Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування хлопців і дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості і характеру аффіляції.
На перший погляд хлопчики у всіх віках категоріях проявляють більшу товариськість за дівчаток. З раннього віку вони активніше за дівчаток вступають в контакт з іншими дітьми, організовують сумісні ігри і так далі відчуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значно важливіше, ніж для жінок.
Проте відмінності між статями в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності і власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри.
З раннього віку хлопчики тяжіють до екстенсивнішого, а дівчатка - до інтенсивного спілкування; хлопчики найчастіше грають великими групами, а дівчатка - по двоє або по троє. Різні способи соціалізації хлопчиків і дівчаток, що існують у всіх людських суспільствах, з одного боку - створюють і відтворюють психологічні статеві відмінності. Причому мова йде не просто про кількісні відмінності в ступені товариськості хлопчиків і дівчаток, але про якісні відмінності в структурі і змісті їх спілкування і життєдіяльності.
Підліткові групи задовольняють насамперед потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування - не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виняткове своє.
Різні види спілкування можуть існувати, виконуючи різні функції, їх питома вага і значущість з віком міняється. Міняються і привілейовані місця зустрічей. У підлітків це найчастіше двір або своя вулиця.
Різні форми і місця спілкування не лише змінялися один одного, але і співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам.
Якщо компанії формуються головним чином на базі сумісних розваг, то людські контакти в них, будучи емоційно значущими, зазвичай залишаються поверхнево. Якість сумісного проведення часу часто залишають бажати кращого.
Деякі з таких компаній переростають в антисоціальних.
Підліткові групи і їх суперництво - загальний факт людської історії. Явище це багаторівневе. Глибинний, універсальний його пласт - зіставлення. «Ми» і «Вони» за територіальним принципом - існують практично скрізь. Проте ослаблення впливу сім'ї, особливо батьківського, підвищує ступінь ідентифікації підлітків з групою, створюючи та званий «ефект зграї».(2;129)
Груповий статус підлітка залежить від індивідуально-особистісних властивостей людини і особливостей колективу. Старші підлітки переважають у сфері особистісних взаємин діють залежно від відношення до колективу, рівня соціальної відповідальності. Статус підлітка в колективі робить дуже сильний вплив на його поведінку і самосвідомість, тому несприятливе положення в класному колективі негативно позначається на формуванні особистості підлітка, викликає у нього байдужість або ворожість до товаришів класу. Такі «ізольовані» підлітки незадоволені своїм положенням в класі і негативно відносяться до однокласників. Реакція підлітка на несприятливу для його розвитку ситуацію, що склалася, досить різноманітна. У молодшому підлітковому віці найбільш поширені шляхи компенсації незадоволення своїм положенням в системі взаємин зводяться до прагнення понизити цінність бажаного, до заміни її нижчою, фантазії (зануренню в світ уявних образів), фрустрації (у формі агресії або відходу). Для старших підлітків властивіші такі форми негативного відношення до дорослого, як реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру), реакція відмови (непокора вимогам), реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів). Це положення повинне виправлятися педагогом шляхом усунення причин, які ведуть до того, що «ізольований» підліток існує осторонь колективу, нехтує його цілями, нормами поведінки. Для цього педагогові необхідно ясно бачити структуру міжособистісних взаємин в класному колективі.
Задоволеність особистості підлітка своїми стосунками з оточуючими є вирішальним чинником який визначає характер спілкування. Одним з найсерйозніших чинників, що визначають виникнення девіантного (соціально небезпечного) спілкування, - невідповідність значущості сфер спілкування віковим особливостям підлітка, який задовольняє свою потребу спілкування в трьох основних сферах: сім'ї, групах організованого і вільного спілкування. Значущість кожної сфери характеризує місце спілкування, його тривалість, основні види діяльності учнів знаходиться в прямій залежності від віку дитини, його індивідуальних особливостей, соціального оточення.
Сфера сім'ї охоплює спілкування з найближчими родичами, що проживають спільно з ним. Недостатність або відсутність позитивних дій з боку дорослих, часті конфлікти з членами сім'ї є однією з причин порушеної емоційної рівноваги - джерело затримки психічного розвитку. У сім'ях, де зруйновані емоційні взаємини між дітьми і батьками підлітки не відчувають себе захищеними, потрібними і висловлюють негативне відношення до сім'ї в цілому. Така сімейна обстановка не лише не сприяє розвитку особистості підлітків, але і обумовлює різні види відхилень в поведінці. Разом з тим скорочуються контакти підлітка не лише з батьками, але і з дорослими. Часте перебування запущених підлітків, що здається на перший погляд, з батьками дає їм малий потік соціально цінній інформації, нерідко приводить до виникнення антигромадських навиків, і звичок поведінки, до формування аморальних поглядів.
