Насамперед проблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується на гуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їм допомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя, формування духовних цінностей та навичок культури здоров’я.
У здійсненні статевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискорений статевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті).
Хлопці-підлітки мають отримувати «чоловіче виховання», їм треба прищеплювати повагу до осіб протилежної статі. Моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями, є виховання самоповаги й поваги до представників протилежної статі, особливо жіночої – дівчинки, подруги, жінки-матері.
Дівчатка-підлітки мають отримувати «жіноче виховання».Одним з найважливіших завдань є виховання лагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок.
Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріває швидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців.
Зокрема батькам, педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) – це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік (підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька.
Основними етапами формування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів.
У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих).
Виняткове значення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому.
Підлітки, які ведуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками та вчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засіб збереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках з однолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки – це своєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків.
Відхилення у статевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості та неправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків. Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини. До педагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевого виховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборони та замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурного розвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасної культури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними і неофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного роду сексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинює відхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатній інтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів (корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванні статево-рольової поведінки.
Будь-яке з відхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести до порушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникати спілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.
У змісті навчальних програм загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів (гуманітарно-природничі предмети) закладено великі можливості для статевого виховання учнів та підготовки їх до сімейного життя.
Надзвичайно важливо, щоб на уроках біології, етики і психології сімейного життя, ОБЖ, валеології учні не лише вивчали основи наук, отримували знання про статеві відмінності у природі та суспільстві, ріст і розмноження живих організмів, репродуктивну функцію людини, негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиків на спадковість, але разом с тим учителі звертали увагу на статеве виховання дітей та підлітків з його моральним підґрунтям і ціннісними орієнтаціями. Учні мають діставати на уроках уявлення про моральну чистоту, цнотливість, честь і гідність.
Позакласні, позашкільні виховні заходи (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань та відповідей, виконання громадських доручень, організація спортивних змагань, туристичних походів, різноманітних свят, участь у гуртках, секціях, клубах тощо) покликані формувати правильну поведінку в між статевому спілкуванні дітей та підлітків.
II. ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОЇ МОРАЛІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який діти отримують в сім`ї
Сім`я була, є і завжди буде найпершим соціальним середовищем для дитини та одним із головних осередків відтворення людської цивілізації, окремої нації. Сім`ї належить значна роль у збереженні та зміцненні фізичного, морального, духовного здоров’я, формуванні міжстатевих стосунків та соціалізації дитини. Беручи до уваги інтимний характер статевого виховання, важливо підкреслити особливу роль батьків у його забезпеченні. Саме сім`я найпридатніша для здійснення цього процесу неформальними засобами. Батьки прагнуть виховувати своїх синів і дочок справжніми громадянами, прищеплювати їм високі моральні якості майбутнього сім’янина, формувати у юнаків і дівчат свідоме ставлення до власного здоров’я.
Тяжко переоцінити ефект батьківського та материнського впливу на формування особистості підлітків. Для сина батько буває жорстокішим і авторитетнішим, ніж мати. Його роль важливіша для формування у сина соціально значущих, зокрема статево-рольових, моральних якостей, почуття відповідальності та чоловічої гідності.
Надмірна суворість батька, його брутальність, зловживання алкоголем негативно відбивається на вихованні дітей. У таких умовах діти більше прив’язуються до матері.
Мати для доньки – це найперша порадниця, а батько – перший у житті дівчинки-підлітка зразок чоловіка – сім’янина. На засвоєння статевих ролей у сім`ї хлопцями й дівчатами (синами і доньками) величезний вплив має досить мужній батько і досить жіноча мати.
Доцільно зважати на те, що у неповних сім`ях засвоєння дитиною статевих ролей ускладнюється у зв’язку з відсутністю одного з батьків. Хлопчики-підлітки, що ростуть без батька, можуть конфліктувати з матерями або мимоволі засвоювати жіночі зразки поведінки.
Щоб з’ясувати, який рівень статевого виховання діти отримують в сім`ї, провели анкетування батьків учнів, з допомогою якого передбачалося встановити ступінь довіри при спілкуванні дітей з батьками на теми міжстатевих взаємин, рівень оволодіння знаннями з даних питань для передачі їх дитині, ставлення батьків до введення окремого курсу для здійснення статевого виховання підростаючого покоління тощо.
