Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСКЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ ім. К.Д. УШИНСЬКОГО
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
«Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини»
Курсова робота слухача заочного відділення
перепідготовки кадрів зі спеціальності «Психологія»
ФПО та роботи з іноземними громадянами
Зміст
Вступ
1. Соціальний стереотип як психологічне явище.
1.1 Визначення поняття.
1.2 Властивості, функції і види стереотипів.
2. Роль соціальних стереотипів у сприйнятті людиною людини.
2.1 Характеристика процесу сприйняття.
2.2 Зміст і ефекти міжособистісного сприйняття.
2.3 Вікові та індивідуальні особливості сприйняття.
2.4 Професійні особливості сприйняття людини людиною
3. Методики соціально-психологічної діагностики.
3.1 Методика «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі
3.2 Діагностика мотиваційних орієнтації у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А. Уразаева)
3.3 Діагностика комунікативного контролю (М. Шнайдер)
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ми всі живемо в світі стереотипів. Саме стереотипи в значній мірі визначають моральні норми, формують політичні, релігійні і світоглядні концепції. Поведінкові стереотипи теж дуже різноманітні й багато в чому визначають нашу поведінку, наші думки і ставлення до навколишнього. Завдяки цим стереотипам ми чітко знаємо, як себе вести в тому чи іншому випадку; знаємо, що погано і що добре; знаємо, хто правий, а хто не правий. Знаємо, але це не означає, що так і є насправді тому, що стереотипи, на яких засновані наші судження, можуть бути сформовані на помилкових передумовах або певних, не завжди обґрунтованих умовностях.
Люди зазвичай думають, що їх сприйняття і уявлення про речі збігаються, і якщо дві людини сприймають один і той же предмет по-різному, то один з них точно помиляється. Власні уявлення людині здаються вірними і не підлягають зміні.
Стереотипи - невід'ємний елемент повсякденної свідомості. Жодна людина не в змозі самостійно, творчо реагувати на всі зустрічаються йому життя ситуації. Стереотип, що акумулює якийсь стандартизований колективний досвід і викликаний індивіду в процесі навчання і спілкування з іншими, допомагає йому орієнтуватися в житті і певним чином спрямовує її поведінку. Однак стереотип може бути як істинним, так і помилковим. Він може викликати і позитивні емоції, і негативні. Його суть у тому, що він висловлює ставлення, установку даної соціальної групи до певного явища.
Формування стереотипів є обов'язковим елементом нашої культури, але разом з тим формування стереотипів породжує і певний консерватизм у нашій діяльності, у тому числі і в процесі мислення. Найчастіше люди не віддають собі звіту в тому, які саме причини вплинули на формування ставлення до інших людей і різних соціальних процесів і не здогадуються про те, що в першу чергу це соціальні стереотипи.
До соціальних стереотипів відносяться як більш часті випадки етнічні, гендерні, політичні і цілий ряд інших стереотипів. Їх вивченням поряд з психологією займається соціологія, культурологія, філософія.
На наш погляд, проблема соціальних стереотипів актуальна в даний час. Є підстави припускати, що стереотипи як елементи міфологічної свідомості, засновані на стародавніх, глибинних пластах останнього, відіграють визначальну роль у прийнятті масами політичних рішень тоді, коли суспільство знаходиться у перехідному або кризовому стані. На силі стереотипів заснована комерційна реклама і торгові марки.
Стереотипи мають досить сильний вплив на свідомість людей і дуже широке поширення, межі якого важко навіть оцінити.
Об'єктом даного дослідження є соціальні стереотипи поведінки людей. Предметом дослідження є роль стереотипів у сприйнятті та оцінці людьми один одного.
Мета - узагальнити відомі психологічній науці дані, різні теоретичні дослідження та експерименти, присвячені проблемі соціальних стереотипів, а також їх впливу на сприйняття людиною людини.
