Фрейд казав, що для того щоб сформувався нормальний генітальний тип характеру, людина повинна відмовитися від пасивності, властивої дитинству, коли усі форми задоволень давалися легко.
Грунтуючись на вищесказаному, ми можемо стверджувати, що за умови послідовного закономірного проходження кожного етапу психосексуального розвитку, без можливих порушень якого-небудь з етапів, становлення особистісної сексуальності повинне відповідати нормі.
Частина ІІ: ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ІДЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЧОЛОВІКА НА СЕКСУАЛЬНІ
ВІДНОСИНИ ЖІНКИ І РІВЕНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ НИМИ
2.1. ВНУТРІШНІЙ ІДЕАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЧОЛОВІКА
Інтимні відношення – частина загальних відношень, і в них, як у лінзі, фокусуються всі плюси і мінуси взаємовідносин партнерів.
Згідно лікарю Понепоу розірвання шлюбів відбувається звичайно внаслідок чотирьох причин. Він розташовує їх в наступному порядку:
1. сексуальна дисгармонія
2. розходження у поглядах щодо того, як проводити час дозвілля.
3. фінансові труднощі
4. психічні, фізичні або емоційні порушення.
Примітно те, що сексуальні відносини займають перше місце.
Головною причиною статевої незадоволеності є психологічний, або емоційний аспект. Тут можуть бути і переживання через фінансові труднощі партнерів, і сімейні конфлікти, будь що. Але на наш погляд перше місце займає ідеальний образ чоловіка. Він несвідомий.
Зовсім недавно Мані (1988) для пояснення формування сексуальної
орієнтації запропонував так називану теорію любовної карти. Любовна карта –
це деяка матриця, ідеальний спосіб коханця, любові і сексуально-еротичних
відношень, що формується в мозку й у свідомості людини в ході розвитку. На
думку Мані, любовну карту людини можна розглядати як записану в мозку
програму індивідуальних психологічних і фізіологічних особливостей
любовного почуття й еротизму. Вона складається в дитинстві, у віці від 5 до
8 років. Ушкодження любовної карти в таких травмуючих ситуаціях, як інцест,
фізичний розлад або вкрай негативне відношення батьків до статі дитини,
може зрештою привести до аномалій у статевому поводженні. Він залишається
на позиціях змішаної, біосоціальної природи цього явища, але підкреслює
наступну думку: "У цілому, створюється враження, що найбільше важливим
періодом для формування гомосексуальності, бісексуальності і
гетеросексуальності є пізній дитячий і препубертатний вік". [13, с. 302]
На думку К.Г. Юнга у кожному чоловікові є жіночий початок. У жінці –
чоловічий. Юнг назвав ці архетипи аніма (ідеальний образ жіночого початку,
що знаходиться у чоловікові) і анімус (ідеальний образ чоловічого початку,
що знаходиться у жинці). Вони є несвідомими. Знайомлячись з чоловіком, на
підсвідомому рівні у жінки одразу ж відбувається порівняння її анімуса з
цим чоловіком. Чим більш вони схожі – тим більш жінка симпатизує
чоловікові. І дуже часто при спробах пояснити, що саме їй в ньому
сподобалось, жінка не може знайти відповіді. Якщо ж продовжувати наполягати
– відбувається процес захисту свідомості: раціоналізація. Жінка намагається
свідомо пояснити це, тоді ми можемо почути такі слова: “він такий… ну я не
можу знайти слів” або приводять такі описи, які свідомо вважаються більш
доречними, відповідними реальності: “вродливий, розумний…” і т.д. [15]
На думку Фрейда є два шляхи, за якими обирається партнер: нарцистичний та едипальний. Тобто людина підсвідомо шукає партнера схожого або на себе самого, або на батька протилежної статі. Від цього і залежить ідеальний образ на думку Фрейда. [9]
На думку Джеймса Вайнрика, вирішальну роль у формуванні образу ідеального сексуального партнера грає не ідентифікація, бажання уподібнитися деякому зразку, а депривація, емоційний дефіцит: людину приваблює стать тієї значимої особи (або осіб), від якої він був у дитинстві відчужений. У світлі цієї теорії важливим індикатором майбутньої сексуальної орієнтації дитини є стать дітей, із якими він не грає в молодшому шкільному віці. "Нормальні" діти віддають перевагу грати з однолітками власного статі. Дівчинки і фемінізовані хлопчики звичайно виключають із кола свого спілкування "натуральних" хлопчиків, що здаються їм занадто агресивними і грубими. Маскулінні хлопчики і козаки-дівчиська, навпаки, виключають із своїх ігор дівчинок. Це відштовхування породжує в дитини потребу компенсувати свою ущербність, і ця потреба з віком може трансформуватися в одностатеву любов: фемінізовані хлопчики хочуть, щоб їх любили чоловіки, а маскулінні дівчинки, навпаки, тягнуться до фемінінних жінок. [2]
Але з якої б точки зору ми не розглядали питання ідеального образу, усюди ми знайдемо визнання важливості дитинства, емоційних переживань у ньому на становлення ідеального образу. Також усюди ми знайдемо підтвердження того, наскільки важливу роль відіграє цей образ у сексуальних відносинах.