Анкетуванням було охоплено 232 родини. Аналіз анкет свідчить про те, що батьки фактично не займаються статевим вихованням своїх дітей, тільки 8% сімей із власної ініціативи змогли вміло і дохідливо подати своїм дітям інформацію щодо міжстатевих взаємин. Насамперед матері намагаються дати дочкам необхідні знання, остерігаючись за їхню долю (народження дитини). До того ж, саме матері більш відверті у питаннях міжстатевих взаємин із своїми дітьми, як з хлопчиками, так і з дівчатками. Батьки ж цими питаннями займаються дуже мало. Бесіди з питань статевого життя передбачають насамперед довіру. Причиною того, що діти не можуть розмовляти з батьками відверто на такі теми, є ухиляння дорослих від відповідей або неправдивість їх. Це створює бар’єр у спілкуванні з дітьми. У багатьох батьків ще з молодих років склалося ставлення до обговорення питань статевого життя як до чогось неприпустимого. Батьки, які самі не отримали у своїх сім`ях відповідного виховання, не можуть (42%) або не вміють (58%) обговорювати дані питання. Як показало опитування, більшість із них (79%) не володіє знаннями з питань статевих взаємин, не має педагогічних здібностей у вирішенні цього питання зі своїми дітьми. Некомпетентність з цих питань і породжує неоднозначність у ставленні до них, тому більшість дітей отримали інформацію про між статеві взаємини не від батьків, а з інших джерел.
Про те, чи вперше дитина отримала інформацію сексуального характеру саме від батьків, більшість дорослих (62%) відповіли, що «ні», мотивуючи тим, що не помітили, як їх дитина подорослішала, інші розраховували на допомогу книжок, які вони непомітно «підкладали» дітям. Третя група побоювалася ознайомлювати дітей з таємницями сексу через страх, що такі питання розбудять інтерес і навіть надмірну активність. 26% сімей не впевнені в тому, що діти вперше отримали таку інформацію саме від них, оскільки оточення (друзі, знайомі, вулиця), в якому постійно знаходиться дитина, могло вплинути та поінформувати з цих питань раніше за них. Крім того, батьки не впевнені в авторитетності джерел інформації з цих питань, об’єктивності і відповідності інформації віковим можливостям дитини.
І лише 12% родин дали ствердну відповідь. Вони вважають, що неприпустиме замовчування та покарання дітей за «непристойні» запитання. Упевнені, що ті діти, з якими вдома батьки відверто розмовляли на теми міжстатевих взаємин, дістають моральний імунітет проти «освіти» вулиці або інших джерел інформації.
Для статевого виховання дуже важливо, як батьки прореагували на цікавість дитини щодо статевих взаємин та як відповіли на запитання з даних тем. Можна припустити, що діти, батьки яких дали на їхні запитання ухильну відповідь (59%) або сказали неправду (37%), надалі відмовляться від допомоги батьків з цих питань.
Анкетування виявило і те, що 58% опитаних відповіли негативно на запитання, чи хотіли б вони, щоб діти створили майбутню сімю на зразок їхньої, 27% – не впевнені і 15% дали позитивну відповідь. Це свідчить про те, що сім`я не завжди є взірцем міжстатевих взаємин дорослих. Причиною таких відповідей батьків є те, що більшість із них розлучилися (неповні сім`ї), одружені повторно, мають внутрішньо сімейні конфлікти через матеріальний стан родини, психологічну несумісність та небажання знаходити компроміс у ситуаціях, що виникають, байдужість один до одного, що у свою чергу, відображається на соціальній адаптації дитини та виникнення труднощів в особистому житті та статево-рольовому формуванні.
Майже всі батьки (97%) висловили бажання, щоб у школі був введений курс для статевого виховання школярів. Вони переконані, що це дало б бажаний позитивний результат, оскільки школа протягом тривалого періоду значною мірою впливає на формування свідомості, поведінки вихованців. Крім того, батьки побажали, щоб статевою освітою та вихованням їхніх дітей займалася спеціально підготовлена людина, компетентна у даних питаннях, із педагогіко-методичними вміннями вирішення завдань зі сфери міжстатевих взаємин.