Набагато збільшується роль зовнішньої середи, роль поза родинного оточення для запущених школярів, звідки вони черпають основну масу відомостей про різні сторони життя.
Сфера організованого спілкування складається з виховних колективів, які визначаються як офіційні групи. Саме вони представляють мікросередовище особистості в даній сфері спілкування. Територіально це спілкування в школі, в спортивних і позашкільних установах і представлено такими організаційними одиницями як група, клас і так далі. Взаємодії підлітка з товаришами в групі певним чином впливають і на формування його характеру, на розвиток його творчих здібностей, накладають незгладимий відбиток на всю його особистість. Сприятливий психологічний клімат в колективі не лише позитивно впливає на кожного його члена, але і є важливим чинником підвищення продуктивності праці, підвищення успішності, якості підготовки фахівців. Психологічний клімат колективу залежить від особистості керівника, компетентності виконавців і їх спільності при виконанні колективної роботи. Функціонування кожної групи ґрунтується на загальних ціннісних орієнтаціях її членів. Показником групової «згуртованості» є ціннісно-орієнтаційна єдність, що характеризує систему взаємин членів групи як збіг групових характеристик на значущі для них об'єкти. У підлітків 12 років спостерігається яскраво виражене прагнення до спілкування з товаришами класу, бажання активне брати участь в житті класу і школи. Дванадцятирічний підліток намагається знайти своє місце в колективі, у взаєминах з однолітками, які, у свою чергу, відносяться до нього як до свого члена, якого приймають або відкидають. Це характеризує етап, пов'язаний з виділенням особливої сфери життя молодшого підлітка, - сфери особистісних взаємин з товаришами і колективом класу, що є дуже важливими і необхідними для нього. У 13 років підлітки у виборі партнерів орієнтуються вже на моральні і ділові якості особистості (чесність, сміливість, воля, працьовитість та ін.). Зустрічаються мотивування надання допомоги однокласникам, з'являється потреба внутрішнього спілкування, співпереживання. Для того, щоб завоювати сприятливе положення серед однолітків, підлітки розуміють необхідність наявності у себе таких якостей, які характеризують етичну зовнішність особистості. У старших підлітків набувається досвід колективних взаємин це позначається на розвитку їх особистості, у них розвивається відчуття обов’язку і відповідальності перед товаришами, формується потреба в спілкуванні, наданні взаємодопомоги. Рівень колективного життя старших підлітків вищий, ніж у молодших, оскільки підвищується соціальний рівень цілей і збагачується зміст спільної діяльності, яка складає стрижень колективного життя.( 9; 83-85)
У підлітків з девіантною поведінкою потреба в дружньому, інтимно-особистісному спілкуванні трохи, але все таки виражена, але у більшості відсотків підлітків ця найважливіша потреба не задовольняється. Таким чином, дефіцит соціально цінного спілкування з батьками, вчителями, друзями створює таку соціальну ситуацію розвитку даних підлітків, при якій вони виявляються поза сферою позитивного впливу найважливіших чинників формування особистості.
Розділ 2. Практичне дослідження особливостей взаємовідносин учнів підліткового віку
2.1 Методичні рекомендації до проведення дослідження
Дослідження міжособистісних відносин було проведено в класному колективі підлітків за допомогою методик:
· Анкетування;
· Закінчи речення;
· Самооцінка стану сформованості взаємин;
· Соціометрія;
· Спостереження.
В ході соціометричного дослідження потрібно визначити структуру неформальних взаємин малої соціальної групи за критерієм симпатії - антипатії, встановити ступінь психологічної сумісності окремих членів групи, виявити внутрішньогрупові підсистеми (мікрогрупи) та їх неформальних лідерів. Для цього учням індивідуальна соціометрична картка. На картці фіксується основна інформація про досліджуваного, а також проводиться реєстрація його індивідуальних виборів. Для цього картка містить і відповідні критерії вибору, сформульовані у вигляді питань.
Оскільки міжособистісні взаємини завжди розгортаються у групі на двох рівнях - формальному та неформальному, то досліджуваний повинен здійснити вибір стосовно двох сфер - сфери спільної діяльності та сфери дозвілля.
