Агресивність підлітків

Таблиця 2

Звітна таблиця по отриманим результатам по методикам і шкалам

№	П.І.	Результат	Рівень самооцінки
1	Федоренко Игорь	-0,52	Неадекватно занижений
2	Медар Максим	0,34	Середній адекватний
3	Кинчарук Игорь	-0,58	Неадекватно занижений
4	Карлик Антон	-0,44	Занищений адекватний
5	Малохан Женя	0,81	Завищений адекватний
6	Притуляк Рома	-0,785	Неадекватно занижений
7	Крамаренко Андрей	0,33	Середній адекватний
8	Литун Дима	0,28	Середній адекватний
9	Холошин Андрей	0,55	Завищений адекватний
10	Попенко Алексей	0,28	Середній адекватний
11	Третьяков Дмитрий	0,22	Середній адекватний
12	Коваль Дмитрий	0,38	Середній адекватний
13	Пантелус Коля	-0,34	Завищений адекватний
14	Томашевич Валера	0,545	Завищений адекватний
15	Богослова Наташа	0,78	Завищений адекватний
16	Голубенко Ира	0,61	Завищений адекватний
17	Скопецкая Маша	0,32	Середній адекватний
18	Медведева Настя	0,44	Завищений адекватний
19	Ульянич Виолетта	0,72	Завищений адекватний
20	Сепетова Анна	0,57	Завищений адекватний
21	Новикова Яна	0,26	Середній адекватний
22	Борисенко Валентина	0,18	Середній адекватний
23	Ступка Лиза	0,78	Завищений адекватний
24	Дудко Елена	0,43	Завищений адекватний
25	Кость Елена	0,37	Середній адекватний
26	Толстая Евгения	0,61	высокий адекватный
27	Адаменко Дарья	0,27	Середній адекватний
28	Мягких Валерия	0,05	Середній адекватний
29	Коба Людмила	0,49	Середній адекватний

2.2 Обговорення результатів

Провівши збір інформації та проведення дослідження отримані результати підлягли інтерпретації.

Головна ціль курсової роботи була поставлена як з’ясування наявності кореляційного зв’язку між рівнем агресії та рівнем самооцінки у підлітків старшої вікової групи. Тож, дивлячись на результати аналізу ми бачимо, що існує достовірний прямий зв’язок між почуттям вини та рівнем самооцінки (k=0.422; p=0.022). Іншими словами чим вище самооцінка – тим більш виражене почуття вини. На сам перед треба наголосити, що самооцінка – це співставлення своєї особистості з ідеалом. Тобто людина, у якої середній або високий рівень самооцінки вважає, що її особистісні якості не дуже розходяться с якостями ідеального «Я». Наявність кореляційного зв’язку самооцінки та почуття вини показує, що така людина вимоглива до себе і навіть невеликі провини сприймає близько до серця. Ці відчуття і призводять до почуття вини. І навпаки, людина, в якої низький рівень самооцінки, яка відноситься до себе дуже критично і визначає свою особистість як негативну, погану, далеку від ідеалу має можливість списати провину на свої недоліки. Таку залежність ми виявили вже у підлітковому віці, коли самооцінка лише формується і ще не остаточно сформувався стиль діяльності. Але якщо така тенденція буде продовжуватись у майбутньому з такої дитини може вирости дорослий, який не несе повної відповідальності за свої вчинки. Також від ставлення до себе та своїх провин залежить мотиваційна сфера людини, адже занижений рівень дорікань призводить до бажання уникати відповідальності та прийняття важливих рішень. Згідно з отриманих результатів також можна зробити висновок, що людина, у якої висока самооцінка, а почуття вини не дає їй спокою, буде підвищувати вимоги до себе і постійно розвиватись. Треба наголосити, що по відношенню до підлітків не можна використовувати маніпулювання на почутті провини, адже в цьому віці психіка дитини є дуже гнучкою та нестабільною і постійні дорікання можуть призвести до психологічних травм, які згодом можуть заважати продуктивній діяльності людини, її особистісному росту та прагнення до розвитку та гармонії.

Слід зауважити, що в результаті аналізу кореляційних зв’язків не було знайдено достовірного взаємозв’язку між рівнем загальної та мотиваційної агресивності та рівнем самооцінки. Це свідчить про те, що прояви агресії можуть проявлятись у підлітків як з високим, так і з низьким рівнем самооцінки. Також можна сказати що девіантна або делінквентна поведінка також не залежить від оцінювання реального «Я». На це слід звернути увагу педагогам та шкільним психологам. Також це свідчить про те, що самооцінка не є фактором прояву агресії.