Складається враження, що батьки, даючи позитивну відповідь на дане запитання, ніби намагаються перекласти частину своїх обов’язків щодо статевого виховання на школу та педагогів, забуваючи про те, що насамперед вони відповідальні за виховання своїх дітей. Хоча є і такі батьки, які хотіли, щоб школа, ввівши такий курс для школярів, допомогла б їм залучитися до питань формування статевої культури у їхніх дітей.
Прикро, що не всі батьки статеву освіту у сім`ї розглядають як основний елемент статевої вихованості, незважаючи на те, що сімейне виховання має важливе значення у вихованні високоморальної людини, у підготовці її до дорослого самостійного життя.
На жаль, не всі батьки розуміють, що особливе значення при статевому вихованні належить родині, що батьки є взірцем для своїх дітей.
Батьки повинні пам’ятати, що найважливішими завданнями сім`ї у формуванні статевої культури є виховання жіночності та мужності, виховання поваги до іншої статі, підготовка до виконання численних подружніх обов’язків у майбутній власній родині.
Однак більшість батьків через свою неосвіченість або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне, часом з удаваної сором’язливості, намагаються уникати розмов на інтимні теми. Такий підхід є не тільки хибним, а навіть небезпечний, адже у підлітковому віці виникає багато проблем, серед яких проблеми, пов’язані зі статевим дозріванням, часто набувають першорядного значення. Дорослі хочуть, щоб їхні діти отримали освіту з питань статевої поведінки, але соромляться обговорювати їх зі своїми дітьми. Проте тема інтимних стосунків між підлітками і роль сім`ї у цей відповідальний момент у житті їхніх дітей – особлива і відповідальна, оскільки підлітки дуже вразливі, негативно реагують на втручання в своє особисте життя. До того ж більшість батьків не володіють інформацією щодо обізнаності своїх синів і дочок з питань інтимних стосунків.
II.2 Програма курсу «Етика та психологія сімейного життя»
статевий розвиток мораль підліток
Подібна ситуація з просвітницькою діяльністю учнів у сфері статевого виховання спостерігається і в школі. За даними нашого, дослідження, основна маса школярів знаходиться на низькому рівні (61%) статевої вихованості. Для них характерні постійні конфлікти з представниками протилежної статі, у них відсутній ідеал, слаборозвинена потреба у самовдосконаленні. 35,9% – учні з середнім рівнем статевої вихованості, тобто ця категорія школярів має неповні знання про статеву мораль, потребує постійної уваги з боку дорослих, їхньої консультації з питань міжстатевих взаємин.
Тільки незначна частина школярів (3,1%) має високий рівень статевої вихованості, що виявляється у певній моральній поведінці, активності у між статевому спілкуванні, правильному вирішенні конфліктних ситуацій.
За даними досліджень науковців (В.Каган, І.Кон, В.Кравець), які займалися проблемою статевого виховання, встановлено, що однією із причин недостатнього рівня статевого виховання в школі є побоювання вчителів ознайомлювати дитину з таємницями інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, технікою контрацепції, страх, що такі питання розбудять сексуальний інтерес і навіть надмірну активність. Виявлено також невміння говорити з учнями на ці теми, заміну статево-морального виховання моралізуванням.
Побоюючись передчасно сказати учням щось «зайве», школа фактично усунулась від вирішення питань, а якщо й приступає до їх вирішення, то робить це значно пізніше, ніж потрібно. Проте підлітки саме через свою надмірну цікавість вступають у ранні статеві стосунки. А неосвіченість хлопця і дівчини з цих питань – одна із причин небажаних наслідків. Тому слід пам’ятати, що знання не можуть принести шкоди. Ще А.С.Макаренко зазначав, що оволодіння мінімумом необхідних знань, пов’язаних з особливостями психіки статі, поведінки, є основою для вироблення переконань, що становлять підґрунтя моральності, тому треба виховувати у підлітків уміння володіти інстинктами статі, що пробуджуються, формувати усвідомлення високого призначення людини, відповідальність за інших людей, за здоров’я майбутньої сім`ї.