Отже, індивідуальна соціометрична картка містить 4 питання і може мати такий вигляд:
|
Прізвище, ім’я досліджуваного Дата дослідження |
|||||
|
Клас (група) |
Освітній заклад |
||||
|
|
Сфера |
Питання |
Вибори |
||
|
|
|
|
у 1 чергу |
у 2 чергу |
у 3 чергу |
|
|
Навчання |
З ким із Вашої групи Ви хотіли б навчатися в одному класі? |
|
|
|
|
|
|
З ким із Вашої групи Ви не хотіли б навчатися в одному класі? |
|
|
|
|
|
Дозвілля |
Кого з Вашої групи Ви б запросили до себе на день народження? |
|
|
|
|
|
|
Кого з Вашої групи Ви б не запросили до себе на день народження? |
|
|
|
Інструктаж досліджуваних. Важливою умовою проведення соціометрії є налагодження контакту дослідника з досліджуваними. Ефективність дослідження покращується, якщо експериментатор тримається впевнено і поводиться доброзичливо. Інструкція дається у популярній формі. Досліджуваних не посвячують у всі тонкощі проведення процедури та аналізу результатів. Можна дати приблизно таку інструкцію:
“Пропонуємо Вам взяти участь у дослідженні, яке спрямоване на покращення психологічного клімату у Вашій групі. Вся інформація, отримана в ході дослідження, є конфіденційною. Вона не буде розголошена у групі, кожен з Вас зможе дізнатися про свої результати індивідуально. Для заповнення картки Вам необхідно:
у відповідних рядках бланку вказати своє прізвище та ім’я, клас, школу та дату проведення дослідження;
уважно прочитати перше запитання і відповідно до нього вибрати і записати прізвища та імена трьох членів Вашої групи;
аналогічно дати відповідь на друге, третє та четверте питання.
Час заповнення картки - 10-15 хвилин.”
Кількісна обробка даних. Після того, як експериментатор зібрав заповнені картки, починається обробка даних. Вона складається з трьох етапів:
табличного;
графічного;
індексологічного.
Табличний етап обробки даних передбачає побудову соціоматриці - таблиці, за допомогою якої узагальнюються результати опитування. Оскільки міжособистісні стосунки у групі вивчалися у двох сферах (сфері спільної навчальної діяльності та сфері дозвілля), то необхідно побудувати 2 соціоматриці.
В ході анкетування потрібно вивчити взаємини класу для цього учням пропонують відповісти самостійно, ні з ким не радячись, на питання. На чистому аркуші паперу учень записує номер питання і поряд одну зі запропонованих відповідей, з якою співпадає його думка.
1. Чи маєш ти в класі близьких друзів? (так, декілька, одного, ні);
2. Чи є у класі, з якими в тебе непорозуміння? (так, декілька, один, немає);
3. Наскільки твоя думка співпадає з думкою однокласників? (співпадає по всім поняттям, інколи співпадає, інколи ні, не співпадає, не можу сказати);
4. Чи обговорюєш ти з однокласниками свої інтереси і захоплення, те, чим займаєшся у вільний час? (так, часто, рідко, ні, ніколи)
5. Як ти оцінюєш свої стосунки з однокласниками? (хороші, нормальні, погані);
6. Якщо ти не знаєш, як вчинити в складній ситуації, чи радишся ти з однокласниками? (завжди раджусь, іноді, ні)
Аналізуючи відповіді, потрібно підрахувати кількість учнів, які обрали певну відповідь, визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.
Під час проведення методики “Закінчи речення” потрібно виявити думки учнів про клас, події, що відбуваються у шкільному житті, тощо.
Учням роздаються аркуші з реченнями, які слід дописати:
1. Мій клас - це …;
2. Мені подобається, коли в класі …;
3. Найбільш мені запам’яталось, коли в класі…;
4. Я хотів би потрапити в клас, в якому…;
5. Якби я був класним керівником нашого класу, то…;
6. У мене кожного разу псується настрій, коли в класі….
Аналізуючи відповіді потрібно визначити кількість учнів, які використали речення скеровані на певний вид дружності класу. Визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.
Під час проведення методики “Переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі” потрібно виявити рівень самооцінки групової згуртованості класного колективу.
Учням роздаються аркуші паперу, в яких вони вказують відповіді на задані питання:
1. Наш клас дуже дружній та згуртований;
2. Наш клас дружний;
3. У нашому класі немає сварок, але кожен існує все по собі;
4. В нашому класі зрідка бувають сварки, але конфліктним його назвати важко;
5. Наш клас не дружний, часто виникають сварки;
6. Наш клас дуже не дружний, важко навчатися в такому класі.
