2.1.3 Результати дослідження по методиці Рене Жиля
Досліджуючи міжособові відносини дітей з повних і неповних сімей, ми встановили: 1-7 шкал – конкретно-особове відношення дитини до оточення, 8-12 шкал – характеризують саму дитину.
Відношення до певної особи виражається кількістю виборів даної особи, виходячи з максимального числа завдань (наприклад, в 1 шкалі – 21 завдання, а в 9 – 4 завдання), направлених на виявлення відповідного відношення.
Відносно дитини до тих, що оточують в повних сім'ях домінують відносини до матери (61,9%), до батьківської чети (51%), а потім до батька (41%); у неповних сім'ях – відношення до матери (55,7%), до сиблингам (35%), а потім до батька (29,8%).
У обох групах дітей менш виражено відношення до бабусі і дідуся: у повних сім'ях – 25%, в неповних – 24,3%.
У характеристиці самої дитини в повних сім'ях переважає цікавість (83%), в неповних – соціальна адекватність поведінки (70,5%). Найменш виражена в обох групах закритість.
В цілому, в неповних сім'ях показники по одинадцяти шкалах нижче в порівнянні з показниками дітей з повних сімей, але показник за шкалою закритості, відгородженій в неповних сім'ях вище на 9%.
Дані приведені в таблиці №3.
Таблиця 3. Процентне співвідношення результатів дослідження по методиці Рене Жиля у дітей з повних і неповних сімей.
№ шкал |
Назва шкал |
Діти з повних сімей |
Діти з неповних сімей |
1 |
Відношення до матери |
61,9% |
55,7% |
2 |
Відношення до батька |
41,0% |
29,8% |
3 |
Відношення до матери і батька як до батьківської чети |
51,0% |
29,5% |
4 |
Відношення до братів і сестер |
40,5% |
35,0% |
5 |
Відношення до бабусі і дідуся |
25,0% |
24,3% |
6 |
Відношення до друга |
33,3% |
29,5% |
7 |
Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) |
31,0% |
28,3% |
8 |
Допитливість |
83,0% |
65,0% |
9 |
Доминантность |
57,5% |
40,0% |
10 |
Товариськість |
75,0% |
65,0% |
11 |
Закритість, відгороджена |
15,0% |
24,1% |
12 |
Соціальна адекватність поведінки |
73,0% |
70,5% |
Для порівняння вибіркових середніх величин, що належать до двох совокупностям даних, і для вирішення питання про те, чи відрізняються середні значення статистично достовірно один від одного, використовуємо t-критерий Стьюдента.
По таблиці критичних значень t-критерий Стьюдента для заданого числа мір свободи і вірогідності допустимих помилок знаходимо потрібне табличне значення t.
Отримуємо: 1) по відношенню до батьківської чети (t = 3,63) і допитливості (t = 3,83) ми забезпечуємо точність розрахунків, рівних 99,9% і вище, або помилку, меншу чим 0,01%;
2) по відношенню до батька (t = 2,74) – точність розрахунків складає 99%, або помилка, менша 0,1%;
3) по домінантності (t = 2) і закритості (t = 2,16) – точність розрахунків рівна 95% і припускаємося помилки, що не перевищує 5%.
По відношенню до матери (t = 1,59), братам і сестрам (t = 1,43) і товариськості (t = 1,48) є тенденція.
Отримані дані представлені в таблиці №4.
Таблиця 4. Результати дослідження міжособових відносин у дітей з повних і неповних сімей по методиці Рене Жиля.
