Фрустрація, будучи нездоланною, розрушає доречну діяльність і приводить до підміни її адекватними ситуаціями "замінниками":
· агресією. Вона може виражатися в словесній формі чи фізичній. Вона також може спонукати до відчайдушної сміливості;
· фіксацією – повторенням неефективних способів поведінки (по типу повторного "наступання на граблі");
· відмовою – свідомим чи вимушеним переходом до інших форм реагування на ситуацію – втечею у власні переживання, самокопання; стимуляцією, спасінням втечею, переходом до загальмованої чи істеричної поведінки, фантазіям та мріям, зрадництву, а іноді і втечі з життя (суїцид);
· активація механізмів психологічного захисту – спроби зняття чи зниження нестерпних для свідомості психологічних навантажень: раціоналізація – підбір пояснення свого невисокого стану чи поведінки; проекція – приписування іншим людям тих же недоліків в стані та поведінці, які й має сама людина; витіснення – забування, "викидання" з думок та пам’яті подій неприємного характеру, які виводять людину з норми; компенсації – прагнення отримати задоволення в чомусь іншому, побічному по відношенню до невдалих ситуацій та дій.
2. Діяльність оператора в особливих умовах
Діяльність оператора зазвичай протікає в умовах, які пред’являють до нього завищені вимоги. Такі вимоги називаються особливими (ускладненими, унікальними). До ряду таких умов відносяться: наявність фактору ризику, висока психологічна "ціна" діяльності, ускладнені функції оператора, розширення діапазону швидкостей процесів, якими управляють, збільшення темпу діяльності, монотонність роботи в умовах очікування сигналу до дії, співставлення різних за ціллю дій в одній діяльності, переробка великих об’ємів та потоків інформації (перенавантаження інформацією), дифіцит часу на виконання необхідних дій, складна динаміка зміни функціональних станів, виникнення аварійних ситуацій, недостатність інформації (сенсорний голод), обмеження рухової активності (професійна гіпокінезія) та ін.
Особливі умови пред’являють завищені вимоги до оператора, часто являються причиною помилок та зривів в його роботі, несприятливо впливають на працездітністю та стан здоров’я. особливі умови завжди пов’язані з впливом екстремальних факторів чи виникненням ектренних ситуацій,. В залежності від ступеню частоти чи періодичності їх виникнення виділяють:
· Власне особливі умови діяльності, які справедливі для тих ситуацій, коли діяльність пов’язана з епізодичною дією екстремальних факторів;
· Екстремальні умови діяльності (як крайня форма особливих умов), пов’язані з постійною дією екстремальних факторів.
Наприклад, діяльність космонавта чи льотчика в польоті завжди здійснюється в екстремальних умовах; тобто постійно мають місце екстремальні фактори: невагомість, перенавантаження, сенсорна ізоляція, потенційна загроза та ін. а той же час робота машиніста локомотиву, водія автотранспорту, оператора енергосистеми здійснюється в особливих умовах, пов’язаних з певною вірогідністю аварійних ситуацій, з можливою різкою зміною функціональних станів від монотонії та оперативного спокою до стресових станів [3, 183].
Особливі та екстремальні ситуації можуть носити різний характер, але робота в них характеризується певними закономірностями. Розглянемо деякі з них.
1. Напруженість роботи оперетора в таких умовах може бути емоційною, викликаною діяльністю емоційних факторів, та операційною (діловою), яка являються результатом великої складності роботи, яка виконується.
2. Особливі та екстремальні умови викликають коливання працездатності оператора чи її явне зниження, особливо при сильній емоційній напруженості.При цьому збільшується кількість помилок, порушується послідовність операції, сповільнюється темп реакції і т.п. в особливо важких випадках відбувається розпад трудових навичок. Зниження працездітності найбільш часто проявляється у молодих операторів.
3. Зниження працездатності та ефективності діяльності сутєво залежить від індивідуальних властивостей операторів, та перш за все властивостей їх нервової системи. Так, люди з сильною, врівноваженою нервовою системою більш витривалі до екстремальної напруги, ніж особистості, які володіють слабкою чи неврівноваженою нервовою системою. "Слабкі" більш піддаються впливу надсильних дій. Важлива і рухливість нервових процесів, швидкість та легкість зміни збудження та гальмування. Люди з малою рухливістю нервових процесів важче переключаються з одного режиму діяльності на інший.
