«Ефектність новинок приковує увага. Діаманти, світлові ефекти, блиск і сяйво на фоні одноманітності життя; феєрверк пліток - все це союзники моди, - відзначає Богардус, - за допомогою яких вона опановує очами й вухами мільярдів». Тут потрібно бути дуже пильним, щоб не прославитися людиною без смаку або навіть вульгарним [13,45].
Емоційне порушення, що часто нагнітається модою, паралізує критичність мислення й активізує вроджені імпульси до здійснення ірраціональних учинків. Якщо навколо новинки створюється ажіотаж, то варто очікувати, що величезна кількість людей поженуться за нею. У створенні ажіотажного попиту провідна роль належить рекламі, хоча її зусилля найчастіше не виправдують себе. Ажіотажний попит розростається поряд зі зростаючою вишуканістю й привабливістю новинки. Тому, що охоплює безліч людей, емоційне порушення приводить їх до «руйнування». Богардус, будучи сучасником 50-х, відзначав цю особливість як характерну лише для жителів великих міст. Сьогодні, у міру стирання соціально-економічних і культурних, комунікаційних бар'єрів між містом і селом, ця тенденція може розглядатися як загальна [16,73].
Внутрішня суперечливість моди не виключає її корисності для людини. Постійно, змінюються умови сучасного життя, її динамічність й інтенсивність вимагають надмірної психофізичної мобілізації організму людини. Мода — одна з відповідей на насущну потребу в психофізіологічній розрядці, знятті надлишку емоційної напруги. На думку Б. Паригіна, «захищаючи людину від психічного навантаження, мода зводить до стереотипу людське поводження, емоції, смаки. Беручи готовий модний стандарт, ми не витрачаємо час й енергію на «плавання» в океані нових речей» [43,28].
Хронічне перебування сучасної людини в поганому настрої й повне невміння боротися з ним привело до того, що психологи стали говорити про особливу хворобу — ангедонії (букв. - нездатності одержувати задоволення, насолоду, позитивні емоції від життя). Красиво одягтися, американський психолог М. Аргал, уважає одним з 50 ефективних способів одержання радісних і приємних емоцій. Носіння модного одягу підсилює відчуття психологічного комфорту особистості. Уміння людини вибирати одяг з урахуванням своєї індивідуальності, свого складного психічного миру полегшує рішення важких життєвих проблем, вступ у контакт із людьми, збільшує шанси одержання від них допомоги й уваги. Кожна людина, знаючи про позитивні й негативні властивості моди, може використати її плюси й нівелювати мінуси з метою стабілізації свого настрою [21,93].
По вираженню поета С. Кірсанова: «Мода - це свято для ока на фоні буденного життя». Розмаїтість модних об'єктів компенсує недолік фізичних стимулів, а масова участь людей у модні [4,76].
Ж.Ж. Руссо, Г. Зіммель, В. Зомбарт, И. Богардус розглядали моду як регулятор соціальних потреб. Мода не просто прилучає індивіда до наявних соціальних і культурних зразків. Ця функція здійснюється за допомогою протиставлення «старомодним», тобто безпосередньо попереднім модним стандартам. Вибираючи одні стандарти, індивід у той же час відкидає інші. «Мода дає можливість задовольнити відразу й бажання об'єднання, спільності з іншими, і ізоляції, відмінності», — підкреслював Г. Зіммель.
З одного боку, це сполучення злиття одних значимих з іншими й відмінності від значимих (у негативному змісті) інших сприяє становленню «Я» індивіда, формуванню його особистісної ідентичності, самосвідомості. Таким чином, «мода служить одним із засобів символізації, формування, зміцнення «Я» індивіда, причому переважно в демонстративної та ігрової формах».
З іншого боку, мода відіграє важливу роль й у тих випадках, коли індивід відчуває потребу «сховати» своє «Я». Відтворення модного стандарту в період його найбільшої поширеності, звичності дозволяє індивідові зробитися непомітним, розчинитися серед інших учасників моди [38,153].