№ шкал |
Назва шкал |
Діти з повних сімей |
Діти з неповних сімей |
t – критерій Стьюдента |
1 |
Відношення до матери |
13,0±0,52 |
11,7±0,64 |
1,59 |
2 |
Відношення до батька |
8,2±0,38 |
6,0±0,73 |
2,74* |
3 |
Відношення до матери і батька як до батьківської чети |
5,1±0,3 |
3,0±0,56 |
3,36** |
4 |
Відношення до братів і сестер |
8,1±0,19 |
7,0±0,74 |
1,43 |
5 |
Відношення до бабусі і дідуся |
3,8±0,45 |
3,7±0,56 |
0,14 |
6 |
Відношення до друга |
6,7±0,54 |
5,9±0,54 |
0,99 |
7 |
Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) |
4,7±0,18 |
4,3±0,47 |
0,80 |
8 |
Допитливість |
8,3±0,27 |
6,5±0,38 |
3,83*** |
9 |
Доминантность |
2,3±0,18 |
1,8±0,17 |
2,0* |
10 |
Товариськість |
3,0±0,15 |
2,6±0,22 |
1,48 |
11 |
Закритість, відгороджена |
2,4±0,34 |
3,9±0,58 |
2,16* |
12 |
Соціальна адекватність поведінки |
7,3±0,43 |
7,1±0,44 |
0,4 |
Далі ми вирішили докладніше досліджувати відношення дітей до своїх батьків, використовуючи дані, отримані за допомогою методики Рене Шахраюючи.
Виявили, що у 70% дітей з повних сімей переважає відношення до матери, в неповних – у 35%. Тільки у 5% дітей з повних сімей переважає відношення до батька, в неповних – відсутній, більш того, у 20% - повне ігнорування батька. Однакове відношенні до обох батьків в неповних сім'ях виражено в 45%, в повних – цей показник нижчий (25%).
По відношенню до батьківської чети в повних сім'ях домінує середня оцінка (60%), в неповних – середня і низька оцінки (по 35%) і в 20% - ігнорування.
Результати приведені в таблиці №5.
Таблиця №5. Особливості відношення дітей до батьків.
№ шкал |
Назва шкал |
Діти з повних сімей |
Діти з неповних сімей |
t – критерій Стьюдента |
1 |
Відношення до матери |
13,0±0,52 |
11,7±0,64 |
1,59 |
2 |
Відношення до батька |
8,2±0,38 |
6,0±0,73 |
2,74* |
3 |
Відношення до матери і батька як до батьківської чети |
5,1±0,3 |
3,0±0,56 |
3,36** |
4 |
Відношення до братів і сестер |
8,1±0,19 |
7,0±0,74 |
1,43 |
5 |
Відношення до бабусі і дідуся |
3,8±0,45 |
3,7±0,56 |
0,14 |
6 |
Відношення до друга |
6,7±0,54 |
5,9±0,54 |
0,99 |
7 |
Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) |
4,7±0,18 |
4,3±0,47 |
0,80 |
8 |
Допитливість |
8,3±0,27 |
6,5±0,38 |
3,83*** |
9 |
Доминантность |
2,3±0,18 |
1,8±0,17 |
2,0* |
10 |
Товариськість |
3,0±0,15 |
2,6±0,22 |
1,48 |
11 |
Закритість, відгороджена |
2,4±0,34 |
3,9±0,58 |
2,16* |
12 |
Соціальна адекватність поведінки |
7,3±0,43 |
7,1±0,44 |
0,4 |
Завдяки отриманим даним про відношення дітей до кожного члена сім'ї, можемо представити відношення дітей до всієї своєї сім'ї (Діаграма №1).
Відношення до матері у дітей з повних сімей вище на 6%, чим у їх однолітків з неповних сімей. Відмінні так само показники у відношенні до батька – різниця складає 11%.
Особливо велика відмінність між групами дітей у відношенні до матери і батька як батьківської чети – в повних сім'ях (51%) і в неповних сім'ях (30%). Деякі відмінності спостерігаються у дітей з повних і неповних сімей у відношенні до сиблингам – 41% і 35% відповідно. Однакове відношення до бабусь і дідусів в обох групах дітей – 25% і 24%.
Виявлені відмінності в ознаках, що характеризують саму дитину: допитливість, домінантність, товариськість.