4. Емоційна стійкість та працездітність операторів суттєво підвищується, якщо один заздалегідь детально вивчив особливості майбутньої діяльності, об’єкти управління, можливу обстановку та наслідки направлених дій.
5. Суттєвий вплив не працездатність оператора в особлтивих та екстремальних умовах має попереднє тренування, як спеціальне, так і психологічне. Це пояснюється тим, що ступінь неочікуваності ситуацій значно знижується, якщо ці ситуації попередньо були розглянені на тренуваннях. Іншими словами, до екстемальних ситуацій, в певній мірі, можна звикнути або підготуватись, про це, зокрема, свідчить досвід проведення ділових (оперативних) ігор при підготовці операторів енергоблоків.
6. Велике значення має формування моральних, вольових та інших характерологічних якостей особистості, закрема ступінь розвитку почуття відповідальності. Також велика роль оперативної установки, яка в екстремальних умовах виступає як механізм виборчої компенсації, засобами якого організується цілісна поведінка діяльності людини.
7. Особливі та екстремальні умови характеризуються нелінійною та немонотонною залежністю змін продуктивності діяльності від інтенсивності та тривалості екстремальних впливів.
8. Особливі та екстремальні умови характеризуються, як правило, впливом на оператора не одного, а декількох факторів одночасно (комбіновані фактори). Їх загальний ефект визначається характером взаємодії окремих компонентів. Він може носити адитивний, синергічний чи онтогонічний характер. При цьому загальний ефект буде відповідно рівний, більше чи менше суми ефектів окремих факторів. Антагонізм факторів (наприклад, невагомість + фізичні навантаження) дозволяє понизити екстремальний характер одного з них; синергізм факторів (наприклад, вібрація + холод) важливо враховувати у тому випадку, коли кожен з них окремо не має суттєвого впливу на людину, але в поєднанні вони можуть стати екстремальним фактором.
9. В багатьох випадках особливі та екстремальні умови діяльності людини такі, що їх принципово неможливо виключити чи змінити. Це виключає можливість активного впливу на них та створення для оператора функціонального комфорту. Велике значення в цьому випадку має професійний відбір, хороша професійна підготовка та спеціальне психологічне тренування операторів.
Такими є загальні особливості та закономірності діяльності оператора в особливих та екстремальних умовах. Також, кожен фактор, який викликає виникнення таких умов, має свої специфічні особливості.
3. Психологічний вплив аварійної ситуації на людину в польоті
Аналіз дій льотчика в аварійних ситуаціях проводиться з ціллю виявлення психологічних механізмів та рівнів регуляції його дій в найбільш складних умовах, які загрожують безпеці польота. Отримані в експерименті конкретні дані про про можливості людини, про структуру її дій можуть бути відправною точкою як для розробки методів тренувань, так і для побудови оптимальної інформаційної системи.
Аварійні ситуації, викликані відмовою техніки (прилади, системи управління, силова установка та ін.), дуже різноманітні і не лише з точки зору ступеню впливу на функціонування системи "льотчик – літак", іле й за своїм впливом на психіку людини, тобто за рівнем іеформативності тих сигналів, які надходять до льотчика з моменту виникнення відмови техніки.
Перш ніж приступити до розгляду дій льотчиків в різних аварійних ситуаціях, зупинимося на загальних рисах останніх.
Аварійна ситуація – це комплексний раптовий вплив на людину, який викликає два рівня відповідних реакцій: 1) пристосувальницько-захисні реакції (типу орієнтовно-дослідницького рефлексу), 2) складні інтелектуальні дії, пов’язані з оцінкою обстановки, з формуванням стратегії поведінки і з забезпеченням процесу розподілу уваги між контролем за поточним станом об’єкта, яким управляють та за розробкою нової незапланованої схеми дій.
Аварійна ситуація в польоті потребує повної мобілізації всіх враджених та набутих захисних механізмів, а саме: активації орієнтовно-дослідницького рефлексу, емоційного збудження (як пристосувальницького акту в процесі оцінки ступеню небезпеки), актуалізації механізму передбачення, випередження події, що розвивається.
Як відмічалось вище, екстраполяція подій, чи випереджуюче відображення, активує емоції, що має велике значення для виживання організму. Забезпечення ефективного пристосування організму до умов, які раптово змінюються пов’язане перш за все з формуванням функцій передбачення, тобто "попереднє налаштування" організму до очікуваної події. В льотній аварійній ситуації попереднє налаштування організму виражається у виникненні орієнтовної реакції. Біологічна цінність цієї реакції заключається у підготовці організму до подальших змін середовища. При цьому підвищується м’язовий тонус, посилюється кровообіг, переналаштовуються аналізатори, так що подальші зміни обстановки не застають організм "зненацька" в біологічному смислі.
