5. Шляхи подолання й зняття посттравматичного стресу
Оскільки посттравматичний стрес відрізняється від стресу досить частим проявом почуття страху і тривоги, то необхідно навчитися подоланню цих реакцій. Шляхи подолання посттравматичного стресу наступні:
- когнітивна техніка, яка допомагає трансформувати думки, що викликають страх, на такі, що породжують більш приємні стани. Причин переживання страху чимало. Спільним для вирішення цих проблем є необхідність зрозуміти, як людина викликає в себе ці страхи, і це дасть ключ до того, як виникає саме її специфічна реакція. В основі кожної з них лежить робота мозку, і коли вдається зрозуміти, що відбувається, можна приступити до вирішення проблеми;
- спеціальні музично-терапевтичні програми. Серед них окреме місце займає програма, спрямована на подолання фобій. Для того, щоб робота по подоланню страхів була більш ефективною, необхідно своєчасно їх ідентифікувати, виявити функції страху, його фізіологічні прояви у вигляді порушення дихання, напруження у певних групах м'язів. З метою подолання цього стану пропонуються вправи на фіксацію моменту виникнення страху, Саме ця навичка дає змогу перебороти страх на початковому етапі виникнення. Необхідно навчитися розпізнавати "паранояльні" ідеї, які здебільшого і породжують це деструктивне почуття. Розглядається, як краще відрізнити ситуацію реальної загрози від уявної і тим самим запобігти виникненню непродуктивних почуттів;
- досягнення внутрішньої рівноваги.
До заходів подолання посттравматичного стресу відноситься формування особистісної стійкості до стресів. Для формування особистісної стійкості необхідно:
1)розвивати особистісний контроль;
2)формувати завдання на саморозвиток;
3)створювати активну соціальну підтримку;
4) мати адаптаційний період, у ході якого важливе значення має правильна дієта, використання стимулюючих засобів, фізичні вправи;
5) змінити настрій на оптимістичний.
Яким же чином можна використовувати когнітивні процеси для корекції наслідків посттравматичного стресу?
Однією із найбільш вражаючих якостей людської психіки є її здатність успішно переборювати великі особисті трагедії. Більшість людей при виникненні таких серйозних проблем, як власні хвороби або смерть когось із членів родини, досягають рівня психологічного комфорту, що є не меншим або навіть перевищує рівень комфорту до трагічної події. Допомагають їм у таких ситуаціях саме когнітивні процеси. При цьому сам процес когнітивної адаптації розгортається навколо трьох тем:
- пошуку сенсу події;
- прагнення досягти почуття контролю над кризовою ситуацією та життям загалом;
- спроби знов досягти високої самооцінки. Розглянемо більш детально зазначені теми.
Пошук сенсу події. Цей аспект адаптації пов'язаний з відповіддю на два запитання:
1.Чому відбулася певна подія?
2.Як вона вплине на моє майбутнє? Пошук сенсу події виконує дві функції:
1.Пошук відповіді на запитання про причини події - це насправді пошук нових установок стосовно життя.
Це суттєво для тих, хто зіткнувся із ситуацією, що безпосередньо загрожувала їх життю й життю їх близьких.
Напр., для людей з онкологічними захворюваннями ці запитання звучать так: "Що важить моє життя тепер?", "Як вплинув рак на моє життя?" Тут, власне, й неважлива причина захворювання, засадовим є прагнення перевизначити сенс свого життя. Багато хто в такій ситуації починає жити сьогоденням, радіючи теперішньому, а не переживаючи минуле знову. Вони прагнуть себе якомога більше реалізувати і більше думають про інших. Сімейні стосунки стають більш вагомими, ніж зовнішні зобов'язання. Майже всі хворі відмічають, що їх життя стало більш осмисленим.
У травмуючих ситуаціях пошук сенсу завжди пов'язаний зі смертю. Зіткнувшись із загрозою своєму життю або життю близьких, людина завжди відчуває гостру тривогу та біль, підрив віри у власну невразливість, переживає хворобливе усвідомлення особистої смертності. Це і призводить до переосмислення сенсу свого існування.