Якщо реальний партнер не повністю відповідає ідеальному образу – можуть виникати, у першу чергу, психологічні дисгармонії, може розвинутися начебто без видимих причин депресія, невдоволення партнером, стосунками з ним.
Статева незадоволеність, скарги на яку пред'являє усе більше число людей, може приводити до розвитку застійних і запальних явищ у статевих органах, безплідності, росту міоми матки і ендометриозу, неврозам (біля 60% у структурі неврозів у жінок і чоловіків), прояву схованих психічних захворювань, розладам ерекції і сім'явивергання в чоловіків, зрідшанню оргазму в жінок.
Але можуть бути і більш глибокі психічні порушення психосексуального розвитку. Особливо якщо перший досвід жінка отримує з партнером, який не відповідає її ідеальному образу. Чим більше ця розбіжність, тим більш складними, на наш погляд, можуть бути зміни.
Ми вважаємо доцільним розглянути відносність поняття сексуальної норми та деякі види психосексуальних порушень
2.2. ДИНАМІКА І ВІДНОСНІСТЬ СЕКСУАЛЬНОЇ НОРМИ
Енциклопедичний довідник сексології трактує сексуальну норму як
"оптимум індивідуальних статевих проявів у життєдіяльності людини, що
дозволяє йому випробувати сексуальну насолоду і забезпечувати гармонію
інтимних відносин з партнером за рахунок уміння розуміти почуття і бажання
сексуального партнера й адекватно виражати власні психосексуальні потреби в
спілкуванні з ним". [4, с.200]
Перекручені, неправильні уявлення про сексуальну норму нерідко створюють у людей значні труднощі в особистому житті і можуть призвести до формування в них мнимих сексуальних розладів, сексуальних дисгармоній і сексуальних неврозів.
Одним з можливих підходів до вивчення даної проблеми є нозоцентричний
(від патології до норми), відповідно до якого спочатку визначаються границі
сексуальної патології, а всі статеві прояви, що не відносяться до неї
вважаються різними варіантами норми. Поняття норми – середня величина,
виведена з частотних характеристик тих чи інших сексуальних проявів. [12]
При цьому нормальним вважається те, що найчастіше зустрічається, а до ненормального відносять все те, що зустрічається порівняно рідко, причому ступінь ненормальності відповідає ступеню рідкості тих чи інших сексуальних проявів.
Друге поняття норми в медико-психологічному аспекті не зв'язано ні з критерієм цінності, ні ступенем частоти. Під поняттям "нормальне" мають на увазі все здорове, необхідне для гарного фізичного і психічного самопочуття, гарної соціальної адаптації.
Виділяють партнерську й індивідуальну сексуальну норму. К.Імелинський наводить такі критеріїв партнерської норми:
1) розходження статі,
2) зрілість,
3) взаємна згода,
4) прагнення до досягнення обопільної насолоди,
5) відсутність збитку здоров'ю, відсутність збитку іншим людям, тобто суспільству.
Відповідно до цих критеріїв до партнерської норми можуть бути віднесені усі форми сексуальної активності, сексуального поводження і сексуальних дій, що мають місце між двома зрілими особистостями різної статі, приймаються ними обома і спрямовані на обопільну насолоду, що не шкодить їх здоров'ю і не порушує норм суспільства.
Перераховані вище критерії партнерської норми досить умовні. Разом з
тим, вони дозволяють цілком адекватно оцінити відносини між сексуальними
партнерами з погляду оптимальності їхньої відповідності один одному в
інтимній сфері. Розглядати границі сексуальної норми і патології можна з
позиції значення статевої сфери для людини в самому широкому її розумінні.