М. Зіммель зв'язував з функцією регуляції соціальних потреб різне відношення чоловіків і жінок до моди: нонконформізм перших і конформізм других. Особлива прихильність до моди жінок і порівняно безособове відношення до моди чоловіків обумовлені, на думку вченого, їх різним соціальним станом. «Історичні факти, - писав Зіммель, - дозволяють бачити в моді як би клапан, що вивільняє потребу жінки в деякій відмінності, в особистому піднесенні, коли в інших областях задоволення цієї потреби їм недоступно». У сучасному суспільстві соціальний стан жінки істотно змінилося, а разом з ним змінилося і її бачення моди. Сьогодні жінка прибігає до моди як механізму адаптації до різних ситуацій, у яких їй доводиться виявлятися в силу її зрослої соціальної активності [56,91].
Модний одяг - далеко не єдине й не головний засіб особистісного самоствердження й самореалізації. Однак для індивідів, які по тим або інших причинах або на тім або іншому етапі свого життєвого шляху не знаходять адекватних засобів для самоствердження, модний одяг здобуває велике значення. У подібних випадках активна участь у моді стає компенсацією санкціонованих шляхів особистісного самоствердження.
Якщо індивід не знаходить себе в професійній, творчій, соціальній або інших сферах життя, мода стає для нього самодостатнім способом твердження свого «Я» і посилення його привабливості для інших [6,87].
Деякі соціально-психологічні типи особистості особливо піддані модної регуляції. «Підвищена тривожність, непевність у собі, нестійкість психологічного й соціального статусу підсилюють залежність від приписань, що виходять від модних стандартів. Останні сприймаються в цих випадках не просто як якісь більш-менш умовні правила поведінки й зразки культури, а як тверді норми, порушення яких самим «порушником» сприймається як справжня трагедія», - відзначає А. Гофман [39,25].
Роль модного одягу особливо значима в житті підростаючого покоління. Парубок, що ще не освоїв набір соціальних ролей, ще формуюча своя самосвідомість й у відомому змісті проектуючий своє «Я», випробовує особливо гостру потребу в соціально санкціонованих засобах особистісної ідентифікації, одне із яких забезпечує модний одяг [41,58].
«Без сумніву, існує якесь «збентежене», як би злегка перепрошуючий стан свідомості, якась непевність у поводженні й заклопотаність своїми манерами й, як наслідок, загальна полегкість особистості до чогось негативного і загальнодоступного, масового, котре починається з недостатнього усвідомлення чого-небудь, а закінчується станом самозадоволенності своїм зовнішнім виглядом», - затверджує М. Грінбі. Дослідник, посилаючись на моду як щось неварте особистості, проте вказує на досить важливий ефект впливу моди на свідомість і поводження людини [24,63].
М. Діарборн вважає, що одяг допомагає захистити нас від страху, остраху глузування, страху за неуспішність, недолік смаку або шарму. Автор називає «страх одним із самих найзліших ворогів нашої земної цивілізації й, як наслідок, нашого особистого комфорту й, більше того, нашої життєдіяльності». Захист і звільнення від таких страхів Діарборн вважає «реальною причиною й важливою метою носіння одягу». Особливо важлива ця функція для індивідів з нестійкою психікою, для яких власне «Я» представляється проблематичним і має потребу в постійному підтвердженні своєї реальності, стійкості й привабливості [22,43].
Джон Роверс описав результати одного з експериментів, присвячених вивченню характеру впливу позитивних змін у зовнішньому вигляді на психічне здоров'я людини. Співробітники Роверса на базі однієї з великих психіатричних клінік Нью-Йорка організували Гімназію краси для пацієнтів із прикордонними станами психіки. Уже після першого заняття в Гімназії колись неохайні, підозрілі й нецікаві жінки виходили з високо піднятою головою, деякі з них посміхалися перший раз за останні місяці. З тих пір цей досвід був розповсюджений як форма терапії в прогресивних психіатричних інститутах. Доктори вважають: якщо жінка піклується про свою привабливість, то вона не втратила повністю інтерес до себе [33,89].
