Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
Контрольна робота
з дисципліни: «Соціологія»Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвитокЗміст контрольної роботи1. Теоретичне питання: „Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвиток”Вступ1.1. Політика - один із видів соціальних відносин1.2.Структура політики1.3. Об'єктивні основи соціального політичного регулювання1.4. Предмет і галузь досліджень політичної соціології, її історичний розвитокВисновокСписок використаної літературиВступПолітика -- важливіший фактор природно-історичного процесу виступає в двох її основних функціях: загальноорганізаційної основи суспільства та конкретної регулятивно-контрольної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, суспільних соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн. Роль політики в суспільстві обумовлена трьома її властивостями: універсальністю, всеохоплюючим характером, здатністю впливати практично на будь-які сторони життя суспільства, елементи, ланки, відносини, починаючи з держави і завершуючи індивідуальними рисами характеру людини; виключністю або проникаючою здатністю, тобто можливістю безмежного проникнення і, як наслідок, атрибутивністю, тобто здатністю поєднувати не політичні і суспільні явища, відносини і сфери. Весь спектр проблем, зв'язаних з політикою, охоплює комплекс наук, галузей знань. Якщо ж наука про політику досліджує, вивчає політичне життя в усіх його багатоманітних проявах: від суті влади, її природи і до конкретних форм її прояву та інституалізації, то соціологія політики -- галузь соціології, що вивчає взаємовідносини політичної сфери з іншими соціальними інститутами, проблеми, зв'язані безпосередньо з державою, політичними партіями, суспільними об'єднаннями, рухами та ін.Нині основні напрями соціологічних досліджень політики і політичних відносин в України такі: предмет, методологія, методи і методика вивчення політики; мета політики і політична влада; суб'єкти й об'єкти політики; мета і засоби в політиці; елементи політичної системи; суспільно-політична свідомість і політична культура; політична активність членів суспільства; політичне керівництво і лідерство; політика і засоби масової інформації. При такій структурі теорія політики виступає як теоретична дисципліна, яка сприяє конкретному вивченню політичних процесів, окремих проблем і охоплює загальну постановку основних тем політики як науки.Важливе завдання соціологічного аналізу -- вивчення форм і методів побічного впливу на політику держави опозиційних сил.Самостійний науковий напрям становить соціологічне дослідження міжнародних відносин і світової політики. Застосування системного, структурно-функціонального та соціально-психологічного аналізу може сприяти вивченню важливих проблем війни і миру, міжнародних та міжнаціональних конфліктів, оптимізації міжнародних рішень, процесів інтеграції, розвитку міжнародних комунікацій, взаємозв'язку внутрішньої і зовнішньої політики держав.Отже, актуальність теми визначається включенням у політичну діяльність значної кількості громадян та виникненням нових політичних реалій як в Україні, так і в усьому світі. 1.1. Політика - один із видів соціальних відносинНа певному етапі розвитку суспільства з поглибленням його соціального поділу, розшарування виникають і політичні форми, явища, що спрямовуються на регулювання розвитку відносин між соціальними спільностями з приводу використання влади і її розподілу для реалізації докорінних інтересів соціальних спільностей. Адже поділ праці, виникнення приватної власності, поглиблення національно-етнічних, поселенських різноманітних спільностей приводить до появи соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин, зв'язків між соціальними спільностями уже ставало недостатньо норм моралі, звичаїв тощо.Отже, виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв'язаних з особливою публічною владою, що не співпадають з суспільством, ніби стоїть над суспільством. Влада всередині роду, племені, що ґрунтувалася на кровному родстві, уступає місце публічній владі, що уже формувалась за територіальним принципом, має особливу матеріальну базу, -- позики, податки, здійснюється професіоналами-чиновниками і опирається на спеціальні примусові формування, установи (армію, поліцію, суд).