До такого підходу до сексуальної норми відноситься потенційна здатність
виконувати всі 3 основні функції сексуальності: біологічну (запліднення),
психологічну (насолода, задоволення) і соціальну (реалізація потреби в
міжособистісних контактах). Утруднення чи неможливість реалізації людиною
кожної з цих функцій будуть визначати виразність у нього відхилень від
норми убік сексуальної патології.
Клінічне розуміння сексуальної норми охоплює широке коло сексуальних
дій і форм поводження, що умовно можна підрозділити на три категорії норми:
"оптимальну, прийняту і терпиму". [1, с.171]
До оптимальної норми варто віднести сексуальні дії і форми поводження, що, завдяки своїм особливостям найбільш бажані з індивідуальної і соціальної точок зору.
До прийнятної (визнаної) нормі відносяться такі сексуальні дії і форми поводження, що, хоча і не є оптимальними, але не обмежують індивідуального розвитку людини і не заважають йому налагоджувати тісні міжособистісні контакти.
До терпимої норми варто віднести такі сексуальні дії і таке поводження, оцінка яких може бути різної з погляду норми чи патології і залежить від особистісного, ситуаційного і партнерського контексту. Сюди відносяться такі форми поводження, що обмежують можливості гармонічного підбору сексуального партнера і встановлення з ним тісних зв'язків. Однак ці обмеження не мають абсолютно патологічного характеру, оскільки відповідний сексуальний вибір може забезпечити гармонійне статеве життя в партнерської пари.
Ми вважаємо, що всі наведені вище критерії сексуальної норми взаємно доповнюють один одного, однак не виділяють границі повної сексуальної норми, що, крім основної потреби в розрядці сексуальної напруги, містить у собі задоволення потреби в позасексуальних контактах з коханою людиною.
Таким чином, сексуальні відносини тим більш наближаються до норми, чим сильніше вони зміцнюють зв'язок партнерів. Усе це свідчить про відносність поняття сексуальної норми і про необхідність розглядати її з урахуванням функціонування партнерської пари, причому не тільки в сексуальній сфері.
2.3. СЕКСУАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ.
Порушення психосексуальних орієнтацій являють собою перекручування спрямованості статевого потягу і форм його реалізації, що відомі за назвою статеві перекручення (сексуальні перверсії, парафілії). Їх можна вважати істинними тільки тоді, коли перекручений статевий потяг витісняє і заміщує нормальне статеве життя.
Сексуальні девіації торкаються вибірково спрямованості лібідо. Для них
характерна незвичність вибору. Але незвичність – поняття досить умовне.
Соціологічний термін “девіація” має більш вузький зміст, визначає
поведінку, яка порушує будь-які соціальні або культурні норми, викликаючи
насторожене або вороже відношення до оточуючих. Ще сильніший цей негативний
оціночний зміст в понятті “статеве перекручення”, яке припускає, що така
поведінка не тільки незвична, але й хвороблива, що порушує не тільки
соціальні норми, але й закони природи. Нарешті, психологічно ненормально не
тільки те, що дивно (погляд з боку), але й те, що спричиняє самій людині
незручності та робить його неповноцінним.
Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендокринна, нейроендокринна, конвенціональна (умовно рефлекторна), психоаналітична й ін. Кожна з них пояснює перекручування спрямованості статевого потягу порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподіл парафілій на уроджені і придбані чисто умовне, оскільки психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу і визначаються тісними взаємовідносинами соціально-психологічних факторів і патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальному періоді.
Для розуміння даних девіацій ми пропонуємо хоча б дуже стисло ознайомитися з видами порушень психосексуального розвитку.
2.3.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Транссексуалізм – порушення статевої самосвідомості
(аутоідентифікация,) виявляються різними варіантами транссексуалізму –
стійке усвідомлення своєї відносності до протилежної статі, незважаючи на
правильне (відповідно генетичній статі) формування гонад, урогенитального
тракту і вторинних статевих ознак.[10]
Транссексуальні особистості удягаються відповідно до психічного відчуття своєї статевої приналежності, що не відповідає соматичній статі, і виявляють прагнення до зміни структури свого тіла.
Трансвестизм – порушення стереотипу статеворольової поведінки – (от
лат. “транс” – через та “вести-ре” одягатись) отримання сексуальної
насолоди та задоволення від перевдягання в одяг протилежної статі.