Аналізуючи відповіді потрібно визначити переважаючу думку про рівень згуртованості класу, за допомогою визначення питання на яке дало відповідь найбільша кількість учнів.
2.2 Аналіз практичного дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку
На першому етапі дослідження було проведено соціометрію за якою було виявлено, що в класі є один учень який отримав лише позитивні вибори - це Кордилевський Вадим, а також одна учениця яка отримала лише негативні вибори - це Весельська Ірина. Всі інші учні отримали як позитивні так і негативні вибори.
Під час аналізу соціометричного дослідження в класі було виявлено двох соціометричних зірок в сфері навчальної діяльності, а саме Кордилевський Вадим та Палько Оксана (староста класу - офіційний лідер), а в сфері дозвільної діяльності статус соціометричної зірки лише Кордилевський Вадим. Зв’язки між офіційним та неофіційним лідером під час дослідження виявлено не було. В сфері навчальної діяльності статус “яким надають перевагу” отримали шість учнів, а в сфері дозвільної діяльності десять учнів отримали даний соціометричний статус. В сфері дозвільної діяльності було виявлено одного ізольованого учня - це Весельська Ірина, однак в сфері навчальної діяльності вона отримала соціометричний статус знехтуваної, як і більшість класу.
В класі під час дослідження не було виявлено жодної мікрогрупи як у сфері навчальної, так і дозвільної діяльності, однак виявлено дев’ять взаємовиборів у сфері навчання та вісім у сфері дозвілля.
Діти зі статусом знехтувані та ізольовані як правило звертають сої вибори на учнів зі соціометричним статусом яким надають перевагу та учням зі статусом соціометричних зірок, у сферах навчальної та дозвільної діяльності. Учні які отримали статус соціометричних зірок та яким надають перевагу віддають соціометричні вибори учням усіх статусних груп. Учні у своїх виборах проявляють відносну стійкість, так як майже всі учні зберігають свої соціометричні вибори в дослідженнях, однак в багатьох випадках, у сферах навчальної та дозвільної діяльності вони змінюються у виборах, в той же час майже не спостерігається протилежність виборів у вищезгаданих сферах. При аналізі соціометричного дослідження було виявлено учнів які робили взаємообернені вибори у досліджуваних сферах.
Під час аналізу соціометричного дослідження було виявлено, що в учнів індекс групової згуртованості вищий в сфері навчальної діяльності його показник становить 0,346, а в сфері дозвільної діяльності - 0,301. Отже загальний рівень згуртованості класного колективу зберігає за собою приорітет навчальної діяльності.(Див. Додатки)
За соціометричними показниками можна оцінити згуртованість класного колективу можна оцінити як середній оскільки в ньому зберігаються стійкі зв’язки між його членами. При роботі у даному класному колективі потрібно звернути увагу на покращення відносин у колективі, об’єднання та зміцнення як єдиного колективу у повному розумінні цього визначення. Для цього можна використовувати різні психолого-педагогічні засоби які призначені для згуртування колективу, а саме психолого-корекційна робота, проведення виховних заходів в яких братимуть участь всі учні не залежно від статусу в групі та рівня розвитку учнів.
На другому етапі дослідження учням була запропонована методика самоаналізу “переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі” мета якої полягала у вивченні ставлення учнів до свого класу і їхню думку про рівень його згуртованості. Під час аналізу проведеного дослідження було виявлено, що учні в більшій мірі обирають відповідь середнього рівня згуртованості, “у нашому класі не має сварок, але кожний існує сам по собі” - шість учнів, однак інші вибори учнів становлять також значиму цифру, наприклад варіант “наш клас дуже дружний та згуртований” обрали двоє учнів, “наш клас дружний” обрали троє учнів, “в нашому класі виникають сварки, але конфліктним його назвати важко” обрали чотири учні і лише один учень наголосив на тому, що клас є не дружним і в ньому важко навчатися. З даних відповідей ми бачимо, що самооцінка рівня дружності класу є досить не високою в розумінні учнів. Більша частина класу обрала посередні та негативні вибори відносно дружності колективу. В цьому випадку потрібна активна робота зі згуртування колективу, так як по-перше такий рівень самооцінки може активно знижувати дійсний рівень згуртованості класу, а по-друге в ньому буде важко формувати повноцінний колектив. Процес формування колективу в класі на даному етапі для класного керівника та шкільного психолога має стати нагальним питанням, так як у класі виникає можливість псування відносин у колективі.