Політичні інститути, системи, діяльність людей в їх межах, вплив людей -- соціальних спільностей, різноманітних соціальних верств, груп та інших на діяльність політичних інститутів, тобто безпосередньо на політику -- соціальний інститут, відображення та закріплення соціальної взаємодії -- становлять політичну соціологію. Отже, соціологія політики вивчає не різновидності політики, або політичну сферу, а проблеми суті влади, політичні права та свободи, з точки зору конкретної людини, а також соціальних спільностей, соціальних верств, груп, громадських і суспільних об'єднань та організацій, політичних партій тощо. Мова йде про людину як члена громадянського суспільства, політичні інтереси людей (і у зв'язку з цим природно про політичну свідомість, політичну культуру людей), про політичні відносини і політичну поведінку. Публічна влада аналізується по-різному. Одні розглядають публічну владу як властивість соціального формування, як спосіб самоорганізації, що ґрунтується на доцільності поділу функцій управління і підкорення, як джерело гармонії і узгодження інтересів. Здатністю системи забезпечувати виконання її елементами взятих зобов'язань, знаряддям узгодження інтересів людей, а, отже, інтеграції суспільства соціолог Толкотт Парсонс і вважає публічну владу. Поява публічної політичної влади зв'язується з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин владарювання та підкорення.Зрозуміло, кожна людина має власну думку, уявлення про політику як важливий вид діяльності людей по управлінню державою, визначенню форм змісту, мети діяльності держави. Для одних політика -- визначні, популярні політичні лідери, особи, талановиті керівники держави, які дбають про людей, вболівають за реалізацію їх інтересів та задоволення потреб. Для інших політика -- нескінченні суперечності, суперечки різних політичних партій, інтриги, політичні ігри, нехтування моральних норм заради захоплення і володіння владою. Для третіх політика -- це безліч різноманітних об'єднань та організацій, де кожний функціонер, чиновник претендує на право управляти людьми та ін. Уявлення, думки про політику формуються на основі життєвого досвіду людей, їх безпосереднього зіткнення з різними явищами життя, прагнення постійно мати зв'язок з тими, хто зайнятий політичною діяльністю. І неоднозначність міркувань, суджень, оцінок політики визначається особливостями сприйняття людиною суспільних явищ і подій, процесів суспільної та політичної діяльності, складністю, багатоманітністю соціальних явищ -- політики. Адже політика є сферою владних відносин.Соціологи ґрунтовно, детально розглядаючи суть, зміст, структуру поняття, вкладали в поняття політика також найрізноманітніший зміст, будували структуру назавжди майже в органічному поєднанні поняття з функціонуванням держави. І якщо в сферу історії становлення науки про політику ввійшло визначення політики як способу управління державою, але яке не дає фундаментального розуміння політичного суб'єкту поза державою і мети політики, то в сучасних умовах політика -- це сфера діяльності, зв'язана з відносинами між соціальними спільностями: класами, націями та іншими соціальними верствами і групами. Марксизм вказує, що політична влада виражає волю уже не всіх членів суспільства, а економічно панівних соціальних верств, груп. Під впливом соціальної диференціації влада інституалізується в систему політичного панування, владарювання, основною силою якої виступає держава. Політика ж і є системою складних механізмів, що відображають і забезпечують соціальну взаємодію, в тому числі і панівне становище одних соціальних груп, форму і способи опору інших. Будь-які політичні форми завжди служать відображенню і захисту інтересів певних соціальних верств. Безперечно, політика в такому разі служить і узгодженню інтересів, вирішенню спільних справ, але головне її призначення -- закріплення, утвердження відносин владарювання і підкорення. Політичні явища, події, процеси охоплює політична сфера. По суті, політична сфера -- це політичний простір, де відбуваються всі політичні процеси, явища, події, а сама структура політичної сфери розкривається через політичну свідомість, норми, організації, об'єднання, установи, відносини. Якщо ж йде мова про одні і ті ж політичні процеси, то можна визначити різні їх сторони, явища: політична діяльність визначається як політичне життя, а способи і методи участі мас в управлінні суспільством, державою визначаються уже як демократія, а рівень усвоєння та перетворення світу це вже сфера політичної культури та ін. Влада ж це центральне поняття, що характеризує політичні явища, процеси, події тощо. Отже, за висловом соціолога Раймонда Арона, політика -- це боротьба за владу і зв'язані з нею переваги. Політика -- сфера цілеспрямованих відносин між соціальними спільностями з приводу реалізації влади і її розподілу між соціальними спільностями для здійснення їх докорінних інтересів.1.2 Структура політикиПолітика має складну структуру. Основними елементами структури політики є: політична свідомість, політичні відносини та політичні організації.