Вказані фізілолгічні реакції біологічно доречні та завжди будуть основним компонентом, що притаманний поведінцій людини у будь-якій аварійній ситуації. Не менш важливо для подальшого викладення установити специфічні якості впливу аварійної ситуації з психологічної точки зору. Аварійна ситуація, як впливаючий агент принципово відрізняється від негативних фізичних факторів (температура, прискорення, вібрація, передад тиску). Так, будь-який фізичний фактор характеризується силою, тривалістю та місцем впливу. В залежності від цих змінних складається відповідна реакція організму.
Аварійна ситуація за своєю природою – психогенний вплив та "адресується" вона головним чином до психіки людини. Це означає, що сила та тривалість впливу залежить від психічного стану людини, тобто аварійної ситуації за своїм змістом може буто однаковою, але її форми, відображення в свідомості індивідуума будуть найрізноманітніші. Наприклад, відображення в свідомості майбутнього дефіциту часу може викликати, а може і не викликати стресовий стан. В даному випадку є лише уявна модель майбутньої події, на які і слідує відповідна реакція (стан стресу).
Людини протиставляє вплив аварійної ситуації свою психічну готовність, яка визначає границі дії аварійної ситуації.
Психічна готовність складається з двох складових: 1) психофізіологічної стійкості, обумовленої станом організму, 2) психічної стійкості, обумовленої професійною підготовкою загальеим функціональним рівнем основних психічних якостей. Сюди входять псецифічна підготовка до дій в нестандартних умовах; здатність до оперативного мислення, до термінової актуалізації знань для прийняття рішень; наявність підвищеної мотивації та установки на сприятливий фінал; почуття обов’язку [1,115].
Безумовно, психічна готовність багато в чому залежить від об’єму та повноти інформації про те, що сталося, від наявності достатніх засобів та часу для ліквідації аварійної ситуації, від наявносі інформації про ефективність своїх дій, від вираженості порушень стереотипу дій.
При виборі експериментальних моделей та аналізі матеріалу виходили з характеристик інформаційного середовища, так як загальна концепція інженерної психології стверджує, що головним змістом дій людини в системах управління є його інформаційна взаємодія з управляємим об’єктом.
У зв’язку з цим необхідно розрізняти дві характеристики сигналів, які поступають в аварійній ситуації. Перша – приваблюючий ефект, який може бути високим, середнім та низьким. Високим приваблюючим ефектом володіють фізично сильні неінструментальні сигнали (кутовий оберт літака з прискоренням більш ніж 10 град/с2, вібрація літака, різкий звук) та звукові інструментальні сигнали (сирена, дзвінок, зумер, мова людини). Середній приваблюючий ефект властивий сигнальни лампам, світловим табло, які розташовані в центральному полі зору, деяким неінструментальним сигналам (несиметрична тяга, кутові прискорення від 5 до 10 град/с2, збільшення чи зменшення зусиль на ручці управління). При зосередженості уваги льотчика на задачі управління літаком, особливо у випадку негативної установки на відмову, середня ступінь приваблюючого ефекту може не викликати мимовільної уваги льотчика. Нарешті, низький (аж до нульового) приваблюючий ефект властивий стрілочним індикаторам, які розташовані поза центральним полем зору. Тут для сприйняття сигналу потрібне довільне переключення уваги.
Величина приваблюючого ефекти впливає на процес прийому інформації. Початкова ланка цього процесу – орієнтовна реакція ("щось трапилось"), яка при високому приваблюючому ефекті аварійного сигналу викликає мимовільне переключення уаги від виконання поточної дії на нову, раптово виникаючу задачу, тобто забезпечує знаходження сигналу. Механізмом переробки інформації (розпізнання та прийняття рішення) являється порівняння виявленого сигналу з образом ситуації, з приводу якого у людини складується попередня гіпотеза ("сталось те і те"). Якщо для виявлення сигналу важливий приваблюючий ефект, то для процесу порівняння потрібна інша характеристика сигналу, а саме визначеність інформації, її зміст. З точки зору цієї, іншої характеристики розрізняються наступні види інформації, які поступають в аварійній ситуації: визначена, спірна, невизначена. При визначенній інформації процес розпізнання ситуації протікає без ускладнень та реалізує практично одночасно з її виявленням. Визначеність інформації технічно забезпечується видачею сигналів на табло у вигляді надписів, мовного повідомлення у наушники, показники деяких приладів та ін. Спірність інформації властива сигналам, пов’язаним опосередковано з подією, що трапилась. Наприклад, поява неузгодженостей в показаннях групи приладів при відмові одного з них – це спірний сигнал який розкриває безпосередню причину неузгодженості, ускладнює переробку інформації, а саме розпізнання та прийняття рішення. Помилки, які виникають при спірній інформації, в результаті ведуть до неправильної оцінки сигналу, до того, що льотчик керується невірним сигналом.