Також проводився кореляційний аналіз форм агресії. Достовірний позитивний зв'язок був виявлений фізичною агресією та вербальною (k=0,425; p=0,022) між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0), між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0). В цьому випадку слід проаналізувати загальний рівень виховання. Звісно людина, яка дозволяє собі проявляти негативні емоції за допомогою фізичної сили не буде стримувати себе в лайці. І навпаки, найчастіше бійки починаються з словесних образ. Можна також відмітити, що рівень фізичної агресії в хлопців все ж вищий в середньому, ніж у дівчат, але, нажаль рівень вербальної агресії високий у представників обох статей.

Цікаво, що з'ясувався кореляційний зв'язок між непрямою агресією та образою (k=0,423; p=0.022). Тобто в основі проявів непрямої агресії - дій, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.) – лежить образа на когось чи в загалом на життя. Одним із компонентів образи є заздрість – людина несвідомо ображається на інших (красивіших, розумніших, багатших, тих, кого більше кохають, краще сприймають, більш популярних). Людина, а в нашому випадку підліток (ще більш уразливий, ніж доросла людина) відчуваючи і розуміючи різницю і не маючи можливості (або бажання) йти на відверту конфронтацію, єдиною можливістю нанести шкоду бачить у висловлюванні агресії в плітках, злих жартах, наклепах. Або взагалі в спрямованих на сторонні предмети вибухах агресії.

Також був виявлений зв'язок між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001). Ця тенденція є цілком закономірною. Адже найчастіше роздратування супроводжується криком та лайкою. У підлітковому віці це найбільш помітно, бо дитина ще не навчилась контролювати свої емоції і схильна висловлювати їх у такий, деструктивний спосіб. Таку ж закономірність можна прослідити в зв'язку між схильністю до роздратування та загальним рівнем мотиваційної агресії. Під час аналізу ми виявили його як достовірний та прямий (k=0,698; p=0). Це пояснюється тим, що мотиваційна агресія є основою і серцевиною агресивної поведінки, коли агресивні прояви – лише інструмент, за допомогою якого агресивні наміри взаємодіють з оточуючим середовищем. А роздратування у підлітків є звичною формою висловлювання невдоволення.

Цікавим є зв'язок, який був нами виявлений. Це кореляція між образою та почуттям провини (k=0,367; p=0.05). Якщо розкласти на компоненти образа – це злість, змішана з почуттям того, що людина не отримала бажаного. З цього випливає, що коли підліток не отримує те, чого хоче, він несвідомо може винуватити себе. Мається на увазі, що в нашому розумінні людина отримує щось тому що заслужила. Тобто, не маючи бажаного і аналізуючи причини, які до цього призвели, ми схильні вважати, що це сталося бо ми не відповідаємо критеріям, за якими це «щось» дають.

Також проявився зв'язок між образою та ворожістю (k=0,824; p=0). В цьому випадку можна зробити висновок що ворожість до навколишнього світу також базується образі на цей ж навколишнє. Підліток, постійно відчуваючи образу, накопичує її в собі і у нього формується стійке враження, що все навкруги несправедливе до нього і може причинити зло. Звісно, керуючись такою логікою кращим захистом буде вороже ставлення до потенційної загрози.

Ще один зв'язок, виявлений в ході аналізування даних стосується кореляції між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0). Якщо виділити один із компонентів підозрілості – страх, можна пояснити виявлений зв'язок. Якщо дитина боїться, то закономірним захисним механізмом буде ворожість – відштовхнути від себе джерело небезпеки.

Дуже цікавим є взаємозв'язок між вербальною агресією та почуттям провини. Він є достовірним і зворотнім (k= - 0,391; p=0.036). Тобто чим більше людина схильна лаятись та кричати – тим менше почуття провини. Можливо, це пояснюється тим, що для підлітка, який звик до такого прояву агресії вживання не нормативної лексики та крики є нормою. Звісно таку форму поведінки дитина засвоює під час спостереження за оточуючими. І якщо в його найближчому соціумі вербальна агресія сприймається як щось нормальне і звичне, цілком зрозуміло що почуттю провини немає де сформуватись, так як відсутні необхідні для цього умови наприклад, розуміння що така поведінка не є прийнятною і схвалюваною.