Зустрічається майже завжди тільки у чоловіків. На відміну від
транссексуалів, які відхиляють свою громадянську стать, трансвестити
звичайно не мають на рахунок цього вагань та не хочуть змінювати свою
статеву ідентичність. Саме одяг протилежної статі дає максимум сексуального
задоволення, в останній час вони вдягаються та поводять себе згідно своєї
статі.
Гомосексуалізм – порушення психосексуальної орієнтації за статтю
об’єкта (от греч. Homуs – такий самий), гомоеротизм, сексуальна інверсія,
гомофілія, еквісексуалізм – сексуальний потяг до осіб власної статі;
жіночий гомосексуалізм має назву “лесбіянство” (від острова Лесбос).
Однозначного пояснення гомосексуалізму, як і інших сексуальних орієнтацій,
немає. В даний час більшість вчених схильні до думки, що гомосексуалізм –
це специфічний стиль життя. Він виключений з списку психічних захворювань,
оскільки ні по жодному психологічному тесту гомосексуальні індивіди не
відрізняються від гетеросексуальних. [2]
2.3.1.1. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА ОБ'ЄКТОМ (ЩО ЗАМІЩУЄ
НОРМАЛЬНИЙ ОБ'ЄКТ)
Фетишизм (ідолизм, сексуальний символізм) – стан, коли статеве збудження викликає будь-який визначений предмет (предмети туалету чи визначені частини тіла), "зведення в культ фетиша, що символізує сексуального партнера і статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням". [5, с.424]
Фетишизм зустрічається майже винятково в чоловіків.
Парафілієй це стає тільки в тому випадку, якщо символ перетворюється у фетиш, тобто наділяється самостійним існування та захоплює владу над суб’єктом.
Фетишизація частин тіла, якщо вона не заміщає нормального статевого життя, являє собою парафілічні елементи.
Набагато рідше спостерігається ретифизм (фетишизм взуття), пігмаліонізм
(монументофілія) – потяг до статуй.
Нарциссизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм, аутофілія, аутоєрастія) – спрямованість статевого потягу на самого себе, потяг до милування власним тілом (культ свого тіла), що супроводжується статевим збудженням.
“Стан, при якому людина відноситься до власного тіла, як до сексуального об’єкта, тобто милується ним, пестить його до тих пір поки не отримує від цього повної насолоди.” [9, с. 99]
Ексгібіціонізм – потреба чоловіка (частіше за все) демонструвати свої
геніталії людям, які цього не очікують, як правило, жінкам. Це типовий
невротичний симптом, за яким стоїть невпевненість у собі, страх перед
жінкою; своєрідна форма компенсаторної поведінки та символічної агресії.
Дуже важливий момент для ексгібіціоніста – переляк жінки. [2]
Вуайеризм (від франц. “вуар”– смотреть), міксоскопія, візіонизм, скопофілія (від греч. “скопейн” – дивитись) – потяг до підглядання за статевим актом чи оголеними представниками обраної статі. До скопофілії варто віднести захоплення порнографічними зображеннями, фільмами і т.д.
Підглядання звичайно супроводжується страхом бути захопленим раптово, це ще більше підсилює статеве збудження і сприяє одержанню яскравого оргазму. [2]
У сексологічних довідниках описується ще декілька десятків різних
парафілій, але вони зустрічаються більш рідко, тому ми обмежимося лише
визначеннями деяких з них: акротомофілія – потяг до партнера з ампутованою
кінцівкою, аутонекрофілія – уявлення себе трупом; аутопедофілія – уявлення
себе дитиною та потреба, щоб з ним поводились, як з немовлятою; копрофілія
– збудження запахом та смаком кала; копрофагия – поїдання калу; еротична
піроманія – потреба щось підпалювати; еротолалія – потреба промовляти
непристойності; фроттаж – потреба тертися о сторонню людину у суспільних
місцях; клізмофілія – сексуальне задоволення пов’язане з клізмою;
некрофілія – потяг до трупів; піктофілія – нестримна потреба дивитись
еротичні картинки, фільми та відеокасети; скатофілія – потреба говорити про
сексуальні або непристойні речі з сторонніми людьми; сомнофілія – потреба
ласкати сплячу незнайому людину; телефонна скатофілія – потреба казати
непристойності незнайомій людині по телефону; урофілія – насолода від смаку
та запаху сечі, задоволення від самого процесу сечовипускання; зоосадизм –
спричинення болю тваринам; зоофілія (зооєрастія, зооеротія, скотоложництво,
содомія, бестіализм, бестіофілія) – статевий потяг до тварин і одержання
сексуального задоволення в контактах з ними; і т. д. [4, 5]
2.3.1.2. ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА
ВІКОМ ОБ'ЄКТА
Педофілія (від грецького "педес" – дитина, "філія" – потяг) – статевий потяг до дітей – зустрічається як серед гетеросексуальних, так і серед гомосексуальних чоловіків. Педофелієй зветься потяг тільки до допубертатних дітей, молодше 10-11 років. Але інколи педофілами звуть також індивідів, яких приваблюють підлітки, що знаходять у процесі дозрівання (11-14 р.)
