Дуже корисними для визначення актуальних проблем дітей і молоді можуть бути результати соціологічного дослідження, рейтинги проблем, визначених самою молоддю.
У більшості випадків цей етап роботи проходить без волонтерів, але на етапі практичної реалізації проекту важливо, щоб кожний його учасник знав про значущість, актуальність проблеми, до вирішення якої вони причетні.
Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт. На підставі наявної інформації розробляється програма, спрямована на повне або часткове вирішення проблеми. Практично всі проблеми, з якими стикаються ЦССМ, громадські організації соціально-психологічного спрямування, є соціально-психологічними і спричинені не окремими індивідами, а суспільством. Тому претендувати на повне вирішення проблеми нереально.
Вирішувати соціально-психологічні проблеми необхідно на двох рівнях:
- формування соціальної політики для вирішення конкретної проблеми;
- надання індивідуальної допомоги конкретним особам, які потерпають від цієї проблеми.
Завдання ЦССМ і громадських організацій - це, як правило, надання індивідуальної допомоги конкретним людям.
Визначення персоналу, зайнятого в проекті. План реалізації конкретної соціально-психологічної програми, конкретні заплановані заходи передбачають наявність відповідного персоналу. Безумовно, координатор програми має бути професіоналом такого напряму роботи. Для ЦССМ це, як правило, штатний працівник центру. Для громадської організації він може бути і функціонером, і волонтером.
Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів. Цей етап роботи можливий тільки на підставі попереднього. У центрах ССМ, де загальна кількість працюючих складає 2-3 людини, питання вирішується автоматично методом винятку: не директор, не бухгалтер, отже - єдиний фахівець буде керівником. У центрах, де штатним розкладом передбачені фахівці, запрошені до роботи центру, можливе керівництво програмою запрошеним фахівцем. У випадку з запрошеним фахівцем важливо, щоб він був не лише професіоналом, але й хорошим організатором, який зміг би не тільки організувати роботу волонтерів, а й викликати в них інтерес до цієї роботи, бажання співпрацювати.
Визначення вимог до волонтерів, які будуть залучатися до даної роботи. До різних груп волонтерів ставляться різноманітні вимоги. Так лікар-педіатр повинен мати, з одного боку, високу кваліфікацію, з іншого - бути достатньо мобільним і контактним. Співробітник міліції може бути діючим або у відставці, основне його завдання – консультування. Психолог має спеціалізуватися у галузі дитячої психології. Для студентів визначені такі вимоги: одні мають бути майбутніми педагогами, інші - майбутніми психологами. Для тих і для інших важлива наявність певних знань, хоча б теоретичних. До того ж їм має бути більше 18 років, оскільки вони мають відповідати за свої дії і за власну безпеку.
Підбір волонтерів за заданими критеріями. Практично зміст роботи на цьому етапі полягає у визначенні місць, де можна залучити волонтерів. У нашому випадку - це органи охорони здоров'я (педіатр і психолог), педагогічний і психологічний факультети вищих навчальних закладів (III і IV рівнів акредитації).
Для центрів, де діють постійні загони волонтерів, і громадських організацій з фіксованим членством пошук волонтерів полегшується за рахунок вже підготовлених добровольців.
Волонтерами можуть бути і молоді люди, які нещодавно виступали в якості клієнтів. Так, у програмах по роботі з наркоманами часто беруть участь колишні наркомани, їхні батьки. В роботі з сиротами доцільно використати колишніх випускників інтернатних установ та ін.
Переконання волонтерів щодо необхідності і важливості тієї роботи, що їм пропонується. В організаціях повинна проводитись робота з метою переконання їх взяти участь у певному виді соціально-психологічної діяльності. Мотиви волонтерської діяльності найрізноманітніші і використати їх необхідно у повному обсязі.
Деякі центри соціальних служб для молоді пропускають цей етап, практично поєднуючи його з попереднім. Існує думка, що волонтер готовий до будь-якої роботи і немає потреби в чомусь його переконувати. Робота з волонтером є індивідуальною. Кожен волонтер має знати свої завдання і бути готовим до їх виконання.
