Таблиця 2.4.1.
Особливості комунікативної сфери груп досліджуваних (за даними методики FPI), %.
|
№ п/п |
Шкали |
Жінки, що зазнали сексуального насильства |
Жінки, що не зазнали сексуального насильства |
φ |
Р |
|
1. |
Невротичність |
39,8 |
0 |
3,003 |
0,001 |
|
2. |
Спонтанна агресивність |
13,2 |
2,1 |
0,997 |
- |
|
3. |
Депресивність |
68,5 |
1,4 |
3,764 |
0,001 |
|
4. |
Роздратованість |
0 |
0 |
0 |
- |
|
5. |
Товаристкість |
35,5 |
68,5 |
1,481 |
- |
|
6. |
Врівноваженість |
0 |
83,4 |
5,064 |
0,001 |
|
7. |
Реактивна агресивність |
15,3 |
23,8 |
0,473 |
- |
|
8. |
Сором’язливість |
98,6 |
0 |
2,904 |
0,001 |
|
9. |
Відвертість |
20,9 |
56,3 |
1,643 |
0,05 |
|
10. |
Екстраверсія |
9,6 |
40,1 |
1,674 |
0,05 |
|
11. |
Інтроверсія |
13,3 |
2,4 |
0,959 |
- |
|
12. |
Емоційна лабільність |
45,5 |
0 |
1,481 |
- |
|
13. |
Маскулінність |
0 |
14,2 |
1,701 |
0,05 |
|
14. |
Фімільність |
45,6 |
32,6 |
0,589 |
- |
|
15. |
Невротичність |
39,8 |
0 |
3,003 |
0,001 |
|
16. |
Спонтанна агресивність |
13,2 |
2,1 |
0,997 |
- |
|
17. |
Депресивність |
68,5 |
1,4 |
3,764 |
0,001 |
|
18. |
Роздратованість |
0 |
0 |
0 |
- |
|
19. |
Товаристкість |
35,5 |
68,5 |
1,481 |
- |
Високі оцінки за шкалою сором’язливість віддзеркалюють схильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, які виражаються в пасивно-захисному характері. Високі показники за шкалою емоційна лабільність свідчать про нестійкість емоційного стану, труднощі в оцінці значущості зовнішніх стимулів, вибуховість агресивних реакцій, наявність сильних негативних емоцій, роздратованість, недостатність саморегуляції.
Результати дослідження за методикою FPI дають змогу стверджувати, що жінкам, які не зазнали сексуальне насильство притаманні наступні психологічні характеристики: комунікабельність, бажання будувати довірчі, відкриті стосунки з іншими при високому рівні самокритичності, стійкість до стресів, оптимістичність, активність, впевненість у собі.
Аналіз таблиці 3.4.1. показав, що статистично достовірна різниця спостерігається за шкалами: з Р=0,001 – невротичність, депресивність, сором’язливість врівноваженість; з Р=0,05 – маскулінність, відвертість, екстраверсія.
Оскільки різниці за шкалами фімільність та маскулінність між жінками, що зазнали сексуальне насильство і жінками що не зазнали сексуальне насилля не значна то можна стверджувати, що зазначений показник не залежить від впливу психотравмуючої травми.
Отже, на основі результатів дослідження за методикою FPI можна стверджувати, що жінкам, які зазнали сексуальне насильство притаманні: тривожність; скованість та невпевненість внаслідок чого є труднощі в соціальних контактах; заторможеність; порушення концентрації уваги; нав'язливі спогади; порушення сну; прагнення уникати ситуацій, що яким-небудь чином нагадують травматичну подію. Зазначені характеристики є ознаками наявності у цих жінок ПТСР.
2.5 Особистісні прояви жінок
Дані, отримані за тестом «Неіснуюча тварина» (див.табл.2.5.1.), свідчать, що у жінок, що зазнали сексуального насильства спостерігаються високі показники за такими якостями як: вербальна агресія (94,9%); невпевненість у собі (86,2%); низька самооцінка (85,7%); незадоволеність собою(85,7%); подавленість (71,4%); страх (71,4%), а низькі показники: конформність до суджень і установок (28,6%). У жінок, що не зазнали сексуального насилля спостерігаються високі показники за наступними якостями: конформність до суджень і установок (71,4%), а низькі показники: подавленість (25,6%); вербальна агресія (14,2%); незадоволеність собою (14,2%).
Таблиця 2.5.1.