1. Соціальний стереотип як психологічне явище
1.1 Визначення поняття
Проблема соціального стереотипу має велику історіографію. У західній психології, політології та соціології теорії стереотипів розробляються, в основному, на макротеоретичному рівні. У цих дослідженнях містяться різні інтерпретації стереотипу, як певного утворення з певними психологічними механізмами, що формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів.
Вперше термін «стереотип» був введений в суспільні науки в 20-ті роки ХХ століття в США, коли виникла необхідність вивчення та пояснення законів функціонування масової свідомості. Засновником концепції стереотипного мислення і поведінки став американський вчений Волтер Ліппман (Walter Lippman). У своїй роботі «Громадська думка» (1922 р.) У. Ліппман стверджував, що це впорядковані, схематичні детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, які заощаджують його зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів і захищають його цінності, позиції і права [ 4; 9].
У своїй роботі У. Ліппман виділив дві важливі, на його погляд, причини, які впливають на формування стереотипів. Перша причина - використання принципу економії зусиль, характерного для повсякденного людського мислення і виражається в тому, що люди прагнуть не реагувати кожен раз по-новому на нові факти та явища, а намагаються підводити їх під вже наявні категорії. Друга причина - це захист існуючих групових цінностей.
З тих пір було запропоновано величезна кількість конкретних визначень соціального стереотипу. Залежно від теоретичної орієнтації автора на перший план висуваються відповідні аспекти цього явища.
Так, Т. Шибутані визначає соціальний стереотип як «популярне поняття, що означає приблизне угруповання людей, з точки зору будь-то легко помітної ознаки, підтримуване широко поширеними уявленнями щодо властивостей цих людей» [23; 98].
Р. Таджура (R. Taguiri) розуміє під соціальним стереотипом «схильність сприймающего суб'єкта легко і швидко віднести сприйманого людину в певні категорії в залежності від його віку, статі, етнічної приналежності, національності і професії, і тим самим приписувати йому якості, які вважаються типовими для людей цієї категорії» [2 ; 95].
Г. Тежфел (H. Tajfel) підсумовував головні висновки досліджень у галузі соціального стереотипу:
1) люди з легкістю виявляють готовність характеризувати великі людські групи (чи соціальні категорії) недиференційованими, грубими і упередженими ознаками;
2) така категоризація відрізняється міцної стабільністю протягом дуже тривалого часу;
3) соціальні стереотипи певною мірою можуть змінюватися залежно від соціальних, політичних чи економічних змін, але цей процес відбувається вкрай повільно;
4) соціальні стереотипи стають більш виразними («вимовними») і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами;
5) вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони належать;
6) соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості у відносинах груп, але надзвичайно важко модифікувати їх і керувати ними в умовах значної напруженості і конфлікту [2; 95-96].
Наприкінці 50-х років у західній науковій думці найбільшу популярність одержало визначення, запропоноване американським психологом і соціологом Кимбаллом Юнгом (K. Joung). Стереотип розумівся ним як «помилкова класифікаційна концепція, з якої, як правило, пов'язані якісь соціальні чуттєво-емоційні тони подібності та відмінності, схвалення або засудження іншої групи» [4; 12-13]. Після такого погляду до стереотипів стали ставитися як до чогось свідомо помилкового, невірного. Стереотип став виступати синонімом помилкової оцінки або упередженої думки про явища чи групи. Лише з виникненням гіпотези О. Клайнберга стало поширюватися думка про наявність в стереотипах якогось «зерна істини» [21; 242].
Спільним для американських досліджень є те, що вони в основному присвячені антростереотіпам (тобто образам, які формуються в певній соціальній групі), їх ролі у сфері соціальній та політичній.
У західноєвропейської соціальної психології широко поширена точка зору, згідно якої соціальні стереотипи й інші феномени групової і суспільної свідомості мають бути об'єднані в загальну концептуальну схему.