Навчання волонтерів з метою формування необхідних навичок (психологічних, медичних тощо). Навчання може мати індивідуальний або груповий характер. Для підлітків, студентів, волонтерів-батьків це можуть бути теоретичні й практичні курси. Саме тут виправдують себе школи волонтерів. Для фахівців важливе не саме навчання, а введення їх у суть справи, докладне визначення мети, завдань, режиму роботи, вимог до них як волонтерів.
Практично від навчання волонтерів у майбутньому залежить значна частина успіху програми. Тут важливо підготувати волонтерів не лише у професійному плані, а й у моральному. Досвід доводить, що значна частина волонтерів розгублюється, втрачає впевненість в собі вже при першій зустрічі з клієнтами, особливо з сім'ями дітей-інвалідів, з наркоманами, безпритульними сім'ями, засудженими. Важливо, щоб волонтери мали максимальну інформацію про об'єкт їхньої роботи, змогли спочатку спостерігати за ними, і лише після цього вступати в прямий контакт.
Соціально-психологічна допомога конкретній людині з конкретною проблемою. Етап безпосередньої допомоги є ключовим у всій роботі волонтера. Йому присвячений весь попередній, досить довгий і нелегкий підготовчий шлях.
Тут треба зазначити, що підготовки потребують не лише волонтери, а й клієнти. Наприклад, діти-інваліди і особливо їх батьки не завжди адекватно сприймають волонтерську допомогу. Більшість з них звикли до певного відчуження їх дітей, вважають, що все повинно бути так, як тривало багато років. Діти вулиці теж нелегко йдуть на контакт, оскільки їх спосіб життя ґрунтується на недовірі до оточуючих. Те саме практично можна сказати про всі групи ризику. Тому все це потрібно враховувати у кожному конкретному випадку і готувати "об'єкт".
Надання соціальної допомоги волонтером - процес багатогранний. Це може бути масова робота волонтерів по проведенню дослідження або масового заходу.
Може бути робота у невеликих групах: спільний турпохід волонтерів з дітьми-сиротами, проведення ігротек на вулицях, коли волонтери можуть підтримати один одного, отримати певну допомогу від керівника під час реалізації програми.
Найвідповідальнішим видом волонтерської роботи є індивідуальний. Тому включати в процес волонтера необхідно поступово: спочатку - колективна робота, потім - в малих групах, і вже після цього - індивідуальна робота.
Зворотний зв'язок. Для кожної людини, котра виконує роботу, а тим більше на добровільних засадах, важлива оцінка її діяльності. Для одних важливо визнання цінності їх роботи ровесниками, для інших - професіоналами, для третіх - керівниками програм тощо.
Тому в кожному соціальне - психологічному проекті необхідно передбачати оцінку його ефективності. Зауважимо лише те, що кожен учасник проекту має бути оцінений і оцінений об'єктивно. Це важливо не лише для волонтерів, а й для розвитку конкретної програми.
Безумовно, наведені рекомендації мають загальний характер. У кожному конкретному випадку вони можуть видозмінюватися. Головний висновок, який слід зробити, це висловити пораду: необхідно ставитися до волонтерів як до повноправних членів колективу, враховувати їх інтереси, розвивати їх соціально - психологічні значущі прагнення, допомагати їм самоутверджуватися. У цьому - запорука успіху волонтерської діяльності.[2]
VI. Із досвіду організації волонтерської роботи в центрах соціальних служб для молоді
Залучення волонтерів до соціальної роботи є одним із завдань центрів ССМ. З метою вивчення цього напряму діяльності були проаналізовані звіти обласних ССМ про залучення волонтерів до соціальної роботи.
Певна робота щодо розвитку волонтерства в межах ЦССМ, безперечно проводиться. Так, працівниками Чернівецького ОЦССМ та волонтерами з числа студентів педагогічного факультету ЧДУ організовано постійне чергування міському притулку для неповнолітніх дітей. Дніпропетровським ОЦССМ під час проведення семінару директорів центрів ССМ області проведено ділову гру “Мої права” для фахівців та волонтерів ЦССМ. У квітні 1998 р. зареєстровано волонтерський клуб Дніпропетровського ОЦССМ “Юр-клуб”, створений з метою підвищення правової освіти молоді області, задоволення і захисту їх соціально-економічних та інших прав.