Занижена самооцінка спричиняє високу тривожність суб'єкта, особливо в особистісне значимих ситуаціях. Проходження моді в цих випадках здобуває риси ситуаційного захисного механізму особистості.
Люди з адекватною самооцінкою в процесі проходження моді керуються винятково своєю думкою, управляють цим процесом, а не сліпо підкоряються йому. З моди вони витягають максимальну користь для себе, об'єктивуючи за допомогою модного одягу зрілість свого «Я». Мода підсилює прояв у них таких характеристик, як упевненість у собі, самоприйняття й самоповага [60,49].
Найбільш зручним і для чоловіків, і для жінок виявився модний костюм класичного стилю. Жінки почувають себе в ньому впевнено, урівноважено, дипломатично. Класичний костюм зобов'язує до постійного свідомого контролю поводження. Для чоловіків діловий класичний костюм - засіб самоствердження, демонстрації врівноваженості, діловитості, упевненості в собі - властиво, тих якостей, які чоловіки цінують найбільше.
Отже, добре підібраний одяг може зіграти роль й в ослабленні незбагненних страхів, і в зміцненні почуття впевненості в собі. «Одяг настільки інтимна, очевидна й всюдисуща частина нашої особистості, що ніякі інші витрати, без сумніву, не дають такого задоволення нашому глибокому бажанню бути визнаними як особистість, а також відчуття особистої безпеки, що завжди під погрозою в цьому мінливому світі. Подібно театральним акторам, які погано знають свої ролі, ми почуваємо, що могли б небагато з імпровізувати, якби точно знали, що в результаті будемо мати гарний вигляд», - зауважує Хелен Мейклджон [23,65].
«Одяг - це щось більше, ніж маскарадний костюм. У новому платті людина стає іншою, хоча відразу це не помітно. Той, хто вміє носити одяг, сприймає щось від нього, як не дивно, плаття й люди впливають один на одного, і це не має нічого загального із грубим перевдяганням на маскараді. Можна пристосуватися до одягу й разом з тим не втратити своєї індивідуальності. Одяг допомагає людині більше, ніж будь-який духівник, чим друзі й навіть чим коханий [49,28].
Капелюшок, що йде тобі, служить більшою моральною опорою, чим цілий звід законів. У найтоншому вечірньому туалеті, якщо він гарний, не можна простудитися, зате легко простудитися в тім платті, що дратує тебе. У моменти важких щиросердечних переживань плаття можуть бути або добрими друзями, або заклятими ворогами, - Э. М. Ремарка [9,58].
«Привабливість, що досягається за допомогою численних засобів, розроблених цивілізацією для догляду за зовнішністю, поліпшення постави, якостей голосу, і методик навчання секретам підбора такого плаття, що було б до особи, становить основу матеріального багатства всіх людей», -- вважає Г. Мортон. Наявність технік, за допомогою яких можна стати привабливішою, підштовхує багатьох жінок на оволодіння цим великим і багатим досвідом [56,47].
Ученими виявлений позитивний зв'язок між інтелектом жінки й ступенем її привабливості. Жінка інтелігентна, розумна, враховуюча час, у якому вона живе, обов'язково помітить користь від постійного інтересу навколишніх до її зовнішності. З юності й до похилого віку вона буде використовувати свій інтелект й уяву для створення чудового й привабливого зовнішнього вигляду. Причому настільки, наскільки будуть дозволяти здатності й фінанси [3,78].
Останнім часом у нашому суспільстві спостерігається інтенсивне повернення інтересу до краси й моди, частково втраченого в роки «залізної завіси», що розділили країну від світової цивілізації. Краса, тривалий час знаходилася у вигнанні, повертається у вигляді спеціальних освітніх курсів, тренінгів і консультацій фахівців в області психології, дизайну, перукарського мистецтва й макіяжу. Повертається досвід, що накопичувався пробабусями й бабусями протягом сторіч. Тому спогади й думки простої киянки Ніни Мазовецької, спочатку дитини, потім панночки, а незабаром радянської жінки, мають, без сумніву, не тільки сімейне значення. У щоденнику, виявленому краєзнавцями, п'ятнадцятирічна дівчина пише: «30 серпня. Післязавтра ми з Олею починаємо вивчати моди в мадам Жеребцової. Я хвилююся... От, щоб підготуватися, попросила старі записи в бабусі (відомої модниці пушкінської пори). Відразу ж привернули увагу дві заповіді для жінок, обведені червоним олівцем:
Уміння красиво одягатися це наука й мистецтво, якими кожна жінка зможе опанувати.