Невизначена інформація властива більшості неінструментальних сигналів. Їх виявлення спонукає льотчика до активного пошуку більш визначеної інформації, а також до актуалізації минулого досвіду оцінки аналогічних сигналів.
При наступанні конкретної аварійної ситуації можливе будь-яке поєднання ступенів приваблюючого ефекту та якості визначеності сигналу. Поскільки інформаційна взаємодія льотчика та техніки залежить не лише від характеру сигналу, але й від психічної готовності льотчика і, перш за все, від зміцсту його концептуальної моделі, постільки суб’єктивно аварійні ситуації можна розділити на наступні п’ять класів.
1 клас. Конфліктна ситуація. Для неї характерним є те, що перед льотчиком постає задача вибору одного з двох протилежних, але суб’єктивно однаково можливих та значимих рішень. При цьому вибір робиться без чіткого передбачення того, що саме трапиться у випадку реалізації того чи іншого рішення. Як правило, причина конфлікту полягає в несприятливому поєднанні двох факторів: недостатня визначеність інформації про те, що сталося та відсутність досвіду поводження в подібних умовах. Специфіка такого роду ситуацій полягає в тому, що льотчик повністю усвідомлює наявність конфлікту, але повинен прийняти рішення без аналіза його причин.
2 клас. Ситуація, яка характеризується несподіванним результатом. До другого класу відносяться ситуації, в яких людина, здійснюючи цілеспрямовані дії, очікує один результат, а зустрічається з протилежним ефектом. Частіше за все така ситуація виникає з надходженням невизначеного, але фізично сильного першосигнального подразника (неінструментальний сигнал). Ситуація може ускладнюватись недостатньою підготовкою людини до дій в аварійних ситуаціях.
3 клас. Ситуації, які поєднують дефіцит часу та інформації. До цього класу відносяться ситуації, в яких льотчик, не дивлячись на відсутність інформації, повинен негайно прийняти єдино правильне рішення. Така ситуація об’єктивно найбільш складна. Тут можливість надійно діяти повністю визначається творчим (евристичним) рішенням льотчика.
4 клас. Ситуація невизначеності. Ця ситуація виникає при неправильній оцінці льотчиком спірних сигналів і керування в своїх діях цією оцінкою. Від другого класу ситуацій четвертий клас відрізняється тривалістю протікання та поступовістю виявленням помилки.
5 клас. Визначена ситуація. В цій ситуації льотчик точно знає, що потрібно робити і ефект його дій співпадає з очікуваним результатом.
П’ять класів ситуацій різні за ступенем складності, але при цьому немає однозначного зв’язку між об’єктивною складністю ситуації і суб’єктивним її впливом на даного льотчика. Зокрема, для підготованого льотчика при найбільш несприятливих інформаційних умовах (поступання невизначених сигналів) ситуація може виявитись найпростішою (5 клас). Остання боставина нерідко маскує об’єктивну закономірність впливу якості інформаційної моделі на ефективність та надійність дій льотчика [1,119].
Отже, взаємодія льотчика з технікою в аварійних ситуаціях – складний процес; складність його заключається в динамічному переплетінні органічно непоєднаних між собою компонентів: характеристик потоку інформації, загальнобіологічних механізмів захисних та пристосованих реакцій, системи підготовки та соціально обумовлених властивостей особистості. Звідси ступінь впливу на людину аварійної ситуації, а отже, ефективність та надійність його дій визначаються не лише зовнішніми обставинами виникнення та протікання ситуації, але й змістом внутрішнього психічного образу, який сформувався в результаті психічних перетворень стимульної інформації.
4. Дослідження фізіологічних показників для оцінки порівняльної складності дій в польоті
