Психоаналітична концепція трактує суїцид як наслідок порушення психосексуального розвитку особи. На думку З.Фрейда, потяг до самогубства у підлітків розвивається у зв ’язку з аутоеротизмом, що задовольняється онаністичними ексцесами, які водночас розглядаються як принизливий акт, що загрожує тяжкими наслідками, і звідси виникають комплекси неповноцінності і потяг до самогубства.
Послідовник школи психоаналізу, американський суїцидолог Карл Міннінгер розвинув уявлення З.Фрейда про суїцид. Він вважав, що самогубство є кульмінацією постійного посилення саморуйнівних тенденцій, котрі виникли задовго до критичного акту, а всі суїциди мають у своїй основі три взаємопов’язаних несвідомих причин:
1. Помста / ненависть ;
2. Депресія / безнадійність ;
3. Почуття провини.
Якщо у людини одночасно виникає три описаних бажання, то суїцид стає невідворотною реальністю.
Зазвичай ці причини ускладнюються зовнішніми чинниками, такими як соціальні установки, суспільні традиції, і патогенними впливами навколишнього середовища на ще несформовану особистість, тобто фрустраціями потягів і порушенням розвитку " Я ". Внаслідок цих нашарувань ускладнюється диференціація між дериватами потягу до смерті і виявами фрустрованої агресії.
Р. Літман і Н. Табачник вбачали у суїцидальній дії процес адаптації у ситуації, за які звичні схеми пристосування до нової реальності не спрацьовують. це приводить до "психосоціального мараторію ", тобто до своєрідного перепочинку, що забезпечує явно виражений характер соціального заклику, котрий притаманний будь-якій суїцидальній дії. Теорія психосоціального мораторію відкладає прогресивну проблематику ; причиною не нового пристосування є невдача у реальному житті, котра, поряд з невпевненістю і загрозою ідентичності, стосується нарцисичних проблем.
Подальші дослідження суїцидальної поведінки окреслили тенденцію до об’єднання внутрішніх і зовнішніх її детермінант. Так, сьогодні достатньо розповсюдженими є когнітивні теорії суїцидальної поведінки. Під когнітивними руйнуваннями розуміється прагнення суб’єкта звільнитися від неприємного переживання власної недосконалості за допомогою психологічних захистів, спотворення часового простору, відмови від постановки життєвих цілей і конструктивного розв’язання проблеми.
Не менш відомою є запропонована Марісом Фарбером концепція самогубств, квінтесенцію котрої виголошує така теза "Частота самогубств у популяції прямо пропорційна кількості індивідів які відрізняються підвищеною вразливістю, і масштабу позбавлень притаманних для цієї популяції ". Ця закономірність постає у вигляді загальної формули:
S = F ( V, D )
де:
S – ймовірність самогубства ;
F – функція ;
V – підвищена вразливість ;
D – масштаб суспільних позбавлень.
Вона містить у собі з теорії Е. Дюркгейма соціологічну зміну D, а з теорії психоаналізу змінну V. Відтак суїцидальний підсумок буде найбільш ймовірним, коли легко вразлива людина потрапляє в екстремальне становище.
2. Відмінність суїциду від самогубства, самовбивства
"Людина, її життя і здоров’я честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю "
Конституція України
Суїцид в перекладі з латинської " sui " - себе, " cedo " - вбиваю. Українська мова має власні відповідники – " самовбивство ", " самогубство ". І хоча " самовбивство " вживається рідше, воно надійно закріплено словниками.
Що таке самогубство та суїцид і чи є між ними принципова відмінність?
Жоден із словників сучасної української мови не дає повного тлумачення слова " суїцид " навіть не фіксує цей термін. Проте у багатьох галузях наук воно було відоме ще понад сто років тому. Це слово з’явилося на сторінках популярних часописів і не викликало у читачів подиву, адже тогочасна класична освіта забезпечувала вільне володіння кількома іноземними мовами, знання латини, давньогрецької, французької та інших мов, і новий термін був цілком зрозумілим. На початку 20-х років ХХ століття термін " суїцид " прижився в науковому середовищі не тільки серед медиків.
Суїцид, самогубство та самовбивство – рівноцінні за змістом слова, але як терміни вони мають дещо різні відтінки значення. Самогубство (суїцид) — свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, наміреною і бажаною дією. Суїцид — акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання. З початку стилістики, науковому викладу більше притаманний термін " суїцид ". Від нього утворилися такі поняття, як " суїцидальна поведінка ", " суїцидальний вплив " тощо. Але слово " суїцид " не вживається в художній літературі чи побуті. Для цих сфер більш прийнятні " самогубство ", " самовбивство ". [2]
3. Суїцид в підлітків
Згідно даними Всесвітньої організації охорони здоров‘я ( ВООЗ ) з початку 50-х років ХХ століття спостерігається тенденція до зростання кількості суїцидів не тільки серед дорослих, а й серед дітей та підлітків.