Уміння ошатно одягатися не вимагає багатства й пишності, а залежить лише від смаку [8, 39].
Таким чином, мода була потрібна людині ще в ті часи, вона допомагала відобразити не тільки соціальний, але й емоційний характери. Мода дає можливість підкреслити свої індивідуальні риси. За допомогою моди простежуються гендерні відмінності. І також мода важлива в житті як чоловіка так і жінки.
РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ РОБОТИ З ГЕНДЕРНИМИ ВІДМІННОСТЯМИ В ПСИХОЛОГІЇ МОДИ
2.1 Специфіка дослідження в психології моди
До основних методів наукового дослідження у психології належать спостереження, бесіда, опитні методи, метод аналізу документів, експертна оцінка, експеримент. Використовуючи ці методи психолог має можливість досліджувати феномен моди.
Спостереження як метод наукового дослідження широко використається для вивчення різних явищ життя людини, у тому числі й моди. Більшість теорій моди побудовано саме на даних спостереження за відкритим поводженням людей, діями індивідів. Спостереження - це наукове цілеспрямоване, організоване й певним чином фіксуєме сприйняття досліджуваного об'єкта. Як об'єкт спостереження виступають: окремі особи, групи людей, події й процеси й т.д. У процесі спостереження дослідник може простежувати зовнішні прояви поводження людини: її дії з модним об'єктом, словесні висловлення, виразні рухи й т.д. Але інтерпретує не самі по собі зовнішні прояви, а психічні процеси, що ховаються за ними, якості, стани.
Спостереження використається на різних етапах дослідження: попередньої орієнтації в досліджуваному об'єкті, висування гіпотези, її перевірки й уточнення результатів [52,76].
Метод спостереження має як переваги над іншими методами, так і недоліки. Серед переваг - можливість безпосереднього сприйняття й фіксації спостережуваних актів поводження людини або якихось подійних моментів; найбільш точний вимір інтенсивності спостережуваних явищ; формування цілісного подання дослідника-спостерігача про сприйманий. Однак є й істотні недоліки: залежність результатів спостереження від особистості спостерігача (його установок, відносини до випробуваного, до предмета дослідження); прояв так називаного «ефекту полегкості» (наприклад, некритичне відношення до погрішностей, допомога випробуваному; зневага до деяких фактів); «логічна помилка» (пов'язана з висновками про спостережувані явища, коли індивідуальний результат інтерпретується як загальна тенденція), «помилка контрасту» (спостерігаючи два різних по інтенсивності прояву об'єкта, спостерігач схильний робити висновки, спотворюючи результат менш інтенсивного) [41,36].
Уникнути перерахованих помилок спостерігачеві допоможе складання детального плану майбутнього спостереження, проведення ряду «пілотажних» спостережень й уточнення методики. Проблема вірогідності, точності й обґрунтованості інформації, отриманої при спостереженні, може бути вирішена за рахунок використання додаткових методів дослідження (анкетування, тестування, експериментального моделювання досліджуваних явищ й ін.) [9,70].
У практиці наукових досліджень використається велика група опитних методів: інтерв'ю (бесіда) і численні різновиди опитувань по анкеті.