У Київському міському притулку для неповнолітніх притулку активно працює загін волонтерів. У притулку працюють волонтери – студенти педагогічного коледжу та Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, які двічі на тиждень проводять заняття для дітей молодшого віку, що не відвідують школу.
Велика робота проводиться ЦССМ спільно з волонтерами у плані розробки підготовки та розповсюдження друкованого агітаційного матеріалу серед молоді та підлітків. З метою профілактики негативних явищ Дніпропетровським ОЦССМ розповсюджено близько 15000 листівок, буклетів, пам’яток; з метою профілактики та боротьби зі СНІДом Донецьким міськцентром СММ спільно з міським Центром здоров’я і волонтерами розповсюджено 500 у міському транспорті, а до Дня молоді Донецький ОЦССМ розробив і розповсюдив листівки “Обережно! Наркотики!!!”, “СНІД” та інші, міськими та районними ЦССМ Донецької області розроблені та розповсюджені пам’ятки “СНІД...”.
На сьогодні ЦССМ України ведуть активний пошук волонтерів з метою їх навчання та подальшої роботи: Харківським ОЦССМ організовано роботу експериментального майданчика “Школа волонтерів” на базі Інституту екології та соціального захисту і економічного ліцею для відпрацювання соціальних технологій для роботи з дітьми, підлітками та молоддю з груп ризику.
Викликає інтерес груповий тренінг у Львові, проведений для студентів-волонтерів “Дозволь собі бути щасливим”. Слід зазначити, що волонтери беруть активну участь у розповсюдженні профілактично-агітаційного матеріалу під час різноманітних акцій та масових форм роботи, включаються в роботу “Телефону довіри” та консультативних пунктів.
Реалізація широкого спектра програм дозволяє волонтерам побачити як їх складність, так і їх привабливість. Водночас деякі можуть остаточно визначитись, яким видом діяльності вони зможуть займатися у подальшій роботі.
У Кримському РЦССМ діє навчально-консультативний пункт для сімей, де виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями. В його роботі беруть участь волонтери, студенти-практиканти, Сімферопольського університету, які володіють уже певними професійними знаннями і вміннями. Кожний ОЦССМ шукає свої шляхи активізації волонтерського руху. Наприклад, Полтавським ОЦССМ проведено обласний семінар-практикум “Сімейна психотерапія та консультування в соціальній роботі”, в якому взяли участь спеціалісти мережі ЦССМ, волонтери, психологи, котрі надають допомогу ЦССМ з даної проблеми. Особливу увагу на семінарі приділено методикам психодіагностики сімейної ситуації, сучасним концепціям сімейної психотерапії та деяким методикам корекції сімейної ситуації. Проведено також тематичний семінар “Соціальна робота з неблагополучними сім’ями” у Лохвицькому РЦССМ Полтавської області.[4]
Взагалі під волонтерством зазвичай розуміють чотири різних види добровільної участі в соціальній і благодійній роботі:
Волонтерство – безкоштовна допомога конкретного волонтера конкретній особі, яка потребує реальної допомоги з боку іншої людини.
Волонтерська робота фахівців у плані організації діяльності гуртків і клубів за інтересами.
Залучення дітей і молоді до роботи у самокерованих групах.
Доброчинна діяльність.
Сьогодні неможливо уявити діяльність структури ССМ міста Києва без волонтерів.
Першим кроком участі молоді у реалізації соціальних програм на волонтерських засадах була програма „Разом заради розвитку”. головним мотивом для початку її впровадження була необхідність вирішити цілий комплекс конкретних проблем., пов’язаних з Фестивалем дітей-інвалідів „Повіримо у себе”.
Попередній досвід роботи з дітьми, які мають функціональні обмеження, та їхніми батьками показав, що, як правило ці категорії досить ізольовані від решти громади, при чому така ізоляція створюється з обох сторін: з одного боку, досить часто люди уникають спілкування з такими дітьми і такими сім’ями, з іншого – такі сім’ї не хочуть виставляти свої проблеми, обговорювати їх з іншими.