Потяг до 14-16-річних підліткам зветься ефебофілієй (від грецького
“ефеб” – підліток) та психіатричним діагнозом не являється, хоча в
більшості країн (і в Україні теж), сексуальні відносини дорослих з особами
цього віку законодавчо заборонені.
Педофілія може бути як постійною, коли людину сексуально збуджують тільки нестатевозрілі або у стадії дозрівання діти, так и тимчасовою, замісною, коли преважним партнером є дорослий, але при неможливості або утрудненні сексуального контакту суб’єкт переходить на дітей та підлітків.
Геронтофілія – статевий потяг до особистостей літнього і старечого віку.
Геронтофіли вибирають партнерів якщо не з числа літніх особистостей, то з числа людей, значно старше себе. Вони або не випробують сексуального задоволення в контактах з однолітками, або воно буває менш яскравим. Якщо геронтофілія виникає на основі садистичних тенденцій, то сексуальна активність пов'язується зі згвалтуваннями і катуваннями людей похилого віку, що вимагає судово-психіатричної експертизи. Звичайно геронтофілія виявляється при обстеженні з приводу потягу і незадоволеності в шлюбі як жінок, так і чоловіків. [2]
2.3.1.3 ПОРУШЕННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗА СПОСОБОМ РЕАЛІЗАЦІЇ
СЕКСУАЛЬНИХ ДІЙ
Мазохізм (по імені австрійського письменника, що вперше описав це відхилення від норми (Захер - Мазох); синоніми – альгоманія, альгофілія, пассивізм) – сатеве перекручення, при якому для досягнення статевого збудження і задоволення необхідно випробувати фізичний біль чи моральне приниження, заподіяні партнером. Це агресія, звернена із зовнішнього світу на себе. У жінок це не стільки невроз, скільки гіпертрофія традиційної моделі фемінінності, як втілення пасивності та залежності. У чоловіків, згідно психоаналізу, це свого роду реактивне утворення: бажання уразити, причинити біль матері, в свою чергу, стає потребою бути покараним жінкою взагалі. У гомосексуальному варіанті ціль доповнюється ще двома ланками: власна мати в уяві стає чоловіком, і виникає потреба в покаранні іншим чоловіком. Більшість фахівців вважає, що чисто фізичний біль не є самоціллю спілкування мазохіста з партнером, а їм рухає скоріше бажання підкорятися чужій волі, відчути на собі визначену владу партнера. При мазохізмі ступінь сексуальної залежності від партнера є максимально вираженою. Ця залежність може виявлятися в тім, що людина йде на будь-які поступки, щоб тільки не втратити сексуального партнера, що доставляє тим більше сексуальної насолоди, чим більше домінує, тобто принижує мазохіста.
Проте мазохіст отримує насолоду не від фізичного болю, а від самоприниження і приниження з боку партнера. Але у визначених ситуаціях він прагне інтенсифікувати біль, щоб після цього випробувати насолоду від її відсутності. [2]
Садизм (по імені французького письменника маркіза де Сада (de Sade); синоніми – статеве насильництво, еротичний тиранизм, активна алголагнія), сексуальна девіація, при якій статеве задоволення досягається в процесі заподіяння партнеру фізичного болю чи психічних страждань.