Зв'язок між вербальною агресією та загальним рівнем мотиваційної агресивності також підтвердився в процесі аналізування результатів (k=0,872; p=0). Також і зв'язок між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0). Вербальна агресія, як загальна тенденція в підлітковому віці, особливо в наш час, звісно є компонентом загальної і мотиваційної агресивності. Також це можна пояснити відносно лояльним відношенням суспільства до таких дій, як відносно безпечних.

Ще один зв'язок, виявлений нами – кореляція між почуттям провини та ворожістю (k=0,375; p=0.045). Одним з пояснень цього взаємозв’язку може бути такий. Людина, яка відчуває провину є досить уразливою. Відчуваючи це, людина хоче захистити себе від докорів оточуючих. Найлегшим способом відгородитись від цього – вороже ставлення до соціуму.

Звісно, ми отримали сильний та достовірний зв'язок Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0). При вірогідності випадкового зв’язку р=0 повністю доводиться те, що загальна агресивність та мотиваційна є взаємозалежними і нерозривними в своєму існуванні, так як існують як доповнення один одного.

Не можна не сказати про те, загальний рівень агресивності досить великий у 35% досліджуваних було виявлено завищений рівень. Рівень мотиваційної агресії завищений у 31% учнів, а загальний рівень ворожості – у 72% дітей – тобто більшості. Такі показники є цілком очікуваними серед обраної вибірки, але досить печальними. Тож наше дослідження доводить, що у підлітковому віці є характерними різні прояви агресії. Порівняльна характеристика показників хлопців та дівчат має такий вигляд:

Дівчата

1. Загальна агресивність – 28%

2. Мотиваційна агресивність – 28%

3. Ворожість – 78%

Хлопці

1. Загальна агресивність – 40%

2. Мотиваційна агресивність – 33%

3. Ворожість – 66%

Тобто в цілому хлопці більше схильні до агресивності. Ворожість, яку багато вчених виділяє як окреме явище більш виражене у дівчат.

Щодо рівня самооцінки середні дані такі:

Дівчата

1. Завищений адекватний – 53%

2. Середній адекватний – 47%

Хлопці

1. Завищений адекватний – 15%

2. Середній адекватний – 50%

3. Занижений адекватний – 35%

Тобто в середньому дівчата оцінюють себе позитивно, а серед хлопців-підлітків досить часто зустрічається занижений рівень оцінки себе. Можливо це пов’язано з більш раннім розвитком дівчат.

Висновки емпіричного дослідження

Провівши емпіричне дослідження, що базувалось на вивченому теоретичному матеріалі, провівши обробку результатів та їх аналіз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовірних зв’язків метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’яків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона, ми дійшли висновків, що такий компонент особистості підлітка як самооцінка не знаходиться в кореляційному зв’язку з загальним рівнем агресивності, мотиваційною агресивністю та ворожістю. Але існує достовірний прямий кореляційний зв'язок між самооцінкою та почуттям провини (k=0.422; p=0.022). Також з'ясувалось, що рівень самооцінки не є фактором спричинення проявів агресії. Провівши такий аналіз серед форм агресивної поведінки ми дійшли висновку що такі зв’язки є закономірними та надійними. А саме такі зв’язки:

1. Між рівнем фізичної та вербальної агресії (k=0,425; p=0,022)

2. Між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0)

3. Між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0)

4. Між рівнем непрямої агресії та образою (k=0,423; p=0.022)

5. Між рівнем непрямої агресії та загальною агресивністю (k=0,521; p=0.004)

6. Між рівнем непрямої агресії та ворожістю (k=0,417; p=0.024)

7. Між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001)

8. Між схильністю до роздратування та мотиваційною агресивністю (k=0,698; p=0)

9. Між образою та почуттям вини (k=0,367; p=0.05)

10. Між образою та ворожістю (k=0,824; p=0)

11. Між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0)

12. Зворотній зв’язок між вербальною агресією та почуттям вини (k= - 0,391; p=0.036)

13. Між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0)

14. Між вербальною агресією та мотиваційною агресією (k=0,872; p=0)

15. Між почуттям вини та ворожістю (k=0,375; p=0.045)

16. Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0)

Загальні висновки

Провівши комплексне дослідження обраної проблематики та згідно з поставленими задачами ми дійшли до наступних висновків:

1. Агресія – це комплексне поняття, яке включає в себе акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

2. В основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

3. Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей.

4. Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги. Самооцінка свого місця в соціумі у підлітковому віці грає якщо не вирішальну, то одну з головних ролей у формуванні особистості, визначаючи в значній мірі соціальну адаптацію й дезадаптацію особистості, будучи регулятором поведінки й діяльності.

Страницы: 1, 2, 3, 4

В соцсетях