За кордоном такі школи і курси досить широкий поширені і найчастіше проводяться на базі пологових будинків або місцевих медичних установ.
Недоліком цієї форми психологічної допомоги, окрім її недостатньої поширеності і малодоступності для населення, є орієнтація на пологи як основну і часто кінцеву мету. Хоча в більшості випадків йдеться про налагодженні взаємовідношення з дитиною і вся підготовка будується з позицій забезпечення для нього кращого майбутнього, проте контакт з фахівцями після пологів уривається і подальші проблеми материнства мати вирішуватиме або самостійно, або вимушена звертатися до інших фахівців. Крім того, така підготовка орієнтована на групову роботу, часто взагалі без використання індивідуального консультування. Зазвичай не проводиться попередня індивідуальна діагностика особливостей материнської сфери, і жінки в процесі групових занять самі опрацьовують свої проблеми. Зрозуміло, цей спосіб також є дуже ефективним, особливо в тих випадках, коли підготовка до пологів поєднується з веденням самих пологів.
Індивідуальне і родинне психологічне консультування і психотерапія
Проблеми материнства можуть вирішуватися в рамках загальної родинної і індивідуальної консультаційної і психотерапевтичної роботи. В даному випадку поважно, наскільки психолог знайомий з проблемами вагітності і материнства.
Часто застосовуються психоаналітичні і мікропсихоаналітичні підходи до консультування і терапії, орієнтовані на опрацювання особових проблем матері, а також центрована для клієнта і родинна терапія і консультування.
У зарубіжній практиці вагітність розглядається як кризисний стан, що вимагає психологічної підтримки. Широко використовуються різні діагностичні методи - особові, проектні, для визначення рівня і динаміки тривожності і тому подібне. Вибір терапевтичної техніки грунтується на індивідуальних особливостях жінки і характері проблем, що існують у неї. Незрідка використовуються комплексні методи надання допомоги, що включають послуги гінекологів, психологів, психіатрів, педіатрів і так далі У нашій країні подібні методи застосовуються в дослідницьких і діагностичних цілях (роботи Г.В. Ськобло і О.Ю. Дубовик, О.В. Баженової, Л.О. Баз, О.А. Копил, Г.В. Козловськой і ін.).
Недоліком цих форм психологічної допомоги є їх несистематичність, розірвана з роботою інших фахівців, що мають відношення до ведення вагітності, пологів, педіатричними службами. Мати виявляється перед необхідністю звертатися до різних фахівців з різних приводів, пов'язаних з материнством. Краще йдуть справи при комплексному підході, але, на жаль, він дуже рідко буває доступний для жінки.
Психологічна допомога матері і дитині
Найчастіше цей вигляд психологічної допомоги орієнтований на дошкільний і більш старший вік дитяти. Для батьків з дітьми раннього віку така допомога виявляється психологами дитячих дошкільних установ або в спеціалізованих центрах, дуже рідко - в психологічних консультаціях.
Консультування для матерів з немовлятами, а тим більше новонародженими, не кажучи вже про пренатальний період, практично не проводиться. Виняток становлять окремі фахівці при науково-дослідних установах. За кордоном цей вигляд допомоги поширеніший, проте для батьків з найменшими дітьми він також менш доступний і найчастіше поєднаний з педіатричною практикою.
При наданні такого роду психологічної допомоги широко використовуються методи діагностики розвитку дитяти, його емоційного благополуччя, діагностиці батьківського відношення і взаємодії матері з дитиною. Цей рід психологічної практики традиційно орієнтований на проблеми дитини, матір, і її психологічні проблеми розглядаються (і коректуються) з позицій оптимізації умов розвитку дитини.
Найчастіше це дитячо-батьківське або родинне консультування, яке проводять фахівці в області психічного розвитку дитяти. Незрідка в цих випадках що відкриваються для матері її власні проблеми спонукали її звертатися до інших фахівців. Таке положення відносно проблем материнства знижує ефективність цього вигляду психологічної допомоги.