“Садизм полягає в тім, що сексуальна насолода виникає в ситуації, пов'язаній з домінуванням і беззаперечним підпорядкуванням собі партнера, оволодінням їм і підпорядкуванням його в такій мірі, що йому можна навіть заподіювати біль і приниження”. [4,с.265] Панування над людиною, як особлива форма зв'язку з нею, створює садисту почуття задоволення, причому форми панування нерідко бувають як у соціальному, так і в індивідуальному плані вигідними для того, хто підкоряється. Слід зазначити, що прояви садизму можуть мати місце й у жінок, часто сягаючі насолоди від споглядання приниження партнера, що втрачає почуття власної гідності. [2]
Садомазохізм (садизм+мазохізм) – сексуальна девіація у виді сполучення
садизму і мазохізму. "Визначені садомазохистичні елементи присутні в
сексуальних проявах багатьох людей, зміцнюючи нерідко подружній союз, коли
один з партнерів одержує при цьому хоч якусь компенсацію в прагненні, що
пригнічується суспільством, до влади, а інший одержує насолоду від власної
покірності і повної довіри, беззахисності фізичної і психічної". [4,с.266]
Садизм і мазохізм являють собою девіації, що доповнюють один одного. Вони є
вираженням біполярності людини. Обидві ці схильності можуть виявлятися в
різному ступені у тої ж самої людини в залежності від періоду життя,
зовнішніх обставин і особливостей особистості партнера, з яким девіант
складається в партнерському союзі. В обох цих тенденціях, виражених у
різній мірі в різних людей, найбільш важливу роль грає прагнення до
взаємного співіснування, обумовлене утрудненням чи неможливістю існування
одного без іншого. У цьому змісті садистські і мазохістські схильності не
тільки не виключають партнерства, але і сприяють зміцненню взаємного
зв'язку у випадку вдалого підбору партнерської пари, в якій в одного
партнера переважають садистські схильності, а в іншого –мазохистські. [2]
Частина ІІІ. Емпіричне дослідження
Тема: “Залежність впливу внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними від рівня домагань особистості”
3.1. ПРЕДМЕТ ТА ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Предмет дослідження: вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними.
Об'єкт дослідження: сексуальність людини.
Гіпотеза: вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.
Мета: довести що вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.
В якості основних піддослідних була вибрана група з 5 дівчат: вік – 18 років, освіта – повна середня.
3.2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Для перевірки гіпотези дослідження ми використовуємо такі методики:
- Анкетування – для отримання більш детальних відомостей про сексуальні відносини досліджуваної з партнером. (додаток 1)
- Тест “Рівень домагань” – для встановлення рівня домагань.
Досліджуваній пропонується дивлячись на отриманий бланк, припустити скільки хрестиків вона зможе намалювати в ньому за 10 секунд. Це число припускаємих хрестиків необхідно вказати на бланку в таблиці 1 поряд з “РД” (рівень домагань). Потім, за сигналом експериментатору
“почали” почати малювати хрестики в кожному квадраті таблиці 1, а по сигналу “досить” – припинити малювати. Підрахувати кількість реально намальованих хрестиків та вказати в таблиці 1 поряд з “РД” (рівень досягнень).
Повторити цю процедуру 3 рази, записуючи дані в таблиці 2, 3, 4 відповідно.
Розміри таблиць на бланку 10 х 3 см, розміри маленьких квадратиків у таблицях 1 х 1 см; тривалість перших, других, четвертого дослідів по
10 сек., а в третьому досліді – 8 сек. для штучного створення ситуації невдачі.
- Норотив у вигляді перерахування якостей, особливостей, бажаних для ідеального партнера та властивих реальному партнерові – для встановлення рівня відповідності реального партнера ідеальному образу. Досліджуваній пропонується перерахувати якості, особливості ідеального для неї партнера. Після закінчення, її просять підкреслити в цьому списку все, що є присутнє у реальному партнері.