Зокрема, швейцарський соціальний психолог В. Дуаз виділив чотири рівні стереотипів:
- індивідуально-психологічні особливості формування уявлення людини про своє соціальне середовище;
- уявлення, що складаються в ситуації міжособистісного спілкування;
- колективні уявлення, що формуються в міжгрупових відносинах; соціальний стереотип зароджується і функціонує саме на цьому рівні;
- ідеологія, яка складається під впливом певних історичних умов даного суспільства.
У вітчизняній психології до кінця 50-х років термін «стереотип» не вживався. Хоча проблема вивчення шаблонів поведінки людини ставилася. Найбільш всебічно це було розглянуто П. О. Сорокіним. Не вводячи в обіг термін «стереотип», він описав процес їх функціонування в соціокультурній групі. «Ряд процесів і форм поведінки заздалегідь зафіксований в тому чи іншому вигляді і виконується більшістю членів групи» [16; 13].
Інтегральним чинником усього соціального життя тут виступає колективний рефлекс. Таким чином, все соціальне життя бачилось йому у вигляді нескінченної ланцюгової реакції. І хоча «кожна соціальна група завжди має в своєму середовищі« інакодумців », але вони часто-густо ведуть себе згідно з нормами« офіційними »[16; 27].
Після робіт П.А. Сорокіна до проблеми стійких форм поведінки довгий час не зверталися, і тільки в кінці 50-х - початку 60-х років у вітчизняній науці з'явився ряд робіт критичного змісту, в яких розглядалися проблеми стереотипізації та стереотипів. Тоді ж вперше у вітчизняній науці були зроблені спроби дати визначення поняттю «стереотип». В.А. Ядов під стереотипом розумів «чуттєво забарвлені соціальні образи» [27; 25]. І. С. Кон дає таке визначення: стереотип - це «упереджена, тобто не заснована на свіжій безпосередній оцінці кожного явища, а виведена з стандартизованих суджень і очікувань, думка про властивості людей і явищ »[9; 188].
У радянській літературі дослідження проблеми стереотипів пов'язане з іменами Шихирева П.Н., Шерковіна Ю.Л., Гаджієва К.С., Кона І.С., Ядова В.А., Зака Л.А., Кондратенко Г.М і інших. Їм властивий класовий підхід до проблеми дослідження стереотипів, в їх роботах найчастіше зустрічається визначення стереотипу як «образу» або «набору якостей», як досить примітивного або емоційно забарвленого уявлення про дійсність, що неадекватно відображає об'єктивні процеси.
Проте сьогодні більшість російських вчених (услід за західними) стали обережніше ставитись до феномену стереотипу, вважаючи останній переважно комплексним утворенням і оцінюючи вміст його не лише з негативного боку (Агєєв В.С., Васильева Т.В., Малишева І.В., Коробов В.К., Стефаненко Т.Г., Сорокин Ю.А., Янчук В.А. і ін.).
Агєєв В.С. вважає, що сам по собі процес утворення стереотипів не є поганий або хороший. Він виконує об'єктивно необхідну функцію, дозволяючи швидко, просто і досить надійний категоризувати, спрощувати, схематизувати найближче і віддаленіше соціальне оточення. [1; 98]
1.2 Властивості, функції і види стереотипів
Як такі властивості стереотипів вивчені недостатньо в роботах і західних і вітчизняних дослідників. Однак, на наш погляд, все ж таки можна виділити ряд властивостей, найбільш часто згадуваних в психологічній літературі.
Основні властивості стереотипу:
1) Не розвинений когнітивний компонент;
2) Поляризованість оцінки (завищення оцінки йде через автостереотип, заниження - через гетеростереотип) ;
3) Жорстка фіксованість стереотипу, стійкість, що виявляється в різних ситуаціях і є на погляд багатьох дослідників головною характеристикою стереотипу;
4) Інтенсивність емоційного прояву;
5) Концентрований вираз властивостей соціальних установок (чіткий регулятор поведінки групи).