Найбільші відмінності спостерігаються в групах дітей між ознаками допитливості (83% і 65%) і домінантності (57,5% і 40%) на користь дітей з повних сімей. На 10% діти з повних сімей більш товариські, ніж їх однокласники з неповних сімей.
Встановлені відмінності в показниках ознаки відношення до матери залежно від кількості дітей в сім'ї.
У повних сім'ях середній показник відношення до матери зменшується залежно від кількості дітей в сім'ї – з 13,7 до 11,3. У неповних сім'ях спостерігаються зміни цього показника: у сім'ях, де одна дитина відношення до матери вище (14,2), ніж в повних сім'ях з однією дитиною (13,7). У неповних сім'ях з 2 дітьми відношення до мами різко знижується до 10,4; потім значення матери збільшується в сім'ї, де 3-і дітей (13). Але в багатодітних сім'ях з 4 дітьми показник відношення до матери знову знижується до 10. Зменшення даного показника пояснюється тим, що крім відношення з матерью розвиваються і відносини з братами і сестрами, збільшується число контактів з тими, що оточують.
У обох групах дітей відношення до бабусі різне. Використовуючи отримані дані в результаті опиту і методики Рене Шахраюючи, можна стверджувати, що в неповних сім'ях бабуся живе з внуками в 50%, а в повних цей показник нижчий (35%), відповідно в 65% бабуся живе окремо. У зв'язку з цим виявлені відмінності за ознакою відношення до бабусі залежно від того, проживає вона спільно з дітьми або ж окремо.
У неповних сім'ях, де бабуся живе з внуками, відношення до неї вище (5,2), ніж в повних сім'ях (4,7) – в неповних сім'ях тісніше спілкування з бабусею. У випадку, якщо бабуся живе окремо в обох групах сімей спостерігається зниження показників: у повних сім'ях до 3,2; у неповних до 2,1.
2.3 Психокорекційна робота
Психодіагностична робота.
Цей напрям визначається орієнтацією психологічної служби на поглиблене психолого-педагогическое вивчення дитини па протязі всього періоду дошкільного і шкільного дитинства, виявлення індивідуальних особливостей, визначення причин порушень у вихованні і навчанні. Діагностична робота може проводитися з окремими дітьми і групами дітей.
У руслі психодіагностичного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Проводять у разі потреби психологічне обстеження дитини з метою визначення ходу його психічного розвитку, відповідності розвитку віковим нормативам.
2. Проводять вивчення особливостей дітей, їх інтересів, здібностей і схильностей з метою забезпечення індивідуального підходу в процесі виховної роботи, допомоги в професійному і особовому самовизначенні.
3. Проводять діагностику спілкування дітей з дорослими і однолітками, виявляють психологічні причини порушень спілкування.
4. Спільно з фахівцями відповідного профілю здійснюють диференціальну діагностику різних відхилень в психічному розвитку:
а) для визначення порушень, що мають переважно медичну і дефектологічну природу
б) для визначення форм і причин явної асоціальної поведінки: бродяження, крадіжки, алкоголізму і токсикоманії, наркоманії, сексуальних порушень і ін.
Розвиваюча і психокоректувальна робота.
Даний напрям припускає активна дія психолога на процес формування особи і індивідуальності дитини. Його завдання визначаються орієнтацією психологічної служби на забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам, допомога педагогічним колективам в індивідуалізації навчання і виховання дітей, розвитку їх здібностей, схильностей, становлення особи. Особливе місце в даному напрямі займає робота по подоланню відхилень в розвитку, порушень в ученні і поведінці дітей.
Плани і програми розвиваючої і психокоректувальної роботи розробляються з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини, визначених в ході психодіагностики, і носять строго індивідуальний, конкретний характер.
В ході психокоректувальної роботи:
1. Психолог розробляє і здійснює програми, направлені на розвиток як окремих сторін психічного розвитку, так і особи в цілому, з урахуванням завдань розвитку дитини на кожному віковому етапі.
2. Психолог розробляє і здійснює програми корекції, направлені на усунення відхилень в психічному розвитку дитини.