3.3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Тест “Рівень домагань”
Отримані результати порівнюємо зі запропонованою К. Шварцладером
шкалою:
|5 і вище балів |нереалістично високий |
|від 3 до 4,99 |високий |
|від 1 до 2, 99 |помірний |
|від –1,49 до 0,99 |низький |
|– 1,5 і нижче |нереалістично низький |
Для більшої зручності аналізу, ми пропонуємо отримані дані розташувати у вигляді діаграми:
Анкетування
Для зручності аналізу пропонуємо отримані дані розмістити у таблиці:
|№ |Код досліджуваних |
|пит| |
| |1 |2 |3 |4 |5 |
|3 |християн. |а |а |християн. |а |
|4 |а, е, з |а, е |а, г |а |б, ж |
|5 |б |б |б |б |б |
|6 |в, д, е, ж, |д, л |в, и, н |в |а, в, д, ж, |
| |з, и, к, о, | | | |к, н, о, п |
| |п | | | | |
|7 |д |в |б |б |г |
|10 |б |б |б |а |б |
|11 |б |б |а |а |а |
|12 |б |б |б |а |а |
|13 |7 балів |8 балів |8 балів |8 балів |10 балів |
|14 |г |а |а |б |г |
|15 |а, в, д |а, б, в |а, в |в | |
|16 |в |а |в |а |в |
|17 |б |а |а |а |а |
|18 |б |г |г |г |г |
|19 |а |а |б |б |а |
|20 |а |а |а |б |а |
|21 |б |а |а |б |б |
|22 |б |б |б |б |а |
|23 |а |а |а |а |а |
|27 |б |а |б |а |б |
|29 |а |а |а |а |а |
|30 |а, в, г, д, |а, б, д, з, |в, г, д, з, |а, б, в, и, |б, в, д, ж, |
| |ж, и, к, м, |л, м, о, п |и, к, м, н, |л, м, н, п |к, л, м, н, |
| |н, о, р | |о, п, | |о, п |
|32 |в |а |а, в |а, д |а, в |
У 6 питанні (“якості ідеального партнера”) виділені деякі варіанти відповідей – це якості, що наявні у реального партнера, це дає нам змогу приблизно визначити ступінь збігання реального партнеру з внутрішнім ідеальним образом.
Норотив
Виходячи з отриманих результатів побудуємо таблицю:
|код |ступінь збігання |код |ступінь збігання |
|досліджувани|реального партнера з |досліджуваних|реального партнера з |
|х |ідеальним образом | |ідеальним образом |
|№ 1 |65,0 % |№ 4 |16,6 % |
|№ 2 |50,5 % |№ 5 |70,6 % |
|№ 3 |55,5 % | | |
3.4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ
Для зручності аналізу помістимо дані в зведену таблицю:
|код |тест “Рівень |норотивне |суб’єктивна оцінка ступеня |
|досліджува|домагань” |дослідження |задоволеності стосунками (за|
|них | | |анкетою) |
|№1 |помірний |65,0 % |повністю не задовольняють |
|№2 |нереалістично |50,5 % |повністю задовольняють |
| |низький | | |
|№3 |низький |55,5 % |повністю задовольняють |
|№4 |нереалістично |16,6 % |не зовсім задовольняють |
| |низький | | |
|№5 |реалістично |70,6 % |повністю не задовольняють |
| |високий | | |
Досліджувана № 1 має помірний рівень домагань і вище середнього рівень відповідності реального партнера ідеальному образу, але стосунки її повністю не задовольняють.
Досліджувана № 2 має нереалістично низький рівень домагань, середній рівень відповідності реального партнера ідеальному образу, стосунки її повністю задовольняють.
Досліджувана № 3 має низький рівень домагань, середній рівень відповідності, стосунки її повністю задовольняють.
Досліджувана № 4 має нереалістично низький рівень домагань, дуже низький рівень відповідності, але стосунки її лише неповністю задовольняють.
Досліджувана № 5 має реалістично високий рівень домагань, досить високий рівень відповідності реального партнера ідеальному образу (найвищий у групі), але стосунки її повністю не задовольняють.
3.5. ВИСНОВОК
На нашу думку, отримані під час дослідження результати – є достатнім підтвердженням висунутої на початку роботи гіпотези.
Чим вищий рівень домагань – тим вищим повинен бути рівень відповідності реального партнера внутрішньому ідеальному образу, щоб стосунки з цим партнером задовольняли особистість (в нашому досліджені – жінку). І навпаки, чим нижчий рівень домагань у особистості, тим реальніше, що стосунки з партнером, який майже не відповідає ідеальному образу будуть повністю влаштовувати особистість.
ЗАКІНЧЕННЯ
В нашій роботі викладені основні аспекти людської сексуальності, її патологічні психосексуальні спрямованості, психосексуальний розвиток людини, деякі погляди на внутрішній ідеальний образ сексуального партнера та на залежність рівня задоволення стосунками з партнером від ступеня відповідності реального партнера цьому образу.
