваз Заде Камбіз. “Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану”. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.
У дисертації розглянуто соціальну політику щодо жінок Ірану у соціальній динаміці, визначені її багатофункціональність, багаторівневість її завдань по створенню демократичних, комфортних умов життєдіяльності жіноцтва. Досліджені інституційні аспекти та основні напрями соціальної політики щодо жінок Ірану. Виявлено, що під впливом соціальної політики відбуваються неоднозначні зрушення по основних показниках статусно-рольових позицій жінок. Виявлені основні фактори, що гальмують розвиток соціальної політики щодо жінок як засобу регуляції соціально-стратифікаційних та соціогендерних процесів. Окреслені основні тенденції розвитку сімейної політики як провідного напряму соціальної.
Ключові слова: соціальна політика, соціальний статус жінок, гендерна стратифікація, соціально-економічні, політичні та культурні права жінок, сімейна політика.
АННОТАЦИЯ
Аваз Заде Камбиз. “Развитие социальной политики в отношении женщин Ирана”. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.
В диссертации социальная политика по отношению к женщинам Ирана рассмотрена в социальной динамике, определены ее многофункциональность, многоуровневость ее задач по созданию демократических, комфортных условий жизнедеятельности женщин. Исследованы институциональные аспекты и основные направления социальной политики по отношению к женщинам Ирана. Выявлено, что под воздействием социальной политики происходят неоднозначные сдвиги по основным показателям статусно-ролевых позиций женщин. Выявлены основные факторы, тормозящие развитие социальной политики по отношению к женщинам как способу регуляции социально-стратификационных и социо-гендерных процессов. Вместе с тем, отмечено, что дальнейшее функционирование социальной политики на традиционных основах - маскулинных стереотипах, как в обществе, так и в семье - поставлено под сомнение такими факторами: развитие иранского общества как составляющей глобального сообщества и необходимостью в связи с этим выполнять соответствующие обязательства по соблюдению прав женщин; повышение образовательного уровня женщин и постепенного их формирования как субъектов социокультурного процесса; информатизация иранского общества, развитие СМИ.
Очерчены основные тенденции развития государственной семейной политики как ведущего направления социальной, среди которых совершенствование законодательной базы, усиление поддержки семьи, переход от политики ограничения рождаемости к содействию ей.
В целом, развитие социальной политики в отношении женщин Ирана отстает от объективных потребностей функционирования и эволюции демократического, гуманистического общества, что не даёт оснований рассматривать её как социальную политику в сфере гендерного равенства.
Предложена авторская концепция социальной политики в отношении женщин Ирана.
Ключевые слова: социальная политика, социальный статус женщин, гендерная стратификация, социально-экономические, политические и культурные права женщин, семейная политика.
SUMMARY
Avaz Zade Kambiz. "Development of social policy in relation to Iranian women" - Manuscript. Thesis for receiving candidate of social science degree in speciality 22.00.03. -social structures and social relations. - Taras Shevchenko Kyiv National University. -Kyiv, 2008.
In the thesis the social policy in relation to Iranian women in social dynamics is considered, its multifunctionality and multilevelness of its tasks in creating democratic, comfort conditions of women's life activity is defined. The institutional aspects and guidelines of social policy in attitude to Iranian women are examined. It showed that under the influence of social policy considerable improvements in basic indicators of women's role-status positions were taking place. The main factors that impede the progress of social policy concerning women as regulating method of socio-stratificating and socio-gender processes are revealed. The basic tendencies of development of family policy as leading direction of social policy are described.
Key words: social policy, women social status, gender stratification, socio-economical, political and cultural rights of women, family policy.
Страницы: 1, 2