3. Програми розвиваючої і психокоректувальної роботи включають психологічну і педагогічну частини. Психологічна частина планується і здійснюється психологом. Педагогічна частина розробляється психологом спільно з вчителем, вихователем, майстром, батьками і виконується останніми за допомогою психолога. До окремих форм роботи можуть бути привернуті старші діти, представники громадськості і ін.
4. Розвиваюча і психокоректувальна робота може проводитися:
в процесі спеціальної роботи психолога з окремими дітьми;
в процесі спеціальної роботи психолога з групами дітей;
у руслі виховних заходів;
у формах, що мають на увазі участь батьків і інших родичів дитини.
Психолого-педагогическая корекція здійснюється тільки в тих випадках, коли відхилення і порушення не є наслідком органічної поразки центральної нервової системи або психічного захворювання, а також не вимагають застосування строгіших мерів адміністративно-виховного характеру, що встановлюється в ході диференціальної діагностики. У випадках, коли виявлені відхилення мають переважно патопсихологічну, дефектологічну природу або носять характер відкритих правопорушень і тим самим виходять за межі компетенції психолога, він може бути привернутий фахівцями, у відповідних областях лише як експерт або консультант.
Консультативна робота.
У руслі консультативного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Консультують адміністрацію учбово-виховної установи, вчителів, вихователів, батьків, майстрів по проблемах навчання і виховання дітей, педагогіки співпраці.
2. Проводять індивідуальне і групове консультування дітей по проблемах учення, розвитку, життєвого і професійного самовизначення, взаємин з дорослими і однолітками, самовиховання і тому подібне
3. Сприяють підвищенню психологічної культури педагогів, батьків, майстрів, представників громадськості шляхом проведення індивідуальних і групових консультацій, участю в педрадах, методобъединениях, загальношкільних і класних батьківських зборах, читанням лекцій і ін.
4. Виступають як експерти-консультанти при вирішенні питань про психічний стан, особливості психічного розвитку дитини по запитах народних судів, органів опіки і опікування і ін. з метою винесення відповідними інстанціями обгрунтованих ухвал, пов'язаних з визначенням можливих змін в долі дитини (напрям до спеціальних учбово-виховних установ, позбавлення батьківських прав, усиновлення і тому подібне).
5. Як консультанти беруть участь в плануванні учбово-виховних заходів на підставі психологічних особливостей дітей як вікових, так і обумовлених умовами виховання в конкретній дитячій установі, по питаннях організації самоврядування.
Висновки
Враховуючи всі отримані дані, можна підвести підсумки:
1) для дітей з неповних сімей характерні низька самооцінка, високий ступінь імпульсної, закритість, відчуття звіюй сім'ї недостатньою, збитковою, в деякій мірі виявляється агресія по відношенню до тих, що оточують;
2) для дітей з повних сімей характерні вища самооцінка, допитливість, прагнення до спілкування, лідерства;
3) у неповних сім'ях батьки проявляють надавторитет, пригнічують сексуальність і прагнуть прискорити розвиток своєї дитини;
4) у повних сім'ях батьки проявляють велику упевненість, стабільність у вихованні дітей, покладаючись не тільки на себе, але і на чоловіка.
Список літератури
1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.:Прогресс, 1995.
2. Александровская Э.М., Гильяшева И.Н. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного вопросника Р. Кеттела. М.: Фолиум, 1995.
3. Алексеева В.Г. Молодой рабочий. - М., 1983.
4. Алмазов Б.Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних.— Свердловск, 1986.
5. Арнаутова Е.П. Педагогическая коррекция детско-родительских отношений в условиях повторного брака матери: Автореф. дис. … канд. пед. наук. М., 1995.
6. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996.
7. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.
8. Бойко В.В. Малодетная семья (социально-психологический аспект). -М.: Мысль, 1988.
9. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998.
10. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. М., 1998.
11. Голод С. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. - Л., 1984.
12. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальньїе исследования. - 1995. - №10.
13. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім'ї. - К.:Академпрес, 1994.
14. Захаров А.И. Психологические факторы формирования неврозов у детей. Автореф. дис. Л., 1991.
15. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования. — М., 2004.
16. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М.: Педагогика, 1987.
17. Косачева В.И. Проблема стабильности молодой семьи: философский и социально- психологический анализ: Дисс.... канд. филос. наук. - Минск, 1990.
18. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - М., 1963.
19. Леонгард К. Акцентуированные личности. Киев, 1981.
20. Личко А.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.:Медицина,1983.
21. Ломов Б.Ф. Совместная (групповая) деятельность людей, формирование трудовых коллективов и психологические аспекты управления ими // Правовые и социально-психологические аспекты управления. - М., 1972.
22. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной деятельности коллектива. - М., 1984.
23. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. - Л., 1979.
24. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. - Т. 3. - 1982. - № 2. - С. 147-151.
25. Обозов Н.Н.. Обозова А.Н. Три подходах исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. - 1981. - № 6. - С. 98-101.
26. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. — М., 2004.
27. Основы психологии семьи и семейного консультирования /Под общей ред. Н.Н. Посысоева. — М., 2004.
28. Парыгин Б.Д- Социальная психология и наука. - Л., 1967.
29. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. - М., 1966.
30. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000.
31. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. М., 1992.
32. Россия: 10 лет реформ. Социально-демографическая ситуация. ИСЭПН РАН: XI ежегодный доклад. М., 2002.
33. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М., 1997.
34. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика-Пресс, 1992.
35. Семья в психологической консультации. // Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. М.: Педагогика, 1989.
36. Семья и формирование личности. // Под ред. Бодалева А.А. М.: Мысль, 1987.
37. Смирнова Е.О., Собкин В.С., Асадулина О.Э., Новаковская А.А. Специфика эмоционально-личностной сферы дошкольников, живущих в неполной семье // М., Вопросы психологии. 1999. № 6.
38. Соколова Е.Т., Чеснова И.Г. Зависимость самооценки подростка от отношения к нему родителей. // Вопросы психологии, 1986, № 2.
39. Соловьев Н.Я. Брак и семья сегодня. - Вильнюс, 1977.
40. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.
41. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів). -К.: Столиця, 1997.
42. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. -К.: А.Л.Д., 1995.
43. Спиваковская А.С. Как быть родителями. М.: Педагогика, 1986.
44. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов. М.: МГУ, 1988.
45. Спиркин А.Г. Основы философии. - М.: Политическая литература. - 1988. -С.233-235.
46. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. - Радянська школа, 1978.
47. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого"дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.
48. Сысенко В.А. Устойчивость брака: проблемы, факторы и условия. - М., 1981.
49. Тарнавский Ю.Б. Срыва можно избежать: неврозы, их лечение и профилактика. М.: Медицина, 1990.
50. Терехин В.А. Аппаратурные модели исследования совместной деятельности // Совместная деятельность: методология, теория, практика. - М., 1989.
51. Терехин В.А. Семья и общество. - Ростов-на-Дону: Знание, 1989.
52. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по детской психологии. М., 1995.
53. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой. М., 1995.
54. Харчев А.Г. О путях дальнейшего укрепления семьи в СССР: Социальные исследования. - М., 1965. - Вып. 1.
55. Харчев А.Г., Голод С.И. Молодежь и брак / Человек и общество. - ЛГУ, 1969. - Вып. 6.
56. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. М.: Прогресс, 1993.
57. Шепаньский Ян. Элементарные понятия социологии. - М., 1969.
58. Эйдемиллер Э.Г. Роль внутрисемейных отношений в развитии психопатий и психопатоподобных расстройств в подростковом возрасте. Автореф. дис., Л., 1976.
59. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Анализ семейных отношений у подростков при психопатиях, акцентуациях характера, неврозах и неврозоподобных состояниях.Обнинск, 1992.
60. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. М.: Медицина, 1990.