У 1993-1994 рр. У Києві вже створились та структурувались громадські організації, які об’єднали батьків дітей-інвалідів. Було визначено певну систему роботи, поводиться засідання клубів, вечори, акції взаємодопомоги таких сімей.
Соціальна служба для молоді в основному працює з громадськими організаціями, які ставлять за мету соціалізацію дитини у дитячому колективі шляхом розвитку самоврядування, самовизначення, проведення спільних вправ. Як правило, це організації скаутського типу або ті, що працюють за скаутськими програмами.
Розпочата волонтерська робота за дітьми-інвалідами мала непрогнозоване і некероване продовження: члени дитячих організацій почали запрошувати дітей з інтернатів до себе на спільні заходи, вечірки, походи і навіть на спортивні та туристичні змагання, ігри.
Наступним проектом, який об’єднав молодь для волонтерської діяльності, був проект „Діти вулиці”. Як правило, ці діти добровільно відмовилися від державної або батьківської опіки. Спроби ізолювати їх, повернути в сім’ю, інтернат або притулок були малоефективними – діти знову опинялися на вулиці.
За 4 роки реалізації програми „Разом заради розвитку” сформувався великий масив підлітків та молоді, які присвятили себе волонтерській діяльності.
Серйозною проблемою волонтерської роботи залишається психологічна реабілітація волонтера у випадках, коли ані він, ані його команда, ані соціальна служба не спроможні нічого змінити в долі конкретної людини або в системі соціальних відносин та соціальної політики.
Особливу роль у розвитку волонтерського руху відіграють літні наметові табори та збір-похід дитячих та юнацьких громадських організацій, волонтерських загонів „молодь за здоровий спосіб життя”. В них вдається поєднати самообслуговуючу працю, пісні біля вогнища, розвиваючі ігри, практичні заняття та тренінги і польову роботу навколишніх селах.
Із досвіду Ніжинського ЦССМ. Спеціалістам міського центру ССМ доводиться вирішувати різноманітні проблеми, пов’язані з потребами дитинства та молоді. Так, у місті проживає 264 дітей-інвалідів віком до 16 років, на диспансерному обліку перебувають 8107 дітей, інвалідів віком 16-30 років – 407. у багатодітних, малозабезпечених сім’ях, виховується 1428 дітей віком до 16 років. За минулий рік 12 неповнолітніх народили дітей, а 27 неповнолітніх зробили аборти. Рівень безробіття по місту складає 12,36%. На обліку в міському центрі ССМ знаходиться 93 сім’ї, що належать до категорії педагогічно неспроможних. Занепокоєння викликає стан алкоголізації та наркотизації молоді – 75% опитуваних вживають тютюнові і алкогольні вироби. Існує також проблема доцільного проведення підлітками і молоддю дозвілля.
Провідними напрямами роботи міського ЦССМ стали: соціально-педагогічна підтримка дітей-сиріт та дітей із багатодітних та малозабезпечених родин, дітей-інвалідів та молодих інвалідів; робота з важковиховуваними, дітьми з неблагополучних сімей; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; робота з творчою молоддю та інші. В полі зору спеціалістів центру знаходяться молоді сім’ї, допризовна молодь, молоді матері-одиначки. При центрі діють Служба знайомств, “Телефон довіри”, пункт обміну речей, численні клуби. Звісно, що для результативного вирішення завдань центру потрібні помічники-волонтери. За порівняно невеликий проміжок роботи міського центру ССМ накреслився певний контингент його добровільних помічників. Старшокласники і студенти навчальних закладів міста, гуртківці і вихованці позашкільних закладів епізодично залучаються до певних видів роботи (рознести запрошення, привітання, виступити з концертом тощо). Батьки дітей-інвалідів, які об’єднані у клуб взаємодопомоги “Віра”, виступають в якості волонтерів у роботі зі своїми дітьми. Постійними помічниками у соціально-педагогічній роботі центру є організатори вищезгаданих інтелектуального клубу “Кліо” та рок-клубу. Спонсорську допомогу для проведення своїх заходів центр отримує від директора фірми “Вавілон” (м.Ніжин) та фірми “Смак” (м.Київ). З відкриттям при НДПУ імені М.Гоголя спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія” до лав волонтерів приєдналися студенти й викладачі цього закладу. На їх основі при міському та районному центрах ССМ формуються волонтерські загони, розроблено відповідне положення. Спеціалістами міського центру створено програму “Через волонтерство – до здорової нації”.