Політична свідомість -- неоднорідне, багатомірне, пульсуюче внутрішнє суперечливе, багаторівневе утворення, що в узагальненій формі відображає ступінь знайомства суб'єкта з політикою і раціонального або нераціонального ставлення до неї. Політична свідомість охоплює почуття. Настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, зв'язані з ставленням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання та утримання. Ідеї, мета, програми діяльності, політичні погляди, настрої, інтереси постійно інституалізуються. Політична свідомість має два рівні; науковий і побутовий, де переважають психологічні чи ідеологічні елементи. Політична свідомість може бути істинною або ж фальшивою, удаванною. оптимістичною або ж песимістичною, прогресивною і реакційною, стійкою і нестійкою тощо. Соціологія саме і займається не взагалі суспільною, громадською свідомістю, не загальними тенденціями її розвитку, а реальною політичною свідомістю конкретних соціальних спільностей, суспільства, особи, що викликає відповідні соціальні дії та взаємодії В центрі уваги соціологія тримає реальну свідомість мас і її становище, настрої, переконання, думку соціальних спільностей, індивідів, вивчає і розкриває роль, потреби участі в управлінні, активних політичних діях, політичних інтересів, політичних цінностей, цінностних орієнтацій та мотивації.Сукупність всіх державних і недержавних установ і організацій, що реалізують політичну владу, що беруть участь в регулюванні взаємовідносин між соціальними спільностями становлять політичну організацію. Але політична організація охоплює не лише органи державної влади та державного управління, установи, що мають політичну мету, а й політичні партії, громадські організації та різні творчі об'єднання, неформалізовані інституалізовані форми (мітинги, демонстрації тощо). Політичні формування часто характеризуються внутрішньою суперечливістю, бо охоплюють не лише політичні владні структури й політичні об'єднання, що виражають інтереси правлячої політичної еліти, а й політичні організації, що виражають інтереси соціальних груп, усунених від влади, різні опозиційні формування і не тільки ті, що підтримують політику, а й ті, що виступають проти. В міру історичного розвитку політична організація ускладнюється. Якщо в епоху рабовласництва політична організація охоплювала державу, офіційну церкву як елементи системи політичного владарювання, рабовласників і нестійкі тимчасові об'єднання рабів, різні касти жреців, релігійні секти, об'єднання юридично неповноправних верств населення та ін., то в епоху феодалізму політична організація стала складнішою: об'єднувала не лише систему політичного владарювання феодалів, а й численні лицарські, монашеські ордени, купецькі гільдії і цех ремісників, численні селянські об'єднання тощо. Політичне життя розвивається в релігійній формі. Відмінною рисою всього політичного життя виступає її органічне поєднання з господарською діяльністю. Політична влада виступала захисницею земельної власності.В умовах капіталізму центром всього суспільного життя стає політика. Дедалі складнішими, чисельнішими стають елементи політичної організації, ускладнюються взаємовідносини між ними. В умовах розвитку капіталістичних відносин виникає і розвивається специфічна політична організація -- партія. Політична організація централізується в національних масштабах і інтернаціоналізується в міжнародних масштабах. Вперше пригноблені соціальні спільності -- класи піднімаються до створення цілої системи політичних організацій, об'єднань, очолюваних політичними партіями. Внутрі політичної організації формуються політичні механізми соціального опору, що протистоять системі політичного владарювання. Зазнає змін і сама система політичного владарювання. І все ж держава виступає завжди інтегруючим фактором політичної організації. Держава виступає ланцюгом, що з'єднує певні політичні установи та організації в системі політичного владарювання, де виникають і формуються опозиційні сили, тобто держава надає політичній організації цілісного, суперечливого об'єднання. Політичні відносини -- це стійкі політичні зв'язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади. Це відносини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між лідерами і групами підтримки та ін. Стійкими видами діяльності стає: участь у виборах органів влади, здійснення законодавчих, судових, управлінських функцій, керівництва, лобізму, організації політичної, правотворчої діяльності та ін.1.3. Об'єктивні основи соціального політичного регулюванняЩо ж змусило людей створювати додаткові системи соціальними зв'язками? Поштовхом, мабуть, стали екстремальні ситуації, коли для захисту інтересів населення певної території вимагалось прийняття таких рішень, які не укладались у звичні правила і норми. Активна меншість зосереджувала всі ланки управління діями людей, що дозволяли координувати загальні зусилля. Усунення загрози, відсіч нападу ворогів створювало уже обстановку, коли не поверталися до попередньої системи регуляції соціального життя. У населення залишалась пам'ять про успішні дії ватажків, їх авторитет користувався повагою і шаною, їм віддавали виняткове право здійснювати функції управління, керівництва общиною, спільністю людей. Проте виділенню політики в особий вид соціального регулювання сприяла зростаюча