2.Інший аспект пошуку має операційний характер і залежить від конкретного змісту атрибуції. Сенс пошуку відповіді на запитання про причини події перебуває у іншій площині й безпосередньо пов'язаний з почуттям контролю над ситуацією, яке надає можливість уникнути повторення кризової події.
Досягнення почуття контролю.
Для багатьох спроби добитися контролю виявляються у мислительній формі. Найчастіше це переконання, що правильна поведінка, добре ставлення до себе й інших, самоконтроль, виконання релігійних та інших ритуалів не дозволять події повторитися.
Для тих, хто пережив загрозливу подію, величезне значення має можливість сказати, що ситуація перед подією і ситуація зараз відрізняється одна від одної. Люди потребують того, щоб у їхній свідомості мала місце "часова розірваність". У добре адаптованих досліджуваних помітний сильний розрив між "Я в минулому" та "Я зараз".
Напр., студентка - жертва насильства, вважає, що головна причина зґвалтування - її довірливість, незрілість, надмірна залежність від інших. "Зараз усе інакше: я інша, не така як раніше, зі мною такого не трапиться".
Іншою формою досягнення почуття контролю над подією, яка не повинна більше повторитися, є пряма зміна життя (зміна способу харчування, фізична активність, ритуали).
Напр., хворі, щоб перемогти хворобу, збирають інформацію про неї ("Я повинен все про неї знати - це мені допоможе").
Ефективність психологічної адаптації після кризової події пов'язана із змістовною характеристикою самої атрибуції.
Напр.:
- якщо жертви дорожніх пригод приписують причини події самим собі, їх наступне психічне функціонування перебігає значно краще, ніж у випадку приписування причин зовнішнім чинникам;
- якщо учасники групи з подолання куріння отримують інформацію про те, що їх перші успіхи - це результат їх власної активності, а не когось іншого, то спостерігається значне прискорення процесу відвикання від тютюну;
- хворі, які вважають, що вони достатньо успішно переживають больовий шок не завдяки наркозу, а завдяки власним зусиллям, в подальшому ще успішніше справляються з такими переживаннями болю.
Чому у більшості випадків приписування причини події якомусь внутрішньому чиннику є більш ефективним для подолання її у майбутньому? Якщо ми вважаємо, що можемо контролювати подію, то виникає почуття контролю над своїм подальшим життям. Нам здається, що тепер ми вже ніколи не потрапимо в таку ситуацію. А як показують дослідження, таке переживання має важливе значення для подолання кризи. Якщо причина перебувала поза нашим контролем, то кризова подія ніяк від нас не залежала, вона може знов виникнути, хоч як би ми себе не поводили.
У ситуаціях повсякденного життя люди, які пережили кризу й вважають її причиною якісь внутрішні контрольовані чинники, краще справляються з наслідками. Напр., якщо в ситуації зґвалтування є можливість звинувачення когось (довірливість стосовно балакучих та чарівних незнайомців), подолання кризи відбувається значно ефективніше, ніж у випадку відсутності такої можливості (насильник у ліфті, під'їзді).
Славнозвісний ефект Келлі (приписування причин успіху собі, а причин невдачі - зовнішнім обставинам) корисний лише у перші часи після кризи, коли необхідно перебороти почуття провини. Далі він не тільки менш ефективний, він просто уповільнює процес виходу з кризи.
Саме тому повторення кризової події викликає настільки важкі психологічні наслідки у тих, хто використав внутрішню атрибуцію, тоді як повторення події повністю руйнує ілюзію контролю. Звичайним підсумком руйнування віри в контроль над ситуацією є перехід до зовнішньої атрибуції в її граничному вираженні у вигляді долі, покарання за гріхи, карми, у кращому випадку - порчу. Тут видається доречним навести аналогію з зазначеною безпорадністю, дослідженою Селігманом: щури, що довго перебували в ситуації неможливості уникання ударів електрострумом, опинившись у воді, потопали за кілька хвилин; щури без попереднього досвіду безпорадності трималися на плаву майже добу.