Зі статевим дозріванням зростає і зацікавленість підлітків питаннями міжстатевих стосунків. І хибною є тактика уникнення питань статевого виховання, замовчування та покарання дітей за непристойні, на думку старших, запитання. Відомо, що діти, які обізнані в питаннях статевих стосунків, отримують «моральний імунітет» щодо «освіти» вулиці або інших джерел інформації.
Виходячи із зазначеного, можна дійти висновків, що школа, як і батьки, фактично не займається статевим вихованням школярів, не дає необхідних знань про морально-етичні норми між статевого спілкування. Низький рівень розвитку емоційної сфери призводить до проявів хибної дорослості, не принциповості у стосунках між хлопцем та дівчиною.
На жаль, через постійне скорочення годин шкільного компоненту, теми, пов’язані зі статевим вихованням, у школах нашого міста або дають на самостійне ознайомлення, або вивчають їх оглядово. Часто ні вчителі біології, ні класні керівники психологічно не готові читати ці теми.
Співпраця школи з урядовими та неурядовими організаціями характеризується несистематичністю проведення заходів зі статевого виховання, непостійністю вибірки слухачів, тому часто результатом є епізодичні знання. На статеве виховання, як і раніше, здебільшого впливають улиця, телебачення, друкована продукція, яка майже завжди надає примітивну спотворену інформацію про стосунки між чоловіком та жінкою.
Проте проблема обізнаності учнівської молоді щодо питань психології сімейних взаємин, психосексуального розвитку є однією з основних у старшому шкільному віці. Тому як вихід із цієї складної ситуації ми пропонуємо широке впровадження в освітній шкільний цикл програми з підготовки старшокласників до сімейно-шлюбних стосунків. Введення курсу «Етика і психологія сімейних взаємин» має забезпечити системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних взаємин. Курс можна викладати як факультатив або спецкурс, він може входити до інваріантної та варіантної частини типового навчального плану.
Курс «Етика і психологія сімейних взаємин» має сприяти: засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу та сім`ї, багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря та господині.
Програма курсу передбачає вивчення п’яти розділів: «Особистість», «Особливості міжособистісних стосунків», «Основи сімейних взаємин», «Сексологічні основи сімейного життя», «Сім`я і діти».
Особлива увага приділяється вивченню розділу «Сексологічні основи сімейного життя».
Сьогодні весь світ говорить про фатальні наслідки епідемії захворювань, які передаються статевим шляхом: високий рівень смертності, сирітство, зруйновані сім`ї через ВІЛ/СНІД, ракові захворювання та шкода, завдана немовлятам…Стає зрозумілим, що настала світова медична криза. Проте цього можна уникнути. Ці захворювання є , як правило, поведінковими: інфікування відбувається тільки тоді, коли ці хвороби отримують на це шанс. А шанс найчастіше з’являється у випадку неконтрольованих сексуальних стосунків. Отже, які варіанти захисту? Що ми можемо зробити?
Різні погляди на проблему та її розв’язання знаходять своє відображення у двох різних підходах до профілактичних методів, які застосовують у всьому світі. Їх ми пропонуємо в розділі «Сексологічні основи сімейного життя». Амбівалентність ставлення до статевого виховання в сучасному світі лежить в основі методу зменшення ризику та методу усунення ризику.
Філософія підходу зменшення ризику базується на переконанні, що утримання від дошлюбних статевих стосунків є насправді нереальним для більшості молодих людей. І оскільки більшість із них прийме рішення розпочати статеве життя до шлюбу, навчальні програми повинні зробити цей досвід якомога безпечнішим. Більшість послідовників такого руху, хоча й не всі, вважають, що секс є нормальною частиною розвитку і що він є небажаним лише у тих випадках, коли обидва підлітки ще не готові до зрілих статевих стосунків. У цьому контексті зрілі статеві стосунки визначаються як такі, у яких молоді люди достатньо відповідальні для того, щоб ужити заходів для свого «захисту» від ХПСШ та вагітності й готові взяти на себе відповідальність за негативні (чи позитивні) наслідки таких стосунків. Ідея, яка лежить в основі такого підходу, базується на тому, що підлітки та дорослі не будуть утримуватися від статевих стосунків до шлюбу та не будуть вірними своєму партнеру в шлюбі.