Що стосується функцій стереотипів, то вони вивчені більш детально. Існує ряд класифікацій, найбільш важливі з яких, на наш погляд, наведені нижче.
Г. Тежфел виділяє чотири функції стереотипів, дві з яких реалізуються на індивідуальному рівні, дві - на груповому.
Значення стереотипу на індивідуальному рівні:
- когнітивна (селекція соціальної інформації, схематизація, спрощення);
- ціннісно-захисна (створення і підтримка позитивного «Я-образу»).
На груповому рівні:
- ідеологізує (формування та підтримка групової ідеології, що пояснює і виправдовує поведінку групи);
- ідентифікує (створення і підтримання позитивного групового «Ми-образу»).
Дослідження двох останніх функцій дозволить, на думку Тежфела, створити теорію соціальних стереотипів. Він підкреслює, що соціальною психологією, історією, культурантропологією і просто життєвим досвідом вже накопичений великий емпіричний матеріал, що свідчить про те, що на рівні групи соціальні стереотипи дійсно виконують зазначені функції [24; 111].
Німецький дослідник У. Квастгоф (U. Quasthoff) виділяє такі функції стереотипів:
- когнітивна - генералізація (іноді надмірна) при упорядкуванні інформації - коли відзначають що-небудь таке, що впадає в очі. Наприклад, при засвоєнні чужої культури на заняттях іноземною мовою приходиться одні стереотипи (регулюючі інтерпретацію мови) заміняти іншими;
- афективна - певна міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, виявлена як постійне виділення свого на противагу «чужому»;
- соціальна - розмежування «внутрішньогрупового» «зовнішньогруповому»: призводить до соціальної категоризації, до утворення соціальних структур, на які активно орієнтуються в повсякденному житті [7; 178].
На наш погляд, необхідно підкреслити одну особливість проблеми вивчення стереотипів - той факт, що явище стереотипізації привернуло увагу соціологів набагато раніше, ніж увагу психологів, що зробило вирішальний вплив на змістовну інтерпретацію функцій стереотипів і у власне психологічний дослідженнях. Як підкреслює В. С. Агєєв, «нерозчленованим уявлення про соціальні і психологічних функціях соціального стереотипу, обумовлене змішанням рівнів наукового аналізу, призводить до однозначно негативної оцінки соціальних стереотипів як явища не тільки соціального, а й психологічного» [2; 96].
Існують різні види стереотипів. Зокрема, розрізняють автостереотипи, що відображають уявлення людей про самих себе, і гетеростереотипи, відбивають ставлення до іншому народі, іншої соціальної групи. Наприклад, те, що у свого народу вважається проявом ощадливості, в іншого народу - проявом жадібності. Люди сприймають багато стереотипів як зразки, яким треба відповідати. Тому такі фіксовані уявлення надають досить сильний вплив на людей, стимулюючи вони формування таких рис характеру, які відображені в стереотипі.
Стереотипи можуть бути індивідуальними і соціальними, виражають уявлення про цілу групу людей. До соціальних стереотипів ставляться як більш приватні випадки етнічні, гендерні, політичні і цілий ряд інших стереотипів.
Стереотипи можна також розділити на стереотипи поведінки і стереотипи свідомості. Стереотипи поведінки - це стійка, регулярно повторювана поведінка соціокультурної групи і належащих до неї індивідів, яке залежить від функціонуючої в цій групі ціннісно-нормативної системи.
Вони знаходяться в тісному зв'язку зі стереотипами свідомості. Стереотипи свідомості, як фіксують ідеальні уявлення ціннісно-нормативної системи, виступають основою для формування стереотипів поведінки. Стереотипи свідомості створюють моделі поведінки, стереотипи поведінки впроваджують ці моделі в життя.