Комплексна психологічна допомога по проблемах материнства
В даний час ще немає такої розвиненої і самостійної служби. Така служба повинна об'єднати необхідну допомогу матері і дитині у всіх віках, починаючи з планування вагітності, а може бути, і ще раніше, включаючи консультування по формуванню материнської сфери в онтогенезі.
Структура і вміст психологічного консультування
Індивідуальне консультування по проблемах материнства починається найчастіше в період вагітності і може охоплювати післяродовою і пізніші періоди материнсько-дитячої взаємодії. Добре, якщо воно може поєднуватися з груповою роботою (підготовка до пологів, школа для батьків і тому подібне). Консультування включає декілька сеансів, кількість і тривалість яких залежать від конкретного випадку.
При загальному веденні вагітності доцільна наступна послідовність етапів консультування, кожен з яких може включати один або більше сеанси.
Етап планування вагітності. Проводиться діагностика змісту і онтогенезу материнської сфери жінки, визначається «стартова» цінність дитяти, вміст цінностей, що «упроваджуються», і тенденція їх інтерференції з цінністю дитини. При аналізі онтогенезу виявляються можливі порушення онтогенетичних етапів (недостатність досвіду, його неадекватний для завдань материнства вміст). При необхідності робляться профілактичні або корекційні заходи.
Перший триместр вагітності. Проводиться додаткова діагностика змісту материнської сфери і динаміки її розвитку на початку вагітності. Обговорюються ситуація ідентифікації вагітності, стиль переживання соматичної симптоматики, вміст і динаміка емоційного стану. Будується перша психологічна гіпотеза динаміки розвитку материнської сфери у вагітності і інтерференції цінності дитини з тими, що «упроваджуються».
Другий триместр вагітності. Обговорюється перше ворушіння дитини, відношення до ворушіння надалі. Проводиться діагностика динаміки розвитку материнської сфери, уточнюється первинна гіпотеза, будується прогноз особливостей пологів і післяродових взаємодій з дитиною. Обговорюються можливість і способи встановлення взаємозв'язку з дитиною на основі відчуттів від ворушіння.
Третій триместр. Проводиться подальша діагностика динаміки розвитку материнської сфери. Проектується пренатальна взаємодія з дитиною. Уточнюються гіпотеза і прогноз пологів і післяродового періоду.
Передродовий період. Основна мета - уточнення гіпотези і прогнозу пологів і післяродового періоду і психологічна підготовка до пологів.
Післяпологовий період. Патронаж вдома. Обговорення пологів, першого враження від взаємодії з дитиною, існуючих проблем. Налагодження контакту з дитиною, процесу годування. Уточнення гіпотези і прогнозу стилю материнсько-дитячих стосунків. Робиться прогноз можливого виникнення післяродової депресії.
Закінчення періоду новонародженності. Діагностика динаміки розвитку материнської сфери і актуальної материнсько-дитячої взаємодії. Загальна діагностика психічного розвитку дитини. Допомога в рішенні виникаючих проблем взаємодії з дитиною.
Подальші консультації в міру необхідності, бажано контролювати в кінці кожного півріччя життя дитяти.
В процесі консультацій вводяться необхідні дії. Їх форма залежить від результатів діагностики. Під час вагітності обов'язково включаються способи підготовки до пологів і материнства, що враховують можливість групової роботи. При необхідності робляться індивідуальні заходи психотерапії і психокорекції.
Розділ 3 Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства
Об’єктом нашого емпіричного дослідження є психологічна готовність жінки до материнства, предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки до материнства.
Гіпотезою виступає припущення, що жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Цілями практичного дослідження є теоретичне дослідження проблеми материнства та психологічної готовності до материнства, дослідження проблем післяродової депресії, встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічною готовністю до материнства .
Задачі емпіричного дослідження:
· узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблеми материнства та психологічної готовності до материнства;
· проведення діагностики молодих мам на виявлення степеню психологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
· аналіз та узагальнення отриманих даних;
· практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Незалежною перемінною у даному дослідженні виступає післяродова депресія, залежною – психологічна готовність до материнства.
При дослідженні психологічної готовності жінки до материнства була використана методика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії»[119]. Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки є валідними та надійними, вимірюють саме необхідні характеристики.