Існує ще один важливий чинник, який визначає глибину почуття контролю над ситуацією: атрибуція відповідальності за розв'язання проблеми. Ця атрибуція також може бути внутрішньою та зовнішньою: "Я чи не Я відповідаю за розв'язання проблеми?"
Ефективність подолання психологічних наслідків кризових ситуацій залежить, передусім, від об'єктивних характеристик кризової події, індивідуальних особливостей жертви та характерних для певної культури механізмів переборювання. Корисним може бути застосування чотирьох когнітивних моделей, які використовуються не тільки тими, хто зазнав кризи, але й тими, хто надає їм допомогу (за даними досліджень Брикмана, Рабиновича, Карузо):
1)моральна модель,
2)компенсаторна модель,
3)просвітницька модель,
4)медична модель.
Підвищення самооцінки. Аналіз показує, що всі жертви кризової події відзначають зниження самооцінки. Це відбувається навіть тоді, коли причина події належить до зовнішніх чинників поза межами особистого контролю. Спільним для всіх, хто пережив загрозливу подію, є прагнення підвищити самооцінку.
До одного із потужних когнітивних процесів, що формує самооцінку, відноситься соціальне порівняння. Всі, хто пережив загрозливу для життя подію, оцінили себе "такими як інші" або "кращими ніж інші". Засадовим стосовно формування самооцінки є так зване "порівняння спрямоване вниз" - з тим, хто є гіршим. Респонденти як приклади наводили людей, які значно гірше перенесли подію. Якщо не було реальних людей як підстави для такого порівняння, то створювалась певна норма - напр., "ті, хто постраждав в аваріях".
Таким чином, як об'єкт порівняння поставала людина (реальна чи вигадана), як правило, з гіршими показниками подолання або гіршими об'єктивними наслідками події.
Але не тільки об'єкт порівняння формує самооцінку. Певний вплив чинить і параметр, за яким постраждалі порівнюють себе з іншими. В усіх випадках жертви обирали той параметр порівняння, за яким вони перевищували інших.
Напр.:
- жінка, яка дістала сильні опіки обличчя порівнює себе з тими, хто втратив зір під час пожежі ("принаймні я можу хоча б бачити, читати");
- заміжня жінка, покалічена в дорожньо-транспортній пригоді, - з незаміжньою ("чоловік геть усе розуміє й підтримує");
- незаміжня жінка, що зазнала зґвалтування, із заміжньою ("як добре, що я не маю чоловіка, я не уявляю, як це можна йому пояснити").
Отже, створення й підтримання високої самооцінки відбувається за рахунок порівняння з "гіршим" об'єктом. Проте мотиваційний компонент самооцінки (частина Я-образу, яка створює мотиваційну тенденцію для самозміни) спирається на соціальне порівняння себе з більш "складними" об'єктами з тими, хто сильніше постраждав у кризовій ситуації, але справляється успішно або на багато краще.
Таким чином, незважаючи на відмінності у змісті загрозливих подій, для всіх, хто їх пережив, характерні такі когнітивні тенденції:
- прагнення мати теорію події;
- прагнення відчувати контроль над подією, над процесом подолання її наслідків, над власним життям загалом;
- прагнення до підвищення самооцінки.
Ефективність реалізації цих прагнень означає успішність адаптації. Якщо не реалізується хоча б один елемент когнітивного процесу, порушується сам процес адаптації.
Таким чином, для зниження психічних перенапружень, тривожності, переживання, агресивності, незадоволеності й профілактики психічних перевантажень, стресів, посттравматичних стресів можна рекомендувати здійснення самоконтролю з метою: адекватного визначення емоцій, почуттів, настроїв; набуття навичок контролю й керування психічними станами; розробки програм саморозвитку й самовдосконалення.
6. Шкала соціальної адаптації
Лікарі Холмс і Раге вивчали залежність захворювань (враховуючи інфекційні хвороби і травми) від різноманітних стресогенних життєвих подій.
Вони дійшли висновку, що фізичним і психічним хворобам передують важливі зміни у житті людини. Спираючись на свої дослідження, вони створили шкалу, в якій кожній важливій події відповідала визначена кількість балів в залежності від ступеня її стресогенності.