Особистісні прояви жінок (за даними методики «Неіснуюча тварина»), %
|
№ п/п |
Показники якостей |
Жінки, що зазнали сексуального насильства |
Жінки, що не зазнали сексуального насильства |
φ |
Р |
|
1. |
Низька самооцінка |
85,7 |
42,8 |
2,068 |
0,05 |
|
2. |
Невпевненість у собі |
86,2 |
57,1 |
1,467 |
- |
|
3. |
Вербальна агресія |
94,9 |
14,2 |
4,160 |
0,001 |
|
4. |
Незадоволеність собою |
85,7 |
14,2 |
3,505 |
0,001 |
|
5. |
Подавленість |
71,4 |
25,6 |
2,094 |
0,05 |
|
6. |
Конформність до суджень і установок |
28,6 |
71,4 |
0,884 |
- |
|
7. |
Страх |
71,4 |
35,4 |
1,626 |
0,05 |
Аналіз таблиці 2.5.1. показав, що статистично достовірна різниця є за такими показниками: Р=0,05 – страх, подавленість, низька самооцінка; Р=0,001 - вербальна агресія, незадоволеність собою. Порівнюючи жінок, що зазнали сексуального насильства та таких, що не зазнали сексуального насильства з’ясувалися статистично достовірні результати (Р=0.001) за показниками вербальна агресія, незадоволеність собою, травматичний невроз, агресія направлена на себе, сексуальні проблеми, стан депресії, настороженість. Зазначені якості вищі у жертв сексуального насильства.
Наявність у жінок, що працюють на Лінійному управлінні ПЗ УМВСУ на залізничному транспорті, таких якостей, як конформність до суджень і установок, потреба відчувати себе захищеною, чутливість можна пояснити особливостями умов праці.
На основі аналізу методів дослідження можна зробити висновок, що після сексуального насильства більшість жінок відчуває небезпеку в деяких ситуаціях, які до того вважали безпечними. У жінок, що піддалися зґвалтуванню подальший страх у великій мірі залежить від типу ситуації, в якій трапився напад. З меншою вірогідністю змінюється сприйняття небезпеки, якщо злочин відбувся в місці, яке і раніше оцінювалося як небезпечне. Якщо напад трапився там, де жінка раніше відчувала себе в безпеці, реакція буде значно інтенсивнішою.
Причина такої реакції в тому, що людина не може з достатньою легкістю ідентифікувати місце або ситуацію як надійну (безпечну) або небезпечну, вона не в змозі уникнути відчуття ризику опинитися в небезпеці в майбутньому. Результат цього — постійний страх. Але якщо жертва піддалася нападу в тій ситуації, яку вона і раніше вважала ненадійною, у такому разі вона може продовжувати довіряти своїм думкам і оцінкам щодо небезпеки.
На жінок також вплинуло, те що деякі з них (2 особи) були згвалтовані особою яку вони знали і кому довіряли. У них змінилося сприйняття небезпеки: вони вважають, що не здатні відрізнити насильника від чоловіка, якому можна довіряти, а "грайлива поведінка" від реальної загрози насильства. Відчуття, яке виникло після зґвалтування утрудняє модуляцію ступеня близькості з іншими. Відносини "поляризуються", і до нових знайомств. Жінки відносяться або з необгрунтованою і перебільшеною підозрою, або з такою ж необгрунтованою і перебільшеною надією на дозвіл своїх проблем.
2.6 Рекомендації щодо реабілітації жінок, які зазнали сексуального насилля
З жінками, що зазнали сексуального насилля можна використовувати: клієнтцентровану (роджерівську) психотерапію, логотерапію, когнітивну психотерапію, поведінкову терапію, психодинамічну психотерапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, нейро-лінгвістічне програмування (НЛП).
Американські психіатр Л. Еверстин запропонував загальну модель психологічної допомоги у травматичній ситуації. Особа, що пережила травму дбайливо виводиться з початкового шокового стану, подальшого заперечення і підводиться до ухвалення реальності свого травматичного досвіду. У цей період особа стикається з депресивними відчуттями, гнівом та іншими афектами, що дозволяє ЖСН осмислити пережиту травму і встановити «оптимальну дистанцію» по відношенню до травматичного досвіду. Робота психолога багато в чому будується на сприянні жертві у відтворенні порушеної системи переконань, в пошуку нових принципів побудови життя і інтеграції травматичного досвіду в цілісну життєву історію.
Дж. Кинзі спробував виявити універсальні компоненти психотерапії при роботі з жінками, які зазнали сексуального насильства. Він сформулював три базові принципи терапевтичного втручання: адекватне використовування медичної моделі, облік невербальних компонентів комунікації, що особливо стосуються афекту і стресу, і сензитивність до суб'єктивних життєвих цінностей жертви. Метою психологічної допомоги на всіх етапах є:
• надання потерпілому можливості виразити свої реакції на травму і оцінити їх характер і ступінь вираженості;
• надання необхідної інформації, заповнення "інформаційного вакууму";
• підтримання і вселення впевненості в собі;
• спонукання до найшвидшого повернення у нормальну діяльність.