3.1 Наукове дослідження післяродової депресії
Першим етапом нашого емпіричного дослідження є підготовка та проведення тестування, яке відбулося на базі Херсонської половогого будинку при медечно-санітарної частини БПК імені Лучанського.
Досліджувані: молоді жінки, які народили дітей в половогому будинку при медично-санітарної частини БПК імені Лучанського. Всього було протестовано 46 жінок у возрасті 21- 34. Опитування проводилось на 4-5 сутки після пологів у пологовому будинку. У дослідженні використовувалися тестові методики PARI, анкета психологічної готовності жінки для материнства, «Единбурська шкала післяродової депресії». (їх подано у додатках 2, 3, 4). Опитування проводилося анонімно. Первинні дані подано у Додатку 1.
За результатами підрахування Еденбургскої шкали післяродової депресії, досліджуваних було поділено на три групи за кількістю набраних балів: 1-5 балів – низький рівень післяродової депресії (12 жінок), 6-11 балів – середній рівень післяродової депресії (26 жінок), 12-30 балів –високий рівень післяродової депресії (8 жінок). Таким чином, ми бачимо, що з виборки виявилося 53% жінок з середнім рівнем післяродової депресії, 28% досліджуваних з низьким рівнем післяродової депресії та 19% з високим рівнем післяродової депресії (мал.3.1).
Малюнок 3.1: Розподіл вибірки досліджуваних за результатами тестування за Еденбургскою шкалою післяродової депресії
3.1 Наукове дослідження рівня психологічної готовності жінок до материнства
Наступною досліджувалася залежна перемінна, а саме психологічна готовність жінок до материнства , що і є метою нашої роботи.
Для наукового дослідження ПГМ мі обрали методику PARI і використали три шкали: надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини. Тому що на наш погляд ці шкали найбільш відповідають психологічній готовності до материнства.
За допомогою „Методики PARI” нами було визначено рівень психологічної готовності до материнства жінок з різним рівнем післяродової депресії (мал.3.2, 3.3, 3.4).
В групі з низьким рівнем післяродової депресії не виявилося жодної жінки з високим чи низьким рівнем психологічної готовності до материнства (мал. 3.2).
Малюнок 3.2: Група низького рівня післяродової депресії
Група з середнім рівнем післяродової депресії була поділена на дві: перша – жінки з середнім рівнем психологічної готовності до материнства (показники по методиці PARI в діапазоні між 10 та 18 балів), інша – жінки з низьким рівнем психологічної готовності до материнства (показники по методиці PARI в діапазоні між 5 та 9 балів) (мал. 3.3)
Малюнок 3.3: Група середнього рівня післяродової депресії
Група з високим рівнем післяродової депресії також була поділена на дві: перша – жінки з середнім рівнем психологічної готовності до материнства, інша – жінки з низьким рівнем (мал. 3.4).
Малюнок 3.4: Група високого рівня післяродової депресії
В процесі нашого дослідження не було виявлено жодної жінки з високим рівнем психологічної готовності до материнства. Ці результати тестування ще раз підтверджують данні про зміну сімейних стереотипів і цінностей сучасного суспільства.
3.3 Дослідження кореляційного зв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічної готовності до материнства.
Щоб отримати достовірні дані, ми застосували у якості вторинної статистичної математичної обробки лінійну кореляцію Пірсона - безрозмірний індекс в інтервалі від -1,0 до 1,0 включно, який відображає міру лінійної залежності між двома безліччю даних.
Критерій Пірсона розраховується за наступною формулою:
де x та y — вибіркові середні значення.
Підсумкові данні були занесенні в таблицю3.1. Проведений надалі кореляційний аналіз Пірсона показав значимі кореляції між високим рівнем післяродової депресії та низьким рівнем психологічної готовності до материнства, між високим рівнем післяродової депресії та середнім рівнем психологічної готовності до материнства. Кореляції значимі при **р=0,001.