Інструкція. Згадайте всі події, що сталися у Вашому житті протягом останнього року та підрахуйте загальну кількість балів.
|
Життєві події |
Бали |
|
1. Смерть дружини (чоловіка) 2. Розлучення 3. Розрив з партнером 4. Ув’язнення 5. Смерть близької людини 6. Травма або хвороба 7. Одруження 8. Звільнення з роботи 9. Примирення з дружиною (чоловіком) 10. Вихід на пенсію 11. Зміна стану здоров’я членів сім’ї 12. Вагітність 13. Сексуальні проблеми 14. Поява нового члена сім’ї 15. Реорганізація на роботі 16. Зміна фінансового становища 17. Смерть близького друга 18. Зміна професіональної орієнтації, зміна місця роботи 19. Посилення конфліктності відносин з дружиною (чоловіком) 20. Позика на велику покупку 21. Закінчення строку виплати позики, борги, що зростають 22. Зміна посади, підвищення службової відповідальності 23. Син або донька залишають дім 24. Проблеми з родичами чоловіка або дружини 25. Видатне особисте досягнення, успіх 26. Чоловік залишає роботу (або береться до роботи) 27. Початок або закінчення навчання в учбовому закладі 28. Зміна умов життя 29. Відмова від будь-яких особистих звичок, зміна стереотипів поведінки 30. Проблеми з керівництвом, конфлікти 31. Зміна умов роботи 32. Зміна помешкання 33. Зміна місця навчання 34. Переміна звичок пов’язаних з проведенням дозвілля або відпустки 35. Зміна звичок, пов’язаних з віросповіданням 36. Зміна соціальної активності 37. Позика для невеликої покупки (машини, телевізора) 38. Зміна індивідуальних звичок, пов’язаних зі сном, порушенням сну 39. Зміна кількості членів сім’ї, що мешкають разом, зміна характеру та частоти зустрічей з іншими членами родини 40. Зміна звичок, пов’язаних з харчуванням 41. Відпустка 42. Різдво, зустріч Нового року, день народження 43. Незначне порушення правопорядку |
100 73 65 63 63 53 50 47 45 45 44 40 39 39 39 38 37 36 35 31 30 29 29 29 28 26 26 25 24 23 20 20 20 19 19 18 17 16 15 15 13 12 11 |
150 балів означають 50% імовірності виникнення будь-якого захворювання, а при 300 балах вона збільшується до 90%.
Загальна сума визначає одночасно ступінь опірності стресу.
|
Загальна сума балів |
Ступінь опірності стресу |
|
150-199 200-299 300 і більше |
Високий Пороговий Низький |
Якщо, наприклад, сума – більше 300, це означає реальну загрозу, тобто вам загрожує психосоматичне захворювання, тому що ви наблизилися до фази виснаження.
Підрахунок суми балів надасть вам можливість відтворити картину свого стресу. І тоді ви зрозумієте, що не окремі, незначні події у вашому житті є причиною виникнення стресової ситуації, а їх комплексний вплив.
Висновок
У роботі ми розглянули проблеми стресу, причини та наслідки нервово-психічної напруги, шляхи подолання і зняття посттравматичного стресу, привели інструкцію для використання шкали соціальної адаптації, навели декілька прикладів.
Використана література
1. Гринберг Дж. Управление стрессом. – 7 изд. – СПб.: Питер, М. И др., 2002. – 495 с.
2. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983 – 368 с.
3. Наенко Н.И. Психическая напряженность. – М.: Изд-во Моск. Ун-та; 1976. – 112 с.
4. Эмоциональный стресс в этиологии и патогенезе психических и психосоматических заболеваний /Н.Е. Бачериков, М.П. Воронцов. – Х.: Основа; 1995 –275 с.
5. Охременко О.Р. Діяльність у складних, напруженних та екстремальних умовах /Національна академія оборони України. – К.: Національна академія оборони України, 2004. – 344 с.
Страницы: 1, 2