При аналізі стереотипів необхідно враховувати як негативні, так і позитивні психологічні наслідки стереотипізації. З одного боку, виведена з стереотипу схема судження про іншу людину нерідко діє як упередження. Виникаючи в умовах дефіциту інформації, соціальний стереотип часто виявляється хибним і грає консервативну роль, формуючи хибні уявлення людей про те, що відбувається, деформуючи процес інтерпретації того, що відбувається і характер міжособистісної взаємодії. Будь-який соціальний стереотип, що виявився вірним в одній ситуації може бути неправильним в інший і, отже, неефективним для вирішення завдання орієнтування особистості в навколишньому соціальному світі.
З іншого боку, наявність соціальних стереотипів відіграє дуже важливу роль в соціальному житті з тієї простої причини, що без них, за відсутності вичерпної інформації про події чи спостерігається неможливі були б ні адекватна оцінка ні адекватний прогноз. По-перше, стереотип дозволяє різко скоротити час реагування на мінливу реальність, по-друге, прискорити процес пізнання, по-третє надати хоч якесь первинне підставу для орієнтування в що відбувається. Стереотипи полегшують розуміння, наприклад, чим більше стереотипів у тексті, тим легше він розуміється. Незважаючи на спрощення і схематизацію, стереотипи виконують необхідну і корисну функцію в психологічній регуляції процесів міжособистісного розуміння. Це виявляється можливим тому, що в стереотипі обсяг істинних знань нерідко перевищує обсяг помилкових [8; 107].
Таким чином «стереотипи розуміння, по-перше, регулюють процеси спілкування: якщо у не людини, яка не була на війні і ветерана подібні уявлення про особистість« афганців », то це сприяє виникненню взаєморозуміння між ними. По-друге, стереотип є спосіб структурування досвіду розуміє суб'єкта, спосіб організації знань, використовуваних для розуміння іншої людини »[8; 108].
2. Роль соціальних стереотипів у сприйнятті людиною людини
2.1 Характеристика процесу сприйняття
Останнім часом у всьому світі вчені включаються в розробку комплексу проблем, що становлять психологію пізнання людьми один одного. Досліджуються загальні особливості формування образу іншої людини і поняття про його особистості, з'ясовується значення статі, віку, професії і приналежності людини до тієї чи іншої соціальної спільності для освіти у нього знання про інших людей, виявляються типові помилки, які допускає людина, оцінюючи оточуючих його людей , простежуються зв'язки між пізнанням ним самого себе і розумінням інших осіб.
Сприйняття людини людиною - цілісне відображення людини людиною в їх чуттєво тимчасових і просторових зв'язках і відносинах.
Більш докладно цією проблемою займався А.А. Бодальов, тому в роботі ми будемо спиратися на дослідження та експерименти цього автора.
Актуальність дослідження визначається тим, що названі форми психічного відображення виконують найважливішу функцію при об'єднанні людей - вони є регулятором спілкування. Знання механізмів сприйняття і розуміння людей один одним призведе до більш продуктивному спілкуванню, а практики отримують додаткові можливості для більш ефективного керівництва організацією взаємовідносин людей, оптимізації процесу їхнього спілкування в сфері праці, навчання, побуту.
Сприйняття людини людиною, як і будь-яке інше сприйняття, характеризується предметністю, яка в даному випадку полягає в тому, що властивості образу людини відображаються в образі як належать людині, тобто як властивості цієї людини. Сприйняттю людиною людини притаманні і такі особливості, що характеризують відображення індивідуумом дійсності, як об'ектівірованность і суб'єктивність, як цілісність і структурність. І.М. Сеченовим було показано, що обрис особи, загальний силует тіла є найважливішими розпізнавальними ознаками людини для сприймають його людей. Цілісний образ виникає поступово і становлення його пов'язана з просторово-часовими умовами, в яких людина відображає об'єкт. Дія цих умов завжди позначається і на формується у нас образі іншої людини. Зміна зорового образу в умовах поступової зміни відстані між об'єктом спостереження і спостерігачем були вивчені М.Д. Александровою та Б.Ф. Ломовим.