Самогубство проявляється в усвідомленому позбавленні себе життя ; суїцидальна поведінка пов‘язана також із суїцидальними спробами і проявами. Серед суїцидів розрізняють:
v Самогубства
v Парасуїциди
v Демонстративно-шантажні суїциди.
Суїцид пов‘язаний з психічною кризою – емоційним станом, що виникає при зіткненні особистості з перешкодою на шляху задоволення її найважливіших життєвих потреб, яка не може бути усунена звичайними способами, відомими людині із життєвого досвіду. Вона супроводжується гострим порушенням внутрішньої емоційної рівноваги, зниженням здатності конструктивно планувати майбутнє.
Самогубство є одним із варіантів поведінки дитини в екстремальній ситуації. Воно обумовлюється життєвим досвідом, інтелектом, характером і стійкістю особистісних зв‘язків дитини.
Суїцидогенний конфлікт може бути викликаний реальними причинами, зумовлений дисгармонійною структурою особистості чи мати психопатичну причину. Незалежно від причин конфлікт для суб‘єкта завжди реальний, супроводжується інтенсивними важкими переживаннями.
Називають поведінкові, комунікативні, когнітивні, емоційні індикатори суїциду.
Поведінкові індикатори суїцидального ризику – це зловживання психоактивними речовинами, алкоголем ; втеча з дому ; самоізоляція ; різке зниження повсякденної активності ; зміна звичок ; порушення дисципліни ; придбання засобів для здійснення суїциду.
Комунікативні індикатори є прямі або непрямі повідомлення про суїцидальний намір. Це жарти, іронічні вислови про бажання померти, повідомлення про конкретний план суїциду, повільна маловиразна мова.
Когнітивні індикатори: позитивні настанови щодо суїцидальної поведінки, негативні оцінки своєї особистості, наявність суїцидуальних думок, планів, уявлення про світ як про місце втрат та розчарувань.
Емоційні індикатори передбачають амбівалентне ставлення до життя, байдужість до своєї долі, переживання горя, ознаки депресії, неуважність або розгубленість, відчуття своєї малозначності.
Сутність суїцидального ризику прямо пов’язаний із характером наявних у підлітка думок про самогубство, які можуть з’явитися у нього рідко, постійно функціонувати як твердий намір чинити самогубство або існувати у вигляді конкретного плану про метод, засоби, час і місце самогубства. Чим краще розроблений суїцидальний план, тим вища ймовірність його реалізації.[ 4 ] Більшість суїцидів у підлітковому здійснюється через нерозділене кохання, байдужість батьків, приниження від оточуючих та інших причин. Можна навести багато історій про дитячий і підлітковий суїцид з трагічним кінцем та більш з щасливим. І це дуже добре, ліпше спасти чим поховати.
Частота суїцидальних дій серед молоді, протягом двох останніх десятиліть збільшилася у двічі. За даними інтернет- видань у 30% осіб у віці 14-24 років бувають суїцидальні думки, а 6 % юнаків і 10 % дівчат здійснюють суїцидальні дії. Із загальної кількості суїцидів 90 % здійснюються людьми з психотичними станами і лише 10 % без психотичних розладів. Деякі спеціалісти вважають, що тільки в 10 % суїцидальна поведінка підлітка – це привертання до себе уваги з боку значних осіб.
За даними державної статистики кількість дітей та підлітків, які здійснили самогубство, складає 12,7 % від загальної кількості померлих неприродною смертю. За кожним випадком стоять уже перелічені причини.
Виявлення схильності до суїцидальних намірів у учнів шкіл, можна дізнатися у дитячому опитувальному неврозі ДОН В.В. Сєднєвої, з тестів суїцидальної поведінки Горської та у " тесті виявлення виявлення суїцидальних намірів " Н. Шавронської, О. Гончаренко, І. Мельникової.
Дитячий опитувальник неврозів ДОН В.В. Сєднєва
Твердження тесту – опитувальника систематизовані за шістьма основними шкалами:
· Депресії
· Астенії
· Порушення поведінки
· Вегетативних розладів
· Порушення сну
· Тривог
Шкала депресії включає основні прояви депресивних розладів з урахуванням їм вікової специфіки. Основні ознаки депресії у дитини – низька самооцінка, зменшення рухливості, відчуття сну. За допомогою шкали астенії можна виявити порушення працездатності дитини і пізнавальних процесів: уваги, мислення, пам’яті. Митою використання шкали порушення поведінки є виявлення найбільш типових форм порушення поведінки дитини, які частіше проявляються в агресивності й антидисцеплінарних вчинках. Шкала вегетативних розладів потрібна для діагностики у дітей молодшого і середнього шкільного віку порушення балансу вегетативної нервової с-ми. Вони можуть проявлятися в порушенні дихальної системи, шлунково-кишкової та інших систем організму. Шкала порушення сну. Порушення сну у дітей рідко буває як ізольований розлад. Шкала тривоги оцінює загальний стан емоційного переживання очікування безпеки,постійні передчуття загрози, реальної або вигаданої. Аналіз результатів досліджень та формування висновків про наявність невротичного стану і схильності до суїцидальної поведінки учня:
· Високий рівень показників за даною шкалою свідчить про наявність ризику певного невротичного симптому комплексу.
