– показник "Почуття провини" високий серед хлопців – 57,14%, серед дівчат він значно нижчий 35,71%;
– індекс агресивності більший серед хлопців (42,85%) і значно менший серед дівчат (28,57%);
– індекс ворожості як серед хлопців, так і серед дівчат не виходить за межі норми.
Графічно зобразити отримані дані з дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки в 2-А класі можна наступним чином:
На наступному етапі вирішувались два завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних методик: експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації та визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов);
Згідно отриманих результатів дослідження молодших школярів щодо поведінкового стилю у конфліктних ситуаціях, ми отримали наступні дані: 4 учня проявляють у зазначеній ситуації агресивні дії, 3 учня схильні до на поступливості, на компроміс йдуть 9 молодших школярів з нашої вибірки, 7 учнів шукають у конфліктній ситуації шляхи до співробітництва, і 5 учнів воліють обрати позицію «уникання».
Отримані дані зображаємо у вигляді діаграми наступним чином:
Рис 2.2 Розподіл учнів 2-го класі за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях
Результати дослідження молодших школярів за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей молодшого шкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними – в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):
- Переважання якостей холеричного типу темпераменту – 6 учнів;
- Переважання якостей меланхолічного типу темпераменту –4 учнів;
- Переважання якостей флегматичного типу темпераменту – 3 учнів;
- Переважання якостей сангвінічного типу темпераменту – 15 учнів.
Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній вибірці є учні з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.
Протягом наступного етапу дослідження було проаналізовано результати отриманих даних згідно трьох використовуваних психодіагностичних методик, співставлення результатів та виявлення взаємозв`язків.
На підставі аналізу та узагальнення можемо зробити наступні висновки:
1. Високий рівень конфліктних проявів у поведінці молодших школярів (8 учнів) корелює з домінуванням у цих учнів якостей холеричного типу темпераменту (5 учнів) та сангвінічного типу темпераменту (3 учнів);
2. Середній рівень конфліктності (12 учнів) корелює з домінуванням в учнів переважно сангвінічного типу темпераменту ( 11 учнів);
3. Низький рівень конфліктних реакцій молодших школярів ( 8 учнів) виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний (4 учня) та флегматичний (3 учня).
Отже, на підставі отриманих результатів можемо зробити припущення, що домінування рис певного типу темпераменту визначає схильність до рівня конфліктних проявів у поведінці молодших школярів.
Узагальнюючи дані про поведінковий стиль у конфліктній ситуації молодших школярів, то можемо зазначити, що учні, які виявили високий рівень агресивності (8 учнів), та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту (5 учнів) проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях (4 учня). Молодші школярі, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки (8 учнів), притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання» (3 учня), поступливість (2 учня), співробітництво (2 учня), компроміс (1 учень). Серед учнів 2-го класу які мають середній рівень агресивних проявів у поведінці (12 учнів), переважає компромісний стиль у конфліктних ситуаціях (5 учнів), також їм притаманний поведінковий стиль «співробітництво» (3 учня), «уникання (3 учня) та поступливість (1 учень).
Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень конфліктних проявів у поведінці у поведінці молодших школярів взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, із показниками агресивності у характері особистості, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.
2.3 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій молодших школярів
Проаналізувавши, з урахуванням результатів проведеного психодіагностичного дослідження, основні особистісні утворення, що сприяють виникненню схильності до конфліктних ситуацій у дітей молодшого шкільного віку, можна розробити програму психологічного тренінгу корекції конфліктної поведінки для учнів других-третіх класів.
Розробляючи цю програму, перш за все потрібно керуватися такими основними принципами: принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктів дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які можуть використовуватися, повинні мати навчальний характер).
Основними завданнями тренінгу повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв´язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктам) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації. (Див. Додаток 7)
Висновки
Навчально-виховний процес сучасної школи є відбиттям складних і суперечливих процесів, що відбуваються в суспільстві в умовах його реформування. Формування досвіду взаємин і поведінки в умовах вирішення конфліктних ситуацій є актуальною проблемою й, як показує аналіз практики, формувати такий досвід необхідно вже на ранній стадії навчання в початковій школі.
Конфлікт — це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Конфлікт — це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання.
Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.
Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів у системі «учитель-учень» та «учень-учень». Майже як норма сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.
Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.