На допомогу спеціалістам приходять також викладачі вузу, надаючи їм необхідне науково-методичну та практичну допомогу. Силами викладачів та студентів спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія” третій рік в університеті організуються благодійні акції “Допоможи ближньому” по збору речей, дитячих іграшок і літератури, а також благодійні імпрези, кошти з яких та зібрані речі передаються дітям-інвалідам, сиротам та малозабезпеченим. [3]
Звичайно, всі ці реальні досягнення були б неможливі без формування цільової молодіжної політики. Серед молодих людей є такі, які навчилися розуміти проблеми інших, не чекають допомоги від когось і готові до активної соціальної дії. Це свідчить, що формується саме те покоління, яке буде спроможним побудувати власне життя, гідне людини.
Висновки.
Волонтерський рух є по суті частиною кожної цивілізації та будь - якого суспільства. У загальному розумінні - це той внесок, який робиться людьми на засадах добровільницької діяльності, без матеріального заохочення, для добробуту і процвітання суспільства. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій психологів та соціальних працівників під час кризи.
Кожна людина, яка живе в суспільстві, намагається зайняти в ньому певне місце, свідомо керуючись тими вимогами, які суспільство висуває до кожного з його членів. Волонтерська діяльність дає людині можливість самореалізувати себе, вдосконалити індивідуальні якості та властивості особистості, відкрити внутрішні резерви людини. Тому ми вважаємо, що волонтерську діяльність можна розглядати як соціально-педагогічну діяльність. З одного боку, волонтери надають соціальну допомогу тим, хто її потребує, а з іншого - вони починають розуміти свої особистісні недоліки та проблеми, поступово їх долаючи і стаючи цілісними особистостями. В основі волонтерства лежить розуміння себе та впевненість в своїх силах.
Сьогодні необхідність у волонтерстві зросла як ніколи. В зв'язку з посиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких світових проблем, як винищення довкілля, зловживання наркотиками, загроза поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна проблема в тому, щоб волонтери взяли на себе частину відповідальності за вирішення соціально-психологічних проблем суспільства.
На даний момент в Україні більшість аспектів роботи волонтерів при її неосяжності залишаються невизнаними, оскільки у багатьох випадках їх діяльність здебільшого має неофіційний та неструктурований характер. Це пов'язано ще й з тим, що волонтерство в нашій країні почало розвиватись 10 років тому, у той час, коли за кордоном воно має давню історію.
Ефективність волонтерської діяльності на належному рівні досліджена в Канаді, Англії, Франції, Америці, Німеччині. Але ми не можемо повністю перенести іноземний досвід волонтерської роботи в умови сучасної України.
Реальна соціально-педагогічна робота по наданню допомоги в нашій країні, в основному, сконцентрована в системі центрів соціальних служб, різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійних організаціях. Актуальність вивчення теоретичних аспектів та практичних шляхів залучення волонтерів до соціально-педагогічної роботи є важливою з двох причин:
1) розширення соціально-педагогічної допомоги;
2) соціалізація дітей та молоді, які беруть участь в процесі надання соціальної та психологічної допомоги тим, хто її потребує.
Зроблено спробу простежити за різними механізмами залучення населення до волонтерської діяльності залежно від первинних мотивів включення в неї. Від знання та розуміння мотивів волонтерської діяльності залежить ефективність роботи добровільних помічників у соціально-педагогічній сфері. Знаючи, чому людина прагне допомогти іншим людям, можна передбачити та попередити випадки, коли мотиви можуть викликати певні ускладнення. Успіх волонтерської діяльності полягає у створенні оптимальних можливостей для кожного учасника, втіленні якомога більших мотиваційних потреб.