диференціація, тобто розшарування, розчленування суспільства. Освоєння нових територій, поглиблення поділу праці, зростання продуктивності праці і поява лишків продуктів -- все це руйнувало одноманітність соціальних інтересів примітивного, первісного суспільства. Соціальні зв'язки виходили за межі звичних відносин родини, сусідства, ставали складнішими, суперечливішими. У виробничій діяльності людина орієнтувалася уже не на близьке оточення, а на тих споживачів, з якими не перебувала в безпосередньому контакті. І для досягнення успіху їй необхідні уже тверді правила, що зводили б до мінімуму ризик виробника. Норми моралі нерідко виявлялись безсильними перед економічним інтересом, а тому наполегливо вимагалось винайдення інших важелів регулювання зв'язків та інтересів. Роль регулювання зв'язків та інтересів і стала виконувати політика.На умови і пожвавлення політичного життя впливають і масові емоціональні настрої -- чекання, протести, тривоги, переконання і захоплення, громадські, суспільні рухи, символічні і ритуальні дії, політична діяльність, повідомлення про політичні події, поведінку політичних лідерів тощо. Політичне життя безпосередньо обумовлено становищем громадянських і політичних прав і свобод та ін. Тоді ж виникають, формуються політичні кліки --неформальні об'єднання державних та політичних діячів, які ставлять метою захоплення влади або встановлення контролю над владою та ін. Створення політичних клік історично зв'язано з появою перших монархій -- стародавньосхідних деспотій. Починаючи з глибокої давнини створення політичних клік, постійне прагнення захопити владу, здобуття привілеїв стають атрибутивною властивістю будь-якого авторитарного режиму та ін.Політичне життя -- сукупність духовних, чуттєвих, емоціональних, практично предметних форм політичного буття людини включає і політичні відносини між людьми, спільностями, верствами і формується такими відносинами. Політичний устрій держави, політичний режим в суспільстві, особливості культурно-історичного розвитку визначають тональність політичних відносин. Політичне життя це, по суті, суспільне, економічне, культурне, духовне матеріальне, релігійне життя. Політичне життя визначають основні соціальні та політичні інституальні структури влади, її апарату і органів, тип політичної системи, політичної організації суспільства, методи і способи управління тощо.В усіх сферах суспільства, де здійснюється політика, є багато конкретних форм прояву, здебільшого нетривалого, але нерідко знаменитих, що залишають слід в історії.Зміст політики -- особливий вид соціальної регуляції полягає в погодженні інтересів різних спільностей, верств, груп, формуванні правил і норм, що обов'язкові для всіх членів суспільства, громадян держави. Конкретна політична практика держави, політичних партій, лідерів, угрупувань -- одна з найзмістовніших, напружених, наочних форм політичного життя суспільства. Політична практика дозволяє гадати про тактику політичної влади, спільностей, верств, течій і політичних партій і про їх стратегічні задуми. Розвинута політика неможлива без добре розробленої стратегії, що відображає історичні запити суспільства. Можлива й стратегія, що підкорює суспільство, а, отже, допускає спілкування влади, держави, правлячих сил, з одного боку, і суспільства, народу, людини, -- з другого. Демократично політизоване суспільство залучає до активної і добровільної політичної участі (вибору представницьких установ, співробітництву в асоціаціях, політичних партіях, самоврядуванні, масових або групових політичних акціях) значну частину політично самодіяльного населення, а його пасивна частка може виявитися порівняно незначною. Політичне життя такого суспільства може стати стабільним або динамічним, його емоціональний тонус може падати і підвищуватися, але так або інакше політична культура його досить висока: значна частина громадян швидко відгукується на політичні мобілізації в періоди підвищеної політичної активності. Можлива і найповніша, безпосередня участь громадян у вирішенні місцевих і державних проблем тощо.1.4 Предмет і галузь досліджень політичної соціології, її історичний розвитокПредмет соціології політичних відносин ще не має точного визначення, яке б задовольняло всіх і з яким всі були б згодні. У найширшому розумінні соціологія політики -- частина соціологічної теорії, яка дає пояснення таким явищам, як боротьба і здійснення влади, оскільки саме вони становлять суть політики. Водночас соціологія політики є галуззю політології, оскільки головну увагу приділяє взаємозв'язку проблем політичної влади зі структурою і розвитком суспільства як єдиного цілого. Проте не лише політології. Цими іншими теоретичними дисциплінами є економічна теорія, теорія держави і права, теорія міжнародних відносин, а також таких суміжних з ними наук, як політична географія або політична біологія, які набули визнання останнім часом.Страницы: 1, 2