На підставі аналізу результатів всіх трьох обраних психодіагностичних методик та узагальнення можемо констатувати, що високий рівень конфліктних проявів у поведінці молодших школярів корелює з домінуванням у цих учнів якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень конфліктності корелює з домінуванням в учнів переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень конфліктних реакцій молодших школярів виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Учні, які виявили високий рівень агресивних проявів, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Молодші школярі, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання», поступливість, співробітництво, компроміс.
Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень та схильність до конфліктних проявів у поведінці молодших школярів взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.
Основні принципи, шляхи та способи психологічної корекції рівня конфліктності молодших школярів це – принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктних проявів у поведінці дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які використовуються психологами, мають носити навчальний характер).
Основними шляхами та способами зниження рівня конфліктних проявів у поведінці молодших школярів є застосування корекційної програми, яка включає у себе вправи комунікативного змісту, для розвитку комунікативних здатностей, які дадуть можливість дитині робити оцінку своєї негативної (конфліктної, агресивної) поведінки; вправи, які сприяють зниженню конфліктності засобами рухової активності; заняття, на яких дитина буде вчитися розрізняти позитивне та негативне відношення до однолітків, його природу; заняття, на яких дитина буде програвати різні життєві ситуації, вживатися в роль, і як наслідок, почуття й переживання які будуть виникати, будуть вчити її шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікт та агресія.
Список використаної літератури
1. Авксентьев В.А. Конфликтология. — М.: Инфра-М, 1996;
2. Аксененко С.Е. Осознание конфликтной ситуации и общение // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - Краснодар: Изд-во Кубанского университета. 1975. - С. 9-11.
3. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. - М.: Народное образование. 1995. - 142 c.
4. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — 208 с.;
5. Бовть О.Б. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми // Початкова школа. – 1997. – № 7. – С. 25-32;
6. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. – 1997.– № 1. – С. 94-100;
7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968;
8. Бородкин Ф.М. Коряк Н.М. Внимание: конфликт. — М., 1989;
9. Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов. — Спб.: Речь, 2001;
10. Вікова психологія /за ред. Г.С. Костюка. — К., 1976;
11. Вишнякова Н.Ф. Конфликтология. — Мн.: Университетское, 2002. – 318с.;
12. Вольфсон Э.Н. Конфликтология. — Кемерово: Кузбас. гос. техн. ун-т, 1997;
13. Выготский Л.C. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Педагогика, 1981-1985. – Т.2:
14. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.;
15. Дорендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. № 5.
16. Заброцький М.М. Основи вікової психології. — Тернопіль, 2001;
17. Заброцький М.М. Педагогічна психолога. — Київ, 2000;
18. Захаров А.И. Неврози у детей. — Спб.: Дельта, 1996;
19. Захаров А. И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. — Спб.: Союз, Лениздат, 2000;
20. Зедгенидзе В.Я. Предупреждение и разрешение конфликтов. — М.: Айрис пресс, 2006;
21. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. — К.: Наукова думка, 1996;
22. Кармин А.С. Конфликтология. Учебник. — Спб., 1999;
23. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.;
24. Кон И.С. Открытие «Я». — М., 1989;
25. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. — М., 1992. – 498с.;
26. Костюк Г.С. Психологія. — К., 1968;
27. Крысько В.Г. Психология и педагогика. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 368с.;
28. Курдюмова И.М. Конфликты в школе // Педагогика, 1992. № 11. - С. 44.
29. Леонов Н.И. Индивидуальный стиль поведения в конфликтной ситуации. - Пермь, 1996.
30. Майерс Д. Социальная психология. — СПб.: Питер, 2000. – 688с.;
31. Монина Г.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникационный тренинг (педагоги, психологи, родители). – СПб.: Речь, 2005. – 224с.;
32. Немов Р.С. Общие основы психологии. Кн.1 — М.: ВЛАДОС, 1994. — 576с.;
33. Немов Р.С. Психология образования. Кн.2 — М.: ВЛАДОС, 1994. – 496с.;
34. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. —М.; Изд-во Моск.ун-та, 1977;
35. Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе. — М.: Академический Проект, 2002. – 256с.;
36. Психологическое изучение личности младшего школьника и классного коллектива / Под ред. Г.А. Ключниковой. - Новгород. 1989. - 55 с.
37. Психология. / А.А. Крылова. — М.: ПБОЮЛ, 2001. – 584с.;
38. Психология. Словарь. / А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1990. – 494с.;
39. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 2000. — 384с.;
40. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М.: Просвещение. 1991.