На початку допомога надається у вигляді індивідуальної консультації, а вже потім можна переходити до групової роботи. Особи, що пережили травму і сильні стресові дії, знаходяться в постійній напрузі і не можуть розслабитися. Іноді надмірна напруга людини не дозволяє використовувати в роботі з ним психотерапевтичні методи, а тим більше включати його в групову роботу. У зв'язку з цим найважливіше місце в наданні допомоги ЖСН займають методи релаксації (див. Додаток А.). Вони направлені на створення умов для напрацювання навиків довільної саморегуляції людиною фізіологічних і психічних функцій.
Нервово-м'язова релаксація складається з серії простих вправ, кожне з яких полягає в чергуванні сильної напруги і швидкого розслаблення відповідної групи м'язів. В результаті цих вправ виникає ефект зняття напруги в кожній задіяній групі м'язів, що супроводиться виникненням тепла і тяжкості.
Нервово-м'язова релаксація володіє добрим терапевтичним ефектом при порушеннях сну, гіпертонії, неврозах, головному болі, виникаючих в результаті стресових дій. Оволодіння методами нервово-м'язової релаксації підвищує можливість людини до саморегуляції психічних станів, сприяє формуванню внутрішніх засобів контролю і управління протіканням психічних функцій.
Також у роботі з ЖСН використовують поведінкові і когнітивні методи допомоги. В роботі з людьми, що пережили травматичні дії, одним з найпростіших і ефективних методів є «систематична десенсибілізація». Метод «систематичної десенсибілізації» полягає в тому, що у людини в стані глибокої релаксації викликаються уявлення про ситуації, що приводять до виникнення страху. В уяві створюються різні ситуації, від найлегших до важких, самих лякаючих. Потім за допомогою поглиблення релаксації у клієнта знімається тривога. Процедура закінчується, коли найсильніший стимул перестає викликати страх у клієнта. В процедурі систематичної десенсибілізації виділяються три етапи: оволодіння методикою м'язової релаксації, складання ієрархії ситуацій, що викликають страх, і власне десенсибілізація (з'єднання уявлень про ситуації, що викликають страх, з релаксацією).
ЖСН прагнуть забути її обставини, видалити із змісту свідомості деяку частину власного життєвого досвіду. Проте на «забутому, несвідомому рівні» пам'ять продовжує своє існування у формі психосоматичної патології, кошмарів, труднощів у встановленні тривалих партнерських відносин і т.д. Як не парадоксально, цим людям необхідне абсолютно зворотне: треба, щоб вони всі пригадали і навіть більш, ніж просто пригадали, — найінтенсивнішим чином проживали в собі емоційно, візуально і кінеститично весь об'єм свого травматичного досвіду.
В роботі з жінками, які зазнали сексуальне насилля можна використовувати наступні методи: «Ослаблення травматичного досвіду», «Візуально-кинеститична дисоціація» (ВКД), «Метод десенсибілізації і переробки рухами очей» (ДПДГ) (див. Додаток Б).
Також важливо щоб особа, що зазнала сексуального насилля самостійно приділяла увагу своїй реабілітації.
Рекомендації, які бажано виконувати особам з ПТСР для підвищення ефективності процесу відновлення:
1. Регулярні зустрічі з особистим терапевтом або групою підтримки.
2. Оволодіння методами управління напругою: релаксацією, самогіпнозом, AT.
3. Уникати проглядання програм, кінофільмів, відеофільмів з насильством і вбивствами.
4. При порушеннях сну, навчатися методам, сприяючим досягненню повноцінного відпочинку під час сну.
5. Харчування повинне бути правильне, збалансоване по складу вітамінів, мікроелементів і клітковини.
6. Необхідно регулярно займатися активними фізичними вправами.
7. Уникати вживання алкоголю.
8. Необхідно постійно розширювати дружне середовище.
9.Старанно виконувати всі завдання ,що ставить психотерапевт.
10. Звертатися за допомогою, коли це необхідно.
Крім цього необхідно спільно з терапевтом розробити план дій на той випадок, якщо ознаки ПТСР знову з'являться. План повинен бути підготовлений у письмовій формі і обов'язково включати опис появи певних симптомів і необхідних заходів, при їх появі. Необхідно домовитися з терапевтом про можливості негайної зустрічі з ним при необхідності.
Досить дієвим методом в роботі з ЖСН є аутогенне тренування.
Аутогенне тренування (AT) - активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, що підвищує можливості саморегуляції початково мимовільних функцій організму.
Основні прояви ПТСР у ЖСН, які можуть піддаватися корекції за допомогою AT:
• Розлади сну, як клінічний прояв ПТСР, зокрема: порушення засипання, поверхневий сон, раннє пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, нічні кошмари. В цьому випадку використовування прийомів AT з метою швидкого відпочинку і відновлення сил, а також регуляції сну дозволить підвищити працездатність і поліпшити структуру сну.