Знання сексуальних девіацій, викладених в нашій роботі, вміння визначати ступінь відповідності реального партнера внутрішньому ідеальному образу сексуального партнера допоможе психологу-консультанту у виявленні та психологічній корекції цих патологій, може служити антиципацією сексуальних девіацій і профілактичним цілям по запобіганню сексуальних дизгамій.
Як показує проведене нами дослідження, наша гіпотеза, а також наші
передбачення в повній мірі підтвердились, оскільки між внутрішніми якостями
(в нашому випадку – ідеальним образом партнера) з одного боку, та впливом
суспільних явищ з другого, дійсно є взаємозв’язок, спрямований на
формування нормальної та девіантної сексуальності.
Тобто внутрішні якості людини та зовнішні аспекти суспільства впливають на прояв властивостей особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Имелинский К. Сексология и сексопатология. – М.:Медицина, 1986 г.
(11)
2. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина. – 1988 г.
3. Психологический словарь. Под ред. А. В. Петровского, М.Г.
Ярошевского. – М., 1990 г.
4. Сексология: Энциклопедический справочник по сексологии и смежным областям./Белорус Энцикл./. – Мн.: БелЭн, 1993 г. (35)
5. Сексопатология: справочник/Васильченко Г.С., Агаркова Т.Е., Агарков
С.Т. и др. Под ред. Васильченко Г.С. – М.: Медицина, 1990 г. (36)
6. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. В семье сын и дочь. – М., 1985 г.
7. Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – С.-Пр.: 1997 г.
8. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. – М.: «Наука», 1989 г.
9. Фрейд З. Психология сексуальности. – Изд-во Тарсевич С., «Прамеб»
Минск, 1993 г.
10. Фрейд З. Художник и фантазирование. – М.: Республика, 1995 г.
11. Фрейд З. Я и Оно. – М.: «Меттэм», 1990 г.
12. Шнабль З. Мужчина и женщина: интимные отношения. – Кишинев, 1990 г.
13. Мастерс У.Г., Джонсон В.Є., Колодин Р.К. Основы сексологии (HUMAN
SEXUALITY) Пер. с англ. – М.: Мир, 1998 г.
14. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. –
Минск. «Беларусь» 1992 г.
15. Юнг К.Г. Психология бессознательного – М.: «Наука», 1989 г.
-----------------------
____________________________________________________________________________
_____________________________________
* в психології ХІХ ст. статевий потяг вважався чисто інстинктивним та
пояснювався або як прояв потреби у продовженні роду, або як прагнення зняти
фізіологічне напруження, що виникає у результаті діяльності статевих залоз.
[3]
** цей механізм захисту дає можливість людині у цілях адаптації змінити
свої імпульси таким чином, щоб їх можна було виражати за допомогою
соціально прийнятних міркувань та дій. Сублімація розглядається як єдина
конструктивна стратегія приборкання небажаних інстинктів. [7]
*** Витиснення вважається первинним захистом его, тому що забезпечує
найбільш прямий шлях відходу від тривоги, так само будучи основою для
побудови більш складних механізмів. Витиснення або «мотивоване забування»
являє собою процес видалення зі свідомості думок або почуттів, що
заподіюють страждання. [7]
____________________________________________________________________________
_____________________________________
* біологічно детермінована послідовність, що розгортається в незмінному
порядку і властива усім людям, незалежно від культурного рівня. [3]
** сукупність генетичних, морфологічних та фізіологічних ознак, на основі
яких розрізнюють чоловічу та жіночу стать [3]
***статеві ролі – диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків
індивідів в залежності від їх статі. Диференціація Ст.р. виявляється у
статевозрілому розділені праці, системі статевої стратифікації, розподілі
влади та авторитету чоловіків та жінок та в специфічних процесах статевої
соціалізації, через яку ці відношення відтворюються та передаються з
покоління у покоління. [3]
**** направленість статевого потягу та форм його реалізації. Формування
психосексуальної орієнтації охоплює пубертатний (12-18р.) та перехідний (16-
26 р.) періоди сексуальності. Його становлення є заключним етапом
психосексуального розвитку, на якому відбувається формування платонічного,
еротичного та сексуального лібідо. [3]
____________________________________________________________________________
_____________________________________
* (от лат. Frigidus – холодний) сексуальна холодність жінки, що виявляється
у зниженні або відсутності лібідо, сексуальної збудливості, специфічних
сексуальних відчуттів та оргазму. [3]
[pic]
Страницы: 1, 2