Анкетне опитування — найбільш популярний опитний метод, використовуваний для збору первинних даних про досліджуваний об'єкт. Анкетування застосовується як в різних дослідженнях так і в психології моди, проводиться різними способами: розсиланням поштою, через пресу, через роздачу анкет. Однак кожний із цих способів має деякі недоліки, які варто враховувати. Так, розсилання анкет поштою виключають можливість анкетуємого звернутися за роз'ясненнями по формулюванню питання, газетна анкета вимагає додаткових зусиль (необхідно вирізати купон і відправити його поштою), при роздавальному анкетуванні можливий вплив особистості інтерв'юера. Результативність анкетного опитування залежить також і від того, наскільки професійно складена анкета. Надійність даних анкетного опитування перевіряється повторним опитуванням по тій же процедурі тих же осіб (стійкість інформації) і контролем цих даних іншими методами (опитуванням третіх осіб, спостереженням, аналізом доступних матеріалів) [55,78].
Для невеликих груп дослідженні в психології моди доцільніше користуватися опитуванням у формі вільного або формалізованого інтерв'ю. Інтерв'ю - метод збору первинної інформації, що припускає одержання певної інформації однією людиною (інтерв'юером) від іншого (опитуваного) або групи осіб в умовах особистої мовної взаємодії.
Інтерв'ю може застосовуватися на ранніх стадіях дослідження, в психології моди, з метою виведення робочих гіпотез і визначення змінних, що цікавлять дослідника; для доповнення (уточнення, розширення, контролю) даних, отриманих іншими методами. На практиці переважно використовується нестандартизоване інтерв'ю, що дозволяє одержати більше глибоку інформацію про моду за рахунок гнучкості процедури опитування [34,81].
Інтерв'ювання - це процес соціально-психологічної взаємодії інтерв'юера й реципієнта, що має свої фази розвитку. Тому послідовність питань повинна сприяти встановленню контактів між першим і другим. Деякі питання вводяться в план інтерв'ю спеціально із цією метою, хоча вони можуть і не мати прямого відношення до теми дослідження в психології моди (питання про стан, питання про інтереси й думки, розмова про проблеми, які цікаві співрозмовникові).
Однак при інтерв'юванні людей, до яких в інтерв'юера зложилося певне відношення, іноді спостерігається ефект «респондента» (вираження ворожості або, навпаки, обожнювання). Таку ситуацію можна контролювати за допомогою різних технічних засобів (відеокамери, аудіозапису) [60,34].
Метод аналізу документів (контент - аналіз — буквально: аналіз змісту) дозволяє одержати комплексне подання про досліджуваний об'єкт в психології моди, тому що документальна інформація пронизує всі сфери життєдіяльності людини й суспільства. Так, мода відбивається в газетних і журнальних статтях, численних фото- і відеоматеріалах, картинах, книгах, кінофільмах, зміст яких може бути піддано спеціальному вивченню за допомогою даного методу. Суть контент - аналіза складається в систематизованій фіксації й квантифікації одиниць змісту в досліджуваному матеріалі.
У методичному аспекті контент - аналіз використається як основний метод, спрямований на одержання найбільш важливої інформації про досліджуване явище; як паралельний метод, застосовуваний у комплексі з іншими; як допоміжний метод або процедура обробки даних, отриманих при інших дослідженнях. Використання контент - аналіза в психології моди базується на його спрямованості на аналіз мовних повідомлень випробуваного, супровідних практично будь-яке опитування, особливо при індивідуальній процедурі. Конкретними напрямками методу також є: аналіз змісту відкритих питань при масовому анкетуванні, вивчення об'єктивної інформації про особистість, подію; аналіз динаміки досліджуваних процесів і т.д.
Аналіз документів може бути здійснений різними способами. Неформалізований (традиційний) спосіб припускає «розуміюче сприйняття» тексту (зображення, звуку), виділення суттєвих блоків ідей, тверджень відповідно до цілей аналізу. Даний спосіб недостатньо надійний, тому що він заснований на інтуїції дослідника, можливий суб'єктивізм при інтерпретації даних, що залежить від психічних особливостей дослідника, неусвідомлюваних захисних психічних реакцій. Формалізований спосіб заснований на загальних логічних операціях аналізу й синтезу, порівняння, визначення, оцінювання, осмислення [52,97].