Людям, які керують волонтерськими програмами, потрібно пам'ятати про велику відповідальність, яку вони несуть. Адже, з одного боку, вони відповідають за самих волонтерів та їх дії, а з іншого - за клієнтів, яким надається добровільна допомога. Коли рівень соціальних послуг, які надаються волонтерами є нижчим, ніж загальноприйняті норми у суспільстві, то особі, якій надається така допомога, завдається шкода. Тому кожен керівник волонтерської програми повинен знати принципи роботи з волонтерами, вміти правильно організовувати їх діяльність і підвищувати рівень ефективності волонтерської роботи.
Зрозуміло, що за результати надання соціальних послуг клієнтам відповідають не тільки керівники волонтерських угрупувань, але й самі волонтери. Категорій добровільних помічників, залучених до соціальної роботи, є багато. Тому це створює деякі труднощі у волонтерській діяльності. Адже категорії добровільних помічників відрізняються не тільки мотивами включення у волонтерську роботу, але й професійним рівнем підготовки, тобто сформованістю певних знань, умінь і навичок. Особливої обережності у волонтерській діяльності потребують діти, підлітки і клієнти, які стали добровільними помічниками з тих чи інших причин.
Керівництво волонтерами включає роботу з людьми і тому вимагає регулювання змін у методах роботи людей. Добровільницька діяльність постійно раціоналізується, виникають нові форми, методи та підходи до даної проблеми. Це пов'язано з тим, що розвиток суспільства не стоїть на місці. Кожен день ми стикаємось з новими вимогами нашого суспільства. Тому ті, хто займається проблемою волонтерської діяльності, повинні розробляти нові технології раціонального використання волонтерів у соціально-педагогічній сфері. Для добровільних помічників потрібно створювати оптимальні умови праці, детально продумувати дії самих волонтерів, намагатись максимально наближено передбачити ефективність надання волонтерами соціально-педагогічних послуг.[7]
Отже, в результаті нашого дослідження ми з’ясували значення таких понять, як: волонтер, волонтерство, волонтерський рух.
Аналізуючи звіти ЦССМ ми виявили основні напрями соціально-педагогічної діяльності волонтерів:
1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі.
Тут здійснюється робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки; профілактика вживання алкогольних напоїв, запобігання тютюнопалінню, вживанню наркотичних речовин тощо.
2. Соціальна опіка і захист найменше захищених категорій дітей та молоді.
Який включає підтримку та сприяння розвитку творчих здібностей молодих інвалідів, соціальну допомогу молодим сім’ям, самотнім матерям, неповним сім’ям; здійснюється соціальна робота з військовозобов’язаною молоддю; велика увага приділяється роботі з жіночою молоддю.
3. Соціальний супровід молоді, допомога її інтеграції у суспільство.
Здійснюється соціальна підтримка безробітної молоді, сприяння в працевлаштуванні; розвиток та підтримка обдарованих дітей та підлітків та організація їхнього дозвілля.
Вивчивши досвід діяльності волонтерів, ми побачили, що при центрах ССМ створюються клуби для дітей та молоді за інтересами, клуби для батьків дітей-інвалідів, організовуються чисельні вечори, благодійні концерти, створюються пункти прийому речей, які передаються в дитячі притулки та малозабезпечені сім’ї, проводиться розповсюдження буклетів, листівок з профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі.
Отже, волонтером може бути кожна людина незалежно від статі, віку, расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища, а саме: діти і підлітки, спеціалісти, спонсори, чиновники, клієнти, члени організацій, батьки, студенти. Кожний волонтер прагне не тільки надавати допомогу людям, а й отримувати її.
Література:
1. Василенко К. Волонтер – це стан душі // Волонтер//2001, №10
2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/К.: Академпрес, 1999
3. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2, 2002р.
4. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства З,1996
5. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю, Київ УДЦССМ, 2001
6. Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001
7. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000
8. Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.:”Союз”, 1993
9. Романенкова Л.А. О системе волонтёрской помощи в Канаде//Практична психологія і соціальна робота//К., 1999-№6
10. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/за заг. ред. А.Й. Капської – К., 2000
11. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992
12. Соціальна робота в Україні: теорія та практика, Київ УДЦССМ, 2001