· Середній рівень означає тенденцію до підвищення ризику виявлення певного симптому комплексу.
Дитячий опитувальник неврозів, Сєднєва
|
Шкала |
7-мі класи |
8-мі класи |
||
|
Середній рівень |
Високий рівень |
Середній рівень |
Високий рівень |
|
|
Д |
|
0,5 % |
|
0,7 % |
|
А |
|
|
|
1,5 % |
|
П |
|
|
|
0,3 % |
|
В |
|
0,5 % |
|
0,2 % |
|
С |
|
1,7 % |
|
1 % |
|
Т |
|
4,7 % |
|
2,7 % |
|
Середнє значення |
|
1,85 % |
|
1,73 % |
Тест суїцидальної поведінки Горської
Суїцидальна поведінка – це прояв суїцидальної активності – думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби. Суїцидальна поведінка зустрічається як у нормі, так і при психопатіях, і при акцентуаціях характеру – у випадку акцентуацій вона являється однією із форм девіантної поведінки при гострих афективних або патохарактеріологічних реакціях.
Існують такі типи суїцидальної поведінки:
o Демонстративна поведінка
o Афективна суїцидальна поведінка
o Істинна суїцидальна поведінка.
Результати тесту суїцидальної поведінки Горської подаються в таблицях. ( 9-ті класи ) Найвищий рівень схильності до суїцидальної поведінки в учнів 10-х класів ( 23,4% ). У 9-х класах рівень дещо нижчий ( 18,1% ). Для учнів 11-х класів становить ( 19 % ). Це можна пояснити особливостями вікового розвитку, тобто у учнів 10-го класу як особливість цією вікової категорії є збільшення схильності до ризикової поведінки, чи навіть ризикового способу життя. Це є особливістю кризового періоду раннього юнацького віку. Це може бути як дефіцит знань стосовно здорового способу життя та безпечної поведінки, поінформованості про служби безкоштовної психологічної для молоді.
|
Тест Горської |
9-ті класи |
||
|
Високий |
Дуже високий |
> 46 балів |
|
|
Тривожність |
17, 7 % |
5 % |
|
|
Фрустрація |
11,7 % |
|
|
|
Агресивність |
23 % |
|
|
|
Ригідність |
20 % |
|
|
|
Середнє значення |
18, 1 % |
|
|
|
Тест Горської |
10-ті класи |
||
|
Високий |
Дуже високий |
> 46 балів |
|
|
Тривожність |
21,7 % |
4,1 % |
|
|
Фрустрація |
20 % |
|
|
|
Агресивність |
22,7 % |
|
|
|
Ригідність |
29,1 % |
2,6 % |
|
|
Середнє значення |
23,4 % |
|
|
|
Тест Горської |
11-ті класи |
||
|
Високий |
Дуже високий |
> 46 балів |
|
|
Тривожність |
21 % |
|
|
|
Фрустрація |
18 % |
|
|
|
Агресивність |
20 % |
|
|
|
Ригідність |
17 % |
|
|
|
Середнє значення |
19 % |
|
|
" Тест виявлення суїцидальних намірів " Н. Шавровської, О. Гончаренко, І. Мельникової
Аналіз
Аналізуючи дані, можна зробити наступні висновки:
ü За першими 6-ма пунктами дані майже збігаються, а у 7, 8, 9 пунктах за шкалами " утрата сенсу життя ", " почуття неповноцінності " показники у 8 –х класах порівняно з показниками у 7-х збільшуються у двічі.
ü За пунктом 10 " стосунки з оточуючими "дані майже збігаються, приблизно 25 %, що є найбільшим показником. Дана проблема найбільше хвилює наших дітей.
Потрібно зазначити, що виявлено найбільш стресогенні фактори, на які слід звернути увагу:
§ Стосунки з оточуючими
§ Почуття неповноцінності
§ Шкільні проблеми, утрата сенсу життя.
Ознаки та сигнали суїцидальних намірів
1. Суїцидальна спроба,
2. Суїцидальна загроза.
Профілактичні заходи
Індивідуальна психологія, розрахована на перевлаштування стосунків у соціумі.
Сімейна психотерапія, що передбачає з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, вихованих впливів у родині, аналіз сімейної ситуації очима підлітка, ступінь психологічного комфорту підлітка у сім’ї.
Соціально-психологічна допомога, консультування, служба невідкладної телефонної допомоги " телефон довіри ".