Таблиця 3.1: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ. **р=0,01
|
|
Низький рівень ПД |
Середній рівень ПД |
Високий рівень ПД |
||
|
Середній рівень ПГМ |
Низький рівень ПГМ |
Середній рівень ПГМ |
Низький рівень ПГМ |
Середній рівень ПГМ |
|
|
Кількість осіб |
12 |
6 |
2 |
3 |
24 |
|
Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ |
- 0,058 |
-0,5 |
-0,258 |
1** |
-0,884** |
Отримані дані можна пояснити тим, що находячись в депресії, тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище. Доглядати та виховувати дітей – дуже тяжка і виснажлива робота. Тому вона майже не по силам людині яка відчуває на собі всі симптоми депресії, а саме відсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень.
За умов маленької вибірки отримані данні можуть бути не достовірними, тому ми вирішили перерозпреділити жінок на групи за рівнем ПД, з ціллю розширити кількість жінок в групах з високим та низьким рівнем ПД. До групи з низьким рівнем ПД увійшли жінки з результатами в діапазоні між 1 та 6, всього 14 жінок. Група з середнім рівнем ПД складалась з результатів у діапазоні 7-9, всього 10 жінок. Група з високим рівнем ПД складалась з 22 жінок з результатами у діапазоні 10-23.
Проводячи кореляційний аналіз ми отримали наступні данні які приведені у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ (зі зміненими даними). **р=0,001
|
|
Низький рівень ПД |
Середній рівень ПД |
Високий рівень ПД |
|||
|
Низький рівень ПГМ |
Середній рівень ПГМ |
Низький рівень ПГМ |
Середній рівень ПГМ |
Низький рівень ПГМ |
Середній рівень ПГМ |
|
|
Кількість осіб |
3 |
11 |
2 |
8 |
9 |
13 |
|
Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ |
|
0,309 |
1** |
0,09 |
-0,153 |
-0,412 |
При повторному проведенні дослідження кореляційний аналіз Пірсона показав значимі кореляції між середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ. Кореляція значима при **р=0,001.
Отримані дані можна пояснити так, що навіть з середнім рівнем післяродової депресії жінці важко самої доглядати за дитиною, прагнути прискорити розвиток своєї дитини.
3.4 Висновки та рекомендації
Підсумовуючи отримані результати дослідження, маємо зробити висновок, що дійсно жінки з післяродовою депресією мають низький рівень психологічної готовності. Це пов’язано з тим, що коли відчуваєш на собі симптоми депресії (наприклад такі як відсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень) тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище.
Отже з огляду на вищесказане, можна стверджувати, що гіпотеза, яку ми ставили на початку, підтвердилася, а саме жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності до материнства.
Крім того, в ході дослідження було виявлено цікавий факт: з усієї вибірки, а саме 46 жінок віком 21-34, було виявленно жодної жінки з високим рівнем ПГД. Це можна пояснити тим що в наш час ми маємо змінені сімейні стереотипи та цінності, спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та абортів у жінок які ще не мають дітей.
Подальший розвиток у цьому напрямку ми бачимо у більш усесторонньому вивченні проблеми материнства, психологічної готовності до материнства, факторів які впливають на готовність до материнства. Оскільки данна проблема має велике практичне значення та є міждисциплінарною, бо полягає у сферах сімейної психології, психології особистості, вікової психології та ін..
Отже, при дослідженні впливу післяродової депресії на психологічну готовність до материнства було використано: методика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії». Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки є валідними та надійними для обраного дослідження та вимірюють саме необхідні характеристики.
Серед респондентів було виділено три окремі групи залежно від рівня ПД: з високим рівнем, середнім та низьким. Далі ми вивчали рівень ПГМ. Кожна окрема група була поділена ще на підгрупи залежно від рівня ПГМ. Всього ми отримали 5 груп.
Наступним етапом дослідження було проведення кореляційного аналізу за критерієм Пірсона. Ми підтвердили гіпотезу, але за умов того що група яка нас цікавила (високий рівень ПД та низький рівень ПГМ) складалась всього з двох жінок, ми вирішили жінок поділити на групи за іншими числовими показниками. І отримали значиму кореляцію в групі з середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ.
